Рішення

від 11.09.2024 по справі 202/6532/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6532/24

Провадження № 2/202/3778/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що він має статус ветерана органів внутрішніх справ. 08 квітня 2024 року о 07 год 15 хвилин у місті Дніпро позивач користувався автобусним маршрутом загального користування №70, від посадочної платформи «Старомостова площа».

При посадці в даний вид автотранспорту, яким був автобус державний номер НОМЕР_1 позивач пред`явив водію автобуса посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій відмовив позивачу у пільговому проїзді мотивуючи свою відмову тим, що в нього в салоні вже є два пасажира пільгової категорії. На запитання позивача чому він вважає, що обмеження стосується саме не більш двох пасажирів пільгової категорії, водій пояснити не зміг, але в салоні мікроавтобуса при посадці позивача в даний автотранспортний засіб ще були вільні місця. Позивач був вимушений оплатити проїзд. В підтвердження здійснення оплати позивачу був виданий проїзний квиток «Міністерства інфраструктури України» серії АВАТ №036106 вартістю 15,00 грн., при цьому на зворотному боці проїзного квитка була відсутня будь яка інформація про автоперевізника а саме: найменування підприємства, його юридична адреса, код підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ.

Даний автобус мав державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу.

08.04.2024 року позивач звернувся до територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області із скаргою на дії автоперевізника (відповідача) у особі автотранспортного засобу та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу, повідомлення прізвища водія та його належність до працівників відповідача.

08.04.2024 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, на дії водія та приналежності відповідачу проїзного квитка який не мав реквізитів відповідача, автотранспортного засобу за державним номером НОМЕР_1 відповідачу, повідомлення про прізвище водія та про прийняті заходи до водія за незаконну його вимогу в оплаті позивачем проїзду. Однак рекомендований відповідачу лист був повернений позивачу 29 квітня 2024 року з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Позивач вважає, що дії відповідача в особі водія є протиправними, такими, що порушують його права, як споживача, регламентовані пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмову у пільговому проїзді вважає вкрай образливою. Зазначає, що цим йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні його гідності, спричиненні душевного болю, відчуття пригніченості, подальшою необхідністю вести переписку з контролюючими органами, чим порушено уклад його життя, яку він оцінює у 400 грн., та за зазначених підстав просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в безоплатному проїзді, стягнути з відповідача на його користь вартість проїзду в сумі 15 грн. 00 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 24 травня 2024 року прийнято цивільну справу до провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача докази про справі.

10.09.2024 року від відповідача, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву в якому вказали, що вважають позовні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, так позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення прав позивача. Щодо витребування ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 року доказів по справі, а саме: інформації про належність автотранспортного засобу (мікроавтобусу), державний номер НОМЕР_1 до ТОВ «ДНІПРОБАС» (код ЄДРПОУ 4311904); перебування водія автотранспортного засобу (мікроавтобусу), державний номер НОМЕР_1 у трудових відносинах з ТОВ «ДНІПРОБАС» (код ЄДРПОУ4311904), з зазначенням його прізвища; підтвердження проїзного квитка серії АВАТ №036106 до ТОВ «ДНІПРОБАС» (код ЄДРПОУ4311904) вказали, що відповідач не погоджується з ухвалою суду в частині витребування доказів.

Зазначили, що до позовної заяви додано скаргу позивача до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 08.04.2024 р та відповідь на зазначену скаргу від 17.04.2024 р.

Згідно з відповіддю Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 17.04.2024 р. вбачається, що було проведено рейдову перевірку та встановлено факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним перевізником ТОВ «ДБ».

Однак, вищевказаний лист не містить підтверджень порушень відповідача по відношенню до позивача, по зазначеним в позовній заяві фактам. Лист є формальним. Будь-яких актів, протоколів про адміністративне правопорушення чи постанов за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян складено не було та не надано суду з підстав відсутності даного правопорушення. Вищевказане порушення вказане позивачем є надуманим та необґрунтованим документально.

Зазначили, що позивачем не доведена вина невстановленого водія відповідача і тим більше самого відповідача у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Звернули увагу суду, що позивачем надано до суду квиток Міністерства інфраструктури України серії АВАТ №036106, який не має ніякого відношення до ТОВ «ДБ» та не є доказом відмови водія в пільговому перевезенні. Даний квиток, який був отриманий позивачем в невідомий час та міг бути куплений добровільно, для подальшого незаконного доведення порушення прав, як споживача. Квиток не може бути доказом фактів викладених у позовній заяві та доводити необхідність відшкодування на користь позивача 15 грн., оскільки не має прив`язки до відповідача.

Вважають, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Крім того, щодо стягнення моральної шкоди вказали, що відповідач не погоджується з обґрунтуваннями та доводами позивача про стягнення моральної шкоди, так позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру, зокрема за відсутності підтвердження вини водія і відповідача тому дана вимога не підлягає задоволенню. Просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з наведених в позові підстав.

Представники відповідача у судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Відповідач скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів органів внутрішніх справ, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 від 18 січня 2006 року, долученого до матеріалів справи ( а.с.5).

08 квітня 2024 року о 07 год.15 хв. позивач користувався маршрутним автобусом загального користування №70 від посадочної платформи «Старомостова площа» (державний номер автобуса НОМЕР_1 ), автоперевізником на якому є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС». Незважаючи на пред`явлення посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, водієм йому було відмовлено у безкоштовному (пільговому) проїзді з посилання на те, що вже є два пасажири та пільгової категорії та вартість проїзду складає 15 грн. 00 коп., через що позивач був змушений оплатити вартість проїзду в розмірі 15 грн. 00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію квитка серії АВАТ №036106 на міський автобус вартістю 15 грн. 00 коп. (а.с.6).

08.04.2024 року позивач звернувся до територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області із скаргою на дії автоперевізника (відповідача) у особі автотранспортного засобу та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу, повідомлення прізвища водія та його належність до працівників відповідача.

Згідно з відповіддю Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 17.04.2024 р. №1299/2323-24 вбачається, що було проведено рейдову перевірку та встановлено факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним перевізником ТОВ «ДБ».

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «ДНІПРОБАС» зі скаргою, в якій просив провести комплекс заходів щодо дій водія маршрутного автобуса №70 (державний номер автобуса НОМЕР_1) на предмет законності його вимоги сплачувати позивачеві проїзд у громадському транспорті при наявності у нього пільги на безкоштовний проїзд (а.с.7).

Рекомендований відповідачу лист був повернений позивачу 29 квітня 2024 року з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

Згідно з нормами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналогічні вимоги викладені в п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, згідно з якими, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Відповідно до п. 6 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2024 року на підтвердження чи спростування позовних вимог позивача були витребувані у відповідача докази по справі.

Однак відповідачем докази суду не надано, тому суд приймає до уваги, що саме відповідачем повинні були бути спростовані доводи позивача, а тому суд вважає доведеним, що в порушення норм закону відповідач в особі водія автобусного маршруту № 70 протиправно відмовив позивачу у пільговому проїзді в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, сплачених ним у рахунок оплати вартості проїзду, в розмірі 15 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним квитком серії АВАТ 036106, копія якого долучена до матеріалів справи.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить із положень ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У силу абзацу 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, які полягали у відмові позивачу в пільговому проїзді та безпідставній оплаті проїзду у розмірі 15 грн. 00 коп., тобто порушенні наданих позивачу державою пільг, позивач дійсно зазнав моральних страждань.

Отже, з урахуванням тяжкості спричинених позивачу моральних страждань, вимог розумності і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 400 грн.

Судові витрати відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог позивача, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 142, 209, 265, 268, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» (49083, м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 43122904) про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» (49083, м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 43122904) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 15 грн.00 коп., моральну шкоду у розмірі 400,00 грн., а всього в розмірі 415 ( Чотириста п`ятнадцять) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» (49083, м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 43122904) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2024 року.

Суддя Л.П. Слюсар