Ухвала

від 11.10.2024 по справі 463/7774/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/7774/24

2/465/3324/24

У Х В А Л А

про самовідвід

11.10.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Баран О.І., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м.Львова, третя особа - Президент України ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

19 серпня 2024 року позивачі звернулися із указаним позовом до Личаківського районного суду м. Львова (79007, м. Львів, вул. Богдана Лепкого, 16), відповідно до якого просили:

- визнати дії судді Личаківського районного суду м. Львова, ОСОБА_4 , порушенням присяги судді;

- стягнути 65000,00 грн. моральної шкоди, завданої суддею Личаківського районного суду Нором Назарієм Васильовичем під час виконання обов`язків судді.

Позов мотивовано незгодою із процесуальними рішеннями судді, прийнятими ним під час розгляду справи №463/3308/24.

Вулиця Богдана Лепкого у м. Львові відноситься до Галицького району м. Львова.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.08.2024 матеріали справи передано на розгляд Галицького районного суду м. Львова (а.с. 18).

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2024, з посиланням на ч.4 ст.28 ЦПК України, матеріали справи передано на розгляд Франківського районного суду м. Львова (а.с. 20).

До Франківського районного суду м. Львова матеріали справи надійшли 08.10.2024 та їх передано до провадження судді Марків Ю.С.

Після задоволення заяви судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. про самовідвід, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 матеріали справи передано до провадження судді Баран О.І.

Ознайомившись із колом учасників справи, серед яких є Личаківський районний суд м. Львова, предметом та підставою позову указаної цивільної справи, встановлено, що перед відкриттям провадження у справі необхідно перевірити дотримання вимог щодо допустимості об`єднання указаних позовних вимог, а подальше вирішення справи вимагає надання оцінки діям конкретного судді на предмет їх відповідності Присязі судді та вирішення у зв`язку із цим позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

В силу п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя Баран О.І. не може розглядати указану справу і підлягає відводу (самовідводу).

Такими іншими обставинами, які можуть викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Баран О.І., є наявність тривалих дружніх відносин між чоловіком головуючої судді та батьком судді, дії якого оспорюються позивачами. Чоловік судді БаранО.І. понад двадцять років працював під прямим безпосереднім керівництвом батька судді, дії якого оскаржуються, і за його наукового керівництва здійснив підготовку та захист кандидатської дисертації. Також упродовж кількох років, чоловік головуючої судді та суддя Нор Н.В. спільно працювали на кафедрі кримінального процесу і криміналістики ЛНУ імені І.Франка. За такий довготривалий час між сім`ями склались та існують стійкі тривалі дружні відносини.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

З огляду на коментар до Кодексу суддівської етики (затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1) інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Розглядаючи справу, в якій фігурує якась близька судді людина, йому дуже складно переконати суспільство у своїй неупередженості.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, так і незалежність і безсторонність суду. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, хоча встановлення «незалежності» трибуналу передбачає структурний аналіз законодавчих та інституційних гарантій від втручання інших гілок влади в судові питання, «безсторонність» вимагає встановлення незалежності суду від сторін певної справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод має встановлюватися згідно з об`єктивним та суб`єктивним критерієм.

У пункті 49 рішення в справі «Білуха проти України» (Заява N 33949/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пунктах 105 106 рішення в справі «Олександр Волков проти України» (CASE OF OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE (Заява № 21722/11), Європейський суд з прав людини зауважив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Тож, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Частиною першою ст. 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Задовольнити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І. про самовідвід у розгляді цивільної справи №463/7774/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Личаківського районного суду м.Львова, третя особа - Президент України ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди.

Матеріали справи №463/7774/24 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Баран О.І.