Постанова

від 18.09.2024 по справі 918/721/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 918/721/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі № 918/721/23 (суддя Марач В.В.)

за позовом Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар"

до 1) Рівненської міської ради;

2) Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради;

3) Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації

за участю представників сторін:

позивача - Тимошицький О.В., Бондар Ю.М.;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

відповідача - 3 - Мазур О.Г.;

ВСТАНОВИВ:

Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар" (далі - позивач, ВТОВ "Кантар") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської міської ради (далі - відповідач - 1, Міська Рада), Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач - 2, Управління) та Фізичної особи-підприємця Буян Романа Анатолійовича (далі - відповідач - 3, ФОП Буян Р.А.) (з урахуванням заяви про зміну [уточнення] підстав позову) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 20.10.2020 № 8115 "Про приватизацію споруди (нежитлового приміщення), розташованої за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, 74-Г";

- визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону від 19.04.2023 №SPE001-UA-20230331-92915;

- визнання незаконним та скасування наказу Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.04.2023 № 121 про затвердження протоколу про результати електронного аукціону від 19.04.2023 № SPE001-UA-20230331-92915;

- визнання недійсним договору від 25.05.2023 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, який укладений між Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради та ФОП Буяном Р.А.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

ФОП Буян Р.А. подав до суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення, в якій просив стягнути із ВТОВ "Кантар" на його користь 35 000 грн за надані послуги із професійної правничої допомоги. До заяви додано акт приймання - передачі виконаної роботи від 26.10.2023, копію платіжної інструкції № 505787451 від 26.10.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі №918/721/23 заяву представника ФОП Буяна Р.А. про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ВТОВ "Кантар" на користь ФОП Буян Р.А. 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що судові витрати ФОП Буяна Р.А. на правничу допомогу є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін в розмірі 25 000 грн, які, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ВТОВ "Кантар" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі №918/721/23, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ФОП Буян Р.А. про прийняття додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- у відзиві на позовну заяву від 10.08.2023 ФОП Буян Р.А. повідомив суд, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто будуть подані до закінчення судових дебатів, якщо ні, то в зазначений строк буде подана відповідна заява. Проте, ФОП Буян Р.А. та його представник до закінчення судових дебатів у справі не зробили (не подали) про це відповідну заяву. Враховуючи викладене, суд зобов`язаний був залишити заяву про винесення додаткового рішення без розгляду на підставі п. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України;

- розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн є безпідставним, необґрунтованим та неспівмірним;

- ФОП Буян Р.А. в поданому ним відзиві зазначено про те, що витрати на правничу допомогу, які, у випадку відмови у задоволенні позову у даній справі, будуть стягнуті з позивача становлять 120 000 грн, при цьому така сума витрат жодним чином не обґрунтована та не розкрита;

- визначена представником відповідача вартість години роботи в акті приймання - передачі виконаних робіт від 26.10.2023 суперечить умовам договору та є неоднаковою для різних послуг;

- розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом на всі без виключення роботи, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- ФОП Буян Р.А. в поданому ним відзиві зазначено про те, що витрати на правничу допомогу, які у випадку відмови у задоволені позову у даній справі, будуть стягнуті з позивача становлять 120000 грн. В свою чергу, сума судових витрат заявлених до відшкодування згідно заяви про прийняття додаткового рішення становить 35 000 грн.

ФОП Буян Р.А. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач-3 зазначає наступне:

- ФОП Буян Р.А. у відзиві на позовну заяву зазначав, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Зазначення такої інформації і є відповідною заявою, оскільки закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви. Доводи скаржника, що відповідачем-3 не подано такої заяви, що, на його думку, є підставою для залишення клопотання без розгляду, є необґрунтованими, оскільки сторона у справі заявила до судових дебатів про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення;

- ФОП Буяном Р.А. дотримано вимог, передбачених ч. 1 ст. 124 ГПК України; законодавством не визначено вимог, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу має бути детально обгрунтовано такий розмір та розкрита заявлена попередня сума. Апелянтом помилково ототожнюється поняття "попереднього розрахунку" та "детального опису робіт (наданих) послуг";

- суд першої інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і запереченням позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяви відповідача-3 про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Таке рішення відповідає вимогам ст. 236 ГПК України. При цьому, позивачем у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності, нерозумності та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу відповідача-3, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі;

- ФОП Буян Р.А. очікує понести судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 грн. Докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення (постанови) апеляційного суду (у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 20.05.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

10.07.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.07.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Петухова М.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді - члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі №918/721/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.09.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 18.09.2024 представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено апеляційним судом, представник ФОП Буян Р.А. зазначав у відзиві на позовну заяву, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі становить 120 000 грн, а докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України (т. 1, а. с. 121).

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

27.10.2023 представником ФОП Буян Р.А. подано до суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення, в якій він просив стягнути із ВТОВ "Кантар" на користь ФОП Буян Р.А. 35 000 грн за надані послуги із професійної правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою надано: акт приймання - передачі виконаної роботи від 26.10.2023, копію платіжної інструкції № 505787451 від 26.10.2023 (т. 3, а. с. 81).

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана представником ФОП Буян Р.А. у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Водночас положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

З огляду на те, що представник ФОП Буян Р.А. у відзиві на позовну заяву зазначав про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі, а також те, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, що представником ФОП Буян Р.А. було дотримано, тому суд не приймає до уваги доводи позивача, що заяву відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

При цьому суд вказує, що застосування положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. Наведена норма надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Разом з тим, ФОП Буян Р.А. було дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України та подано до суду першої інстанції попередній розрахунок судових витрат, а законодавством не визначено вимог, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу має бути детально обгрунтовано такий розмір та розкрита заявлена попередня сума.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що у відповідності до ч. 7 ст. 129 ГПК України, суд першої інстанції повинен був відмовити у відшкодуванні судових витрат з огляду на те, що відповідачем-3 в поданому ним відзиві зазначено про те, що витрати на правничу допомогу, які у випадку відмови у задоволені позову у даній справі будуть стягнуті з позивача становлять 120000 грн, в свою чергу, сума судових витрат заявлених до відшкодування згідно заяви про прийняття додаткового рішення становить 35 000 грн, оскільки за змістом ч. 7 ст. 129 ГПК України унормовано право суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, лише у разі встановлення неспівмірності між нижчим розміром заявлених до відшкодування витрат по відношенню до суми, яка була зазначено у попередньому розрахунку.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що ч. 7 ст. 129 ГПК України містить словосполучення суд може відмовити стороні, тобто, це є правом суду, яке він вправі реалізувати користуючись своїми дискреційними повноваженнями. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу та їх попередній розмір є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Як встановлено апеляційним судом, 12.08.2023 між ФОП Буяном Р.А. та АБ "Павлюк Ірини" був укладений договір про надання правничої допомоги б\н, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, протоколу про результати електронного аукціону та договору-купівлі продажу об`єкта малої приватизації, а клієнт зобов`язується оплатити оплатити вартість послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару бюро становить 120 000 грн.

АБ "Павлюк Ірини" на надання правової допомоги ФОП Буяну Р.А. у Господарському суді Рівненської області видано адвокату Павлюк І.А. ордер серії ВК № 1098468 від 10.08.2023.

Як вбачається з акту приймання-передачі виконаної роботи від 26.10.2023 адвокатське бюро надало, а клієнт отримав наступні послуги:

№п/пНайменування послугиКількість витраченого часу, ціна послуги за 1 год.Вартість професійної правничої послуги (допомоги, грн.1. Первинна консультація щодо правової позиції позовної заяви ВТОВ "Кантар" у справі №918/721 /231x1500 грн.15 00 грн.2.Дослідження позовної заяви та доказів наданих ВТОВ "Кантар" у справі №918/721/231x1500 грн.1500 грн.3.Аналіз судової практики Верховного Суду та підготовка відзиву на позовну заяву ВТОВ "Кантар" у справі №918/721/236x2000 грн./ 1 год12 000 грн.4.Участь у судовому засіданні господарського судуЗх 1800 грн. 1 год5400 грн.5.Аналіз відзивів на позовну заяву ВТОВ "Кантар" від управління комунальною власністю та Рівненської міської ради1x600 грн.600 грн.6.Підготовка та подача суду заперечення на відповідь на відзив ВТОВ "Кантар" у справі №918/721/234x2000 грн8000 грн.7.Підготовка та подача суду відзиву на заяву про зміну підстав позову у справі №918/721/232x2000 грн.4000 грн.8.Підготовка та подання до суду промови у судових дебатах у справі № 918/721/231x2000 грн.2000 грн.Всього 35 000 грн.

Аналізуючи надані у акті приймання - передачі виконаної роботи від 26.10.2023 послуги, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що:

- судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині аналізу судової практики Верховного Суду та підготовка відзиву на позовну заяву (п. 3 акту), є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін;

- судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині первинна консультація щодо правової позиції позовної заяви та дослідження позовної заяви та доказів наданих позивачем (п. 1, 2 акту) не підлягають відшкодуванню, так як сама підготовка відзиву на позов включає в себе вказані елементи правничої роботи адвоката;

- дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними є витрати на участь адвоката у судовому засіданні господарського суду (п. 4 акту) в сумі 5 400 грн з огляду на те, що адвокат відповідача приймала участь у трьох засіданнях суду. Суд зазначив, що кількість витраченого адвокатом часу (1 год. на засідання) та ціна такої послуги (1 800 грн/год) не є завищеним щодо іншої сторони спору та є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними є витрати відповідача на правничу допомогу в частині аналіз відзивів на позовну заяву ВТОВ "Кантар" від Управління комунальною власністю та Рівненської міської ради, яка оцінена сторонами у 600 грн;

- суд першої інстанції правильно повважав, що кількість витраченого часу на правничу допомогу в частині підготовки та подачі суду заперечення на відповідь на відзив ВТОВ "Кантар" (п. 6 акту) та підготовка та подача суду відзиву на заяву про зміну підстав позову у справі (п. 7 акту) є завищеним, так як вказані документи не є надто об`ємними за своїм змістом (до 4-х стор.), складені без будь-яких додатків до них та не потребували для їх складання значного вивчення (узагальнення) правових позицій з зазначених у них висновків. Відтак, на вказані послуги не може бути затрачено більше як 2 год. на кожну;

- з огляду на те, що сторони в акті погодили вартість вищевказаних послуг в розмірі 2000 грн за 1 год., то відповідно, загальна вартість кожної з таких послуг складає 4 000 грн;

- судові витрати відповідача на правничу допомогу в частині підготовки та подачі до суду промови у судових дебатах у справі (п. 8 акту) не підлягають відшкодуванню, так як нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання до суду письмової промови сторони у судових дебатах.

Беручи до уваги викладене, оцінюючи витрати відповідача-3 на правничу допомогу в суді першої інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат відповідача-3 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 25 000 грн за рахунок позивача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів відповідача-3 у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані позивачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені, а тому доводи позивача в цій частині суд вважає безпідставними.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Також суд апеляційної інстанції вказує, що ціна послуг адвоката, зокрема ціна години роботи адвоката та кількість годин витрачених адвокатом погоджена ФОП Буяном Р.А. та АБ "Павлюк Ірини" в акті приймання - передачі виконаної роботи від 26.10.2023, а тому безпідставними є доводи позивача про те, що в договорі про надання правничої допомоги, який укладений між ФОП Буян Р.А. та АБ "Павлюк Ірини" не передбачено порядку обчислення витрат на правничу допомогу, не передбачено розміру (ціни) послуги, зокрема ціни години роботи адвоката.

В той же час, суд звертає увагу на те, що розмір понесених стороною витрат на професійну правничу визначається на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Так, до заяви про прийняття додаткового рішення додано акт приймання - передачі виконаної роботи від 26.10.2023, в якому, зокрема, міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги..

Безпідставними є посилання позивача на те, що визначена представником відповідача-3 вартість години роботи адвоката в акті є неоднаковою для різних послуг, з огляду на те, що законодавством України не визначено вартості роботи (години роботи) адвоката, а відтак така вартість визначається саме за погодженням між адвокатом і клієнтом відносно до ціни позову, складності та значення справи для сторони.

При цьому за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. пункти 138, 139 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі №918/721/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.04.2023 у справі №918/721/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.