Постанова

від 26.03.2025 по справі 910/5506/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5506/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Багай Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів: Барсук М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (суддя Балац С. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп"

до: 1) Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-експерт";

2) Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Міністерство оборони України;

2) ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання оцінки нерухомого майна недійсною, визнання недійсним акту про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання провести повторну оцінку,

за участю:

позивача: Ястремський О. Я. (адвокат)

відповідача-2: ОСОБА_1 (самопредставництво)

третьої особи-1: Святецький М. П. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп" (попереднє найменування "Оборонні технології", далі - ТОВ "ДТ-1 Груп") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-експерт" (далі - ПП "КГ "Арго-експерт") та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами про:

- визнання оцінки нерухомого майна, загальною площею 11 705,1 кв. м, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Прилуцька, 131, вартістю 11 693 390 грн, яку проведено суб`єктом оціночної діяльності станом на 01.11.2022 в межах процедури примусового відчуження майна недійсною;

- визнання недійсним акта від 01.12.2022 про примусове відчуження або вилучення майна в частині вартості об`єкта нерухомого майна;

- зобов`язання провести повторну оцінку примусово відчуженого майна відповідно до вимог діючого законодавства.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оцінка майна є неповною та складена суб`єктом, який не наділений правами здійснення оціночної діяльності. Зазначені обставини порушують його права та законні інтереси в рамках правовідносин примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки проведення неналежної оцінки позбавляє права на справедливе відшкодування реальної вартості майна, яка істотно відрізняється.

1.3 Також позивач не погодився із проведеною процедурою відчуження майна, оскільки вважав, що допущені порушення при проведенні примусового відчуження порушують його права, як власника майна, в рамках примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану.

1.4 Щодо способу захисту позивач зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню практика Верховного Суду про те, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсним правочинів так як Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" прямо передбачено право оскарження оцінки майна.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 без змін, у позові відмовлено.

2.2 Суд дійшов висновку про те, що оскаржити оцінку майна, зазначену в частині 3 статті 8 вищенаведеного Закону, можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості. Натомість позов щодо оскарження оцінки майна є передчасним і заявленим з неналежно обраним способом захисту прав, а вимога про визнання недійсним акта є похідною. Щодо зобов`язання провести повторну оцінку, то суд зазначив, що вимога не ґрунтується на приписах закону, оскільки повторна оцінка майна не передбачена.

2.3 Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оскаржений акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 вищенаведеного Закону, є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження стосовно якого прийнято згідно з наказом ВЧ.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить судові рішення скасувати, а позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3 На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо належного способу захисту прав позивача, у випадку його незгоди з оцінкою майна, яке було примусово відчужене на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", незважаючи на наявність правових висновків щодо оскарження звіту про оцінку майна в інших правовідносинах.

3.4 Також скаржник посилається на те, що суди не дослідили всупереч статтям 86, 104, 237 ГПК України наданий позивачем звіт про оцінку майна та висновок судового експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна на суму понад тридцять мільйонів гривень (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.5 У відзиві ВЧ НОМЕР_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначає про те, що примусове відчуження майна здійснено у повній відповідності до Закону, а позивач не визначився щодо свого наміру стосовно зазначеного нерухомого майна - щодо його повернення або отримання грошової компенсації. Тому висновки судів щодо передчасності позовних вимог є цілком правомірними.

3.6 Крім того, 19.11.202 надійшов відзив Міністерства оборони України, в якому останнє просить поновити строк для подання відзиву, оскільки строк був пропущений через збій в системі ЄСІТС з 24.09.2024 по 05.11.2024, а також 18.11.2024. Проте колегія суддів дійшла висновку про відмову у поновленні строку на подання відзиву, з огляду на те, що такий строк був встановлений Судом до 15.11.2024, а заявник не довів поважності причин, що унеможливлювали подання відзиву у вказаний строк, надавши лише власне відомче листування, дані якого не можуть підтверджувати зазначені ним обставини.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що у власності позивача перебували об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 11 705, 1 кв. м та складаються з: нежитлової будівлі виробничо-побутового блоку (літ. А, Б) площею 5766,7 кв. м, нежитлових приміщень в адміністративному корпусі (літ. Я) площею 2079,5 кв. м, ганок, нежитлової будівлі - акумуляторна станція (літ. И) площею 341 кв. м, нежитлової будівлі - ацетиленова станція (літ. Д) площею 96,1 кв. м, нежитлової будівлі - майстерня (літ. М), площею 2203,7 кв. м, нежитлової будівлі - сховище СРМ - 10,8 (літ. М2) площею 406,2 кв. м, нежитлової будівлі - пожежне ДЕПО (літ. В) площею 289,9 кв. м, нежитлової будівлі - склад кисню (літ. Е) площею 62,0 кв. м ганок, нежитлової будівлі - гараж (літ. 0) площею 69,1 кв. м, нежитлової будівлі - склад лаків і фарб (літ Ж), площею 97,6 кв. м, рампа (ж), пандус (жі), нежитлової будівлі - станція обробки стоків (літ. 3) площею 81,3 кв. м, підвал (літ. Гід), нежитлової будівлі - компресорна станція (літ. Г) площею 212,0 кв. м, обладнання котельної (виробничо-побутовий цех літ. А, Б)., обладнання котельної (малярка), обладнання котельної (цех № 1), обладнання котельної (цех № 3).

4.2 На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 01.09.2022 № 387 про примусове відчуження нерухомого майна.

4.3 Пунктом 1 зазначеного наказу визначено: здійснити примусове відчуження нерухомого майна (будівель та споруд), яке перебуває у власності ТОВ "Оборонні Технології", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформаційної довідки від 31.08.2022 № 308603389 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

4.4 Надалі командиром ВЧ НОМЕР_1 та начальником військової адміністрації Чернігівської області Чаусом В. А. підписано акт про примусове відчуження майна від 01.12.2022, на підставі якого згідно з наказом від 01.09.2022 № 387 здійснено примусове відчуження майна. Оцінку майна проведено ПП "КГ "Арго-експерт" на підставі укладеного з ВЧ НОМЕР_1 договору від 24.10.2022 № 186. Вартість примусово відчуженого майна за результатами оцінки становить 11 693 390,00 грн без ПДВ.

4.5 20.12.2022 позивач отримав від ВЧ НОМЕР_1 повідомлення від 01.12.2022 № 4055 про примусове відчуження нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

4.6 Акт про примусове відчуження майна після листування між ВЧ НОМЕР_1 та позивачем вручено останньому 31.03.2023.

4.7 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 У цій справі постало на вирішення питання про те, чи може особа, в якої на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусово відчужено майно, оскаржити в судовому порядку визначену оцінку цього майна та зобов`язати провести повторну. Ключовим моментом є те, що реквізиція проводилася із наступним повним відшкодуванням вартості майна.

4.9 Відмовляючи у позові, суди з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 зазначили, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. При цьому оскаржити оцінку майна, зазначену в частині 3 статті 8 вищенаведеного Закону, можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості.

4.10 У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із висновками судів щодо способу захисту, посилається на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах з огляду на те, що примусове відчуження майна було здійснено на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який як спеціальний закон передбачає, що оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

4.11 Скаржник вважає, що посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 є нерелевантним, оскільки позовні вимоги у цій справі стосувалися визнання недійсним звіту про оцінку майна, який в межах тих правовідносин дійсно не створював ніяких правових наслідків в тому числі у майбутньому, а використовувався лише як доказ у іншій справі про витребування майна. До того ж правовідносини не регулювалися Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

4.12 Позивач акцентує увагу на тому, що цей Закон містить імперативну норму, яка встановлює, що компенсація здійснюється на підставі саме того висновку про вартість майна, який складається в процедурі примусового відчуження. Власник майна для отримання наступної повної компенсації повинен надати акт і документ, що містить висновок про вартість майна, з яким позивач фактично не погоджується. Натомість жодний правовий акт у спірних правовідносинах не містить положень, які б передбачали право провести та подати для виплати компенсації альтернативну оцінку, чи інші документи, які б встановлювали дійсну вартість майна на момент примусового відчуження. Тому очевидно, що позивачу буде здійснена виплата відшкодування відповідно до розміру, визначеного оскаржуваною оцінкою. Отже, спірна оцінка створює для позивача правовий наслідок у вигляді визначення (фіксування) суми компенсації за примусово відчужене майно, право на яку має позивач, з подальшою виплатою цієї суми.

4.13 Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.14 Завданням господарського судочинства вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

4.15 Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (подібний висновок викладений у пункті 6.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

4.16 Як визначено частиною 2 статті 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

4.17 Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

4.18 Згідно з пунктом 1 статті 1 зазначеного Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

4.19 Право особи оскаржити в судовому порядку оцінку, за якою йому як попередньому власникові відшкодована вартість реквізованого майна, передбачено як частиною 4 статті 353 ЦК України, так і спеціальним Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у частині 3 статті 8.

4.20 Разом з цим зі змісту відповідних положень ЦК України та Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" вбачається право вибору попереднього власника майна: 1) вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо (частина 5 статті 353 ЦК України, частина 3 статті 12 Закону); 2) якщо реквізоване майно збереглося - право вимагати повернути майно у судовому порядку (частина 6 статті 353 ЦК України, частина 1 статті 12 Закону); 3) грошова компенсація (частини 2, 4 статті 11 Закону).

4.21 При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 757/64569/16-ц зазначала, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 затверджено Порядок № 998, який визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. До заяви про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку № 998). Компенсація здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного за рахунок коштів державного бюджету за умови, що майно було примусово відчужене, а особа відповідно має право на таку компенсацію.

4.22 Отже, особа, в якої на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусово відчужено майно, може оскаржити в судовому порядку визначену оцінку цього майна лише після відшкодування його вартості, що прямо передбачено частиною 3 статті 8 цього Закону, а також частиною 4 статті 353 ЦК України.

4.23 Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про передчасність оскарження оцінки реквізованого майна з огляду на те, що позивачу ще не було відшкодовано вартість майна за відповідною заявою як того вимагає вищенаведене законодавство.

4.24 Посилання скаржника на те, що жодний правовий акт у спірних правовідносинах не містить положень, які б передбачали право провести та подати для виплати компенсації альтернативну оцінку, чи інші документи, які б встановлювали дійсну вартість майна на момент примусового відчуження, не позбавляє позивача у судовому порядку після відшкодування вартості примусово відчуженого майна у порядку, визначеному постановою КМУ від 31.10.2012 № 998, пред`являти позов про відшкодування його вартості, в якому з посиланням на неправильну оцінку на підтвердження своїх вимог надавати докази щодо вартості примусово відчуженого майна, яку позивач вважає правильною. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, а акт про примусове відчуження майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію (п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23).

4.25 При цьому колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

4.26 Відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.27 Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

4.28 Крім того, статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов`язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

4.29 Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на статтю 41 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

4.30 Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 8-р(I)/2022 дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання. Втручання у таке право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства (див. постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 925/323/24).

4.31 Натомість доводи скаржника про те, що оскаржена оцінка порушує його законний інтерес на отримання справедливої компенсації за примусово відчужене майно спростовується викладеним у цій постанові, а посилання скаржника на те, що суди не дослідили звіт, наданий позивачем, про оцінку майна та висновок судового експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки суди дійшли висновку про відмову у позові з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту та зазначили, що власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості у порядку, визначеному законом.

4.32 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.33 За вказаних обставин правові підстави для скасування судових рішень відсутні.

4.34 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп" у справі № 910/5506/23 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Багай