Ухвала

від 29.01.2025 по справі 910/5506/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 910/5506/23

Провадження № 12-69гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Власова Ю. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Короля В. В. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 910/5506/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-1 Груп»

до: 1) Приватного підприємства «Консалтингова група «Арго-експерт»,

2) військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Міністерство оборони України,

2) ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання оцінки нерухомого майна недійсною, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання провести повторну оцінку

за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-1 Груп»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року (головуючий суддя Барсук М. А. , судді Пономаренко Є. Ю. , Руденко М. А. ) та рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2024 року (суддя Балац С. В. ),

УСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТ-1 Груп» (далі - ТОВ «ДТ-1 Груп», позивач, скаржник; попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оборонні технології»)звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Консалтингова група «Арго-експерт» та військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач-2), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд:

- визнати оцінку нерухомого майна загальною площею 11 705,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яку проведено суб`єктом оціночної діяльності станом на 01 листопада 2022 року в межах процедури примусового відчуження майна вартістю 11 693 390 грн, недійсною;

- визнати недійсним акт від 01 грудня 2022 року про примусове відчуження або вилучення майна в частині вартості об`єкта нерухомого майна;

- зобов`язати провести повторну оцінку примусово відчуженого майна відповідно до вимог діючого законодавства.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оцінка майна є неповною та складена суб`єктом, який не наділений правами здійснення оціночної діяльності. ТОВ «ДТ-1 Груп» вважає, що зазначені обставини порушують його права та законні інтереси у правовідносинах щодо примусового відчуження об`єктів нерухомого майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки проведення неналежної оцінки позбавляє права на справедливе відшкодування реальної вартості цього майна.

3. Позивач також не погоджується із проведеною процедурою відчуження нерухомого майна, оскільки вважає, що рішення про відчуження такого майна підлягало погодженню і не могло ухвалюватися одноосібно.

4. Щодо способу захисту ТОВ «ДТ-1 Груп» зазначає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню практика Верховного Суду про те, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, адже Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон про передачу, примусове відчуження або вилучення майна) передбачено право оскарження оцінки майна.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 15 квітня 2024 року, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 вересня 2024 року залишив без змін, у позові відмовив.

6. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржити оцінку майна, зазначену в частині третій статті 8 наведеного вище Закону, можна лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості. Натомість позов щодо оскарження оцінки нерухомого майна є передчасним і заявленим з неналежно обраним способом захисту прав, а вимога про визнання недійсним акта є похідною. Щодо зобов`язання провести повторну оцінку суд зазначив, що така вимога не ґрунтується на приписах закону, оскільки повторна оцінка майна не передбачена.

7. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оскаржуваний акт за своєю правовою природою з огляду на положення статті 7 наведеного вище Закону є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення / відчуження стосовно якого прийнято згідно з наказом в/ч НОМЕР_1 .

8. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, у жовтні 2024 року ТОВ «ДТ-1 Груп», звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2022 року, позовні вимоги задовольнити.

9. Підставами касаційного оскарження ТОВ «ДТ-1 Груп» визначило пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо належного способу захисту прав позивача в разі його незгоди з оцінкою майна, яке було примусово відчужене на підставі Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна, який передбачає, що оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

11. ТОВ «ДТ-1 Груп» акцентує увагу на тому, що Закон про передачу, примусове відчуження або вилучення майна містить імперативну норму, яка встановлює, що компенсація здійснюється на підставі саме того висновку про вартість майна, який складається в процедурі примусового відчуження. Власник майна для отримання наступної повної компенсації повинен надати акт і документ, що містить висновок про вартість майна, з яким позивач фактично не погоджується. Натомість жодний правовий акт у спірних правовідносинах не містить положень, які б передбачали право провести та подати для виплати компенсації альтернативну оцінку чи інші документи, які б установлювали дійсну вартість майна на момент примусового відчуження. Тому вважає очевидним те, що позивачу буде здійснено виплату відшкодування виключно відповідно до розміру, визначеного спірною оцінкою. На його думку, спірна оцінка створює правовий наслідок у вигляді визначення (фіксування) суми компенсації за примусово відчужене нерухоме майно, право на яку має позивач, з подальшою виплатою цієї суми.

12. Скаржник покликається, зокрема, на те, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинно бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

13. Вказує, що одним із важливих елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. При цьому Європейський суд з прав людини вважає, що не існує універсальних правил визначення розміру компенсації і таке питання повинне розглядатися в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх фактичних обставин. Компенсація має бути розумно пов`язана з вартістю втраченого майна. Натомість можливість оскарження такої оцінки після закінчення воєнного стану за наслідками отримання відшкодування вартості майна значно нижче його ринкової вартості істотно порушує майновий інтерес позивача на отримання справедливої компенсації за відчужене майно.

14. ТОВ «ДТ-1 Груп» також вважає, що суди, всупереч статтям 86, 104, 237 Господарського процесуального кодексу України, не дослідили наданого позивачем звіту про оцінку майна та висновку судового експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна на суму понад тридцять мільйонів гривень.

15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ДТ-1 Груп», ухвалив здійснити перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою від 04 грудня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 910/5506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

17. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про існування виключної правової проблеми щодо охоронюваного законом інтересу позивача на справедливу компенсацію примусово відчуженого майна з наступним повним відшкодуванням задля забезпечення правової визначеності та дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право на мирне володіння майном.

