Постанова

від 20.11.2024 по справі 911/3331/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3331/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Карапетян А.Р.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Мітченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Корсак В.А., Алданова С.О.)

та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 (суддя Христенко О.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про визнання протиправними дії

та за зустрічним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс»

про стягнення 415 602,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» (надалі - ТОВ «Нарс Карс», Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом, Скаржник 1) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просить визнати протиправними дії Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - ДП «МА «Бориспіль», Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом, Скаржник 2) щодо ненадання ним послуг за Договором №02.5-14/1-632 від 25.11.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.11.2021 (надалі - Договір) з 24.02.2022.

1.2. В обґрунтуванні позовних вимог ТОВ «Нарс Карс» зазначає, що починаючи з 24.02.2022 ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» порушує умови договору та належним чином не надає йому послугу «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль», продовжуючи надсилати рахунки на оплату такої послуги.

1.3. ДП «МА «Бориспіль» подало зустрічну позовну заяву, у якій просить стягнути з ТОВ «Нарс Карс» заборгованість за Договором у розмірі 415 602,99 грн, з яких 288 195,29 грн основного боргу, 106 742,31 грн пені, 6 978,95 грн 3% річних та 13 686,44 грн інфляційних нарахувань.

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Нарс Карс» умов Договору щодо своєчасного здійснення оплати отриманих послуг.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, у задоволенні первісного позову ТОВ «Нарс Карс» про визнання протиправними дій відмовлено повністю, а зустрічний позов ДП «МА «Бориспіль» задоволено частково, шляхом стягнення з ТОВ «Нарс Карс» на користь ДП «МА «Бориспіль» 288 195,29 грн заборгованості, 57 224,11 грн пені, 13 686,44 грн інфляційних нарахувань та 6 978,95 грн 3% річних.

2.2. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди зазначили, що заявлений ТОВ «Нарс Карс» позов фактично є вимогою про встановлення факту та не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі, оскільки встановлення факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Одночасно суди встановили наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ДП «МА «Бориспіль» про стягнення заборгованості за надані послуги за визначений Позивачем за первісним позовом період та наслідків несвоєчасної оплати у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні 49 518,20 грн пені з огляду на її нарахування за періоди, що виходять за межі, визначені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ «Нарс Карс» просить Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ДП «МА «Бориспіль»,

3.2. Ухвалою Суду від 24.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Нарс Карс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі № 911/3331/23 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник 1 посилається на:

- неправильне застосування судами положень статей 14, 237 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, щодо застосування даних норм, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19;

- надання судами правової оцінки обставині отримання послуг від ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» без урахування висновків щодо оцінки документації на підтвердження виконання господарської операції, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21;

- неправильне застосування судами положень статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України щодо обрання ним належного способу захисту порушеного права.

ТОВ «Нарс Карс`також вказує про відсутність висновку щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, за умови встановлення Верховним Судом у даній справі необгрунтованості аргументів касаційної скарги.

3.4. У касаційній скарзі ДП «МА «Бориспіль» просить Суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» пені в розмірі 49 518,20 грн, ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов у відповідній частині.

3.5. Ухвалою Суду від 24.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «МА «Бориспіль» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі № 911/3331/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник 2 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини шостої статті 232 та пункту 7 розділу IX «Перехідні положення» Господарського кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, а саме без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22.

3.7. 12.11.2024 від ТОВ «Нарс Карс» надійшов відзив на касаційну скаргу ДП «МА «Бориспіль», в якому Позивач за первісним позовом вказує про необґрунтованість касаційної скарги.

3.8. 13.11.2024 від ДП «МА «Бориспіль» надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Нарс Карс», в якому підприємство просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Скаржника 1.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 28.10.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем, ТОВ «Нарс-Карс», як орендарем, та ДП «МА «Бориспіль», як балансоутримувачем, укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 (надалі - договір оренди), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 (п. 4.1 Змінювальних умов договору (умови) та п. 1.1 договору).

4.2. Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 25 000,00 грн, без ПДВ (п. 9.1 умов).

4.3. Пунктом 12.1 умов визначено, що договір діє протягом 5 років з дати набрання чинності цим договором.

4.4. Відповідно до пунктом 3.1 договору оренди до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

4.5. Пунктом 6.5 договору оренди обумовлено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг відкриті, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

4.6. 23.11.2021 між ДП «МА Бориспіль», як балансоутримувачем, та ТОВ «Нарс-Карс», як орендарем, підписаний Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 3,7 кв. м, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7.

4.7. 25.11.2021 між ДП «МА Бориспіль», як балансоутримувачем, та ТОВ «Нарс-Карс», як орендарем, укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Нарс-Карс» Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2463 від 28.10.2021, орендарем отримано в строкове платне користування нежитлове приміщення № 6 на 1 поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 3,7 кв. м., яку орендар має право використовувати за будь-яким цільовим призначенням, за виключенням, зазначеним у п. 1.1 цього договору (пункт 1.1. Договору).

4.8. Умовами пункту 1.1.1 Договору визначено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік та вартість (ціну) яких визначені у Додатку № 1 договору.

4.9. За умовами пунктів 3.2.1, 3.2.6, 3.2.16 Договору орендар взяв на себе обов`язок щодо: своєчасного здійснення розрахунків за договором; щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами; дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль».

4.10. Орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 5.5 Договору).

4.11. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором (пункт 6.1 Договору).

4.12. Про виникнення форс-мажорних обставин сторона, для якої виникли такі обставини, зобов`язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом з повідомленням протягом 5 робочих днів з дати їх настання. Відсутність такого повідомлення позбавляє сторону права посилатись на виникнення для неї таких обставин (пункт 6.2 Договору).

4.13. Пунктом 7.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 27.10.2026. Датою укладення Договору вважається пізніша дата, якщо договір підписується сторонами окремо.

4.14. Між ДП «МА Бориспіль» та ТОВ «Нарс-Карс» підписано Додаток № 1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, яким обумовлено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, з: постачання теплової енергії - 2 350,00 грн за 1 Гкал (по 31.10.2021); виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 01.11.2021) (пункт 1); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 50,00 грн (по 31.10.2021); 99,68 грн (з 01.11.2021) (пункт 2); вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 4,00 грн (по 31.10.2021); 6,23 грн (з 01.11.2021) (пункт 3); прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб. м - 145,00 грн (пункт 4); водопостачання гарячої води за 1 куб. м - 210,00 грн (по 31.10.2021); постачання гарячої води за 1 куб. м - 333,73 грн (з 01.11.2021) (пункт 5); водопостачання води холодної за 1 куб. м 27,00 (по 31.10.2021); централізоване водопостачання за 1 куб. м - 43,44 грн (з 01.11.2021) (пункт 6); водовідведення води стічної за 1 куб. м - 30,00 грн (по 31.10.2021); централізоване водовідведення за 1 куб. м - 59,03 грн (з 01.11.2021) (пункт 7); створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (пункт 8).

4.15. При цьому, послуги обумовлені у п. 1 додатку надаються з дати акта приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначено майна до договору оренди, незалежно від факту здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

4.16. Послуги обумовлені у пунктах 2, 3, 4 додатку надаються з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщення.

4.17. Послуги обумовлені у пунктах 5, 6, 7 додатку надаються з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача.

4.18. Послуги обумовлені у пункті 8 додатку надаються відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16, розмір плати залежить від фактичного використання майна та визначається сторонами в додатковій угоді. Плата нараховується з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря.

4.19. 14.01.2022 між ДП «МА Бориспіль» та ТОВ «Нарс-Карс» підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 02.5-14/1-632 від 25.11.2021, за умовами якої, у зв`язку із тим, що 16.11.2021 орендар розпочав господарську діяльність в орендованому майні з метою розміщення пункту оренди автомобілів та у зв`язку з підключенням 15.11.2021 орендованого майна до електричних мереж аеропорту, сторони домовились внести зміни до умов договору та окремих положень Додатку № 1 до нього, зокрема щодо надання послуг: виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - 2 203,81 грн за 1 Гкал (з 12.11.2021) (пункт 1); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць - 99,68 грн (з 16.11.2021) (пункт 2); вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно за місяць - 6,23 грн (з 16.11.2021) (пункт 3); прибирання та вивезення твердих побутових відходів вартістю за 1 куб. м - 145,00 грн (з 16.11.2021) (пункт 4); створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль» (пункт 8).

4.20. Послуга надається з 16.11.2021 відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16. Щомісячний розмір плати становить 5 % від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні, але не менше 12 000,00 грн без ПДВ.

4.21. Листами № 37-22/134 від 29.12.2022 та № 19-22/1-125 від 04.01.2022 ДП «МА «Бориспіль» повідомляло ТОВ «Нарс-Карс» про зміну вартості послуг.

4.22. Для оплати послуг, ДП «МА «Бориспіль» в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року виставляло ТОВ «Нарс Карс» рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

4.23. Зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були підписані електронним підписом Позивача за зустрічним позовом та відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc і отримані ТОВ «Нарс Карс», що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі. Також, Позивач за зустрічним позовом вказує про направлення рахунків та актів на електронну пошту орендаря.

4.24. Звертаючись із первісними позовними вимогами ТОВ «Нарс-Карс» зазначає про те, що ДП «МА «Бориспіль» неправомірно виставляє рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг для їх оплати товариством, чим порушує умови Договору, оскільки починаючи з 24.02.2022 підприємство не надає обумовлену умовами договору послугу - «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП «МА «Бориспіль». Через повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, введено воєнний стан та закрито повітряний простір України, Позивач за первісним позовом зазначає про те, що такі обставини призвели до зупинки пасажирських та вантажних авіаперевезень на регулярних рейсах авіакомпаній та фактично зупинило господарську діяльність товариства. У зв`язку з чим товариство звертає увагу, що не має можливості користуватися орендованим приміщенням, а тому не отримує такої послуги.

4.25. Разом з цим, Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що станом на час звернення із відповідним зустрічним позовом заборгованість ТОВ «Нарс-Карс» за отримані послуги за спірний період лишається не сплаченою.

За позицією ДП «МА «Бориспіль», на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу рахунки фактури, які залишились неоплаченими та складено акти приймання передачі, які не були повернуті товариством, так само як і не було надано вмотивованої відмови від підписання зазначених актів

4.26. ДП МА «Бориспіль» зазначає про те, що 26.05.2023 підприємство зверталось до ТОВ «Нарс Карс» з листом № 35-28/5-134 від 26.05.2023 із вимогою щодо сплати наявної за ним заборгованості за Договором.

У відповідь ТОВ «Нарс Карс» наданий лист № 15/06 від 06.06.2023, в якому товариство не визнає наявну за ним заборгованість та вказує про неможливість ним з 24.02.2022 здійснювати господарську діяльність на території аеропорту та відсутність його працівників на території аеропорту. При цьому, товариство звертало увагу про оплату товариством комунальних послуг, в т.ч. оплату земельного податку, проте зазначало про недоцільність оплати послуги - «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

У зв`язку з чим ДП МА «Бориспіль» звернулось з відповідним зустрічним позовом до господарського суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Скаржника 1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Скаржника 2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом первісного позову у цій справі є вимога ТОВ «Нарс Карс» про визнання протиправними дії ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за Договором.

5.3. Не погоджуючись з такою позицією суду ТОВ «Нарс Карс» у касаційній скарзі вказує, про неправильне застосування судами положень статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України щодо обрання ним належного способу захисту порушеного права.

5.4. За позицією Скаржника 1, положення Договору не передбачають можливості стягнення штрафних санкцій за ненадання ДП МА «Бориспіль» послуг за Договором, а також підстав для розірвання договору в односторонньому порядку. У такий спосіб, ТОВ «Нарс Карс» вказує, що заявлена ним вимога є ефективним способом захисту порушеного права сторони у розумінні частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України.

5.5. Суд не погоджується з такою позицією Скаржника 1 з огляду на таке.

5.6. За змістом частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.7. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.8. Аналіз наведених норм свідчить, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

5.9. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

5.10. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

5.11. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

5.12. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

5.13. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.14. У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

5.15. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

5.16. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

5.17. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.18. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5.19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

5.20. У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зокрема зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/4164/19.

5.21. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що вимоги ТОВ «Нарс Карс» фактично спрямовані на встановлення юридичного факту, який не може бути предметом самостійного спору та розглядатись окремо в межах господарського судочинства. Встановлення факту можливе лише як складова оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог.

5.22. Таким чином, заявляючи вимогу про визнання протиправними дій ДП «МА «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги, Позивач за первісним позовом фактично ставить питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, адже у такому випадку він не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

5.23. У постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Відповідно до частини першої статті 2 та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, до повноважень господарських судів не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, які передбачають наявність спору про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

5.24. Встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов`язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7631/18).

5.25. При цьому, Суд зазначає, що навіть у разі задоволення такої вимоги рішення не може бути виконане у порядку, передбаченому чинним законодавством.

5.26. Спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, і суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. Крім того, суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.

5.27. Також, обгрунтовуючи неправомірність позиції судів попередніх інстанцій Скаржник 1 вказує неправильне застосування судами положень статей 14, 237 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, щодо застосування даних норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19.

5.28. За позицією ТОВ «Нарс Карс», відмовляючи в задоволенні первісного позову суди здійснювали розгляд такої позовної вимоги в контексті підтвердження форс-мажорних обставин та в аспекті орендних правовідносин, що є самостійною зміною судами предмета та підстав позову в розумінні частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Суд визнає такі аргументи Скаржника 1 необґрунтованими з огляду на таке.

5.30. Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.31. За змістом цієї загальної засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від вимоги, адресованої судові, про відправлення правосуддя.

Отже суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

5.32. За змістом частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

5.33. У постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, на яку посилається Скаржник 1, визначено, що за вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.34. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що підставність первісної позовної вимоги досліджувалась виключно за предметом первісного позову, сформулюваним ТОВ «Нарс Карс» при зверненні до господарського суду (визнання протиправними дії ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» щодо ненадання ТОВ «Нарс Карс» з 24.02.2022 послуги «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за Договором) та в межах підстав визначених товариством (порушення умов Договору). Відмовляючи в задоволенні первісного позову суди виходили з обставини неефективності способу захисту заявленої позовної вимоги в цілому, без врахування, що така вимога заявлена в контексті підтвердження форс-мажорних обставин та в аспекті орендних правовідносин.

5.35. Зазначене свідчить про відсутність порушень судами попередніх інстанцій вимог статті 14 та частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, а також підтверджує відповідність їх дій правовим позиціям, викладеним у судовій практиці Верховного Суду.

5.36. Звертаючись із касаційною скаргою Скаржник 1 також вказує про відсутність висновку щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, за умови встановлення Судом необґрунтованості аргументів касаційної скарги.

5.37. Аналізуючи зміст цієї вимоги, Суд зазначає, що фактично ТОВ «Нарс Карс» звертається не з проханням надати правовий висновок щодо застосування норм права, а з вимогою роз`яснити правову позицію, сформульовану ним у справі, з урахуванням обставин конкретного спору. Однак такі вимоги не узгоджуються з визначенням підстави касаційного перегляду, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.38. Згідно із вказаною нормою, Верховний Суд надає правовий висновок лише у випадках, коли виникає необхідність вирішення питання щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Надання правового висновку спрямоване на забезпечення єдності судової практики та передбачає аналіз і тлумачення правової норми з метою її правильного застосування в аналогічних ситуаціях.

5.39. Водночас вимога про роз`яснення правової позиції сторони або оцінку фактичних обставин спору виходить за межі повноважень Верховного Суду. У своїй діяльності Верховний Суд здійснює тлумачення норм права, а не індивідуальних особливостей конкретної справи або фактів, встановлених судами попередніх інстанцій.

5.40. Таким чином, доводи Скаржника в цій частині не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.41. Поряд з цим, зустрічні позовні вимоги полягають у стягненні з ТОВ «Нарс Карс» заборгованості за Договором у розмірі 415 602,99 грн, з яких 288 195,29 грн основного боргу, 106 742,31 грн пені, 6 978,95 грн 3% річних та 13 686,44 грн інфляційних нарахувань, з підстав несплати ТОВ «Нарс Карс» вартості отриманих послуг за Договором, з підстав неналежного виконання Відповідачем за зустрічним позовом умов Договору щодо своєчасного здійснення оплати отриманих послуг.

5.42. Суди попередніх інстанцій встановили підтвердження отримання ТОВ «Нарс Карс» послуг за Договором, як наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ДП «МА «Бориспіль» про стягнення заборгованості та наслідків несвоєчасної їх оплати у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Одночасно суди відмовили у стягненні 49 518,20 грн пені з огляду на її нарахування за періоди, що виходять за межі, визначені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

5.43. У касаційній скарзі Скаржник 1 вказує про ненадання судами правової оцінки обставині отримання ТОВ «Нарс Карс» послуг від ДП «МА «Бориспіль» без урахування висновків щодо оцінки документації на підтвердження виконання господарської операції, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

5.44. Втім, такі аргументи ТОВ «Нарс Карс» є необґрунтованими ураховуючи таке.

5.45. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.46. Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

5.47. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.48. За змістом статей 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

5.49. У статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

5.50. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.51. Положеннями частини першої статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.52. Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині суди врахували, що за умовами п. 3.2 договору №02.5-14/1-632 товариство взяло на себе обов`язок щодо: своєчасного здійснення розрахунків за договором; щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами; дотримуватись вимог і нести відповідальність за порушення Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 №01-35-16, які є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль».

5.53. З огляду на це, суди обґрунтовано зазначили, що саме на ТОВ «Нарс Карс» покладено обов`язок самостійно отримувати щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, у балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору, а відтак, товариство несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. При цьому, датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання.

5.54. Суди встановили, що ДП «МА «Бориспіль» направило ТОВ «Нарс Карс» рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних робіт через програму M.E.Doc і ці документи отримані представником товариства, що підтверджується відповідними відмітками, а також на електронну пошту товариства.

5.55. Таким чином, суди дійшли підставних висновків, що враховуючи умови пункту 2.1 Договору, направлені ДП «МА «Бориспіль» орендарю акти вважаються прийнятими ТОВ «Нарс Карс» без зауважень.

5.56. Суди також врахували, що спірні послуги - це не орендна плата, а вартість комплексу послуг (дій), здійснюваних балансоутримувачем майна, що надані (вчинені балансоутримувачем) для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді ТОВ «Нарс Карс», з чим погодився сам Відповідач за зустрічним позовом , підписуючи відповідний договір.

5.57. Також судами взято до уваги, що, посилаючись на неможливість користування орендованим майном, ТОВ «Нарс Карс» не вчиняло жодних дій, спрямованих на припинення дії договору оренди з цих підстав, а тому у ДП «МА «Бориспіль» були цілком легітимні очікування, що факт продовження існування орендних правовідносин, від яких залежить дія договору про відшкодування витрат балансоутримувача, зумовить дотримання товариством зобов`язань у частині оплати послуг позивача в межах договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві.

5.58. Відтак, висновок судів щодо підтвердження отримання ТОВ «Нарс Карс» послуг за Договором у визначеному ДП «МА «Бориспіль» розмірі обґрунтований прийняттям таких послуг орендарем в силу договірних зобов`язань сторін (пункт 2.1 Договору), а саме прийняття ним актів приймання-здачі виконаних робіт без зауважень.

5.59. У зв`язку з чим, посилання Скаржника про ненадання судами правової оцінки обставині отримання ТОВ «Нарс Карс» послуг від ДП «МА «Бориспіль» без урахування висновків щодо оцінки документації на підтвердження виконання господарської операції, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 (в яких акцентовано увагу на необхідності дослідження судами документації на підтвердження виконання господарської операції) є необґрунтованими. Зазначене свідчить про недоведеність Скаржником 1 надання судами неналежної правової оцінки обставині отримання послуг ТОВ «Нарс Карс» за Договором.

5.60. У свою чергу при зверненні з касаційною скаргою Скаржник 2 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини шостої статті 232 та пункту 7 розділу IX «Перехідні положення» Господарського кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, а саме без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22, в яких визначено про збільшення строку нарахування пені в порядку даної норми.

5.61. Розглянувши наведені доводи Скаржника 2 колегія суддів вказує про їх підтвердження з огляду на таке.

5.62. Умовами пункту 5.5 Договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

5.63. Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.64. За визначенням частин другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.65. Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5.66. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.67. Верховний Суд, аналізуючи положення статей 231, 232 Господарського кодексу України, 252 Цивільного кодексу України, у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, виснував, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

5.68. У постанові від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22 направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження обставини щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"

5.69. У наведеній Скаржником 2 постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, проаналізовано положення статей 231, 232 Господарського кодексу України, 252 Цивільного кодексу України щодо їх застосування в розрізі пункту 7 розділу IX «Перехідні положення» Господарського кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX.

Так, Верховним Судом було визначено, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Верховний Суд, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Погоджуючись з тим, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не в повній мірі узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховний Суд одночасно виснував, що пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а не продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки приписи статті 232 Господарського кодексу України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті.

Зазначений висновок зроблено з урахуванням того, що наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

5.70. Отже, за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, за наявності правових підстав особа наділена правом на нарахування штрафних санкцій на строк дії карантину без обмеження строку такого нарахування, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

5.71. З огляду на предмет спору, суб`єктний склад, обставини справи та враховуючи критерії подібності, визначені у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів зазначає про подібність правовідносин, що виникли у справі № 911/858/22 та у справі, що розглядається.

5.72. Відтак, Скаржником 2 обґрунтовано доведено, що суди попередніх інстанцій не повною мірою правильно застосували положення статті 232 Господарського кодексу України при розгляді позовної вимоги про стягнення пені, оскільки не врахували положення пункту 7 розділу IX «Перехідні положення» цього Кодексу.

5.73. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що наведена Скаржником 2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилася під час касаційного провадження, що має наслідком скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій як таких, що прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.74. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.75. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази, належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок штрафу і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти відповідне рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пункт 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги відносить скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передачу справи повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається Скаржник 2 у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Згідно із частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" про стягнення пені в розмірі 49 518,20 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові. В іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Карс» залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі № 911/3331/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення пені в розмірі 49 518 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 20 коп.

4. Справу № 911/3331/23 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

5. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі № 911/3331/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко