Ухвала

від 19.08.2006 по справі 4/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91000, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91000, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

 У Х В А Л А

19.08.06                                                                                 Справа № 4/232.

Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали за заявою

Сєвєродонецького державного виробничого підприємства „Об'єднання „Азот”, місто Сєвєродонецьк Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства „Імпульс”, місто Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 95500 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань  Смірновій В.М.,

в присутності представників  сторін:

від позивача  – Галахова Г.В., - довіреність №23-юр від 10.03.06 року,

від відповідача (заявника) –Макаренко О.М., - довіреність №4 від 09.08.06 року;

від ДВС у місті Сєвєродонецьку – не з'явився, -    

                                                                в с т а н о в и в :

          суть справи: рішенням господарського суду  Луганської області від 06.09.02 року з Акціонерного товариства „Імпульс” (назва - за станом на час винесення рішення; на даний час –Відкрите акціонерне товариство „Імпульс”; далі –ВАТ „Імпульс”, - Заявник, Відповідач), ідентифікаційний код 00229760, - на користь Сєвєродонецького державного виробничого підприємства „Об'єднання „Азот” (далі - „Об'єднання „Азот”, - Стягувач, Позивач), ідентифікаційний код 05761672, -  стягнуто основний борг у сумі 71500,00 грн. та судові  витрати у сумі 1017,10 грн.

           16.09.2002 року на його виконання судом  видано наказ №4/232.

          19.06.2006 року Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою №138/АО від 09.06.06 року –про:

           визнання дій головного державного виконавця Державної виконавчої служби у місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі –ДВС; ДВС у м. Сєвєродонецьку) Петрощука С.М. щодо стягнення з ВАТ „Імпульс” виконавчого збору у сумі 3625,85 грн. від 01.11.02 року -  неправомірними;

          визнання незаконною та скасування постанови ДВС від 01.11.02 року -  про стягнення з ВАТ „Імпульс” виконавчого збору у сумі 3625,85 грн.

          Як сказано у скарзі, у жовтні 2002 року на підставі зазначеного наказу ДВС у місті Сєвєродонецьку відкрито виконавче провадження.

          У зв'язку з тим, що ДВС не було вжито заходів  щодо примусового виконання наказу господарського суду №4/232, а ВАТ „Імпульс” з власної ініціативи за станом на 01.06.06 року сплатило „Об'єднанню „Азот” суму боргу (цей факт підтвердив стягувач у своєму відзиві на скаргу за №23-юр від 06.07.06 року, додавши до нього копії платіжних документів: меморіальний ордер №221 від 03.07.03 року на суму 71500,00 грн. та витяг з розрахунків стягувача), - „Об'єднання „Азот” звернулося до ДВС з заявою про закриття  виконавчого провадження та повернення йому наказу суду без виконання.

          07.06.06 року ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з приводу примусового виконання наказу господарського суду №4/232 у зв'язку з „повним фактичним виконанням рішення суду згідно заяви стягувача від 05.06.06 року”.

          Оскільки боржник –ВАТ „Імпульс” не мало інформації про стан подальшого руху виконавчих документів, які малися щодо  нього в провадженні ДВС у м. Сєвєродонецьку, - 18.05.06 року ним за вихідним №93/АО на адресу ДВС спрямовано запит з цього приводу.

          Листом від 29.05.06 року №7397, отриманим ВАТ „Імпульс” 01.06.06 року, вх. №32/АО (ця обставина підтверджується копією листа, доданого до скарги),  ДВС у м. Сєвєродонецьку  боржнику повідомлено про перелік виконавчих документів, які знаходяться у його провадженні щодо ВАТ „Імпульс”, у тому числі і про постанову від 01.11.02 року –про стягнення з нього виконавчого збору у сумі 3625,85 грн. - у зв'язку з примусовим виконанням наказу господарського суду Луганської області №4/232 від 16.09.02 року.

          Заявник стверджує, що про наявність такої постанови дізнався лише 01.06.06 року –у день отримання вищезгаданого листа ДВС; копію постанови у встановлених законом порядку та термін не отримував, а тому був позбавлений можливості її оскаржити.

          Дії ДВС з приводу винесення постанови від 01.11.02 року та щодо стягнення з нього  виконавчого збору у вищезазначеній сумі вважає неправомірними та такими, що порушують його охоронювані законом права.

          07.07.06 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги відкладено до 19.08.06 року –у зв'язку з неявкою до судового засідання представника ДВС.

          Представники позивача та відповідача (заявника) у судовому засіданні заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник заявника у судовому засіданні заявлену скаргу повністю підтримав.

          Представник  зацікавленої особи (позивача) з доводами скарги згоден, про що йдеться у його  вищецитованому відзиві на скаргу).

          ДВС у м. Сєвєродонецьку витребувані судом документи та пояснення на скаргу не надала, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, хоча належним чином поставлена до відома про день, час та місце судового слухання.

          З урахуванням викладеного, керуючись частиною 2 ст.121-2 ГПК України, суд розглянув скаргу по суті за відсутності  представника ДВС.

          Дослідивши доводи скарги та матеріали справи, суд дійшов наступного.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, наданих ДВС у місті Сєвєродонецьку  (утворена на підставі Закону України від 23.05.05 року №71 „Про внесення зімн до Закону України „Про виконавче провадження” та „Про державну виконавчу службу””, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.05 року №320 „Про створення державного урядового органу у складі Міністерства юстиції”, а також наказу Міністерства юстиції  України від 19.08.05 року №1482/к „Про ліквідацію відділу державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції”, - наказом начальника Луганського обласного управління юстиції з 02.09.05 року ВДВС у місті Сєвєродонецьку - ліквідовано), - 24.10.02 року Відділом Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (далі –ВДВС Сєвєродонецького МУЮ)  відкрито  виконавче провадження з метою примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №4/232 від 16.09.02 року.

          01.11.02 року, на підставі частини 1 статті 46 Закону України від 21.04.99 року №6056-ХІІ „Про виконавче провадження” (далі –ЗУ №606-ХІІ), - тобто в редакції, чинній на за станом на 01.11.02 року, - ВДВС Сєвєродонецького МУЮ винесено постанову про стягнення з боржника –ВАТ „Імпульс” виконавчого збору у сумі 3625,85 грн., що становить 5% від суми, яка підлягає примусовому стягненню.

          Як видно з редакції частини 1 ст.46 ЗУ №606-ХІІ, законодавець за станом на 01.11.02 року не вимагав від підрозділу Державної виконавчої служби на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору будь-яких конкретних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а саме:

          у випадку невиконання рішення у термін, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від суми, яка підлягає стягненню або вартості майна боржника (...).

          З огляду на цю обставину суд не приймає доводи заявника про те, що ДВС належало фактично вчинити певні дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення, і лише після цього виносити постанову про стягнення судового збору у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, - така редакція частини 1 ст.46 ЗУ №606-ХІІ не була чинною на момент винесення спірної постанови від 01.11.02 року.

          Але у частині 5 статті 46 цього Закону  (в редакції, чинній за станом на 01.11.02 року) сказано:

          постанову про стягнення виконавчого збору може бути оскаржено до суду у 10-денний термін.

          Тобто ЗУ №606-ХІІ у такий спосіб покладав на ВДВС Сєвєродонецького МУЮ (нині –ДВС у м. Сєвєродонецьку) обов'язок –довести до відома боржника про винесення такої постанови.

          Заявник стверджує, що йому не було відомо про наявність такої постанови аж до 01.06.06 року.

          Як вбачається з копії примірника спірної постанови, у її лівому верхньому куті мається рукописний запис  наступного змісту: „Вих. 3347  01.11.02 р.”.

          Однак суд не вважає цей запис за належний та припустимий доказ факту дійсного спрямування ВДВС копії постанови на адресу боржника,  оскільки:

          такий запис не надає достатніх підстав вважати, що у ньому йдеться саме про спрямування копії постанови боржникові;

           ДВС на вимогу суду не надано ані пояснень з приводу скарги ВАТ „Імпульс”, яка є предметом судового розгляду, ані будь-яких документальних доказів з приводу того, що на адресу ВАТ „Імпульс” дійсно спрямовано у вищезазначений день копію постанови від 01.11.02 року.

          З огляду на викладене суд вважає, що твердження заявника про те, що він, не будучи обізнаним про наявність спірної постанови від 01.11.02 року, був позбавлений можливості її оскаржити в порядку, передбаченому частиною 5 ст.46 ЗУ №606-ХІІ, а тому оскаржив її у 10-денний термін після 01.06.06 року.

          Скарга у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

          В той же час скарга у частині, яка стосується визнання дій головного державного виконавця ДВС у м. Сєвєродонецьку Петрощука С.М. щодо стягнення з ВАТ „Імпульс” виконавчого збору в сумі 3625,85 грн. від 01.11.02 року –неправомірними, - задоволенню не підлягає, оскільки згідно частині 1 ст. 121-2 ГПК України:

           скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів на підставі постанови від 01.11.02 року можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, -

тобто в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, господарським судам не надано права розглядати скарги на дії  конкретних посадових осіб підрозділів ДВС.

          У зв'язку з викладеним провадження по скарзі у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ст.80 ГПК України.

          З урахуванням викладеного, оцінивши доводи скарги та наявні докази, суд вважає, що  вона  підлягає до часткового задоволення з підстав, викладених вище у мотивувальній частині  цієї ухвали.          

          На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.80, ст. 86 та ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, - суд

                                                              У Х В А Л И В:

          1.Скагу задовольнити частково.

           2.Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 01.11.02 року –про стягнення з  Акціонерного товариства „Імпульс”, ідентифікаційний код 00229760,  виконавчого збору у сумі 3625 грн. 85 коп. –у зв'язку з примусовим виконанням наказу господарського суду Луганської області від 16.09.02 року №4/232, - про стягнення з Акціонерного товариства „Імпульс”, ідентифікаційний код 00229760, - на користь Сєвєродонецького державного виробничого підприємства „Об'єднання „Азот”, ідентифікаційний код 05761672, - основного боргу у сумі 71500грн. 00 грн. та судових витрат у сумі 1017 грн. 10 коп.

          3.В іншій частині провадження по скарзі припинити.

          Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний строк.

Суддя                                                                                                      А.П. Середа