Постанова

від 10.09.2024 по справі 910/5506/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 910/5506/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Бачинська А.Ю.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Шимко М.Ю.;

від третьої особи 1: Салівон Д.О.;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (повний текст складено 30.04.2024)

у справі № 910/5506/23 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 ГРУП"

до 1) Приватного підприємства "КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА "АРГО-ЕКСПЕРТ"

2) Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Міністерство оборони України

2) ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання оцінки нерухомого майна недійсною, визнання недійсним акту про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання провести повторну оцінку, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 ГРУП" (стара назва Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА "АРГО-ЕКСПЕРТ" та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) з вимогами про:

- визнання оцінки нерухомого майна позивача, загальною площею 11.705,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 11 693 390 грн., яку проведено суб`єктом оціночної діяльності (відповідачем-1) станом на 01.11.2022 в межах процедури примусового відчуження майна недійсною;

- визнання недійсним акту від 01.12.2022 про примусове відчуження або вилучення майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в частині вартості об`єкту нерухомого майна;

- зобов`язання відповідача-2 провести повторну оцінку примусово відчуженого у позивача майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до вимог діючого законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений вище звіт про оцінку майна є неповним та складений суб`єктом, який не наділений правами здійснення оціночної діяльності, до того ж, виконаний з порушенням вимог закону, а допущені порушення при проведенні примусового відчуження порушують права позивача, як власника майна, в рамках примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/5506/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що оскаржити оцінку майна, зазначену в частині 3 статті 8 Закону можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/5506/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» як спеціальним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що оцінка майна, яке примусового відчужено у юридичної особи, може бути оскаржена до суду;

- неналежна і неповна оцінка ринкової вартості належних позивачу об`єктів, допущені порушення при проведенні процедури примусового відчуження порушує права та законні інтереси власника;

- відповідачем визначено вартість примусово відчуженого майна значно нижче його ринкової вартості, що порушує законний майновий інтерес позивача на отримання справедливої компенсації за відчужене майно;

-з метою встановлення реальної ринкової вартості майна позивачем замовлялись власні оцінки та експертний висновок, які не були враховані судом;

- суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що вимога про визнання недійсним акту є похідною від вимоги про визнання недійсною оцінки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5506/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 27.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5506/23.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.07.2024.

Ухвалою суду від 02.07.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 16.07.2024.

Ухвалою суду від 16.07.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2024.

Ухвалою суду від 03.09.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2024.

Позиції учасників справи

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

24.06.2024 через систему «Електронний суд» від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

03.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив призначити у даній справі оціночно-будівельну експертизу.

09.09.2024 та 10.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 та третьої особи 1 надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи, а 10.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо експертизи та клопотання про витребування у Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України інформації.

Колегія суддів дійшла до висновку про залишення клопотання про призначення експертизи та витребування інформації без розгляду з наступних підстав.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 учасникам було встановлено строк для подання пояснень, клопотань заперечень протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду.

Як вбачається з довідки про доставку електронного документа, ухвалу суду від 24.06.2024 було доставленого до електронного кабінету позивача 05.06.2024 о 18:30.

Тобто, у позивача строк на можливість реалізації свого права з подачі заяв та клопотань закінчувався 21.06.2024.

В той же час, клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи та витребування інформації позивачем подано 03.09.2024 та 10.09.2024, тобто після спливу визначеного судом апеляційної інстанції строку.

Згідно ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 вказаної статті).

В свою чергу, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем відповідної заяви про продовження строку на подання клопотання до закінчення цього строку подано не було.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи та витребування інформації судом апеляційної інстанції залишаються без розгляду.

Явка представників сторін

Представники відповідача 1 та третьої особи 2 у судове засідання 10.09.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники провадження повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та поштову адресу.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи 2 у судовому засіданні 10.09.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У позовній заяві позивач вказує, що в його власності перебували об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 11 705, 1 кв. м. та складаються з:

- нежитлової будівлі виробничо-побутового блоку (літ. А, Б) площею 5766,7 кв. м.,

- нежитлових приміщень в Адміністративному корпусі (літ. Я) площею 2079,5 кв. м., ганок,

- нежитлової будівлі - акумуляторна станція (літ. И) площею 341 кв. м.,

- нежитлової будівлі - ацетиленова станція (літ. Д) площею 96,1 кв. м.,

- нежитлової будівлі - майстерня (літ. М), площею 2203,7 кв. м.,

- нежитлової будівлі - сховище СРМ - 10,8 (літ. М2) площею 406,2 кв. м.

- нежитлової будівлі - пожежне ДЕПО (літ. В) площею 289,9 кв. м.

- нежитлової будівлі - склад кисню (літ. Е) площею 62,0 кв. м. ганок,

- нежитлової будівлі - гараж (літ. 0) площею 69,1 кв. м.,

- нежитлової будівлі - склад лаків і фарб (літ Ж), площею 97,6 кв. м., рампа (ж), пандус (жі),

- нежитлової будівлі - станція обробки стоків (літ. 3) площею 81,3 кв. м., підвал (літ. Гід),

- нежитлової будівлі - компресорна станція (літ. Г) площею 212,0 кв. м.

1.Обладнання котельної (виробничо-побутовий цех літ. А, Б).

2.Обладнання котельної (малярка).

3.Обладнання котельної (цех № 1).

4.Обладнання котельної (цех № 3).

Так, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.09.2022 № 387 про примусове відчуження нерухомого майна.

Пунктом 1 зазначеного наказу від 01.09.2022 № 387 визначено: здійснити примусове відчуження нерухомого майна (будівель та споруд), яке перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оборонні Технології», код ЄДРПОУ 39602928, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до інформаційної довідки № 308603389 від 31.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

У подальшому, командиром військової частини НОМЕР_1 та начальником військової адміністрації Чернігівської області ОСОБА_1 підписано акт про примусове відчуження майна від 01.12.2022, на підставі якого згідно наказу № 387 від 01.09.2022 здійснено примусове відчуження майна, а саме: нежитлова будівля, виробничо-побутовий блок (літ. А,Б), А,Б опис:нежитлова будівля з допоміжними будівлями та спорудами загальна площа 5766,7 кв.м., нежитлова будівля, пожежне депо, В, опис: нежитлова будівля з прибудовами; нежитлова будівля, компресорна станція, Г; нежитлова будівля, ацетиленова станція , Д; нежитлова будівля, склад кисню, Е; ганок, е; нежитлова будівля, акумуляторна станція, И; нежитлова будівля, станція обробки стоків, З; підвал, Пд; нежитлова будівля, склад лаків і фарб, Ж; рампа, ж; пандус, ж1; нежитлова будівля майстерня, М, опис: нежитлова будівля з допоміжними будівлями та спорудами; нежитлові приміщення в адміністративному корпусі, Л, загальна площа (кв.м) 2079,5; ганок, л; нежитлова будівля, сховище, СРМ-10,8, М2; гараж О, загальна площа (кв.м) 69,1.

Згідно зазначеного вище Акту, оцінку майна проведено приватним підприємством «Консалтингова група «АГРО-ЕКСПЕРТ» на підставі укладеного з військовою частиною НОМЕР_1 договору № 186 від 24.10.2022. Вартість примусово відчуженого майна за результатами оцінки становить 11 693 390,00 грн. без урахування ПДВ.

20.12.2022 позивачем отримано від військової частини НОМЕР_1 повідомлення № 4055 від 01.12.2022 про примусове відчуження нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Як вбачається з долучених до позовної заяви доказів, Акт про примусове відчуження майна після листування між Військовою частиною НОМЕР_1 та позивачем було вручено останньому 31.03.2023.

Посилаючись на те, що звіт про оцінку майна є неповним та складений суб`єктом, який не наділений правами здійснення оціночної діяльності, до того ж, виконаний з порушенням вимог закону, а допущені порушення при проведенні примусового відчуження порушують права позивача, як власника майна, в рамках примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану, позивач звернувся до господарського суду та просив визнати недійсним висновок про вартість майна, а також зобов`язати відповідача-2 виключити відомості про оцінку з документа про примусове відчуження об`єктів нерухомості у позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Приписи частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (частина третя статті 321 ЦК України).

У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція) (частина перша статті 353 ЦК України).

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга статті 353 ЦК України).

Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (частини третя та четверта статті 353 ЦК України).

У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (частини п`ята та шоста статті 353 ЦК України).

Отже, відмінністю між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: у першому випадку його має бути здійснено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

Частинами першою та другою статті 4 цього Закону передбачено, що:

- примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;

- у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Отже, під час воєнного або надзвичайного стану передбачена можливість примусового відчуження індивідуально визначеного майна власника з переходом до держави права власності на це майно та попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ст. 8 Закону оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.

Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон № 2658-III).

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).

Відповідно до статті 33 Закону № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 303/6305/19 суд зазначив, що висновки про вартість майна є частиною звітів про оцінку майна, а отже відсутні правові підставі для визнання їх недійсними, оскільки встановлення правової природи звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійними правочинів.

А тому заявлена окремо вимога про визнання недійсною оцінки нерухомого майна не може бути розглянута як окрема позовна вимога.

Колегія суддів враховує, що згідно ч. 3 ст. 8 Закону власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості. Водночас, оскарження оцінки майна не означає можливість визнання її недійсною, з огляду на правові позиції Верховного Суду, про які зазначено вище.

У такому разі, як вірно зазначив суд першої інстанції, власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості.

При цьому, у стосовно повної компенсації за примусово відчужене майно, слід керуватись приписами ст. 11 Закону, відповідно до яких, для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму надзвичайного стану звертається до органу, що прийняв рішення про таке відчуження, за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України (Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затверджений постановою КМУ від 31.10.2012 № 998).

Пунктом 9 вказаного порядку визначено, що спори, пов`язані з виплатою наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правого режиму воєнного чи надзвичайного стану, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, спори пов`язані з розміром компенсації та наступною повною виплатою компенсації за примусового відчужене майно розглядаються саме після виплати такої компенсації, у випадку не погодження власника майна з її розміром, а не на стадії оцінки примусово відчужуваного майна.

З цих підстав, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржити оцінку (вартість) майна, зазначену в частині 3 статті 8 Закону можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме: шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості (у випадку, якщо попередній власний не погоджується з розміром виплати повної компенсації за примусового відчужене майно).

На користь такого висновку передчасність позову та неналежно обраний позивачем спосіб судового захисту додатково свідчить те, що відповідно до Закону, після скасування правового режиму воєнного стану, позивач, на власний розсуд може обрати різні шляхи відновлення своїх майнових прав, повернення примусово відчуженого майна, що зберіглося, надання взамін іншого майна (ст. 12 Закону), отримання повної компенсації (ст. 11 Закону).

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання оцінки нерухомого майна недійсною є такою, що задоволенню не підлягає.

Що ж до вимог позивача про визнання протиправним та скасування акта від 01.12.2022 про примусове відчуження або вилучення майна, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення цих вимог, оскільки відповідний Акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження стосовно якого було прийнято згідно з наказом Відповідача 1.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19 та від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача-2 провести повторну оцінку примусово відчуженого у позивача майна правомірно не задоволена судом першої інстанції, оскільки фактично є похідною від вимоги про визнання оцінки нерухомого майна недійсною у задоволенні якої судом відмовлено.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідна позовна вимога не ґрунтується на вимогах закону, враховуючи, що повторна оцінка примусово відчуженого майна законодавством не передбачена.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/5506/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/5506/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/5506/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/5506/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.09.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко