Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/11252/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» -

не з`явився,

відповідача-1: приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни - Коваля Р. О.,

відповідача-2: Державного підприємства «Сетам» - не з`явився,

третьої особи-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ Сервіс» -

не з`явився,

третьої особи-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоксленд» -

не з`явився,

третьої особи-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тацит» -

не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест»

до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни та Державного підприємства «Сетам»,

за участі:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ Сервіс»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоксленд»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тацит»,

про визнання недійсними електронних торгів,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» (далі - позивач, ТОВ «ФК Інвест») подало до господарського суду позов до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни (далі - відповідач-1, приватний виконавець) та Державного підприємства «Сетам» (далі - відповідач-2, ДП «Сетам»), в якому просило: 1) визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту № 516746, об`єкт незавершеного будівництва (91 % готовності) - цех рулонних матеріалів (літ. 2-И), загальною площею 4 352 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, проведених ДП «Сетам» 07.10.2022; 2) визнати недійсним протокол проведення електронного аукціону по лоту № 516746; 3) зобов`язати ДП «Сетам» повернути позивачу гарантійний внесок у розмірі 200 732,85 грн.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.06.2023 у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції справу розглядав неодноразово.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 08.11.2023 рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсними електронні торги по лоту № 516746 та протокол проведення електронного аукціону по лоту № 516746, зобов`язав ДП «Сетам» повернути ТОВ «ФК Інвест» 200 732,85 грн гарантійного внеску.

Верховний Суд постановою від 13.02.2024 постанову апеляційного суду від 08.11.2023 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.07.2024 рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 про відмову у задоволенні позову залишив без змін.

Відмова у позові в частині двох перших позовних вимог обумовлена відсутністю порушеного права позивача, обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права з огляду на реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Тацит», а в частині вимоги про повернення гарантійного внеску - відмовою у задоволенні перших двох вимог та порушенням позивачем п. 2, 3 р. Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 02.07.2024 та рішенням суду першої інстанції від 12.06.2023, ТОВ «ФК Інвест» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову апеляційного суду від 02.07.2024, а також рішення суду першої інстанції від 12.06.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

11.09.2024 приватний виконавець засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому серед іншого просила вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнення їх з ТОВ «ФК Інвест», включно з витратами на правничу допомогу, документи щодо яких буде надано Суду. Зазначила, що очікує понести витрати на правничу професійну допомогу в межах розгляду справи № 910/11252/22 в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких буде надано Суду.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 касаційну скаргу ТОВ «ФК Інвест» залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 - без змін з урахуванням мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції, за якими підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ФК Інвест» є неналежний суб`єктний склад учасників справи.

23.09.2024 приватний виконавець засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «ФК Інвест» 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, яку Суд отримав 30.09.2024.

До вказаної заяви додано договір від 10.09.2024 № 138-ПД про професійну правничу допомогу, укладений між приватним виконавцем та Адвокатським бюро «Ростислава Коваля» (далі - адвокатське бюро), акт від 20.09.2024 № 18 про надані послуги, платіжну інструкцію від 20.09.2024 № 425 про перерахування приватним виконавцем адвокатському бюро 40 000,00 грн з призначенням платежу «оплата згідно рах.-фактури № 18-АБ за надання професійної правничої допомоги по справі № 910/11252/22 при кас. перегляді постанови Північного апеляц. господарськ. Суду від 02.07.2024 р.».

Верховний Суд в ухвалі від 01.10.2024 призначив до розгляду заяву приватного виконавця про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі у відкритому судовому засіданні на 10.10.2024.

04.10.2024 ТОВ «ФК Інвест» подало Верховному Суду заперечення проти вказаної вище заяви приватного виконавця, в якій просило Суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що:

- приватний виконавець не подавала до Суду відзив на касаційну скаргу із відповідною заявою, тому, як наслідок, документи на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу подані з порушенням порядку, встановленим процесуальним законом;

- заявлений розмір не відповідає вартості фактично наданих послуг, оскільки вартість послуги адвоката з участі в судовому засіданні не може бути оцінена у розмірі 40 000,00 грн та є явно непропорційною наданій правничій допомозі у цій справі, не відповідає критерію реальності і немає характеру необхідної послуги.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.10.2024 № 32.2-01/2403 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/11252/22 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Ємець А. А., Колос І. Б.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи заяви приватного виконавця, додані до неї документи, врахувавши заперечення ТОВ «ФК Інвест» проти заявленого розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги, Верховний Суд вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку, за змістом ст. 1 якого договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/5482/22).

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.)

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (див. постанову Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).

У ч. 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, неподання якого має наслідком відмови судом стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 цієї статті).

Поряд з цим згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (ст. 218, ч. 7 ст. 270 ГПК України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом ст. 301 ГПК України, не передбачає проведення судових дебатів, тому, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.

У ч. 1-3 ст. 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Як вбачається із заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу приватний виконавець просить стягнути з ТОВ «ФК Інвест» вартість наданих їй послуг адвокатським бюро у суді касаційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, Суд встановив, що відкриваючи касаційне провадження у цій справі, учасникам справи встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 12.09.2024, який приватний виконавець не пропустила, оскільки надіслала такий документ до Суду, а також учасникам справи, засобами поштового зв`язку 11.09.2024, тому відзив був прийнятий та розглянутий судом касаційної інстанції. У відзиві приватний виконавець навела попередній розрахунок судових витрат з надання професійної правничої допомоги, згідно з яким очікує понести такі витрати у розмірі 40 000,00 грн, та просила стягнути вказану такі витрати з ТОВ «ФК Інвест», повідомивши, що відповідні докази надасть пізніше.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення та додані до неї документи приватний виконавець надіслала Суду поштою 23.09.2024, тобто у межах п`ятиденного строку після ухвалення касаційним судом постанови від 19.09.2024.

Наведене вище спростовує доводи ТОВ «ФК Інвест» у запереченнях про ненадання приватним виконавцем відзиву на касаційну скаргу із зазначенням у ній попереднього розрахунку судових витрат з надання професійної правничої допомоги адвокатським бюро та із вимогою покласти такі витрати на позивача (скаржника), відповідно про порушення нею законодавчо встановленого порядку подання такої заяви до Суду.

Отже, дослідивши відзив приватного виконавця на касаційну скаргу ТОВ «ФК Інвест», заяву приватного виконавця про ухвалення додаткового судового рішення та додані до неї документи, Суд констатує, що клопотання щодо судових витрат заявниця подала у порядку та в межах, визначених чинним законодавством, зокрема ч. 8 ст. 129 ГПК України. Крім того, убачається, що приватний виконавець дотрималася вимоги щодо направлення копії цієї заяви та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи відповідно до ч. 9 ст. 80 цього Кодексу. В аспекті застосування приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України та ст. 221 ГПК України Суд враховує, що акт від 20.09.2024 про надані послуги складений після закінчення судових дебатів у справі та ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 19.09.2024.

З доданого до заяви договору від 10.09.2024 № 138-ПД слідує, що адвокатське бюро в особі керуючого Коваля Р. О. зобов`язалось надати приватному виконавця послуги із представництва її інтересів у судовому процесі у справі № 910/11252/22 включно зі своєчасним поданням всіх необхідних для розгляду судом справи, зокрема відзиву на касаційну скаргу та представництвом інтересів відповідача-1 у судових засіданнях (п. 1.1 договору).

Вартість послуги з надання правничої допомоги в межах справи № 910/11252/22 при касаційному перегляді постанови суду апеляційної інстанції від 02.07.2024 складає 40 000,00 грн. Після прийняття судового рішення протягом 3 днів з моменту, коли стало відомо про це судове рішення, адвокатське бюро подає клієнту на підпис акт про надані послуг, який є підставою для проведення оплати та після одержання якого адвокатське бюро подає до суду, який розглядав справу, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (п. 4.1 - 4.4 договору).

За змістом акта від 20.09.2024 про надані послуги адвокат Коваль Р. О., який був залучений адвокатським бюро до надання правничої допомоги приватному виконавцю на підставі ордера від 11.09.2024 серії АІ № 1190917, надав послуги з представництва інтересів клієнта у судовому процесі у справі № 910/11252/22 при касаційному перегляді постанови суду апеляційної інстанції від 02.07.2024, що за умовами договору включає подання відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні, у загальному на 40 000,00 грн.

Колегія судів вказує, що подані приватним виконавцем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75- 79 ГПК України.

Як уже зазначалось, відзив на касаційну скаргу подано до Суду у встановлені строки та підписано адвокатом Ковалем Р. О. Згідно з ордером на надання правничої допомоги від 11.09.2023 серії АІ № 1190917 та протоколом судового засідання від 19.09.2024 № 3363641 представництво інтересів приватного виконавця в судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2024, здійснював адвокат Коваль Р. О, тому витрати відповідача-1 на юридичні послуги вказаного адвоката належать до витрат на професійну правничу допомогу та мають бути повністю відшкодовані позивачем, якому за результатами розгляду справи в суді касаційної інстанції відмовлено у позові.

При цьому Суд враховує, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Вартість послуг з «представництва інтересів клієнта у судовому процесі у справі № 910/11252/22 при касаційному перегляді постанови суду апеляційної інстанції від 02.07.2024» в загальному розмірі 40 000,00 грн сторони погодили в договорі від 10.09.2024 № 138-ПД, а втручання суду у договірні відносини між адвокатом (адвокатським бюро) та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Також Суд зауважує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що у своїх заперечення ТОВ «ФК Інвест» лише вказує на невідповідність заявленого приватним виконавцем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу критеріям співмірності, дійсності, реальності та необхідності, однак не наводить ґрунтовних аргументів стосовно таких доводів та не надає відповідних доказів, якими би спростовувалась реальність, дійсність та необхідність витрат приватного виконавця на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн та не доводить, з наведенням відповідного мотивування, що понесені відповідачем-1 витрати у вказаному розмірі не відповідають критерію розумності і співмірності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

Міркування ТОВ «ФК Інвест» у запереченнях стосовно того, що представництво інтересів приватного виконавця просто не може бути оцінена у 40 000,00 грн, за умови погодження такого розміру гонорару у договорі від 10.09.2024 № 138-ПД, не є достатньою підставою для зменшення заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу або відмови у їх стягненні з огляду на підтвердження обставин реальності та дійсності надання таких послуг.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатським бюро роботами (наданими послугами), реальності, розумності розміру таких витрат, колегія суддів вважає, що надані юридичні послуги з участі адвоката приватного виконавця Коваля Р. О. в судовому засіданні 19.09.2024 та з подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ФК Інвест» є дійсними, підтвердженими наявними в матеріалах справи належними доказами та є необхідними послугами у цій справі, їх розмір в сумі 40 000,00 грн не виходить за розумні межі визначення гонорару, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/11252/22 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 41342587) на користь приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: А. А. Ємець

І. Б. Колос