Постанова

від 19.09.2024 по справі 910/11252/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» - Гриньковського С. П.,

відповідача-1: приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни - Коваля Р. О.,

відповідача-2: Державного підприємства «Сетам» - не з`явився,

третьої особи-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ Сервіс» - Грубника Д. Л.,

третьої особи-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоксленд» -

не з`явився,

третьої особи-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тацит» -

Маланюка Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів: Михальська Ю. Б. (головуючий), Тищенко А. І., Іоннікова І. А.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 (суддя Ковтун С. А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест»

до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни та Державного підприємства «Сетам»,

за участі:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ Сервіс»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоксленд»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тацит»,

про визнання недійсними електронних торгів,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» (далі - позивач, ТОВ «ФК Інвест») подало до господарського суду позов до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни (далі - відповідач-1, приватний виконавець) та Державного підприємства «Сетам» (далі - відповідач-2, ДП «Сетам»), в якому просило:

1) визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту № 516746, об`єкт незавершеного будівництва (91 % готовності) - цех рулонних матеріалів (літ. 2-И), загальною площею 4 352 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5 (далі - арештоване майно; об`єкт незавершеного будівництва), проведених ДП «Сетам» 07.10.2022;

2) визнати недійсним протокол проведення електронного аукціону по лоту № 516746;

3) зобов`язати ДП «Сетам» повернути позивачу гарантійний внесок у розмірі 200 732,85 грн.

Позов обґрунтовано тим, що електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту № 516746 проведені 07.10.2022 з порушенням Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), оскільки в заявці приватного виконавця та повідомленні, розміщеному на вебсайті ДП «Сетам», не було зазначено відомостей про арешт майна та заборону на проведення реєстраційних дій за ухвалою Печерського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження від 02.06.2021 № 12021100060000886, отже правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків з оформлення права власності за переможцем торгів (позивачем), тому є підстави для визнання електронних торгів та протоколу їх проведення недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та, як наслідок, повернення позивачу гарантійного внеску.

При цьому порушення прав позивача полягає у тому, що у подальшому існує ймовірність пред`явлення віндикаційного позову до нього як останнього набувача майна на підставі ст. 387, 388 ЦК України, таким чином, позивач міг залишитись без придбаного на аукціоні майна, сплаченого гарантійного внеску та грошових коштів, що є вартістю об`єкта торгів, які б він сплатив.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.06.2023 у задоволенні позову відмовив.

Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що позивач не довів порушення його суб`єктивного права, яке може бути відновлено шляхом визнання електронних торгів недійсними. Зокрема, суд зазначив, що на час подання приватним виконавцем заявки на реалізацію арештованого майна у відповідному Державному реєстрі були відсутні відомості про обтяження об`єкта незавершеного будівництва, чого позивач не спростував належними доказами, як і не довів, що на момент подання заявки та/або проведення аукціону об`єкт незавершеного будівництва перебував під арештом, що свідчить про недоведеність обставин проведення спірних торгів з порушенням Порядку № 2831/5, відповідно про необґрунтованість вимог в частині визнання недійсними електронних торгів по лоту № 516746 та визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону. Встановивши обставини, що позивач до 21.10.2022 не перерахував решти суми від ціни продажу лоту № 516746 та посилаючись на положення п. 3 р. Х Порядку № 2831/5, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими позовні вимоги про повернення 200 732,85 грн гарантійного внеску.

Судом апеляційної інстанції справа розглядалась неодноразово.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 08.11.2023 рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсними електронні торги по лоту № 516746 та протокол проведення електронного аукціону по лоту № 516746, зобов`язав ДП «Сетам» повернути ТОВ «ФК Інвест» 200 732,85 грн гарантійного внеску.

Верховний Суд постановою від 13.02.2024 постанову апеляційного суду від 08.11.2023 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.07.2024 рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 про відмову у задоволенні позову залишив без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що за обставин відсутності порушеного права позивача як попереднього переможця аукціону, укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва із новим переможцем електронних торгів Товариством з обмеженою відповідальністю «Тацит» (далі - третя особа-3, ТОВ «Тацит»), з огляду на правові позиції Великої Палата Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, вимога позивача про визнання недійсним протоколу електронних торгів є неналежним і неефективним способом захисту, крім того, позивач повинен був подати клопотання про залучення ТОВ «Тацит» до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки у протилежному випадку це не призвело б до ефективного способу захисту прав позивача за умови їх порушення.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ФК Інвест», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.07.2024, а також рішення суду першої інстанції від 12.06.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі позивач вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду України у постановах:

- від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 30.05.2018 у справі № 906/278/17, від 15.03.2019 у справі № 910/28435/15, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі № 11/19, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16ц, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20 щодо питання застосування ст. 16, 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах;

- від 05.10.2021 у справі № 915/1067/20 (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17) щодо правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах;

- від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16, від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 щодо дотримання нормативно встановлених правил при проведенні прилюдних торгів;

- від 10.02.2021 у справі № 904/5934/17, від 12.05.2021 у справі № 905/2340/19, від 05.07.2021 у справі № 910/12556/20, в результаті чого апеляційний суд вдався до надмірного формалізму, не врахував фактичних обставин справи, не надав оцінки доказам у справі, поданим позивачем.

Також скаржник звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 у справі № 3-95/2020 у справі за конституційною скаргою ПАТ АКБ «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 3 ст. 13 (не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах), ч. 3 ст. 16 (суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2- 5 ст. 13 Кодексу) ЦК України.

Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України; встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.09.2024.

11.09.2024 приватний виконавець засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Одночасно у відзив приватний виконавець навела попередній розрахунок судових витрат з надання професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, в якому зазначила, що очікує понести такі витрати у розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких буде подано пізніше.

13.09.2024 ТОВ «Тацит» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який колегія суддів залишає без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України як такий, що подано після спливу строку, встановленого на його подачу в ухвалі від 28.08.2024 про відкриття касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконанні приватного виконавця перебувало виконавче провадження ВП № 69674909 з виконання судового наказу від 15.11.2021 у справі № 873/165/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоксленд» (далі - третя особа-2, ТОВ «Фоксленд») на користь ТОВ «Янтра Капітал» 8 225 3843,31 грн та 449 989,60 грн третейського збору.

17.08.2022 в ході проведення виконавчих дій приватний виконавець встановила належність з 12.08.2022 ТОВ «Фоксленд» на праві приватної власності об`єкта незавершеного будівництва та наклала на цей об`єкт арешт.

06.09.2022 приватний виконавець звернулася до ДП «Сетам» із заявкою на реалізацію арештованого майна, на підставі якої організатор торгів 07.09.2022 розмістив на вебсайті повідомлення з продажу лоту № 516746, продавцем якого була приватний виконавець, та визначив дату проведення аукціону - 07.10.2022. Стартова ціна лоту становила 4 014 657,00 грн, гарантійний внесок для участі - 200 732,85 грн.

07.10.2022 проведено аукціон з продажу арештованого майна, результати якого оформлено у протоколі від 13.10.2022 № 577373, згідно з яким переможцем стало ТОВ «ФК Інвест» із ціновою пропозицією 8 500 000,00 грн.

У зв`язку з невнесенням на виконання Порядку № 2831/5 суми за придбане майно ТОВ «ФК Інвест» як переможцем торгів, проведених 07.10.2022, акт про проведені електронні торги складений не був і організатор торгів 27.12.2022 визначив нового переможця електронного аукціону ТОВ «Тацит», про що зазначено у протоколі № 578901, після чого приватний виконавець склала акт про проведення електронних торгів, на підставі якого ТОВ «Тацит» 28.12.2022 видано свідоцтво № 136 про придбання об`єкта незавершеного будівництва та того ж дня зареєстровано за ним право власності у Державному реєстрі за результатами підписання договору купівлі-продажу.

У позові ТОВ «ФК Інвест» вказало, що електронні торги 07.10.2022 проведено з порушенням вимог р. 2, 3 Порядку № 2831/5, адже на торги виставлено майно, яке було арештоване районним судом в межах кримінального провадження № 12021100060000886, про що в заявці приватного виконавця і в оголошенні на вебсайті ДП «Сетам» вказано не було, що вплинуло на результати торгів, а також порушено права позивача, оскільки він не зміг би здійснити реєстрацію права власності на придбане майно.

Перевіряючи такі доводи позивача, апеляційний суд під час нового розгляду справи з`ясував, що:

- 02.06.2021 відкрито кримінальне провадження № 12021100060000886 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайське заволодіння невстановленими особами корпоративними правами Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» (далі - третя особа-1, ТОВ «ХДМ-Сервіс»), а також його нерухомим майном шляхом використання підроблених документів);

- 25.06.2021 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/33892/21-к у межах зазначеного кримінального провадження в інтересах потерпілого накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «ХДМ-Сервіс», зокрема об`єкт незавершеного будівництва, придбаного ним у січні 1998 році, заборонено вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо цього нерухомого майна та розпоряджатися ним, в тому числі, але не виключно продавати, дарувати, міняти, іншим способом відчужувати майно товариства, передавати його в заставу або управління; ці заходи вжиті районним судом в інтересах потерпілого у кримінальному провадженні - ТОВ «ХДМ-Сервіс» і не стосувалися інтересів та прав ТОВ «ФК Інвест»;

- 07.08.2020 відкрито кримінальне провадження № 12020100010004077 за ознаками правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України; постановою прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва це кримінальне провадження було об`єднаного з кримінальним провадженням від 02.06.2021 № 12021100060000886 й розслідування продовжувалось за ознаками кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні під № 12020100010004077;

- 26.07.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/17920/22-к в межах кримінального провадження від 07.09.2020 № 12020100010004077 скасовано арешт та заборону вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії, зокрема щодо об`єкта незавершеного будівництва, накладені районним судом ухвалою від 25.06.2021 у справі № 757/33892/21-к;

- подальше накладення/скасування арештів на об`єкт незавершеного будівництва в межах кримінального провадження від 07.09.2020 № 12020100010004077 здійснювалось районним судом ухвалами у період з 09.11.2022 по 28.12.2022, тобто після проведення аукціону 07.10.2022 та оголошення позивача переможцем згідно з протоколу від 13.10.2022 № 577373.

Встановивши наведені обставини, апеляційний суд вказав, що станом на дату формування приватним виконавцем заявки на реалізацію арештованого майна - 06.09.2022, станом на дату публікації організатором торгів оголошення - 07.09.2022 та на момент проведення електронних торгів - 07.10.2022, об`єкт аукціону не перебував під обтяженням з огляду на ухвалу районного суду від 26.07.2022, і протилежного позивач не довів.

Водночас суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надану позивачем ухвалу районного суду від 04.08.2022 у справі № 757/15532/22-к у кримінальному провадженні від 02.06.2021 № 12021100060000886, оскільки з її змісту неможливо встановити про відмову у скасуванні арешту якого майна йдеться та на підставі якої ухвали такий арешт накладено, відповідно ця ухвала не може свідчити про існування арешту саме на об`єкт торгів станом на дати формування приватним виконавцем заявки на реалізацію арештованого майна (06.09.2022) та публікації організатором торгів повідомлення (07.09.2022).

За таких обставин, апеляційний суд виснував про недоведеність позивачем порушення відповідачами р. 2, 3 Порядку № 2831/5 щодо реалізації на електронних торгах майна, яке перебувало під арештом та щодо якого існували відповідні заборони у межах кримінального провадження від 02.06.2021 № 12021100060000886.

Виконуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі, що розглядається, якою скасовано попередню постанову апеляційного суду від 08.11.2023 про задоволення позову, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, досліджуючи під час нового розгляду справи питання порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з реалізацією лоту № 516746, апеляційний суд вказав, що:

- обставини наявності чи відсутності арешту на об`єкт незавершеного будівництва, реалізація якого проводилась в межах відкритого виконавчого провадження, не могли порушувати право позивача на здійснення за собою як переможцем торгів реєстрації права власності у разі виконання ним усіх подальших дій задля завершення процедури придбання майна на торгах, а посилання на обставини, що супроводжували процес реєстрації права власності на майно за ТОВ «Тацит» як новим переможцем не можуть підтверджувати наявність порушеного права саме у ТОВ «ФК Інвест»;

- оскільки новим переможцем торгів та власником реалізованого майна з 28.12.2022 є ТОВ «Тацит» (залучене до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог), то:

позивач повинен був подати клопотання про залучення власника майна в якості співвідповідача у процесі розгляду справи, незважаючи на те, що позов подано 19.10.2022, оскільки в протилежному випадку це не призвело б до ефективного захисту прав позивача в разі встановлення судом факту їх порушення;

у позивача відсутнє будь-яке порушене право щодо реалізованого майна, яке підлягає захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб шляхом визнання недійсними електронних торгів, а вимоги про визнання недійсним протоколу є неналежним і неефективним способом захистом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог;

- посилання позивача на ймовірні позови до нього відповідно до ст. 387, 388 ЦК України, що зумовили б порушення його прав як власника, не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позову, адже судовий захист здійснюється порушених на момент подачі позову прав, а не тих, які можливо будуть порушені в майбутньому.

З огляду на наведене апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції у рішенні від 12.06.2023 про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним аукціону, проведеного 07.10.2022, та протоколу по лоту № 516746 з підстав порушення Порядку № 2831/5 та відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, та, як наслідок, а також враховуючи, що позивач всупереч положень п. 2, 3 р. Х Порядку № 2831/5 не сплатив усієї суми вартості об`єкта торгів у встановлені строки, не вбачав підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині й відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання організатора торгів повернути позивачу суму гарантійного внеску.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд необмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні позову та зазначає таке.

За змістом обґрунтувань позовних вимог та наданих позивачем пояснень вбачається, що заявляючи позов про визнання недійсними як електронних торгів з реалізації арештованого майна ТОВ «Фоксленд» в межах виконавчого провадження, так і оформленого за результатами їх проведення протоколу з підстав порушення відповідачами Порядку № 2831/5 та ст. 203, 215 ЦК України, ТОВ «ФК Інвест» унаслідок вирішення цих вимог хоче повернути сплачений гарантійний внесок за участь у торгах 07.10.2022.

Відмова у позові в частині двох перших позовних вимог обумовлена відсутністю порушеного права позивача, обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права з огляду на реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Тацит», а в частині вимоги про повернення гарантійного внеску - відмовою у задоволенні перших двох вимог та порушенням позивачем п. 2, 3 р. Х Порядку № 2831/5.

Отже, предметом позову є визнання недійсними електронних торгів від 07.10.2022, протоколу проведення електронного аукціону по лоту № 516746 та, як наслідок, повернення позивачу гарантійного внеску.

За змістом ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема у постановах від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто це правочин (див. постанову Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 213/4206/19).

Такий висновок узгоджується з приписами ст. 650, 655 і ч. 4 ст. 656 ЦК України.

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 4 ст. 656 ЦК України унормовано, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

Згідно із п. 4 р. X Порядку № 2831/5 після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем, в якому зазначається: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (п. 5 р. X Порядку № 2831/5).

Отже, процедура набуття майна на електронних торгах є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба (приватні виконавці) й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба (приватні виконавці) й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (аналогічні висновки наявні у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 344/20757/18, від 09.02.2022 у справі № 213/4206/19).

У правовідносинах з продажу об`єкта нерухомого майна на торгах (аукціоні) протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений законом строк і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін. Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску.

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Таким чином, вимога ТОВ «ФК Інвест» про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається.

Між тим відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 вказувала, що вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, як відповідачі мають залучатися усі сторони правочину - відповідний орган державної виконавчої служби (приватні виконавці), організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, згідно з якою відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

Визначення у позові складу сторін у справі, зокрема відповідачів є правом позивача, має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (не на стадії відкриття провадження).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Таким чином, незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 у справі № 213/4026/19, а також у постанові від 29.08.2024 у справі № 127/11246/21, яка ухвалена після подання касаційної скарги, однак підлягає врахуванню відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач втратив статус переможця електронних торгів з продажу арештованого майна (лоту № 516746), проведених 07.10.2022, внаслідок відмови від внесення повної суми вартості об`єкта незавершеного будівництва, тоді як переможцем торгів є ТОВ «Тацит» згідно з протоколом від 27.12.2022 № 578901, а з 28.12.2022 вказане товариство стало власником майна, придбаного за результатами проведення електронного аукціону від 07.10.2022.

ТОВ «ФК Інвест», звертаючись 19.10.2022 до суду із цим позовом про визнання недійсними електронних торгів від 07.10.2022, визнання недійсним протоколу по лоту № 516746 та про зобов`язання ДП «Сетам» повернути гарантійний внесок, пред`явив позов лише до продавців, а саме: приватного виконавця та ДП «Сетам».

Натомість покупець об`єкта незавершеного будівництва ТОВ «Тацит» за результатами вирішення його клопотання, поданого 13.03.2024 під час нового розгляду справи, був залучений апеляційним судом в ухвалі від 30.04.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Проте процесуальне становище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, є відмінним від процесуального становища відповідача за обсягом прав та обов`язків. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін (див. постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 461/10495/21, від 29.08.2024 у справі № 127/11246/21).

Після постановлення апеляційним судом ухвали від 30.04.2024 позивач під час нового розгляду справи не подав відповідного клопотання в порядку ст. 48 ГПК України про залучення ТОВ «Тацит» до участі у справі в якості співвідповідача, хоча спірні правовідносини стосуються прав та обов`язків ТОВ «Тацит» як покупця та власника майна.

За відсутності відповідної заяви ТОВ «ФК Інвест» про залучення ТОВ «Тацит» до участі у справі в якості співвідповідача, суд не вправі був самостійно вчинити такі процесуальні дії.

Таким чином, у цій справі не залучено всіх сторін правочину, тому встановивши, що за позовом ТОВ «ФК Інвест» відповідачами залучені лише продавці, як одна зі сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами торгів, і не залучено відповідачем покупця - ТОВ «Тацит», дійшовши висновку, що позивач повинен був під час нового розгляду справи подати клопотання про залучення ТОВ «Тацит» в якості співвідповідача, але цього не зробив, суд апеляційної інстанції мав відмовити у задоволенні цього позову з підстав неналежного суб`єктного складу, врахувавши при цьому наведені вище правові висновки Верховного Суду, які є обов`язковими в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зазначені вище порушення, яких припустився суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишено без змін, оскільки у даному випадку такі порушення жодним чином не призвели до неправильного вирішення справи або до ухвалення незаконного рішення, що передусім зумовлено правильними висновками про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин Суд зазначає, що апеляційний господарський суд у постанові від 02.07.2024 загалом дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 та задоволення позову повністю, і з огляду на викладене вище обґрунтування оскаржувані судові рішення слід залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, за якими підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ФК Інвест» є неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Оскільки неналежний суб`єктний склад у справі, що розглядається, є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, Суд не вбачає необхідності у наданні оцінки як будь-яким іншим аргументам скаржника, так і подальшого дослідження його тверджень щодо наявності підстав для задоволення позову, надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушеного права позивача і необґрунтованості вимоги про повернення гарантійного внеску, які в даному випадку жодним чином не вплинуть на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову задоволенні позову.

У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє, як передчасні, зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду та Верховного Суду України у наведених в касаційній скарзі постановах щодо застосування положень ст. 16, 215, 216 ЦК України при вирішенні спору про визнання недійсними електронних торгів, адже у позові слід відмовити з іншої самостійної підстави.

При цьому Верховний Суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого права, яке він вважає порушеним, відповідно до ГПК України із визначенням належного складу учасників справи.

Наведене у сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ «ФК Інвест».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування оскаржуваних судових рішень, які слід залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки допущені судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції під час нового розгляду справи порушення норм процесуального права не призвели до ухвалення неправильного по суті рішення, а згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/11252/22 залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос