Постанова

від 17.09.2024 по справі 753/20081/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/20081/19

провадження № 22-ц/824/7404/2024

головуючий у суді І інстанції Колесник О.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» на додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 - Шевченко Ігор Леонідович після ухвалення вказаного судового рішення звернувся до суду з заявою про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 40 000 грн за проведення експертного дослідження.

Додатковою ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Шевченка Ігоря Леонідовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задоволено.

Ухвалено додаткову ухвалу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, якою стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» на користь ОСОБА_2 витрати понесені за проведення експертного дослідження в розмірі 40 000 грн.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» - Олекса Людмила Анатоліївна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відшкодування витрат сторони у справі на експертизу обумовлюється фактом, прийняття, судом, висновку експерта в якості доказу та ухвалення з врахуванням такого доказу судового рішення про задоволення позову або про відмову в його задоволенні.

Зазначає, що висновок експерта Прохоренко О.Ф. не містив інформації про те, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, отже суд не міг його взагалі розглядати, як належний та допустимий доказ під час розгляду справи.

Вважає, що за умов невідповідності закону наданого суду відповідачем- 2 висновку експерта, а також за відсутності врахування висновку експерта, як доказу справі, рішення суду про покладення на позивача обов`язку з відшкодування понесених відповідачем 2 витрат на експертизу є протиправним.

26 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченко І.Л., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову ухвалу залишити без змін.

Вказує, що суд першої інстанції правильно врахував необґрунтовані дії позивача, внаслідок яких позов було залишено без розгляду, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, та обґрунтовано виніс додаткову ухвалу про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 40 000 грн.

У судовому засіданні представник ТОВ «Нанопротек» - адвокат Олекса Л.А. просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шевченко І.Л. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову ухвалу залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується матеріалами справи, причини своєї неявки до суду не повідомив, а тому суд апеляційної інстанції керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового судового рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позов ТОВ «Нанопротек» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 - Шевченко І.Л. після ухвалення вказаного судового рішення звернувся до суду з заявою про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 40 000 грн за проведення експертного дослідження та надав відповідні докази оплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд зазначив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 вказав, що неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

З огляду на наведене, ТОВ «Інноваційна компанія «Нанопротек», звернувшись до суду з позовом, створило відповідачу ОСОБА_2 умови, які викликали необхідність його звернення до ТОВ «Київська незалежна судова-експертна установа», витрачання власного часу та коштів, проте представник позивача не з`являвся у судові засідання, що свідчить про недобросовісні дії з боку сторони позивача.

Подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача свідчить, що сторона позивача вийшла за межі дійсного змісту свого права та вчинила необґрунтовані дії, чим порушила охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.

Відповідно до матеріалів справи представник ТОВ «Інноваційна компанія «Нанопротек» не з`явився в судове засідання 13 лютого 2023 року, 11 квітня 2023 року та 19 червня 2023 року.

Так, судом першої інстанції не зроблено висновку щодо наявності підстав для компенсації скаржнику судових витрат, а саме витрат понесених ним на проведення експертизи згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

В той же час, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про стягнення витрат за проведення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається з вказаної норми права, вона містить вичерпний перелік підстав винесення додаткового рішення після проголошення рішення суду.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов`язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою-сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

- витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02; від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 були понесені витрати, пов`язані з проведенням експертизи. Так, представник відповідача з метою об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи звернувся до Київської незалежної судово-експертної установи з заявою вих. № 04-25/06/20 від 25 червня 2020 року про проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, в якій поставив питання чи містять ролики № 2 - 4, які містяться в матеріалах справи, висловлення негативного характеру щодо продукції і СТО позивача, та чи містяться в роликах фактичні твердження чи оціночні судження.

Відповідно до матеріалів справи задоволено клопотання відповідача від 5 квітня 2021 року про долучення доказів та приєднано до матеріалів справи висновок експерта.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності попередження експерта про кримінальну відповідальність не відповідають дійсності, оскільки на а.с. 2 висновку (т.1, а.с. 158) третій абзац містить саме інформацію про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку з окремим підписом експерта та печаткою експертної установи.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Шевченко І.Л. надано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 5 червня 2020 року; додаткову угоду № 1 від 23 червня 2020 року до договору про надання правової допомоги №б/н від 5 червня 2020 року; рахунок № 16/07-7 від 16 липня 2020 року про оплату за проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи на суму 40 000 грн; акт №ОУ-0001289 надання послуг від 15 вересня 2020 року на суму 40 000 грн; платіжне доручення № 1484 від 30 липня 2020 року на суму 40 000 грн та докази направлення заяви з додатками стороні позивача (а.с. 15-30, Т.2).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 40 000 грн.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю інноваційна компанія «Нанопротек» залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба