Постанова

від 17.09.2024 по справі 200/22158/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4172/24 Справа № 200/22158/17 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки, скасування державної реєстрації та припинення обтяження та за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки,скасування державної реєстрації та припинення обтяження.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради мотивовані тим, що нежитлове приміщення №39 в корпусі №1 будинку №16 на житловому масиві Тополя-1 в м. Дніпрі перебувало на балансі Міського комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей» та належало до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року право власності на спірне нежитлове приміщення було визнано за ТОВ «Артур-С».

15 лютого 2013 року товариством приміщення обтяжено іпотекою, за якою право власності на нього перейшло до ОСОБА_3 ..

16 липня 2013 року ОСОБА_3 продав приміщення в користь ОСОБА_4 , який 18 липня 2013 року подарував його ОСОБА_1 ..

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року вказане вище рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року скасоване, провадження у справі закрите.

Позивач вказує, що 23 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є спірне приміщення. На підставі такого договору до реєстру нерухомості внесено записи про реєстрацію іпотеки та обтяження.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №39 в корпусі №1 будинку №16 на житловому масиві Тополя-1 в м. Дніпрі; визнати недійсним договір іпотеки від 23 листопада 2021 року, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію іпотеки за вказаним договором; скасувати державну реєстрацію обтяження за вказаним договором; та припинити вказане вище обтяження.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року зустрічний позов залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач не з`явився в судові засідання 25 січня 2024 року та 13 лютого 2024 року.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 16 січня 2024 року суддя першої інстанції оголосив лише вступну та резолютивну частину ухвали про призначення розгляду справи на 25 січня 2024 року, однак на технічному записі судового засідання взагалі не чути про що говорить суддя.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.3 ч.2 вказаної статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Таким чином, зазначені норми дисциплінують позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Позов особи якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

У відповідності до ч. 5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що про судове засідання 25 січня 2024 року ОСОБА_1 був повідомленим, адже його представник брав участь в підготовчому засіданні 16 січня 2024 року, у якому постановлено ухвалу про призначення судового засідання на 25 січня 2024 року.

Також про факт повідомлення про вказане судове засідання свідчить подане 25 січня 2024 року представником клопотання про «перенесення розгляду справи» (по суті клопотання про відкладення судового засідання).

Про судове засідання на 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 був повідомлений, адже повістка доставлена на електронну адресу представника, яка вказана в Єдиному реєстрі адвокатів України та повідомлена суду у вказаній заяві від 25 січня 2024 року.

Крім того, факт повідомлення про вказане судове засідання свідчить подане 13 лютого 2024 року представником клопотання про «перенесення розгляду справи» (по суті клопотання про відкладення судового засідання).

Встановивши вказані обставини справи, а також виконуючи обов`язок присікати недобросовісні дії позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду з підстави його повторної неявки в судове засідання.

Доводи апелянта в скарзі про те, що 16 січня 2024 року суддя першої інстанції оголосив лише вступну та резолютивну частину ухвали про призначення розгляду справи на 25 січня 2024 року, однак на технічному записі судового засідання взагалі не чути про що говорить суддя, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що представник позивача брав участь у даному засіданні, чув наступну дату судового засідання, а також надав заяву про перенесення розгляду справи в якій просив повідомити його про час і місце розгляду справи за вказаним ним телефоном чи смс повідомленням.

25 січня 2024 року представнику позивача ОСОБА_5 була направлена судова повістка про розгляд справи 13 лютого 20224 року.

13 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 знову направив заяву про перенесення розгляду справи.

Вказане свідчить про обізнаність представника як про розгляд справи 25 січня 2024 року, так і 13 лютого 2024 року.

А тому, вказані в апеляційній скарзі твердження апелянта є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання про залишення зустрічного позову без розгляду, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко