Постанова

від 17.09.2024 по справі 200/22158/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4545/24 Справа № 200/22158/17 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки,скасування державної реєстрації та припинення обтяження, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки,скасування державної реєстрації та припинення обтяження.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради мотивовані тим, що нежитлове приміщення №39 в корпусі №1 будинку №16 на житловому масиві Тополя-1 в м. Дніпрі перебувало на балансі Міського комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей» та належало до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року право власності на спірне нежитлове приміщення було визнано за ТОВ «Артур-С».

15 лютого 2013 року товариством приміщення обтяжено іпотекою, за якою право власності на нього перейшло до ОСОБА_3 ..

16 липня 2013 року ОСОБА_3 продав приміщення в користь ОСОБА_4 , який 18 липня 2013 року подарував його ОСОБА_1 ..

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року вказане вище рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року скасоване, провадження у справі закрите.

Позивач вказує, що 23 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є спірне приміщення. На підставі такого договору до реєстру нерухомості внесено записи про реєстрацію іпотеки та обтяження.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №39 в корпусі №1 будинку №16 на житловому масиві Тополя-1 в м. Дніпрі; визнати недійсним договір іпотеки від 23 листопада 2021 року, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію іпотеки за вказаним договором; скасувати державну реєстрацію обтяження за вказаним договором; та припинити вказане вище обтяження.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено частково, а саме, витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення №39 в корпусі №1 будинку АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір іпотеки від 23 листопада 2021 року, предметом якого є нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; скасовано державну реєстрацію іпотеки від 23 листопада 2021 року, номер запису: 45224817 щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в корпусі №1 будинку АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію обтяження від 23 листопада 2021 року, номер запису 45224618 щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що саме територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради має право власності на спірне нежитлове приміщення. Апелянти зазначають, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, жодних обставин неправомірності набуття останнім судом першої інстанції не встановлено.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 перебувало на балансі Міського комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей» та належало до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17 квітня 1997 року №544.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року у справі №403/9692/12, за ТОВ «Артур-С» визнано право власності на вказане нежитлове приміщення.

В Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо вказаного приміщення, внесено наступні записи: - 15 лютого 2013 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Артур-С» на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року у справі №403/9692/12; - 19 квітня 2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2013, реєстровий номер 716; - 16 липня 2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2013 року, реєстровий номер 502; - 18 липня 2013 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18 липня 2013, реєстровий номер 515.

Встановлено, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року у справі №403/9692/12 скасовано, провадження у справі закрито.

23 листопада 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору іпотеки від 23 листопада 2021 року, реєстровий номер 2593, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель ОСОБА_2 , внесено запис №45224817 про іпотеку спірного приміщення та №25224618 про його обтяження.

Встановивши, що рішення суду, за яким право власності на спірне приміщення вибуло із комунальної власності скасовано, тобто майно вибуло із комунальної власності неправомірно та поза волею власника, ОСОБА_1 набув приміщення безоплатно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані обмеження для витребування майна, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку витребування спірного майна, на його володільця не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар з огляду на безоплатність набуття ним права власності.

Оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а також має власний інтерес у звільненні майна від обтяження, суд першої інстанції вірно вважав, що похідні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження також підлягають задоволенню.

Колегія суддівтакож,погоджується звисновком судупершої інстанціїпро те,що непідлягає дозадоволення вимогапро припиненняобтяження,адже скасуванняйого державноїреєстрації маєнаслідком припиненняобтяження.Для такогоприпинення окремогорішення непотрібно.

Доводи апелянтів в скарзі про те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що саме територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради має право власності на спірне нежитлове приміщення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Вказані твердження апелянта спростовуються матеріалами справи, зокрема, в реєстрі об`єктів права комунальної власності є запис про те, що спірне нежитлове приміщення перебувало на балансі Міського комунального закладу культури Централізована система бібліотек для дітей та належала до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17 квітня 1997 року №544.

Твердження апелянтівпро те,що ОСОБА_1 є добросовіснимнабувачем,жодних обставиннеправомірності набуттяостаннім судомпершої інстанціїне встановлено,колегія суддівтакож вважаєбезпідставними,оскільки встановленимє факттого,що спірне нерухоме майно вибуло поза волею Дніпровської міської ради, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко