Постанова

від 11.09.2024 по справі 161/21931/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/21931/23 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О. Провадження № 22-ц/802/757/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

позивача ОСОБА_1 , та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказував, що покійний батько, ОСОБА_5 , працюючи в Локачинській професійно-пожежній частині Головного Управління МНС України у Волинській області отримав в 1972 році квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживала та зареєстрована вся їх сім`я (батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , брат позивача - ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 , син позивача - ОСОБА_8 , син позивача - ОСОБА_9 , дружина позивача - ОСОБА_10 ).

11 лютого 2008 року наказом Головного управління МНС України у Волинській області ОСОБА_11 було звільнено із займаної посади диспетчера 15-ї самостійної державної пожежної частини смт. Локачі за п.1 ст. 40 КзПП України в зв`язку із скороченням штату працівників, проте їх сім`я залишалася проживати у вказаній квартирі.

Після звільнення батька позивача рішенням виконкому Локачинської селищної ради від 26 березня 2009 року № 37 право власності на квартиру було оформлено за державою Україна в особі Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та віднесено до службових. При цьому було рекомендовано адміністрації Локачинського РВ ГУ МНС у Волинській області провести процедуру оформлення необхідної документації щодо можливостей приватизації гр. ОСОБА_12 даного службового житлового приміщення, проте ці рекомендації не були реалізовані за життя батька, а також після його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер. Після його смерті в квартирі залишились проживати його сім`я: позивач, дружина позивача та їх діти, де і проживають по даний час більше 20 років.

Ні позивач, ні члени його сім`ї, правом на безоплатну приватизацію житлових приміщень по даний час не скористалися; іншого житла, в тому числі і яке б належало їм на праві приватної власності, в них немає.

Позивач працював в у відділі Державної служби охорони при МВС України у Волинській області 20 років та 4 дні. Проте, змушений був залишити службу за станом здоров`я.

Після смерті батька звертався із заявами в Управління МНС України у Волинській області, Державну Службу України з надзвичайних ситуацій щодо приватизації житла, однак йому було відмовлено через відсутність підстав для виключення житла із числа службових.

Разом з тим, службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість його сім`ї в реалізації права на безоплатну приватизацію житла, встановленого Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зважаючи на викладене, вважає, що є всі підстави для задоволення його позовних вимог, оскільки його сім`я проживає в даній квартирі ще з 1972 року, як покійний батько, так і він мають вислугу роботи більше як по 20 років, відповідно в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та Державній службі охорони при МВС України, які прирівняні до військової служби, а відтак відповідно до п. 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, мають право на забезпечення житлом, в тому числі і шляхом виключення житла із числа службового.

Просить визнати його право на виключення квартири, за адресою: АДРЕСА_1 із числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов`язати відповідачів: Державну службу України з надзвичайних ситуацій та Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області клопотати перед виконкомом Володимир - Волинської районної ради про виключення квартири за адресою АДРЕСА_1 із числа службових для забезпечення постійним житлом його сім`ї шляхом її подальшої приватизації.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач та його представник подали апеляційну скаргу в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 10.02.1971 року був прийнятий на посаду інструктора з протипожежної профілактики 14-ї професійної пожежної частини смт Локачі Відділу пожежної охорони УВС Волинського облвиконкому, що підтверджується довідкою ГУ ДСНС у Волинській області від 30.01.2024 року (том 1 а.с.102 на звороті).

У 1972 році ОСОБА_5 отримав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав та був зареєстрований разом з сім`єю, в тому числі сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією будинкової книги, оригінал якої був оглянутий судом (том 1 а.с. 5-13).

11 лютого 2008 року ОСОБА_11 було звільнено із займаної посади диспетчера 15-ї самостійної державної пожежної частини смт. Локачі за п.1 ст. 40 КзПП України в зв`язку із скороченням штату працівників, що підтверджується витягом з наказу Головного управління МНС України в Волинській області №1 (том 1 а.с. 14).

Після звільнення ОСОБА_11 , рішенням виконкому Локачинської селищної ради від 26 березня 2009 року № 37 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було оформлено за державою Україна в особі Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на праві державної власності та віднесено до службових. Також було рекомендовано адміністрації Локачинського РВ ГУ МНС у Волинській області провести процедуру оформлення необхідної документації щодо можливостей приватизації гр. ОСОБА_12 даного службового житлового приміщення (том 1 а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 від 25.02.2010 року (том 1 а.с. 17).

Ні позивач, ні члени його сім`ї, правом на безоплатну приватизацію житлових приміщень по даний час не скористалися, іншого житла, в тому числі, яке б належало їм на праві приватної власності у них немає, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 1 а.с. 18-21).

ОСОБА_1 працював у Відділі Державної служби охорони при МВС України у Волинській області, його вислуга складає 20 років 00 місяців 04 дні, що підтверджується трудовою книжкою позивача та витягом з наказу Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області від 15.05.2015 № 27 о/с і звільнився з органів МВС у запас Збройних Сил за станом здоров`я (том 1 а.с. 22-24).

Позивач звертався із заявами до Управління МНС України в Волинській області, Державної Служби України з надзвичайних ситуацій, ГУ ДСНС у Волинській області щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та її виключення із числа службових. Листами від 22.12.2010 року, 10.04.2023 року та 13.04.2023 року йому було відмовлено у задоволенні його заяв, позаяк квартира є службовою та розташована в адміністратвиній будівлі пожежного депо на території державної установи, а саме: в цілісному майновому комплексі 15-ї державної пожежно-рятувальної частини ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 25-27).

ОСОБА_1 вважає, що хоча він і не перебуває у черзі на забезпечення житлом, проте службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість його сім`ї в реалізації права на безоплатну приватизацію житла та отримання постійного, а не тимчасового житла.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з статтею 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Відповідно до частини другої статті 121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Відповідно до пункту 6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 ЖК України).

Статтею 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання його права на виключення квартири з числа службових, посилався на гарантоване Конституцією України право на житло та положення статті 125 ЖК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком підприємства ( організації) у відданні якого знаходиться дане приміщення.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ставить питання про виселення позивача із займаного ним житла чи створює перешкоди у користуванні службовим житлом. Долучена до позовної заяви копія позовної заяви Головного управління МНС України у Волинській області до ОСОБА_1 , яка була подана в 2010 році не свідчить про намір відповідача виселити позивача з даної квартири , оскільки такий позов був залишений саме позивачем без розгляду, про що свідчить копія ухвали Локачивського районного суду Волинської області від 12 серпня 2010 року, яка долучена позивачем до апеляційної скарги. Протягом 14 років (з моменту постановлення даної ухвали) відповідачем не вживалось заходів щодо виселення позивача з займаного житла. В суді апеляційної інстанції представник відповідача та третьої особи вказали, що ним не ініціювалось питання позбавлення позивача права на вказане спірне житло.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на наявність в нього правомірних очікувань в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі очікування повинні мати конкретний характер, ґрунтуватися не просто на надії, а на нормі права чи правовому акті.

Натомість ні стаття 125 ЖК України, що визначає перелік осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого житла, ані стаття 47 Конституції України, на які посилалався позивач не давали йому підстав для правомірних очікувань задоволення заявленого у розглядуваній справі позову.

Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

Спірна квартира по АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому Локачинської селищної ради від 26 березня 2009 року № 37, є службовою. Вказане рішення є чинним, не оскаржувалося позивачем, хоча він і посилається на його протиправніть, однак вказане питання не є предметом розгляду даного спору.

Крім того, як встановлено, квартира розташована в адміністративній будівлі пожежного ДЕПО на території державної установи, а саме: в цілісному майновому комплексі, балансоутримувачем якого та володільцем на праві оперативного управління є 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області.

Вказана обставина підтверджується Державним актом серії ЯЯ № 036764 від 16.02.2006 року, що виданий Локачинському РВ УМНС в Волинській області на право постійного користування земельною ділянкою, площею 977 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування будівель та споруд; технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна, зокрема, експлікацією приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтвом про право власності від 26.03.2009 серії НОМЕР_2 , що посвідчує належність Державі Україна в особі Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в цілому на приміщення пожежного депо з квартирою і господарською будівлею, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витягом про реєстрацію права власності на приміщення пожежного депо з квартирою і господарською будівлею від 29.09.2009 № 23988122; витягами з Державного реєстру речових прав про нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.112017 № 105143203 та від 04.10.22 № 311498672, якими підтверджується, що приміщення пожежного депо з квартирою і господарською будівлею, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на праві оперативного управління перебуває у правокористуванні 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Волинській області (а.с. 84, 114-125).

Щодо розбіжностей у технічному паспорті на спірний об`єкт нерухомого майна та інформації, наявної щодо нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо літерування А-1 та А-2, відповідачем роз`яснено, що відповідно до пункту 48 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488, у разі літерування великої кількості житлових будинків, будівель та господарських (присадибних) та інших допоміжних будівель, розміщених на одній земельній ділянці, якщо закінчуються літери алфавіту, ліворуч зазначають додаткові цифрові позначення. Наприклад, 2А; 2Б; 2В; 3А; 3Б тощо. Наприклад, А1, А2 - основна частина та прибудова до житлового будинку; "а3", "а4", "а5", "а6" - тамбури, веранди тощо; "В", "Г" - господарські (присадибні) будівлі (сарай, гараж, літня кухня тощо); № 1, № 2 - господарські (присадибні) споруди (огорожі, хвіртки, ворота тощо); I, II - замощення, вимощення, машино-місця. Поверховість житлового будинку, будівлі або їх окремих частин додатково зазначається через тире. Наприклад, А - 1, Б - 2; 2В - 4 тощо.

У зв`язку з реконструкцією приміщення пожежного депо із квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , проведення якої підтверджується проектно-кошторисною документацією (том 2 а.с.3-66), з`явився 2 поверх (мансарда) і відповідно до нового розробленого технічного паспорту об`єкту нерухомого майна, як двоповерховій будівлі присвоєно літеру А-2. Оскільки реконструкція ще триває, відповідні зміни не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 Положення, затвердженого наказом ДСНС від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС від 29.03.2021 № 157) (далі - Положення ГУ ДСНС України в області) ГУ ДСНС України в області (код ЄДРПОУ 38592652) - є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно з пункту 7 Положення ГУ ДСНС України в області здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані підрозділи, територіальні органи нижчого рівня (у разі їх утворення в установленому законодавством порядку), а також контроль за їхньою діяльністю.

3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в області є підпорядкованим підрозділом зі статусом юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.2. Положення 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в області майно, отримане 3 ДПРЗ від ДСНС, територіального органу, інших юридичних та фізичних осіб або придбане за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету, є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. 3 ДПРЗ використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства (том 1 а.с.174).

Враховуючи наведене, твердження сторони позивача, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташований не на території ДСНС, а також те, що квартира не є частиною єдиного майнового комплексу пожежного ДЕПО є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Квартира має статус службової та існує потреба у забезпеченні житлом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, в підтвердження чого стороною відповідача надано витяг з наказу ГУ ДСНС у Волинській області від 01.02.2024 року та список осіб, які перебувають на квартирному обліку станом на 01.01.2024 року (том 1 86-90, том 2 а.с.109)

У позові позивач посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначає, що ДСНС та його колишній роботодавець - Державна служба охорони при МВС України є правоохоронними органами. Відтак позивач стверджує, що у цій справі підлягає застосуванню Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081.

Аналізуючи таке твердження позивача, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на:

- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

- військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

- членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1 статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Батько позивача, який отримав квартиру, був звільнений на підставі частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, отже він не проходив службу цивільного захисту та не був військовослужбовцем, позаяк працював і був звільнений за трудовим договором.

Отже, положення Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на батька позивача ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 не проходив службу цивільного захисту в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у нього відсутні будь які трудові відносини з ДСНС та її органами і підрозділами, він не перебував та не перебуває на квартирному обліку ГУ ДСНС України та підпорядкованих підрозділів.

Також, є необґрунтованим і посилання позивача на Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052, передбачено, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до пункту 1 Порядку, він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Отже, Порядок передбачає забезпечення житловими приміщеннями виключно військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях та правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

ДСНС не є правоохоронним органом спеціального призначення, посади в якому військовослужбовцями не комплектуються.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до пункту 7 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням: державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Як вже зазначалося вище, потреба у використанні відповідачами службового житла не відпала, а приватизувати спірну квартиру прямо заборонено законом, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Подання клопотання про виключення житла з числа службового є не обов`язком ДСНС, а правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового.

Позивач та його сім`я зареєстровані, проживають і користуються службовою квартирою, як члени сім`ї особи, якій було надано таку квартиру, а доказів того, що відповідач звертався з вимогою про виселення чи оспорювання права їх проживання у квартирі, матеріали справи не містять.

Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення заявником норм права та незгоди із обставинами встановленими судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено такі порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: