Ухвала

від 16.10.2024 по справі 463/7774/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/7774/24

2/465/3324/24

Ухвала

про самовідвід

16.10.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., за участю секретаря судового засідання Титикайло І.Ю., в ході вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, з участю третьої особи на стороні позивача - Президента України як гаранта Конституційних прав і свобод громадян України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивачі звернулися в Личаківський районний суд м Львова з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, як на їх думку, завданої суддею Личаківського районного суду м.Львова Нором Назарієм Васильовичем.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова Головатого Р.Я. від 20 серпня 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. від 18 вересня 2024 року матеріали цивільної справи передано на розгляд до Франківського районного суду м. Львова.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024р. цивільну справу передано судді Марків Ю.С.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. від 09 жовтня 2024 року задоволено заяву судді про самовідвід, матеріали цивільної справи передано до загальної канцелярії суду для повторного визначення судді в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024р. справу передано судді Баран О.І.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І. від 11 жовтня 2024 року задоволено заяву судді про самовідвід у розгляді справи, матеріали справи передано до загальної канцелярії суду для повторного визначення судді в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024р. справу передано судді Дзеньдзюрі С.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. від 15 жовтня 2024 року задоволено заяву про самовідвід у розгляді цивільної справи, матеріали справи передано до загальної канцелярії суду для повторного визначення судді в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024р. справу передано судді Кузю В.Я.

В прохальній частині позовної заяви позивачка ОСОБА_1 просить, зокрема, стягнути на свою користь моральну шкоду, завдану суддею Личаківського районного суду м. Львова Нором Назарієм Васильовичем.

Вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття справи та відкриття провадження, вважаю за доцільне заявити самовідвід від розгляду даної цивільної справи, зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась із скаргами на дії судді ОСОБА_4 . Зокрема, ухвалою Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08.09.2017р. відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_4 . За результатами перевірки скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не встановлено обставини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 неодноразово заявляла відвід у інших провадженнях під моїм, як судді, голововуванням, з підстав нібито упередженості, необ`єктивності чи будь якої зацікавленості судді у розгляді справ.

Відтак, з метою уникнення всякого роду недовір з боку позивачки та для забезпечення розгляду цивільної справи з дотриманням приписів: безсторонності, неупередженості та об`єктивності, заявляю самовідвід.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надаліЄСПЛ), який констатує порушення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР(далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід та вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи №463/7774/24 - задоволити.

Матеріали судової справи №463/7774/24 (судове провадження № 2/465/3324/24) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м. Львова, з участю третьої особи на стороні позивача - Президента України як гаранта Конституційних прав і свобод громадян України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди передати до загальної канцелярії суду для повторного визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна іоскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь