Ухвала

від 18.09.2024 по справі 463/7774/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/7774/24

Провадження № 2/461/3150/24

УХВАЛА

18.09.2024 року місто Львів

Суддя Галицький районний суд м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, третя особа Президент України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, третя особа Президент України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

У прохальній частині відповідної заяви, крім питань процесуального характеру, позивачі просять:

- визнати дії судді Личаківського районного суду м. Львова Нора Назарія Володимировича порушенням присяги судді;

- стягнути грошові кошти в загальному розмірі 65000 гривень 00 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України в якості морального відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , завданого суддею Личаківського районного суду м. Львова Нором Назарієм Васильовичем під час виконання обов`язків судді.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.08.2024, з посиланням на положення ч. 4 ст. 28 ЦПК України, матеріали цивільної справи № 463/7774/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, третя особа Президент України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, передано на розгляд до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Наведене рішення суду мотивоване тим, що місцезнаходження відповідачів та вказане у позовній заяві місце проживання позивачів не належить до територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова. Отже, справа не підсудна Личаківському районному суду м. Львова.

16.09.2024 справа надійшла до Галицького районного суду м. Львова.

17.09.2024 цивільну справу передано, на підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.09.2024, головуючому - судді Стрельбицькому В.В.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у вищезазначеній справі, суд приходить до висновку, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова та таку слід передати до Франківського районного суду м. Львова, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Матеріали даної справи передано до Галицького районного суду міста Львова на підставі положень ч. 4 ст. 28 ЦПК України, що прямо наведено у відповідній ухвалі судді.

Відсутність у матеріалах справи заперечень з боку позивачів щодо застосування наведених положень законодавства, зокрема відсутність апеляційної скарги на відповідне процесуальне рішення, вказує на те, що сторона яка звернулась до суду за захистом своїх прав погодилась з наведеною процесуальною підставою визначення підсудності справи.

Згідно ч. 4 ст. 28 ЦПК України, позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Аналіз вказаних вище процесуальних норм законодавства свідчить про те, що у даному випадку позивачі, на стадії пред`явлення позову наділені правом вибору альтернативної підсудності, що є механізмом реалізації останніми свого права на доступ до правосуддя.

Водночас, передаючи матеріали справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, третя особа Президент України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, судом помилково було скеровано таку до Галицького районного суду м. Львова, оскільки місце проживання позивачів належить до територіальної юрисдикції Франківського районного суду м. Львова. Зокрема, до територіальної підсудності Галицького районного суду м. Львова належить лише частина вулиці Чупринки на якій проживають та перебувають позивачі, а саме будинки у діапазоні від будинку АДРЕСА_1 до №14. Решта будинків розташованих на АДРЕСА_2 , зокрема №99, де проживають позивачі, за територіальною підсудністю відносяться до юрисдикції Франківського районного суду міста Львова.

Суд наголошує, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Таким чином, справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова.

Недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (частина 1статті 378ЦПК України).

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Ухвалюючи дане рішення, також враховую наступне:

- згідно позовної заяви, один з позивачів є особою з інвалідністю 1 групи, на чому наголошує сторона у позовній заяві;

- згідно прохальної частини позовної заяви, позивачі просять проводити розгляд справи за їх обов`язкової участі.

Суд виходить з того, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франції), §?38).

Для того, щоб право на доступ до правосуддя було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити відповідні дії, що порушує її права, а також мати можливість приймати участь у розгляді справи, тобто мати фактичну, а не ілюзорну можливість реалізувати свої права.

Крім того, зважаю на те, що згідно позовної заяви звернення позивача ОСОБА_2 до суду та його прибуття у судове засідання очевидно потребує додаткових зусиль за наявності об`єктивних, істотних перешкод і труднощів для своєчасного вчинення ним, як стороною у справі, відповідних процесуальних дій, оскільки долучені до позовної заяви медичні документи та доводи наведені стороною у позові вказують на те, що стан здоров`я даного позивача є об`єктивним фактором, який впливає на його можливість прибуття до приміщення відповідного суду.

Розгляд справи Франківським районним судом міста Львова очевидно усуває будь-які сумніви щодо надання позивачам ефективного засобу судового захисту наданого національним законодавством, що відповідає статті 6 Конвенції.

Крім того, розгляд справи наведеним судом поза усяким сумнівам відповідає вимогам процесуального законодавства щодо підсудності даної справи, оскільки прямо передбачений положеннями процесуального законодавства, та не ставить позивачів у нерівне становище з відповідачами, тобто відповідає засаді рівності сторін.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що оскільки згідно ч.4ст.28ЦПК України дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова, відтак її слід скерувати за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова за місцем проживання позивачів.

При цьому, як наведено вище, суд також враховує, що позивач ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю I групи, про що вказано у змісті пред`явленого позову.

За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 31 ЦПК України,

постановив:

матеріали цивільної справи № 463/7774/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, третя особа Президент України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди ? передати на розгляд до Франківського районного суду м. Львова.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дняїїскладення.

Учасниксправи,якомуухваласудунебулаврученауденьїїпроголошенняабоскладення, має право напоновленняпропущеногострокуна апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2024 року.

Суддя В.В. Стрельбицький