Постанова

від 26.12.2024 по справі 202/6532/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10707/24 Справа № 202/6532/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробас на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробас про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Дніпробас про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він має статус ветерана органів внутрішніх справ. 08 квітня 2024 року о 07 год. 15 хв. у м. Дніпрі він користувався автобусним маршрутом загального користування №70, від посадочної платформи Старомостова площа. При посадці в автобус державний номер НОМЕР_1 він пред`явив водію автобуса посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій відмовив йому у пільговому проїзді, мотивуючи свою відмову тим, що в нього в салоні вже є два пасажира пільгової категорії. Позивач вказує, на його запитання до водія чому він вважає, що обмеження стосується саме не більш двох пасажирів пільгової категорії, водій пояснити не зміг, але в салоні мікроавтобуса при ще були вільні місця. Позивач зазначає, він був вимушений оплатити проїзд. В підтвердження здійснення оплати позивачу був виданий проїзний квиток Міністерства інфраструктури України серії АВАТ №036106 вартістю 15 грн., при цьому на зворотному боці проїзного квитка була відсутня будь яка інформація про автоперевізника а саме: найменування підприємства, його юридична адреса, код підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ. Вказаний автобус мав державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу. 08 квітня 2024 року він звернувся до територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області зі скаргою на дії автоперевізника (відповідача) у особі автотранспортного засобу та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу, повідомлення прізвища водія та його належність до працівників відповідача. 08 квітня 2024 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, на дії водія та приналежності відповідачу проїзного квитка який не мав реквізитів відповідача, автотранспортного засобу за державним номером НОМЕР_1 відповідачу, повідомлення про прізвище водія та про прийняті заходи до водія за незаконну його вимогу в оплаті позивачем проїзду. Однак рекомендований відповідачу лист був повернений позивачу 29 квітня 2024 року з відміткою поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. Позивач вважає, що дії відповідача в особі водія є протиправними, такими, що порушують його права, як споживача, регламентовані пунктом 11 статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, ст. 37 Закону України Про автомобільний транспорт, ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів. Відмову у пільговому проїзді вважає вкрай образливою. Зазначає, що вказаними подіями йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні його гідності, спричиненні душевного болю, відчуття пригніченості, подальшою необхідністю вести переписку з контролюючими органами, чим порушено уклад його життя, яку він оцінює у 400 грн. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в безоплатному проїзді, стягнути з відповідача на його користь вартість проїзду в сумі 15 грн., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні на 12 год. 00 хв. 28 червня 2024 року. Витребувано у ТОВ Дніпробас наступну інформацію: інформацію про належність автотранспортного засобу (мікроавтобусу), держаний номер НОМЕР_1 , до ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904); перебування водія автотранспортного засобу (мікроавтобусу), держаний номер НОМЕР_1 , у трудових відносинах з ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904), з зазначенням його прізвища; підтвердження проїзного квитка серії НОМЕР_2 до ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904) (а.с.16, 17).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ Дніпробас на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15 грн., моральну шкоду у розмірі 400 грн., а всього в розмірі 415 грн. Стягнуто з ТОВ Дніпробас на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ Дніпробас просить рішення суду від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалу суду від 27 травня 2024 року скасувати в частині задоволення клопотання про витребування доказів ТОВ Дніпробас, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінки доказів, порушення судом норм матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 11статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захистветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

Згідно з нормами ст. 37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно з частиною 2 статті 42 Закону України Про автомобільний транспорт договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Згідно положень п.1 ч.2 ст.41 Закону України Про автомобільний транспорт, пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

У п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, вказано, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

У п. 6 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів розяснено, до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

У справі встановлено, згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 18 січня 2006 року позивач ОСОБА_1 є ветераном органів внутрішніх справ (а.с. 5).

ОСОБА_1 має право на пільги, відповідно до п.11 ст.6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Судом встановлено, 08 квітня 2024 року о 07 год. 15 хв. позивач ОСОБА_1 користувався маршрутним автобусом загального користування №70 від посадочної платформи Старомостова площа (державний номер автобуса НОМЕР_1 ), автоперевізником на якому є ТОВ Дніпробас.

Незважаючи на пред`явлення позивачем посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, водієм йому було відмовлено у безкоштовному (пільговому) проїзді з посилання на те, що вже є два пасажири та пільгової категорії та вартість проїзду складає 15 грн.

Позивач був змушений оплатити вартість проїзду в розмірі 15 грн., що підтверджується копію квитка серії НОМЕР_2 на міський автобус вартістю 15 грн. (а.с.6).

08 квітня 2024 року позивач звернувся до територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області із скаргою на дії автоперевізника (відповідача) у особі автотранспортного засобу та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу, повідомлення прізвища водія та його належність до працівників відповідача (а.с.7).

Згідно з відповіддю Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 17 квітня 2024 року №1299/2323-24 вбачається, що було проведено рейдову перевірку та встановлено факти порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним перевізником ТОВ ДБ (а.с.8).

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Дніпробас із скаргою, в якій просив провести комплекс заходів щодо дій водія маршрутного автобуса №70 (державний номер автобуса НОМЕР_1 ) на предмет законності його вимоги сплачувати позивачеві проїзд у громадському транспорті при наявності у нього пільги на безкоштовний проїзд (а.с.10).

Рекомендований відповідачу лист був повернутий позивачу 29 квітня 2024 року з відміткою поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання (а.с.11).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні на 12 год. 00 хв. 28 червня 2024 року. Витребувано у ТОВ Дніпробас наступну інформацію: інформацію про належність автотранспортного засобу (мікроавтобусу), держаний номер НОМЕР_1 , до ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904); перебування водія автотранспортного засобу (мікроавтобусу), держаний номер НОМЕР_1 , у трудових відносинах з ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904), з зазначенням його прізвища; підтвердження проїзного квитка серії НОМЕР_2 до ТОВ Дніпробас (код ЄДРПОУ 43122904) (а.с.16, 17).

Відповідачем ухвалу суду від 27 травня 2024 року, якою були витребувані у докази суду, не була виконана, тоді як саме відповідачем повинні були бути спростовані доводи позивача.

Таким чином, встановлено, позивач не зміг скористатися наданим йому законодавством правом у пільговому безкоштовному проїзді за автобусним маршрутом № 70 в м. Дніпро, унаслідок чого він був змушений купувати проїзний квиток за власні кошти. Зазначений факт підтверджується дослідженим судом доказом: копією проїзного квитка серії НОМЕР_2 на міський автобус вартістю 15 грн.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт, що в порушення норм закону відповідач в особі водія автобусного маршруту № 70 протиправно відмовив позивачу у пільговому проїзді в автомобільному транспорті загального користування.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів, згідно з якою при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права на пільговий проїзд, як ветеран органів внутрішніх справ, яке йому надане Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність того, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, які полягали у відмові позивачу в пільговому проїзді та безпідставній оплаті проїзду у розмірі 15 грн., тобто порушенні наданих позивачу державою пільг, позивач дійсно зазнав моральних страждань.

Судом першої інстанції, з урахуванням розумності і справедливості, обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 400 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ Дніпробас виклали свої заперечення щодо непогодження з ухвалою суду від 27 травня 2024 року в частині витребування доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

В обґрунтування своїх заперечень на ухвалу суду від 27 травня 2024 року в частині витребування доказів ТОВ Дніпробас вказували на те, що ухвала суду не містить чітких дат її виконання, а також витребувані судом докази не містять дати на яку їх необхідно формувати.

Слід зазначити, не зазначення в ухвалі суду від 27 травня 2024 року в частині витребування доказів дати її виконання не є підставою визнання її такою, що винесена у порушення норм цивільного процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що квиток Міністерства інфраструктури України серії АВАТ №036106, який не має ніякого відношення до ТОВ ДБ та не є доказом відмови водія в пільговому перевезенні, квиток, який був отриманий позивачем в невідомий час та міг бути куплений добровільно, для подальшого незаконного доведення порушення прав, як споживача, квиток не може бути доказом фактів викладених у позовній заяві та доводити необхідність відшкодування на користь позивача 15 грн., оскільки не має прив`язки до відповідача є необґрунтованими належними та допустимими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпробас залишити без задоволення.

РішенняІндустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 11вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2024 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В. Свистунова