Ухвала

від 04.12.2024 по справі 910/5506/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5506/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Зуєва В. А., Багай Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп"

до: 1) Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-експерт";

2) Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Міністерство оборони України;

2) ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання оцінки нерухомого майна недійсною, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна та зобов`язання провести повторну оцінку,

за участю:

позивача: Ястремський О. Я. (адвокат)

відповідача-2: Шимко М. Ю. (самопредставництво)

третьої особи-1: Святецький М. П. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ-1 Груп" (попереднє найменування "Оборонні технології", далі - ТОВ "ДТ-1 Груп") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-експерт" (далі - ПП "КГ "Арго-експерт") та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами про:

- визнання оцінки нерухомого майна, загальною площею 11 705,1 кв. м, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Прилуцька, 131, вартістю 11 693 390 грн, яку проведено суб`єктом оціночної діяльності станом на 01.11.2022 в межах процедури примусового відчуження майна недійсною;

- визнання недійсним акта від 01.12.2022 про примусове відчуження або вилучення майна в частині вартості об`єкта нерухомого майна;

- зобов`язання провести повторну оцінку примусово відчуженого майна відповідно до вимог діючого законодавства.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оцінка майна є неповною та складена суб`єктом, який не наділений правами здійснення оціночної діяльності. Зазначені обставини порушують його права та законні інтереси в рамках правовідносин примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки проведення неналежної оцінки позбавляє права на справедливе відшкодування реальної вартості майна, яка істотно відрізняється.

1.3 Також позивач не погоджується із проведеною процедурою відчуження майна, оскільки вважає, що воно підлягало погодженню і не могло одноосібно ухвалюватися.

1.4 Щодо способу захисту позивач зазначає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню практика Верховного Суду про те, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсним правочинів, так як Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" прямо передбачено право оскарження оцінки майна.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 без змін, у позові відмовлено.

2.2 Суд дійшов висновку про те, що оскаржити оцінку майна, зазначену в частині 3 статті 8 вищенаведеного Закону, можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості. Натомість позов щодо оскарження оцінки майна є передчасним і заявленим з неналежно обраним способом захисту прав, а вимога про визнання недійсним акта є похідною. Щодо зобов`язання провести повторну оцінку, то суд зазначив, що вимога не ґрунтується на приписах закону, оскільки повторна оцінка майна не передбачена.

2.3 Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оскаржуваний акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 вищенаведеного Закону, є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження стосовно якого прийнято згідно з наказом ВЧ НОМЕР_1 .

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить судові рішення скасувати, а позов задовольнити. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо належного способу захисту прав позивача у випадку його незгоди з оцінкою майна, яке було примусово відчужене на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який передбачає, що оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

3.2 Скаржник акцентує увагу на тому, що цей Закон містить імперативну норму, яка встановлює, що компенсація здійснюється на підставі саме того висновку про вартість майна, який складається в процедурі примусового відчуження. Власник майна для отримання наступної повної компенсації повинен надати акт і документ, що містить висновок про вартість майна, з яким позивач фактично не погоджується. Натомість жодний правовий акт у спірних правовідносинах не містить положень, які б передбачали право провести та подати для виплати компенсації альтернативну оцінку, чи інші документи, які б встановлювали дійсну вартість майна на момент примусового відчуження. Тому вважає очевидним те, що йому буде здійснена виплата відшкодування виключно відповідно до розміру, визначеного спірною оцінкою. На його думку, спірна оцінка створює правовий наслідок у вигляді визначення (фіксування) суми компенсації за примусово відчужене майно, право на яку має позивач, з подальшою виплатою цієї суми.

3.3 Скаржник посилається на те, що:

- стаття 124 Конституції України кореспондується як зі статтею 13, так і зі статтею 6 Конвенції, яка гарантує право на ефективний і справедливий судовий розгляд. Європейський Суд трактує статтю 6 Конвенції розширено, оскільки вона має істотне значення для існування демократії. У справі Делькур проти Бельгії (1970) Суд вказав, що в демократичному суспільстві за змістом Конвенції право на справедливий судовий розгляд займає таке важливе місце, що обмежувальне розуміння пункту 1 статті 6 не відповідало б меті і змісту цього положення. Більше того, доступ до судових інстанцій має бути реальним, а не формальним. Державні органи, які приймають первинне рішення, повинні виконувати процесуальні вимоги, що випливають з пункту 1 статті 6, або ж їх рішення повинні піддаватись контролю такого судового органу, який цим вимогам відповідає (справа Альбер і Ле Конт проти Бельгії (1982)). Окрім того, такої ж самої позиції притримується і Верховний Суд України, який у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13 надав правову позицію, згідно з якою особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника;

- одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обгрунтованої компенсації. При цьому ЄСПЛ вважає, що не існує універсальних правил визначення розміру компенсації й таке питання повинно розглядатися в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх фактичних обставин. Компенсація має бути розумно пов`язаною з вартістю втраченого майна. Натомість можливість оскарження такої оцінки після закінчення воєнного стану за наслідками отримання відшкодування вартості майна значно нижче його ринкової вартості істотно порушує майновий інтерес позивача на отримання справедливої компенсації за відчужене майно.

3.4 Також скаржник посилається на те, що суди не дослідили всупереч статтям 86, 104, 237 ГПК України наданий позивачем звіт про оцінку майна та висновок судового експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна на суму понад тридцять мільйонів гривень (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.5 У відзиві ВЧ НОМЕР_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначає про те, що примусове відчуження майна було здійснено у повній відповідності до Закону, а позивач не визначився щодо свого наміру стосовно зазначеного нерухомого майна - щодо його повернення або отримання грошової компенсації. Тому висновки судів щодо передчасності позовних вимог є цілком правомірними.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що у власності позивача перебували об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: вулиця Прилуцька, 131, м. Ніжин, Чернігівська область загальною площею 11 705, 1 кв. м та складаються з: нежитлової будівлі виробничо-побутового блоку (літ. А, Б) площею 5766,7 кв. м, нежитлових приміщень в адміністративному корпусі (літ. Я) площею 2079,5 кв. м, ганок, нежитлової будівлі - акумуляторна станція (літ. И) площею 341 кв. м, нежитлової будівлі - ацетиленова станція (літ. Д) площею 96,1 кв. м, нежитлової будівлі - майстерня (літ. М), площею 2203,7 кв. м, нежитлової будівлі - сховище СРМ - 10,8 (літ. М2) площею 406,2 кв. м, нежитлової будівлі - пожежне ДЕПО (літ. В) площею 289,9 кв. м, нежитлової будівлі - склад кисню (літ. Е) площею 62,0 кв. м ганок, нежитлової будівлі - гараж (літ. 0) площею 69,1 кв. м, нежитлової будівлі - склад лаків і фарб (літ Ж), площею 97,6 кв. м, рампа (ж), пандус (жі), нежитлової будівлі - станція обробки стоків (літ. 3) площею 81,3 кв. м, підвал (літ. Гід), нежитлової будівлі - компресорна станція (літ. Г) площею 212,0 кв. м, обладнання котельної (виробничо-побутовий цех літ. А, Б)., обладнання котельної (малярка), обладнання котельної (цех № 1), обладнання котельної (цех № 3).

4.2 На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.09.2022 № 387 про примусове відчуження нерухомого майна, який погоджений військовою адміністрацією.

4.3 Пунктом 1 зазначеного наказу визначено: здійснити примусове відчуження нерухомого майна (будівель та споруд), яке перебуває у власності ТОВ "Оборонні Технології", код ЄДРПОУ 39602928, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, буд.131, відповідно до інформаційної довідки від 31.08.2022 № 308603389 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

4.4 Надалі командиром ВЧ НОМЕР_1 та начальником військової адміністрації Чернігівської області ОСОБА_1 підписано акт про примусове відчуження майна від 01.12.2022, на підставі якого згідно з наказом від 01.09.2022 № 387 здійснено примусове відчуження майна. Оцінку майна проведено ПП "КГ "Арго-експерт" на підставі укладеного з ВЧ НОМЕР_1 договору від 24.10.2022 № 186. Вартість примусово відчуженого майна за результатами оцінки становить 11 693 390,00 грн без урахування ПДВ.

4.5 20.12.2022 позивач отримав від ВЧ НОМЕР_1 повідомлення від 01.12.2022 № 4055 про примусове відчуження нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

4.6 Акт про примусове відчуження майна після листування між ВЧ НОМЕР_1 та позивачем вручено останньому 31.03.2023.

4.7 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.9 Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.10 Частиною 4 статті 303 ГПК України встановлено, що про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстави, визначеної у частині 5 статті 302 цього Кодексу.

4.11 Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 757/14424/20, у якій позивачі також ставили питання про виплату компенсації за мобілізоване майно, справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду і цю справу було прийнято на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.12 Слід зазначити, що вказану ухвалу суду від 08.02.2023 у справі № 757/14424/20 було обґрунтовано тим, що ситуація, яка сталася у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, за наслідками якої на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з доповненнями, введено воєнний стан в Україні, призводить до виникнення аналогічних спорів, пов`язаних з примусовим відчуженням майна (зокрема з наступним повним відшкодуванням його вартості), тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної практики у справах, що стосуються прав та інтересів багатьох громадян нашої країни.

4.13 Разом з тим колегія суддів у справі, що переглядається у касаційному порядку (№ 910/5506/23), зазначає, що питання можливості/неможливості оскарження до суду проведеної оцінки вартості примусово відчуженого майна на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", зокрема, оскарження такої оцінки саме до відшкодування його вартості, не було вирішено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 757/14424/20.

4.14 Так, у цій справі спірним, зокрема, є питання можливості/неможливості оскарження проведеної оцінки нерухомого майна за наслідками примусового його відчуження на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" з наступним повним відшкодуванням з урахуванням того, що на відміну від наступного у випадку попереднього повного відшкодування примусово відчуженого майна попередній власник отримує компенсацію перед здійсненням такого відчуження майна і на реалізацію частини 3 статті 8 цього Закону вже має право оскаржити таку оцінку, що сприяє дотримання принципу "пропорційності". Натомість у випадку наступного повного відшкодування попередній власник з урахуванням частини 3 статті 8 цього Закону, а також постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 має право на компенсацію лише після скасування правового режиму воєнного стану у визначеному законодавством порядку, а вже після цього і право оскаржувати таку оцінку майна, що в сукупності з частиною 3 статті 3 цього Закону не може відповідати принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном. Очевидно, що таке правове регулювання щодо можливості оскарження оцінки майна у випадку наступного повного відшкодування ставить невиправдано у невигідне положення попереднього власника майна, якому також Закон передбачає право на "повне" відшкодування вартості майна та порушує його охоронюваний законом інтерес.

4.15 У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що: 1) справа має принципове значення задля забезпечення від правової невизначеності у "чутливій" для громадян ситуації, коли на виконання вимог закону їхнє майно примусово відчужене, що має наслідком повного відшкодування його вартості; 2) судове рішення Великої Палати Верховного Суду необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики, оскільки йдеться про правове питання, яке потребує пояснення, а також прийняття і застосування законів з метою завбачливого прояснення незрозумілих правових питань за допомогою судового рішення спеціально створеного колегіального органу, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права; 3) можливість оскарження оцінки у випадку наступного повного відшкодування має своє спрямування на забезпечення саме "повного відшкодування", як це передбачено положеннями статті 11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", задля дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном, враховуючи велику ймовірність знищення такого майна в наслідок воєнних дій, що надалі істотно ускладнить визначення справедливої вартості майна, якою вона була на момент реквізиції на думку попереднього власника; 4) як наслідок відсутність у законодавчому регулюванні можливості захистити охоронюваний законом інтерес щодо справедливої компенсації примусового відчуженого майна.

4.16 Поняття "охоронюваний законом інтерес" Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) тлумачить як правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

4.17 Колегія суддів вважає, що вирішення цих правових питань містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

4.18 Колегія суддів зазначає, що завданням господарського судочинства є вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 757/64569/16-ц зазначала про те, що за частиною 1 статті 10 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною 2 статті 10 цього Закону передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану ? протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету (пункт 6.31 постанови).

4.20 Порядок № 998 хоч і визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, однак у законодавстві України відсутні чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання наступного повного відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30.09.2014 у справі "Петльований проти України" заява № 54904/08), а заразом і немає такої юридичної основи, що дає змогу визначити конкретний майновий інтерес позивачів, окрім як висновок про вартість такого майна, який був долучений до акта про примусове відчуження майна, з якою попередній власник категорично не погоджується.

4.21 В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 757/14424/20 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023) зазначено, що національні суди поширили практику застосування для вирішення такого питання положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і на підставі цієї норми стягували грошову компенсацію за примусово відчужене майно. Водночас, існуюча судова практика, у тому числі практика Великої Палати Верховного Суду, стосується переважно правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної громадянам (на підставі частини 1 статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"), але ці правовідносини є відмінними від тих, що виникли у цій справі.

4.22 У зв`язку з тим, що у цій справі вбачається виключна правова проблема щодо охоронюваного законом інтересу позивача на справедливу компенсацію примусового відчуженого майна з наступним повним відшкодуванням задля забезпечення правової визначеності та дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном, колегія суддів вважає за необхідне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 232, 234, 240, 302 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Справу № 910/5506/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді В. А. Зуєв

Н. О. Багай