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказує, що у цій справі спірним є питання можливості / неможливості оскарження проведеної оцінки майна за наслідками примусового його відчуження на підставі Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна з наступним повним відшкодуванням з урахуванням того, що, на відміну від наступного відшкодування, у разі попереднього повного відшкодування вартості примусово відчуженого майна попередній власник отримує компенсацію перед здійсненням такого відчуження майна і на реалізацію частини третьої статті 8 вказаного Закону вже має право оскаржити таку оцінку, що сприяє дотриманню принципу «пропорційності».

19. Натомість у випадку наступного повного відшкодування попередній власник з урахуванням частини третьої статті 8 Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна, а також постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» має право на компенсацію лише після скасування правового режиму воєнного стану у визначеному законодавством порядку, а вже після цього і право оскаржувати таку оцінку майна, що в сукупності із частиною третьою статті 3 вказаного Закону не може відповідати принципу «пропорційності» при втручанні в право на мирне володіння майном. Очевидно, що таке правове регулювання щодо можливості оскарження оцінки майна у випадку наступного повного відшкодування невиправдано ставить у невигідне становище попереднього власника майна, якому Закон про передачу, примусове відчуження або вилучення майна передбачає також право на «повне» відшкодування вартості майна та порушує його охоронюваний законом інтерес.

20. У зв`язку із цим колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що: 1) справа має принципове значення задля забезпечення від правової невизначеності у «чутливій» для громадян ситуації, коли на виконання вимог закону їхнє майно примусово відчужене, що має наслідком повне відшкодування його вартості; 2) судове рішення Великої Палати Верховного Суду необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики, оскільки йдеться про правове питання, яке потребує пояснення, а також прийняття і застосування законів з метою завбачливого прояснення незрозумілих правових питань за допомогою судового рішення спеціально створеного колегіального органу, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права; 3) можливість оскарження оцінки у випадку наступного повного відшкодування спрямована на забезпечення саме «повного відшкодування», як це передбачено положеннями статті 11 Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна, задля дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право на мирне володіння майном, враховуючи велику ймовірність знищення такого майна внаслідок воєнних дій, що надалі істотно ускладнить визначення справедливої вартості майна, якою вона була на момент реквізиції на думку попереднього власника; 4) як наслідок, відсутність у законодавчому регулюванні можливості захистити охоронюваний законом інтерес щодо справедливої компенсації примусового відчуженого майна.

21. Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

23. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

24. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

25. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

26. Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо.

27. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

28. Згідно із частиною другою статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

29. Отже, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та касаційних судів.

30. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

31. При визначенні того, чи суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах, враховується: 1) чи наявні «глибокі та довгострокові розходження» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та 3) чи були такі механізми запроваджені та, якщо так, то чи були вони ефективні.

32. Передаючи справу № 910/5506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не навів справ, у яких мала місце зазначена правова проблема, а також не вказав про наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій.

33. В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 910/5506/23 відсутні посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

34. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також зазначив, що:

- ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (в ухвалі від 04 грудня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду помилково вказав № 757/14424/20), у якій позивачі також ставили питання про виплату компенсації за мобілізоване майно, справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і цю справу було прийнято на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

- вказану ухвалу від 08 лютого 2023 року було обґрунтовано тим, що ситуація, яка сталася у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, за наслідками якої на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з доповненнями введено воєнний стан в Україні, призводить до виникнення аналогічних спорів, пов`язаних з примусовим відчуженням майна (зокрема, з наступним повним відшкодуванням його вартості), тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної практики у справах, що стосуються прав та інтересів багатьох громадян нашої країни;

- питання можливості / неможливості оскарження до суду проведеної оцінки вартості примусово відчуженого майна на підставі Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна, зокрема оскарження такої оцінки саме до відшкодування його вартості, не було вирішено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 757/64569/16-ц (постанова від 13 вересня 2023 року).

35. Велика Палата Верховного Суду вважає вказані доводи Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необґрунтованими з огляду на таке.

36. У справі № 757/64569/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, Держави України в особі Кабінету Міністрів України.

37. Посилаючись на положення статей 41, 56 Конституції України, статей 22, 23, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон про передачу, примусове відчуження або вилучення майна, статтю 86 Кодексу цивільного захисту України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивачка просила суд стягнути компенсацію за матеріальну шкоду в розмірі 4 943 815,98 грн (вартість будинку та земельної ділянки) та за моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

38. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23)дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивачки про те, що її майно було мобілізоване (примусово відчужене) під час дії надзвичайного чи воєнного стану.

39. При цьому позивачка у справі № 757/64569/16-ц не оскаржувала оцінку вартості примусово відчуженого майна на підставі Закону про передачу, примусове відчуження або вилучення майна.

40. Велика Палата Верховного Суду не досліджувала питання оскарження оцінки майна саме до відшкодування його вартості в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23).

41. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не навів ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 910/5506/23, натомість питання застосування норм матеріального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Відтак на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передані питання, які може вирішити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду як належний суд.

42. Згідно із частиною шостою статті 303 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

43. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і повернення справи відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 910/5506/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-1 Груп» до Приватного підприємства «Консалтингова група «Арго-експерт», військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання оцінки нерухомого майна недійсною, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання провести повторну оцінку за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-1 Груп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2024 року в цій справі повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. Ю. Уркевич Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова