Постанова

від 09.09.2024 по справі 911/3331/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа№ 911/3331/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від ТОВ «Нарс Карс»: Карапетян А.Р.,

від ДП «МА «Бориспіль»: Юрченко Н.П.,

розглянувши апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс"

та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 (повний текст складено 10.05.2024)

у справі № 911/3331/23 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про визнання протиправними дії

та за зустрічним

позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс"

про стягнення 415 602,99 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» (далі - ТОВ «Нарс Карс», Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило визнати протиправними дії Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль», Аеропорт) щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за Договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що починаючи з 24.02.2022 Аеропорт порушує умови договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 та належним чином не надає йому послугу «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», але систематично продовжує надсилати Товариству рахунки на оплату такої послуги.

ДП «МА «Бориспіль» подало зустрічну позовну заяву, у якій просить стягнути з ТОВ «Нарс Карс» 415 602,99 грн, з яких 288 195,29 грн боргу, 106 742,31 грн пені, 6 978,95 грн 3% річних та 13 686,44 грн інфляційних нарахувань.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Аеропорт зазначає про неналежне виконання Товариством умов Договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю щодо своєчасного здійснення оплати отриманих орендарем послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ "Нарс Карс" про стягнення 415 602,99 грн; об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ "Нарс Карс" про стягнення 415 602,99 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у задоволенні первісного позову ТОВ «Нарс Карс» до ДП «МА «Бориспіль» про визнання протиправними діq відмовлено повністю. Зустрічний позов ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ «Нарс Карс» про стягнення 415 602,99 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарс Карс» на користь ДП «МА «Бориспіль» 288 195,29 грн заборгованості, 57 224,11 грн пені, 13 686,44 грн інфляційних нарахувань, 6 978,95 грн 3% річних та 4 393,02 грн судового збору. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову, суд зазначив, що заявлені Товариством вимоги фактично є вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі; встановлення факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Суд дійшов висновку, що заявлені Товариством позовні вимоги про визнання протиправними дій ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» за договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022, не може забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому разі є неефективним у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, за сукупності наведених вище висновків, у контексті зазначених норм, суд здійснив перевірку розміру заборгованості ТОВ «Нарс Карс» за отримані від ДП «МА «Бориспіль» послуги, встановивши арифметичну правильність розрахунку позивача за зустрічним позовом, що відповідає актам та рахункам, які долучені до справи та підтверджують обсяг наданих послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Нарс Карс» та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024, ТОВ "Нарс Карс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовну заяву ТОВ «Нарс Карс» до ДП «МА «Бориспіль» про визнання дій протиправними та відмовити у задоволенні зустрічного позову ДП «МА «Бориспіль» до ТОВ «Нарс Карс» про стягнення коштів у повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим без урахування правових висновків Верховного Суду.

Апелянт зазначає, що починаючи з 24.02.2022 ДП «МА «Бориспіль», порушуючи договір №02.5-14/1-632, перестало надавати Товариству передбачену договором послугу, проте продовжувало нараховувати оплату за неї та надсилати Товариству рахунки з вартістю такої послуги та акти їх надання у не передбаченому договором порядку.

На думку Товариства, суд першої інстанції проігнорував його аргументи та надані докази, а також правові висновки Верховного Суду, які спростовували аргументи відповідача.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції самостійно змінив предмет та підстави позову.

Так, на думку скаржника, суд перефразував їх у нібито вимогу щодо встановлення наявності форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими Товариство не могло вести господарську діяльність на території аеропорту «Бориспіль». Апелянт зазначає, що договір оренди не є предметом спору у справі №911/3331/23, і підставами такого спору не є порушення договору оренди. Ані позовна заява Товариства, ані зустрічний позов відповідача не містять посилань на порушення договору оренди чи встановлення факту його належного виконання. Позиції обох сторін стосуються договору №02.5-14/1-632 в аспекті встановлення факту надання чи ненадання Аеропортом Товариству «послуги».

Крім того, ані договір оренди, ані чинне законодавство України не містять жодної норми, яка передбачала розірвання договору оренди у разі порушення орендодавцем іншого договору - у цьому випадку це порушення Аеропортом договору №02.5-14/1-632 (ненадання «послуги»).

Скаржник вважає, що розгляд справи в аспекті форс-мажорних обставин чи орендних відносин є незаконним, адже суд самостійно змінив предмет та підстави позову, вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням ч.2 ст. 237 ГПК України.

Апелянт також зазначає, що починаючи з 24.02.2022 закрито повітряний простір України, цивільні авіаперевезення не здійснюються і діяльність ДП «МА «Бориспіль» та інших цивільних аеропортів призупинена, аеропорт функціонує в дуже малому відсотковому відношенні, наявний простій. Є також необхідність у діях з відновлення аеропорту, докази на підтвердження чого наявні у матеріалах справи (зокрема, це підтверджується письмовими оголошеннями на офіційному сайті аеропорту «Бориспіль», відповідями на адвокатські запити, які не було спростовано Аеропортом під час розгляду справи). Тобто, аеропорт «Бориспіль» перестав з 24.02.2022 приймати, відправляти повітряний транспорт, у зв`язку з чим відсутні пасажири та відвідувачі аеропорту. Крім того, наявний факт відсутності вільного доступу до території аеропорту, зокрема, терміналу «D», у якому Товариство орендує приміщення.

Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги ТОВ «Нарс Карс».

Аеропорт надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів скарги Товариства заперечує, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав відповідну оцінку наданим Товариством доказам, а також заявленим Товариством позовним вимогам; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Товариства надало відповідь на відзив ДП «МА «Бориспіль», у якій вважає, що Аеропорт подав відзив на апеляційну скаргу з пропуском встановленого строку, у зв`язку з чим просить суд розглядати справу без урахування відзиву Аеропорту.

Одночасно Товариство зазначає, що вважає відзив ДП «МА «Бориспіль» безпідставним та просить задовольнити апеляційну скарги ТОВ «Нарс Карс» повністю.

Щодо строку подання ДП «МА «Бориспіль» відзиву на апеляційну скаргу, з огляду на доводи Товариства, апеляційний суд зазначає таке.

Частинами 1, 4 ст. 116 ГПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

12.06.2024 ДП «МА «Бориспіль» отримало ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024.

Таким чином, враховуючи, що останній (10-й) день строку на подання відзиву припав на 22.06.2024 - суботу, останнім днем на подання відзиву є перший після нього робочий день - понеділок 24.06.2024. Саме цього дня Аеропорт подав відзив на апеляційну скаргу Товариства.

Наведеним спростовуються доводи Товариства про пропуск ДП «МА «Бориспіль» строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги ТОВ «Нарс Карс» по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3331/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 до надходження матеріалів справи №911/3331/23.

12.06.2024 матеріали справи №911/3331/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нарс Карс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23. Розгляд справи призначено на 03.07.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «МА «Бориспіль» та узагальнення її доводів.

Також не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024, ДП «МА «Бориспіль» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні з ТОВ «Нарс Карс» на користь ДП «МА «Бориспіль» 49 518,20 грн пені та 594,21 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «МА «Бориспіль» в частині стягнення з ТОВ «Нарс Карс» 49 518,20 грн пені та 594,21 грн судового збору: стягнути з Товариства 3 220,80 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Аеропорт вважає оскаржуване рішення в частині не задоволення вимог про стягнення передбаченої договором пені у сумі 49 518,20 грн таким, що ухвалене судом із порушенням норм процесуального та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що у п. 5.5 договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 сторони погодили, що орендар зобов`язаний у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Аеропорт вважає, що у п. 5.5 договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 сторони погодили інший період нарахування пені за порушення відповідачем за зустрічним позовом строку оплати наданих послуг, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГПК України, що, у свою чергу, не суперечить вказаній нормі, оскільки в ній передбачено право учасників господарського зобов`язання встановлювати зокрема у договорі інший термін нарахування пені.

За таких підстав Аеропорт здійснив нарахування та заявив до стягнення 106 742,31 грн пені (розрахунок якої наведено у додатку до позовної заяви від 05.12.2023 №35-28/7-1585) за кожну добу прострочення Товариством сплати наданих послуг, перелічених у п. 1.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2022 до договору.

Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги ДП «МА «Бориспіль».

ТОВ «Нарс Карс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводив та вимог ДП «МА «Бориспіль» заперечує та наводить власні доводи щодо оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу Аеропорту залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги ДП «МА «Бориспіль» по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (кладу суду) від 28.05.2024 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3331/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «МА «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 до надходження матеріалів справи №911/3331/23.

12.06.2024 матеріали справи №911/3331/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «МА «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23. Повідомлено учасникам процесу, що розгляд апеляційної скарги ДП «МА «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 та апеляційної скарги ТОВ "Нарс Карс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23 буде здійснюватись в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 03.07.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 справа № 911/3331/23 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 прийнято апеляційні скарги ТОВ "Нарс Карс" та ДП «МА «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23 до провадження у визначеному складі суду.

Судове засідання 03.07.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 призначено судове засідання на 19.08.2024.

У судовому засіданні 19.08.2024 колегія суддів оголосила перерву до 09.09.2024 на підставі ст. 216 ГПК України.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

28.10.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), ТОВ "Нарс Карс" (орендар) та ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) уклали договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2463 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення №6 на 1-му поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 (п. 4.1 Змінювальних умов договору (умови) та п. 1.1 договору).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 25 000,00 грн, без ПДВ (п. 9.1 умов).

Пунктом 12.1 умов визначено, що договір діє протягом 5 років з дати набрання ним чинності.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Пунктом 6.5 договору оренди обумовлено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг відкриті, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

23.11.2021 ДП «Бориспіль» (балансоутримувач) та ТОВ «Нарс-Карс» (орендар) підписали Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення №6 на 1-му поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7.

25.11.2021 ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) та ТОВ «Нарс-Карс» (орендар) уклали договір №02.5-14/1-632 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Нарс-Карс» договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 від 28.10.2021, орендарем отримано у строкове платне користуванння нежитлове приміщення №6 на 1 поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 3,7 кв. м, яку орендар має право використовувати за будь-яким цільовим призначенням, за виключенням, зазначеним у п. 1.1 цього договору (п. 1.1 договору).

Умовами п. 1.1.1 договору визначено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік та вартість (ціну) яких визначені у Додатку № 1 договору.

За умовами п. 3.2.1, 3.2.6, 3.2.16 орендар взяв на себе обов`язок:

своєчасно здійснювати розрахунки за договором;

щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами;

дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль».

Орендар зобов`язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 5.5 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором (п. 6.1 договору).

Про виникнення форс-мажорних обставин сторона, для якої виникли такім обставини, зобов`язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5 робочих днів з дати настання таких обставин. Відсутність такого повідомлення позбавляє сторону права посилатись на виникнення для неї таких обставин (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 27.10.2026. Датою укладення Договору вважається пізніша дата, якщо договір підписується сторонами окремо.

ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «Нарс Карс» підписали додаток №1 до договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021, згідно з яким балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з:

постачання теплової енергії - 2 350,00 грн за 1 Гкал (по 31.10.2021); виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 01.11.2021) (п. 1);

забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 50,00 грн (по 31.10.2021); 99,68 грн (з 01.11.2021) (п. 2);

вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 4,00 грн (по 31.10.2021); 6,23 грн (з 01.11.2021) (п. 3);

прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб. м - 145,00 грн (п. 4);

водопостачання гарячої води за 1 куб. м - 210,00 грн (по 31.10.2021); постачання гарячої води за 1 куб. м - 333,73 грн (з 01.11.2021) (п. 5);

водопостачання води холодної за 1 куб. м - 27,00 грн (по 31.10.2021); централізоване водопостачання за 1 куб. м - 43,44 грн (з 01.11.2021) (п. 6);

водовідведення води стічної за 1 куб. м - 30,00 грн (по 31.10.2021); централізоване водовідведення за 1 куб. м - 59,03 грн (з 01.11.2021) (п. 7);

створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (п. 8).

Послуги, обумовлені у п. 1 додатку, надаються з дати акта приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначено майна до договору оренди, незалежно від факту здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

Послуги, обумовлені у п. 2, 3, 4 додатку, надаються з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

Послуги, обумовлені у п. 5, 6, 7 додатку, надаються з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача.

Послуги, обумовлені у п. 8 додатку, надаються відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, розмір плати залежить від фактичного використання майна та визначається сторонами в додатковій угоді. Плата нараховується з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря.

14.01.2022 ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «Нарс Карс» підписали додаткову угоду №1 до Договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021, за умовами якої, у зв`язку із тим, що 16.11.2021 орендар розпочав господарську діяльність в орендованому майні з метою розміщення пункту оренди автомобілів та у зв`язку з підключенням 15.11.2021 орендованого майна до електричних мереж аеропорту, сторони домовились внести зміни до умов договору та окремих положень додатку № 1до нього, зокрема щодо надання послуг:

виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 12.11.2021) (п. 1);

забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 99,68 грн (з 16.11.2021) (п. 2);

вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 6,23 грн (з 16.11.2021) (п. 3);

прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб. м - 145,00 грн (з 16.11.2021) (п. 4);

створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (п. 8).

Послуга надається з 16.11.2021 відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16. Щомісячний розмір плати становить 5% від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні, але не менше 12 000,00 грн без ПДВ.

Листами №37-22/134 від 29.12.2022, №19-22/1-125 від 04.01.2022 ДП «МА «Бориспіль» повідомляло ТОВ «Нарс Карс» про зміну вартості послуг.

У період з березня 2022 року по жовтень 2023 року для оплати послуг ДП «МА «Бориспіль» виставляло ТОВ «Нарс Карс» рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг підписані електронним підписом позивача, відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc та отримані ТОВ «Нарс Карс», що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі.

ДП «МА «Бориспіль» також зазначає, що направляло рахунки та акти на електронну пошту орендаря.

ТОВ «Нарс Карс» вважає, що ДП «МА «Бориспіль» неправомірно та в порушення умов договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 виставляє йому на оплату рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, оскільки починаючи з 24.02.2022 Аеропорт не надає обумовлену умовами договору послугу «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль». ТОВ «Нарс Карс» зазначає, що через повномасштабне вторгнення російських військ на територію України введено воєнний стан та закрито повітряний простір України, що призвело до зупинки пасажирських та вантажних авіаперевезень на регулярних рейсах авіакомпаній та фактично зупинило господарську діяльність Товариства. ТОВ «Нарс Карс» зауважує, що не має можливості користуватися орендованим приміщенням, а тому не отримує такої послуги.

Аеропорт, у свою чергу, зазначає, що виставляв Товариству рахунки-фактури, які Товариство не оплатило, та складав акти приймання-передачі, які Товариство не повернуло, як і не надало вмотивованої відмови від їх підписання.

ДП МА «Бориспіль» також відзначає, що 26.05.2023 зверталось до ТОВ «Нарс Карс» з листом №35-28/5-134 від 26.05.2023, у якому вимагало сплатити заборгованість за договором №02.5.2-14/1-632 від 25.03.2021.

ТОВ «Нарс Карс» у відповіді (вих. №15/06 від 06.06.2023) на претензію №35-28/5-134 від 26.05.2023 повідомило Аеропорт, що не визнає наявну за ним заборгованість, та зазначило про неможливість з 24.02.2022 здійснювати господарську діяльність на території аеропорту та відсутність на ній його працівників. Товариство зауважило про сплату ним комунальних послуг, в т.ч. оплату земельного податку, проте зазначало про недоцільність оплати послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

ТОВ «Нарс-Карс» у відзиві на зустрічну позовну заяву вважає, що Аеропорт заявив вимогу про стягнення грошових коштів за фактично ненадану послугу. Товариство зазначає, що введення в Україні воєнного стану та закриття повітряного простору починаючи з 24.02.2022 призвело до повної зупинки регулярного пасажирського сполучення та, як наслідок, вимушеної зупинки діяльності відповідача в орендованих приміщеннях; здійснення Товариством господарської діяльності з 24.02.2022 на території аеропорту «Бориспіль» неможливе через незалежні від ТОВ «Нарс Карс» обставини.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Колексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За визначенням ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Суд встановив, що сторони спору уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальний послуг орендарю, за умовами якого Аеропорт надає Товариству обумовлені цим договором послуги.

Зазначений договір сторони уклали у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та чЕрнігвській областях та орендарем (ТОВ «Нарс Карс») договору оренди №2463 від 28.10.2021, за умовами якого орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення №6 площею 3,7 кв. м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D».

Суд зазначає, що відповідно до підп. 4-2 п. 1 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів.

У той же час дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Нарс Карс» продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежене у своїх правах на використання даних приміщень.

Суд також доцільно врахував, що постанова КМУ від 27.05.2022 №634 застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Спірні послуги за договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 не є орендною платою, а є вартістю комплексу послуг (дій), здійснюваних балансоутримувачем майна, що надані (вчинені балансоутримувачем) для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача, та приміщень загального користування, якими мають можливість користуватись працівники відповідача (WC), від сплати яких відповідач не звільнений, які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді відповідача, з чим погодився сам відповідач, підписуючи відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

У Додатку №1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021 сторони обумовили надання, зокрема, послуги зі створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль».

Укладаючи договір №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача, орендар взяв на себе обов`язок дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль» (п. 3.2.16 договору).

Відповідно до п. 5.6.2 розділу 5 Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, розміщених на сайті аеропорту «Бориспіль» htt://kbp.aero/wp-content/uploads/2019/03/PRAVILA-01-35-16-vid-11.03.2019-pdf (далі - Правила) зазначено, що кожен суб`єкт господарювання, який здійснює на території аеропорту «Бориспіль» неавіаційну господарську діяльність, має сплачувати ДП «МА «Бориспіль» плату за право здійснювати свою діяльність в аеропорту «Бориспіль», за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення такої діяльності. Розмір такої плати визначається або як відсоток від чистого доходу суб`єкту господарювання від здійснення ним неавіаційної господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» за відповідним договором з ДП «МА «Бориспіль» або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб`єктом від здійснення ним неавіаційної діяльності). Розмір такої плати залежить від виду діяльності, яку здійснює суб`єкт господарювання на території аеропорту «Бориспіль», та визначається в договорі, що укладається між суб`єктом господарювання та ДП «МА «Бориспіль».

Цими Правилами також передбачені визначення понять: "господарська діяльність" - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; "територія аеропорту "Бориспіль" - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди та обладнання, а також земельні ділянки, необхідні для забезпечення роботи аеропорту/аеродрому, визначені генеральним планом, та самі ці будівлі та споруди; "плата за здійснення діяльності" це плата, яку вносять суб`єкти господарювання при здійсненні ними авіаційної/неавіаційної діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за створення та підтримання експлуатантом аеродрому/аеропорту необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення діяльності з використанням інфраструктури аеропорту.

Зазначені Правила деталізують зміст послуги зі створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення господарської діяльності, які надаються суб`єктам господарювання, що фактично здійснюють свою господарську діяльність конкретно на території аеропорту «Бориспіль», використовуючи при цьому інфраструктуру аеропорту.

ТОВ «Нарс Карс» звернулось до суду з вимогою визнати протиправними дії ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання Товариству послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за Договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022.

Товариство зазначає, що починаючи з 24.02.2022 Аеропорт порушує умови договору №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 та належним чином не надає йому послугу «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», але систематично продовжує надсилати Товариству рахунки на оплату такої послуги.

Зазначені дії Аеропорту Товариство вважає протиправними.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зокрема зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/4164/19.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Товариства є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

А отже, заявляючи вимогу про визнання протиправними дій ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги, Товариство фактично ставить питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

У постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 2, ст. 20 ГПК України до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами у разі існування та розгляду між сторонами спору про право цивільне як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18).

Натомість Товариство належними та допустимими доказами під час розгляду даного спору у даній справі не довело необхідність та подальший шлях реалізації такої вимоги як визнання протиправних дії щодо ненадання послуги.

Апеляційний суд також зазначає, що рішення за такою вимогою (у разі її задоволення) не може бути виконано у встановленому чинним законодавством порядку.

Спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, і суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. Крім того, суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.

Щодо доводів Товариства про те, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, колегія суддів зазначає, що: по-перше, таке право суду не є його обов`язком; по-друге, Товариство у позовній заяві не зазначає, для чого (з якою метою / для досягнення якого наслідку) заявляє вимогу визнати протиправними дії Аеропорту щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за Договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що вимога Товариства про визнання протиправними дії ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської дільності в ДП МА «Бориспіль» за Договром №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 з 24.02.2022 не може забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні ст. 13 Конвенції.

За таких підстав у їх сукупності апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

З огляду на доводи апеляційної скарги апеляційний суд наголошує, що у цьому випадку суд першої інстанції не змінював підстави та предмет позову, як це помилково вважає Товариство, оскільки неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд зазначає, що за умовами п. 3.2 договору №02.5-14/1-632 Товариство взяло на себе обов`язок щодо: своєчасного здійснення розрахунків за договором; щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами; дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою дільність в аеропорту «Бориспіль».

Отже, саме на Товариство покладено обов`язок самостійно отримувати щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, у балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Саме Товариство за умовами договору несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта; датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання.

Водночас, як встановлено вище, Аеропорт направив Товариству рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних робіт через програму M.E.Doc і ці документи отримані представником Товариства, що підтверджується відповідними відмітками, а також на електронну пошту Товариства.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.1 договору, направлені Аеропортом Товариству акти вважаються прийнятими Товариством без зауважень.

Суд також враховує, що спірні послуги - це не орендна плата, а вартість комплексу послуг (дій), здійснюваних балансоутримувачем майна, що надані (вчинені балансоутримувачем) для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді відповідача, з чим погодився сам відповідач, підписуючи відповідний договір.

Суд також відзначає, що, посилаючись на неможливість користування орендованим майном, Товариство не вчиняло жодних дій, спрямованих на припинення дії договору оренди з цих підстав, а тому у Аеропорту були цілком легітимні очікування, що факт продовження існування орендних правовідносин, від яких залежить дія договору про відшкодування витрат балансоутримувача, зумовить дотримання Товариством зобов`язань у частині оплати послуг позивача в межах договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві.

Спірні послуги Товариство не оплатило, що ним не заперечується.

За таких обставин вимоги Аеропорту до Товариства про стягнення основного боргу є обґрунтованими.

Перевіривши розмір заборгованості ТОВ «Нарс Карс» за отримані від ДП «МА «Бориспіль» послуги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну правильність, що відповідає актам та рахункам, які долучені до матеріалів справи та підтверджують обсяг наданих послуг.

За таких підстав вимоги Аеропорту про стягнення з Товариства 288 195,29 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом також заявив вимогу про стягнення з відповідача 106 742,31 грн пені відповідно до кожного окремого акта та рахунку-фактури з моменту виникнення заборгованості до 27.11.2023.

Умовами п. 5.5 договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ст. 231 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що формулювання п. 5.5 договору не може трактуватись як виключення наведених у ч. 6 ст. 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, зазначене нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги Аеропорту таких висновків не спростовують.

Враховуючи встановлення судом прострочення Товариством сплати основного боргу, колегія суддів вважає вимоги Аеропорту про стягнення з Товариства пені є обґрунтованими.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, до стягнення з Товариства на користь Аеропорту підлягають 57 224,11 грн пені.

Щодо стосується заяви Товариства про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її застосування.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За визначенням ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Поряд з тим, відповідно до п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, встановлений, зокрема, ст. 257, 258 ЦК України строк позовної давності продовжується як на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Отже, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023, та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені на дату подачі цього позову не сплив, що виключає його застосування за заявою Товариства.

Щодо вимог Аеропорту про стягнення 13 686,44 грн інфляційних нарахувань та 6 978,95 грн 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлення судом прострочення Товариством сплати основного боргу, колегія суддів вважає вимоги Аеропорту про стягнення з Товариства інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтованими.

Перевіривши наданий Аеропортом та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність, до стягнення з Товариства на користь Аеропорту підлягають 13 686,44 грн інфляційних нарахувань та 6 978,95 грн 3% річних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Карс" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі №911/3331/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржників.

4. Справу №911/3331/23 повернути до суду першої інстанції

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.09.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова