Постанова
від 10.09.2024 по справі 922/230/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/230/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

прокурора - Валевач М. М.,

відповідача-1 - не з`явилися

відповідача-2 - не з`явилися

відповідача-3 - не з`явилися

відповідача-4 - Гордієнка А. В. (адвоката),

відповідача-5 - Гордієнка А. В. (адвоката),

відповідача-6 - Войцеховського М. Ю. (адвоката),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - Корольова І. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи-3 - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Світлана", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007" та Приватного підприємства "НК ПЛЮС"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (колегія суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В.) у справі

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави

до: 1) Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, 4) Приватного підприємства "НК ПЛЮС", 5) Приватного підприємства "Світлана", 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України, 2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, 3) Національної академії аграрних наук України,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2022 року керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (далі - Краснокутська селищна рада), Приватного підприємства "НК ПЛЮС" (далі - ПП "НК ПЛЮС"), Приватного підприємства "Світлана" (далі - ПП "Світлана"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007" (далі - ТОВ " ЗАРІУС-2007"), в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про надання в оренду ПП "Світлана" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" ;

- визнати недійсними договори оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 22/08, № 21/08, № 20/08, № 19/08, № 18/08, № 17/08, № 16/08, № 15/080, № 14/08, № 13/08, № 12/08, № 11/08, укладені між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" ;

- визнати недійсними договори оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, укладені між Краснокутською РДА та ПП "Світлана" (83,9475 га та 36,7636 га);

- визнати недійсними договори оренди земельної ділянки від 27.11.2008 № 07/08, № 08/08 та договори оренди земельної ділянки від 27.11.2008 б/н, укладені між Краснокутською РДА та ПП "НК ПЛЮС";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 № 13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1091,9 га, які розташовані на території Краснокутської об`єднаної територіальної громади;

- визнати незаконним та скасувати рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" в частині прийняття вказаних земельних ділянок;

- зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га; 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га; 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га; 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га; 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га; 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га; 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га; 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га; 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га; 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га; 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га; 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га;

- зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ПП "Світлана" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га; 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га; 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га; 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га;

- зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ПП "НК ПЛЮС" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га; 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 15.04.2021 № 42021222070000003 (з попередньою кваліфікацію за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України) зібрано матеріали, які свідчать про незаконне відведення земель з державної власності. Прокурор зазначав, що Краснокутська РДА не мала повноважень щодо вилучення з постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України на території Пархомівської сільської ради (далі - ДП "ДГ "Пархомівське" ) спірних земельних ділянок та припинення їх правового режиму як дослідних полів, які використовуються у діяльності галузевої академії наук як особливо цінні землі. Прокурор стверджував, що такі повноваження мав лише Кабінет Міністрів України. Прокурор зазначав, що внаслідок прийняття Краснокутською РДА, ГУ Держгеокадастру, Краснокутською селищною радою оспорюваних рішень (розпоряджень, наказів та рішення), а також укладення незаконних, на думку Прокурора, правочинів порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання особливо цінних сільськогосподарських земель, їх відтворення, оскільки такі землі не лише вилучено з державної власності, а й позбавлено їх правового режиму особливо цінних земель.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі № 922/230/20 (суддя Пономаренко Т. О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави до Краснокутської РДА, ГУ Держгеокадастру, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ПП "НК ПЛЮС", ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007" про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки.

2.2. Суд першої інстанції, з`ясовуючи наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі, встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2013 відповідно то статей 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій належало вирішення питань про використання земель державної власності. Відповідно до статті 17 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Краснокутська РДА була наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями, розташованими за межами населених пунктів. Суд першої інстанції зазначив, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності і розташовані на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області.

Суд першої інстанції також зазначив, що згідно з положеннями частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, пункту 7 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Харківської області здійснює ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що уповноваженим державою органом на здійснення захисту інтересів держави у спірних земельних правовідносинах є виключно ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Суд першої інстанції зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем, оскільки оскаржується його наказ. Визначення позивачем та відповідачем однієї і тієї ж особи створить парадоксальну ситуацію, а тому, як зазначив суд першої інстанції, Прокурор у такому випадку звернувся до суду як самостійний позивач.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, оскільки у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності і розташовані на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області. ДП "ДГ "Пархомівське" було надано на праві постійного користування земельні ділянки державної форми власності загальною площею 1401,42 га, про що було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР-18-00-000470 на підставі рішення Краснокутської селищної ради від 14.03.1996 №191; до вказаних земельних ділянок входять спірні земельні ділянки загальною площею 1091,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради.

Суд першої інстанції зазначив, що у 2007 році ДП "ДГ "Пархомівське" та Краснокутська РДА ініціювали перед Українською академією аграрних наук (Національна академія аграрних наук України) питання щодо вилучення із землекористування частини земельних ділянок ДП "ДГ "Пархомівське" загальною площею 1091,9 га; Постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" надано згоду на вилучення із землекористування ДП "ДГ "Пархомівське" земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області; листом від 13.08.2007 № 221 ДП "ДГ "Пархомівське" звернулося до голови районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок загальною площею 1091,9 га Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області.

Суд першої інстанції, враховуючи положення пунктів "а", "б" частини 1 статті 141, частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що прийняття Краснокутською РДА розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" є одним із етапів реалізації Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" .

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені у цій справі вимоги Прокурора є передчасними, оскільки вчинення дій стосовно прийняття спірних розпоряджень, укладання спірних договорів оренди та прийняття спірного наказу є похідними від прийнятої Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН", яка на сьогоднішній день є чинною. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень та наказу, а також для визнання недійсними спірних договорів оренди. Відтак суд першої інстанції зазначив, що відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог Прокурора про повернення спірних земельних ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Щодо заяв ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що заявлені ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" вимоги про застосування строків позовної давності до позовних вимог Прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, окрім позовних вимог, які звернуті саме до ПП "Світлана"та ТОВ "ЗАРІУС-2007", є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог Прокурора до ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" про повернення у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідних земельних ділянок, то суд першої інстанції зазначив, що ці вимоги за своєю процесуально-правовою природою є негаторним позовом, тому Прокурор не пропустив строк позовної давності. При цьому за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, як зазначив суд першої інстанції, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

2.3. Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі № 922/230/22 скасовано. Прийняте нове рішення, яким позов Прокурора задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради".

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради".

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради".

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 22/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 21/08 укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 20/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 19/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 18/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 17/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 16/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 15/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 14/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 13/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 12/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 11/08, укладений між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, укладений між Краснокутською РДА Харківської області та ПП "Світлана" (83,9475 га).

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, укладений між Краснокутською РДА Харківської області та ПП "Світлана" (36,7636 га).

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.11.2008 № 07/08, укладений між Краснокутською РДА та ПП "НК ПЛЮС" .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.11.2008 № 08/08, укладеного між Краснокутською РДА та ПП "НК ПЛЮС" .

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Визнано незаконним та скасовано рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" в частині прийняття земельних ділянок з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Зобов`язано Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га.

Зобов`язано Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ПП "Світлана" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га.

Зобов`язано Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ПП "НК ПЛЮС" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га.

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції, надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, зазначив про таке:

- спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні ДП "ДГ "Пархомівське";

- пунктом 1.3 Статуту ДП "ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН (в редакції 2005 року) ДП "ДГ "Пархомівське" підпорядковано Українській академії аграрних наук як органу управління державним майном, закріпленим за господарством;

відповідно до пункту 73 Статуту Української академії аграрних наук (в редакції 2006 року) вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством;

- відповідно до положень Статуту ДП "ДГ "Пархомівське" земля, надана у постійне користування ДП "ДГ "Пархомівське" для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшника, належить до особливо цінних земель державної власності та має спеціальний правовий режим, встановлений нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Української академії аграрних наук", положеннями Статутів Української академії аграрних наук та ДП "ДГ "Пархомівське", якими передбачений, зокрема, особливий порядок припинення права користування нею;

- вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП "ДГ "Пархомівське", зокрема, ріллі, та особливо цінних земель, могло відбуватися лише в порядку, встановленому статтями 149 та 150 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки (у цьому випадку - держави в особі його уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України);

- Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП "ДГ "Пархомівське" не приймалося.

За наведених обставин апеляційний господарський суд, враховуючи положення статті 149 Земельного кодексу України, зазначив, що ДП "ДГ "Пархомівське" та Президія Української академії аграрних наук не мали права через " економічну недоцільність" ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшника. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Краснокутська РДА прийняла розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" поза межами власних повноважень. Суд апеляційної інстанції зауважив, що прийняття Президією Української академії аграрних наук постанови від 20.09.2007 "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" безпосередньо не тягне за собою припинення права постійного користування на землю у встановленому законом порядку, та не легітимізує прийняте Краснокутською РДА рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "ДГ "Пархомівське", а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що спірні земельні ділянки перебувають у ДП "ДГ "Пархомівське" на праві постійного користування, яке є безстроковим і може бути припинене лише з вичерпних підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України; дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами вказаних підстав є незаконними. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги Прокурора про визнання незаконними та скасування розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" на території Пархомівської сільської ради", від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області" .

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Краснокутською РДА з ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС", суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення цих договорів відбулося з порушенням прав ДП "ДГ "Пархомівське" як безпосереднього землекористувача, а також Української академії аграрних наук, яка наділена правом господарського відання щодо земельних ділянок, а також всупереч положенням Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 № 1488 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №175), Статуту ДП "ДГ "Пархомівське" (в редакції 2005 року). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що правовою підставою для виникнення права оренди у ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС" на земельні ділянки є розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417, від 17.12.2008 № 445, від 09.10.2009 № 284, які визнані апеляційним господарським судом незаконними та такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні договори оренди землі, укладені Краснокутською РДА з ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС", підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що право постійного користування земельними ділянками ДП "ДГ "Пархомівське", які мають режим особливо цінних земель, не припинено у встановленому законом порядку, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало права передавати Краснокутській селищній раді із державної у комунальну власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що є незаконними та підлягають скасуванню наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", а також рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Щодо вимог про зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана", ПП "НК ПЛЮС" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки, суд апеляційної інстанції встановив, що власником цих земельних ділянок зазначена територіальна громада сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи скасування судом апеляційної інстанції наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ та рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII в частині передачі Краснокутській селищній раді спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, які стали підставою для реєстрації права комунальної власності, колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га підлягають поверненню у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Суд апеляційної інстанції зауважив, що задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконними, недійсними та скасування розпоряджень районної державної адміністрації, договорів та інших актів щодо розпорядження спірними земельними ділянками зумовлює автоматичне відновлення правового режиму вказаних земельних ділянок.

Розглянувши клопотання ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони можуть стосуватися лише позовних вимог Прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпоряджень Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445, від 09.10.2009 № 284 (про надання в оренду ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок), визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, укладених між Краснокутською РДА та ПП "Світлана", Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007", зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ПП "Світлана" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правову природу спірних правовідносин, зазначив, що оскільки рішення, накази та договори щодо об`єктів державної власності продовжують діяти і загроза порушення прав законних володільців на реалізацію усіх правомочностей власника триває з огляду на триваючий характер правопорушення, позовна давність не пропущена.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що повернення спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з державної власності, спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності та поверненні у власність держави землі, яка відповідно до Конституції України належить народу, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар. Тому втручання у право володіння майном переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. ПП "Світлана" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради", визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області", визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок б/н від 12.05.2010, укладених між Краснокутською РДА та ПП "Світлана" (83,9475 га та 36,7636 га), визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 №13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га, визнання незаконним та скасування рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VllI "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області", в частині прийняття земельних ділянок з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га, зобов`язання Краснокутської об`єднаної територіальної громади Богодухівського району та ПП "Світлана" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га та 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2022.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "Світлана" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 52, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), статей 257, 267, 387, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі 922/1796/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19.

3.3. ТОВ " ЗАРІУС 2007" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 в частині визнання незаконними та скасування незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради"; визнано незаконним та скасовано розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; визнано недійсними укладені між Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007" договори оренди земельної ділянки від 17.12.2008 № 22/08, № 21/08, № 20/08, № 19/08, № 18/08, № 17/08, № 16/08, № 15/08, № 14/08, № 13/08, № 12/08, № 11/08; визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 року № 13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га; визнано незаконним та скасовано рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VlII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" в частині прийняття земельних ділянок з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га; зобов`язано Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру: земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га; 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га; 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га; 6323585500:05:001:0450 площею 45;6537 га; 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га; 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га; 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га; 6323585500:05:001:0454 площею 83;6301 га; 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га; 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га; 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га; 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га. ТОВ "ЗАРІУС-2007" просить залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2022, яким у задоволенні позову відмовлено.

3.4. ТОВ "ЗАРІУС-2007", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ЗАРІУС 2007" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на 11.10.2007 року) та вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

Скаржник також стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19 та від 17.02.2022 № 910/19236/20; неправильне застосування положень статей 387, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц; неправильне застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

3.5. ПП "НК ПЛЮС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у частині задоволення вимог про: визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради"; визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 27.11.2008 № 07/08, № 08/08, укладених між Краснокутською РДА та ПП "НК ПЛЮС", визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 № 13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га; визнання незаконним та скасування рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області", в частині прийняття земельних ділянок з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га; зобов`язання Краснокутської об`єднаної територіальної громади Богодухівського району та ПП "НК ПЛЮС" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га. ПП "НК ПЛЮС" просить залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 у справі № 922/230/22.

3.6. ПП "НК ПЛЮС", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "НК ПЛЮС" зазначає, що про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 257, 267, 387, 391 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 28.03.2023 у справі № 903/382/22, від 17.02.2022 № 910/19236/20, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20. Скаржник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на 11.10.2007 року) та вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

3.7. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційні скарги ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС 2007", ПП "НК ПЛЮС", направленому до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 05.09.2023, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 - без змін. Харківська обласна прокуратура зазначає, що доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на 11.10.2007 року), статті 391 Цивільного кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наведені у касаційних скаргах, є безпідставними та необґрунтованими.

3.8. Харківська обласна прокуратура направила 08.09.2023 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" клопотання / заяву про залишення касаційних скарг ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС 2007", ПП "НК ПЛЮС" без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 - без змін. При цьому Харківська обласна прокуратура посилається на те, що доводи, наведені у касаційних скаргах, є безпідставними та необґрунтованими.

3.9. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу ПП "Світлана" просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 скасувати. ГУ Держгеокадастру стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду про застосування положень статей 257, 267, 387, 391 Цивільного кодексу України, викладених у постановах, на які посилається ПП "Світлана". ГУ Держгеокадастру вважає, що позовна вимога Прокурора про повернення у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру земельних ділянок, визначених у позовній заяві, є передчасною, оскільки повернення земельних ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру можливе лише за умови відновлення у встановленому законом порядку права користування ДП "ДГ "Пархомівське" на них.

3.10. Краснокутська селищна рада подала до Верховного Суду 11.09.2023 через систему "Електронний суд" пояснення, в яких зазначила, що діяла у межах повноважень, встановлених законом, під час прийняття земельних ділянок у комунальну власність.

3.11. ПП "Світлана" звернулося 22.08.2024 до Верховного Суду із заявою про недобросовісність поведінки позивача та ДП "ДГ "Пархомівське" та просила її врахувати під час розгляду справи.

3.12. ТОВ "ЗАРІУС-2007" подало до Верховного Суду 23.08.2024 клопотання про приєднання доказів про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просило врахувати їх під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ДП "ДГ "Пархомівське" надано на праві постійного користування земельні ділянки державної форми власності загальною площею 1401,42 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХР- 18- 00- 000470 на підставі рішення Краснокутської селищної ради від 14.03.1996 № 191.

4.2. Листом № 01-38/1188 від 01.08.2007 Краснокутська РДА звернулась до Української академії аграрних наук, в якому зазначала, що ДП "ДГ "Пархомівське" має 2479,1 га сільськогосподарських угідь, що розміщені на території трьох виробничих відділів - Пархомівське, Павлівське та Піонерське. В населеному пункті Піонер проживає всього шість працюючих осіб, і з метою виконання в повному обсязі технології виробництва сільськогосподарської продукції господарство змушене нести додаткові витрати для перевезення техніки, доставку працівників, їх облаштування та інше. У зв`язку з наведеним Краснокутська РДА просила розглянути питання про передачу земель загальною площею 1091,9 га, в тому числі: ріллі 960 га, перелогів 17,5 га, пасовищ 56,0 га, лісових площ 19,1 га, під водою 1,5 га, під дорогами 8,4 га, дерево-кущових насаджень, що не входять до державного лісового фонду, 28,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради в підпорядкування Краснокутської РДА, обґрунтовуючи тим, що передача земель дасть змогу залучити інвестиції в аграрний сектор економіки Краснокутського району, і, як наслідок, призведе до поповнення доходної частини бюджету, створення додаткових робочих місць та більш раціонального використання земельних угідь.

4.3. Листом від 13.08.2007 Пархомівська сільська рада повідомила Українську академію аграрних наук, що не заперечує щодо вилучення із земель ДП "ДГ "Пархомівське" та передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради земельних ділянок площею 1091,9 га.

4.4. Також листом від 13.08.2007 ДП "ДГ "Пархомівське" повідомило Краснокутську РДА про те, що не заперечує проти вилучення із користування господарства земельної ділянки площею 1091,4 га і передачі їх до земель запасу Пархомівської сільської ради в підпорядкування Краснокутської РДА.

4.5. Суд апеляційної інстанції встановив, що в листі Інституту картоплярства Української академії аграрних наук, адресованому президенту Української академії аграрних наук від 14.08.2007, зазначалося, що до ДП "ДГ "Пархомівське" надійшло звернення Краснокутської РДА від 01.08.2017 про вилучення із користування господарства земельної ділянки відділення "Піонер" площею 1091,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради Харківської області в підпорядкування Краснокутської РДА. Також йшлося про те, що відділення "Піонер" розташоване єдиним масивом за 15 км від центральної садиби, де практично відсутнє працездатне населення, створює відповідні труднощі у переміщенні сільськогосподарської техніки та людських ресурсів та подальше використання зазначених земель стає недоцільним. У зв`язку з цим Інститут картоплярства УААН не заперечує проти їх вилучення із землекористування ДП "ДГ "Пархомівське" і передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради.

4.6. Згідно з постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН", прийнятою на підставі звернення Краснокутської РДА (лист від 01.08.2007 № 01-38/1188) про вилучення із землекористування Піонерського відділку ДП "ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" земельних ділянок загальною площею 1091,4 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги - 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево-кущові насадження - 28,9 га, і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді, та за наявності згоди землекористувача ДП "ДГ "Пархомівське" (лист від 13.08.2007 № 221), Інституту картоплярства УААН (лист від 14.08.2007 № 299) та Пархомівської сільської ради (лист від 13.08.2007 № 02-15/656), надано згоду на вилучення із землекористування ДП "ДГ "Пархомівське" земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги - 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою - 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево-кущові насадження - 28,9 га, і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді.

4.7. Розпорядженням Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" за результатами розгляду листа ДП "ДГ "Пархомівське" від 13.08.2007 № 221 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення земель із користування Державного підприємства дослідного господарства "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН, відповідно до статей 17, 141, 142, пунктів 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП "ДГ "Пархомівське" земельними ділянками загальною площею 1091,4 га, в тому числі: рілля - 856,6 га, перелоги - 103,4 га, сіножаті - 17,5 га, пасовища - 56 га, під ставками - 1,5 га, під господарськими шляхами і прогонами - 8,4 га, лісові землі - 19,1 га, полезахисні лісосмуги - 28,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради, а також доручено заявнику повернути земельні ділянки загальною площею 1091,4 га в тому числі: ріллі - 856,6 га перелогів - загальною площею 103,4 га перевести до ріллі, пасовища - 56 га, під господарськими шляхами і прогонами - 8,4 га, полезахисні лісосмуги - 28.9 га під ставками - 1,5 га, сіножаті - 17,5 га до запасу земель сільськогосподарського призначення, 19,1 га до запасу земель лісового фонду, за межами населених пунктів Пархомівської сільської ради.

4.8. Відповідно до висновку комісії з розгляду питань у галузі земельних відносин від 10.10.2007 та пояснювальної записки до розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" метою прийняття розпорядження стала добровільна відмова від земельних ділянок, які використовувати ДП "ДГ "Пархомівське" економічно недоцільно.

4.9. Розпорядженням голови Краснокутської РДА Харківської області від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ТОВ "ЗАРІУС-2007" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради; надано ТОВ "ЗАРІУС-2007" в оренду земельні ділянки загальною площею 722,8378 га, в тому числі 652,0079 га ріллі, 70,8299 га пасовищ, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком. У додатку до розпорядження наведено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007".

4.10. 17.12.2008 відповідно до розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ТОВ "ЗАРІУС-2007" (орендар) укладені договори оренди землі: № 22/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 3,5298 га; № 21/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 27,4553 га; № 20/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 92,9193 га; № 19/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 80,3112 га; № 18/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 9,1965 га; № 17/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 92,2158 га; № 16/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 189,2886 га; № 15/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 34, 3274 га; № 14/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 32,9727 га; № 13/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 83,6301 га; № 12/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 31,3374 га; № 11/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 45,6537 га.

4.11. Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007", мають такі кадастрові номери: земельна ділянка загальною площею 3,5298 - 6323585500:05:001:0465, земельна ділянка загальною площею 27,4553 га - 6323585500:05:001:0455, земельна ділянка загальною площею 92,9193 га - 6323585500:05:001:0453, земельна ділянка загальною площею 80,3112 га - 6323585500:05:001:0449, земельна ділянка загальною площею 9,1965 га - 6323585500:05:001:0451, земельна ділянка загальною площею 92,2158 га - 6323585500:05:001:0448, земельній ділянці загальною площею 189,2886 га - 6323585500:05:001:0447, земельна ділянка загальною площею 34, 3274 га - 6323585500:05:001:0466, земельна ділянка загальною площею 32,9727 га - 6323585500:05:001:0467, земельна ділянка загальною площею 83,6301 га - 6323585500:05:001:0454, земельна ділянка загальною площею 31,3374 га - 6323585500:05:001:0452, земельна ділянка загальною площею 45,6537 га - 6323585500:05:001:0450.

4.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутня експлікація за договором оренди № 14/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 32,9727 га. Водночас згідно з умовами договору та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка загальною площею 32,9727 га з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 є об`єктом договору оренди землі № 14/08 від 17.12.2008.

4.13. Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ПП "НК ПЛЮС" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради; надано ПП "НК ПЛЮС" в оренду земельні ділянки загальною площею 178,8408 га, у тому числі 175,5717 га ріллі, 3,2691 га полезахисних лісосмуг, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком. У додатку до розпорядження зазначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ПП "НК ПЛЮС".

4.14. 27.11.2008 відповідно до розпорядження голови Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ПП "НК ПЛЮС" (орендар) укладено договори оренди: № 08/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 89,6198 га, № 07/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 85,9519 га.

4.15. Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки, які передані в оренду ПП "НК ПЛЮС" мають такі кадастрові номери: земельна ділянка загальною площею 89,6198 га - 6323585500:05:001:0480, земельна ділянка загальною площею 85,9519 га - 6323585500:05:001:0481.

4.16. Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області" затверджено ПП "Світлана" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та надано в оренду ПП "Світлана" земельні ділянки загальною площею 120,7111 га ріллі (згідно з додатком) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років.

4.17. 12.05.2010 відповідно до розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 між Краснокутською РДА (орендодавець) та ПП "Світлана" (орендар) укладено договори оренди землі: б/н, об`єктами оренди є земельні ділянки площею 83,9475 га та площею 36,7636 га.

4.18. Згідно з експлікаціями про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки, які передані в оренду ПП "Світлана" мають такі кадастрові номери: земельна ділянка загальною площею 83,9475 га - 6323585500:05:001:0440, земельна ділянка загальною площею 36,7636 га - 6323585500:05:001:0441.

4.19. Суд апеляційної інстанції також установив, що в листі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.08.2021 № 10-20-14-6760/0/19-21 до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області зазначено:

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0465, 6323585500:05:001:0455, 6323585500:05:001:0453, 6323585500:05:001:0449, 6323585500:05:001:0451, 6323585500:05:001:0448, 6323585500:05:001:0447, 6323585500:05:001:0466, 6323585500:05:001:0467, 6323585500:05:001:0454, 6323585500:05:001:0452, 6323585500:05:001:0450 передані в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" розпорядженням Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445;

- земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0480 та 6323585500:05:001:0481 передані в оренду ПП "НК ПЛЮС" розпорядженням Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 передана в оренду ПП "Світлана" розпорядженням Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284.

4.20. Листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.11.2020 № 18-20-11.1-9088/0/19-20 Краснокутській селищній раді повідомлено, що відповідно до статті 117 та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та підпункту 31 пункту 4, пункту 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, з метою забезпечення територіальних громад земельними ресурсами ГУ Держгеокадастру у Харківській області з 17.11.2020 розпочато процес передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

4.21. Згідно з рішенням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 01.12.2020 № 22-VIІІ "Про надання згоди на прийняття від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок у комунальну власність Краснокутської селищної ради" надано згоду на прийняття від ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради та уповноважено селищного голову Карабут І. О. звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з відповідним клопотанням.

4.22. 09.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Харківській області отримало клопотання Краснокутської селищної ради від 08.12.2020 № 02-09/1308, відповідно до якого Краснокутська селищна рада в особі Краснокутського селищного голови Карабут І. О. просить передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до проведеної інвентаризації земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які розташовані за межами населених пунктів Краснокутської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області.

4.23. Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Краснокутській селищній раді у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради згідно з додатком до наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.

4.24. Відповідно до рішення Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 №45-VIIІ "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" прийнято у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради, згідно з додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області за актом приймання-передачі земельних ділянок.

4.25. Суд першої інстанції зазначив, що до переданих земельних ділянок увійшли в тому числі спірні земельні ділянки загальною площею 1091,9 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 зареєстровано - 04.08.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0466 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0450 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0447 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 - 01.10.2022, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0465 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0454 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0448 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0451 - 22.11.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0452 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0480 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0441 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0453 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0449 - 05.10.2021 за територіальною громадою сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359).

4.26. Суд першої інстанції встановив, що згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.08.2021 № 10-20-14-6760/0/19-21 цільовим призначенням спірних земельних ділянок є 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна.

Відповідно до витягів з Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель з урахуванням того, що вони розташовані на землях, які належать до агровиробничої групи ґрунтів 53л - чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легко глинисті, які відповідно до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245, належать до особливо цінних груп ґрунтів.

На Публічній кадастровій карті 01.02.2022 оприлюднено новий інформаційний шар - "Агровиробничі групи ґрунтів", який містить відомості Державного земельного кадастру щодо меж агровиробничих груп ґрунтів в межах населених пунктів та поза їх межами.

4.27. Суд першої інстанції встановив, що згідно з листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.10.2021 № 33006/0/2-21 Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП "ДГ "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України не приймалось.

4.28. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконними та скасування розпоряджень Краснокутської РДА, визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру в Харківській області та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС" повернути земельні ділянки ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023, а також протоколами передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.08.2023 та від 22.08.2023 касаційні скарги ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007" та ПП "НК ПЛЮС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий суддя, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 922/230/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Світлана" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 922/230/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЗАРІУС-2007" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 922/230/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "НК ПЛЮС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22.

Верховний Суд постановив ухвалу від 26.09.2023 у справі № 922/230/22, якою зупинив касаційне провадження за касаційними скаргами ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007" та ПП "НК ПЛЮС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/1133/18 ухвалено постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.08.2024 № 32.2-01/1722 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 922/230/22 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 та протоколами передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.08.2024 касаційні скарги ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007" та ПП "НК ПЛЮС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 922/230/22 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами ПП "Світлана" , ТОВ "ЗАРІУС-2007" та ПП "НК ПЛЮС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22.

З урахуванням зупинення провадження за касаційними скаргами ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007" та ПП "НК ПЛЮС" та у зв`язку з необхідністю призначення у цій справі проведення повторного автоматизованого розподілу ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС" належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання незаконними та скасування розпоряджень Краснокутської РДА, визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру в Харківській області та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС" повернути земельні ділянки ГУ Держгеокадастру в Харківській області. Позовні вимоги Прокурора мотивовані порушеннями чинного законодавства під час прийняття розпоряджень Краснокутської РДА, наказів ГУ Держгеокадастру в Харківській області та рішення Краснокутської селищної ради. Тому Прокурор стверджував, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування всупереч своїм повноваженням розпорядилися спірними земельними ділянками і внаслідок оспорюваних рішень земельні ділянки вибули із власності держави.

5.5. Колегія суддів зазначає, що статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

5.6. Колегія суддів зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку, передбаченому статтями 387, 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов), й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).

5.7. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.8. Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц виснувала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

5.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зазначила, що враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.10. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок викладено в пункті 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74)).

Натомість за змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння, яке (право) належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (схожі за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 88, 97, 100), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Так, відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Тобто зайняття майна (в тому числі земельної ділянки) не є заволодінням ним. Саме в таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України або частина 2 статті 152 Земельного кодексу України (якщо майном є земельна ділянка), відповідно до яких власник, зберігаючи володіння своїм майном, може заявити негаторний позов, тобто вимагати усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні відповідним об`єктом, зокрема шляхом його повернення (подібні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 70), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 99), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

5.11. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у поставові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням. Подібний висновок також викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 та постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20.

Водночас позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

5.12. Прокурор у справі, що розглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що Краснокутська РДА не мала повноважень щодо вилучення з постійного користування ДП "ДГ "Пархомівське" спірних земельних ділянок та припинення їх правового режиму дослідних полів як особливо цінних земель. Прокурор стверджував, що такі повноваження мав лише Кабінет Міністрів України. Тому, як зазначав Прокурор, унаслідок прийняття Краснокутською РДА, ГУ Держгеокадастру, Краснокутською селищною радою оспорюваних рішень (розпоряджень, наказів та рішення), а також укладення незаконних, на думку Прокурора, правочинів порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання особливо цінних сільськогосподарських земель, їх відтворення. Прокурор зазначав, що такі землі не лише вилучено з державної власності, а й позбавлено їх правового режиму особливо цінних земель.

5.13. Як установили суди передніх інстанцій, відповідно до рішення Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 №45-VIIІ "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" прийнято у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради, згідно з додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області за актом приймання-передачі земельних ділянок. Суд першої інстанції зазначив, що до переданих земельних ділянок увійшли в тому числі спірні земельні ділянки загальною площею 1091,9 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 зареєстровано - 04.08.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0466 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0450 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0447 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 - 01.10.2022, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0465 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0454 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0448 - 04.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0451 - 22.11.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0452 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0480 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 - 01.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0441 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482 - 30.09.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0453 - 05.10.2021, земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0449 - 05.10.2021 - як комунальну власність - власність територіальної громади сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359).

5.14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності і розташовані на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області. ДП "ДГ "Пархомівське" було надано на праві постійного користування земельні ділянки державної форми власності загальною площею 1401,42 га, про що було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР-18-00-000470 на підставі рішення Краснокутської селищної ради від 14.03.1996 №191; до вказаних земельних ділянок входять спірні земельних ділянок загальною площею 1091,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради.

Суд першої інстанції, враховуючи положення пунктів "а", "б" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що прийняття Краснокутською РДА розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" є одним із етапів реалізації Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" .

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені у цій справі вимоги Прокурора є передчасними, оскільки вчинення дій стосовно прийняття спірних розпоряджень, укладення спірних договорів оренди та прийняття спірного наказу є похідними від прийнятої Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол № 14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН", яка на сьогоднішній день є чинною. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень та наказу, а також для визнання недійсними спірних договорів оренди. Відтак суд першої інстанції зазначив, що відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог Прокурора про повернення спірних земельних ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

5.15. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив про таке:

- спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні ДП "ДГ "Пархомівське";

- пунктом 1.3 Статуту ДП "ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН (в редакції 2005 року) ДП "ДГ "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН підпорядковано Українській академії аграрних наук як органу управління державним майном, закріпленим за господарством;

- відповідно до пункту 73 Статуту Української академії аграрних наук (в редакції 2006 року) вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством;

За наведених обставин апеляційний господарський суд, враховуючи положення статті 149 Земельного кодексу України, зазначив, що ДП "ДГ "Пархомівське" та Президія Української академії аграрних наук не мали права через " економічну недоцільність" ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшника. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Краснокутська РДА прийняла розпорядження від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" поза межами власних повноважень. Суд апеляційної інстанції зауважив, що прийняття Президією Української академії аграрних наук постанови від 20.09.2007 "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту картоплярства УААН" безпосередньо не тягне за собою припинення права постійного користування на землю у встановленому законом порядку та не легітимізує прийняте Краснокутською РДА рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "ДГ "Пархомівське", а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Краснокутською РДА із ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС", суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення цих договорів відбулося з порушенням прав ДП "ДГ "Пархомівське" як безпосереднього землекористувача, а також Української академії аграрних наук, яка наділена правом господарського відання щодо земельних ділянок, а також всупереч положенням Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 № 1488 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №175), Статуту ДП "ДГ "Пархомівське" (в редакції 2005 року). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що правовою підставою для виникнення права оренди у ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК ПЛЮС" на земельні ділянки є розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417, від 17.12.2008 № 445, від 09.10.2009 № 284, які визнані апеляційним господарським судом незаконними та такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні договори оренди землі, укладені Краснокутською РДА з ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана" та ПП "НК Плюс", підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що право постійного користування земельними ділянками ДП "ДГ "Пархомівське", які мають статус особливо цінних земель, не припинено у встановленому законом порядку; ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало право передавати Краснокутській селищній раді із державної у комунальну власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що є незаконними та підлягають скасуванню наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", а також рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Щодо вимог про зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "Світлана", ПП "НК ПЛЮС" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки, суд апеляційної інстанції встановив, що власником цих земельних ділянок зазначена територіальна громада сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області. Суд апеляційної інстанції зауважив, що, враховуючи скасування судом апеляційної інстанції наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ та рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VIII в частині передачі Краснокутській селищній раді спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, які стали підставою для реєстрації права комунальної власності, колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га підлягають поверненню у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Суд апеляційної інстанції зазначив, що задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконними, недійсними та скасування розпоряджень районної державної адміністрації, договорів та інших актів щодо розпорядження спірними земельними ділянками зумовлює автоматичне відновлення правового режиму вказаних земельних ділянок.

5.16. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22, до Верховного Суду звернулися з касаційними скаргами ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "НК ПЛЮС". Касаційні скарги ПП "Світлана", ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "НК ПЛЮС" обґрунтовані підставами, передбаченими пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги ТОВ "ЗАРІУС-2007", ПП "НК ПЛЮС" також обґрунтовані підставами, передбаченими пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у касаційній скарзі ПП "Світлана"

5.18. Касаційну скаргу ПП "Світлана" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 52, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а також статей 257, 267, 387, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі 922/1796/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19.

5.19. ПП "Світлана" також у касаційній скарзі зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції положень статей 387 та 391 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин (щодо договорів оренди землі) призвело до неправильного вирішення спору. При цьому ПП "Світлана" посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (за позовом про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії):

"…позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

92. Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

93. Отже, обґрунтованими є твердження про те, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини" .

Колегія суддів установила, що у справі № 922/3166/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторним позовом, тому протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Оскільки зміст спірних правовідносин у справі № 922/230/22 є неподібним із правовідносинами у справі № 922/3166/22, тому висновок, наведений скаржником, не є релевантним до спірних правовідносин.

5.20. ПП "Світлана" зазначає, що в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 (за позовом про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок) Верховний Суд дійшов такого висновку:

"Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

40. Зважаючи на те, що наразі виданий Управлінням наказ від 23.06.2014 № 1330-СГ вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання наприкінці липня 2015 року внаслідок укладення між фізичною особою і ГУ Держгеокадастру у Харківської області оспорюваних договорів оренди договору купівлі-продажу та переходу до відповідача-2 права оренди на спірні земельні ділянки, а в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вказаних договорів та зобов`язання фізичної особи повернути орендовані земельні ділянки державі суд апеляційної інстанції правомірно відмовив з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин, Верховний Суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про визнання частково незаконним оспорюваного наказу необхідно було відмовити з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав держави."

Колегія суддів установила, що у справі № 922/1796/19 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконним наказу ГУ Держземагентства у Харківській області про надання земельної ділянки в оренду, змінив мотивувальну частину судових рішень та зазначив, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити у зв`язку з обранням прокурором такого неналежного та неефективного способу захисту прав власника як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке вже реалізовано і вичерпало свою дію фактом його виконання.

5.21. Колегія суддів зазначає, що у справі № 922/230/22, яка розглядається, суд апеляційної інстанції всупереч наведеним висновкам Верховного Суду у справі № 922/1796/19 не встановив та не з`ясував, чи призведуть вимоги Прокурора про визнання незаконними та скасування розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради", розпорядження Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445 "Про надання в оренду ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради", розпорядження Краснокутської РДА від 18.11.2008 № 417 "Про надання в оренду ПП "НК ПЛЮС земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; розпорядження Краснокутської РДА від 09.10.2009 № 284 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП "Світлана" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області", а також вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 № 13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1091,9 га, які розташовані на території Краснокутської ОТГ, визнання незаконним та скасування рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 № 45-VII "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області" (в частині прийняття вказаних земельних ділянок) до відновлення прав держави, в інтересах якої заявлено цей позов, а також чи є ці вимоги ефективним способом захисту з огляду на те, що зазначені розпорядження та накази вже реалізовані та вичерпали свою дію.

5.22. ПП "Світлана" також у касаційній скарзі зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (за позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області про надання в оренду земельних ділянок, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору суборенди землі, скасування рішень про державну реєстрацію та повернення ділянок) Велика Палата Верховного Суду щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області про надання в оренду земельних ділянок фізичній особі дійшла такого висновку:

"7.1. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

7.4. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

7.5. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору " .

Колегія суддів установила, що у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області про надання земельної ділянки в оренду поза конкурсом, визначивши ГУ Держземагентства у Харківській області відповідачем. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

5.23. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

5.24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 922/230/22, вирішувала питання щодо наявності / відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним із відповідачів, чим обґрунтував відсутність такого органу. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вирішувала виключну правову проблему щодо можливості органів Держгеокадастру звертатись із позовом до суду для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, та, зокрема, звертатися з позовами про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 сформулювала такі висновки:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 138- 139 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також виснувала, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився). Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за обставин справи № 925/1133/18 органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятися прокурор. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це міську раду та/або Держгеокадастр.

5.25. Суд першої інстанції, з`ясовуючи наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі № 922/230/22, що розглядається, встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2013 відповідно то статей 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій належало вирішення питань щодо використання земель державної власності. Відповідно до статті 17 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Краснокутська РДА була наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями, розташованими за межами населених пунктів. Суд першої інстанції зазначив, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності і розташовані на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області.

Суд першої інстанції також зазначив, що згідно з положеннями частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, пункту 7 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Харківської області здійснює ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що уповноваженим державою органом на здійснення захисту її інтересів у спірних земельних правовідносинах є виключно ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Суд першої інстанції зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем, оскільки оскаржується виданий ним наказ. Визначення позивачем та відповідачем однієї і тієї ж особи створить парадоксальну ситуацію, а тому, як зазначив суд першої інстанції, Прокурор у такому випадку звернувся до суду як самостійний позивач.

Водночас суд апеляційної інстанції всупереч висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржник, не врахував, що у справі, яка розглядається, Прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області, тому в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої. При цьому суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи є така вимога ефективним способом захисту та чи призведе її задоволення до поновлення прав держави.

5.26. У постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19 (за позовом про скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави), на яку посилається ПП "Світлана", Верховний Суд дійшов таких висновків:

"На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною із принципом правової визначеності. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів".

5.27. ПП "Світлана" також стверджує, що позивач пропустив строки позовної давності на звернення до суду більш як на 13 років, та посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003 та від 13.04.2016 у справі № 907/238/15, від 23.08.2017 у справі № 3-566гс17, в яких, за твердженням скаржника, зазначено, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції позивача; перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення інтересів держави стало відомо органам та іншим особам на стороні позивача. ПП "Світлана" також зазначає, що у постанові від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що відлік позовної давності обчислюється незалежно від наявності даних про прокурорську перевірку.

5.28. Скаржник також посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у пунктах 42- 57 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, щодо застосування положень статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України про позовну давність, відповідно до якої підставою для відмови у задоволенні позову є пропуск прокурором позовної давності та встановлення судом відсутності поважних причин пропуску такого строку.

5.29. Колегія суддів зазначає, що у справі № 922/230/22, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" про застосування строків позовної давності, зазначив, що вони можуть стосуватися лише позовних вимог Прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпоряджень Краснокутської РДА від 17.12.2008 № 445, від 09.10.2009 № 284 (про надання в оренду ПП "Світлана" та ТОВ "ЗАРІУС-2007" земельних ділянок), визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Краснокутською РДА та ПП "Світлана", Краснокутською РДА та ТОВ "ЗАРІУС-2007", зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ "ЗАРІУС-2007", Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ПП "Світлана" повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи правову природу спірних правовідносин, та оскільки рішення, накази та договори щодо об`єктів державної власності продовжують діяти і загроза порушення прав законних володільців на реалізацію усіх правомочностей власника триває з огляду на триваючий характер правопорушення, позовна давність не пропущена.

5.30. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

5.31. За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України викладено в постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

5.32. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

5.33. У частині 1 статті 268 Цивільного кодексу України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині 2 статті 268 Цивільного кодексу України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Проте серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.11.2014 у справі № 3-176гс14, зокрема, про те, що до позовних вимог про визнання угод недійсними застосовуються правила про позовну давність. При цьому правила про позовну давність, встановлені Цивільним кодексом України, будуть застосовуватися за умови, що право на пред`явлення такого позову виникло після 01.01.2004.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність щодо відповідних вимог. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц.

Проте суд апеляційної інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував висновки, наведені у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003, від 13.04.2016 у справі № 907/238/15, від 23.08.2017 у справі № 3-566гс17, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, на які посилається ПП "Світлана". Зокрема, апеляційний господарський суд, помилково вважаючи, що до всіх позовних вимог Прокурора, в тому числі і до вимог про визнання недійсними правочинів, позовна давність не застосовується, фактично не дослідив усіх фактичних обставин справи, пов`язаних із наявністю або відсутністю правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зокрема, не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення при зверненні за захистом порушеного права, наявності поважних причин для її пропуску, як того вимагають положення статті 267 Цивільного кодексу України.

Наведені порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.34. Отже, доводи ПП "Світлана", які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у касаційній ТОВ "ЗАРІУС-2007"

5.35. ТОВ "ЗАРІУС-2007" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19 та від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20.

5.36. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата зазначила:

"8.45. За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України" .

5.37. Колегія суддів установила, що у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19 та від 17.02.2022 № 910/19236/20 Верховний Суд посилався на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яким передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.38. У справі № 922/230/22, що розглядається, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Конвенції, Першого протоколу до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для повернення майна є доступними, чіткими та передбачуваними. За висновком суду, незаконні дії відповідачів призвели до того, що земельні ділянки вибули з державної власності та з постійного користування державного підприємства. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення у державну власність нерухомого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів, як зауважив суд апеляційної інстанції, зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом цього майна. Отже, у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність невідповідності втручання держави у право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

5.39. Водночас колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19 та від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20, оскільки не встановив наявності всіх трьох критеріїв для оцінки відповідності втручання держави у право відповідачів, зокрема, ТОВ "ЗАРІУС-2007", на користування (оренду) спірними земельними ділянками. Зокрема, суд не врахував принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме не встановив, чи є таке втручання законним, чи відповідає суспільним інтересам та чи є пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

5.40. У касаційній скарзі ТОВ "ЗАРІУС-2007" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 387, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

5.41. Скаржник зазначає, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів вирішувалось, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (за позовом прокурора, який діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємтва "Бориспільський лісгосп" про визнання недійсними документів (рішень, державних актів, свідоцтв, договорів) та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння).

Колегія суддів установила, що в пункті 72 постанови від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду частково відступила від своїх попередніх висновків, зроблених у справі № 653/1096/16-ц, шляхом такого уточнення:

"визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння".

Як стверджує скаржник у касаційній скарзі, в матеріалах справи наявна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно з якою спірні земельні ділянки зареєстровані на праві комунальної власності за Краснокутською селищною радою. Таким чином, на думку скаржника, вибуття спірних земельних ділянок із власності держави на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 № 13-ОТГ і реєстрація права комунальної власності на такі землі за Краснокутською селищною радою унеможливлює заявлення Прокурором негаторного позову в інтересах держави.

Скаржник також зазначає, що у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду нагадала свої висновки про те, що вимоги про повернення земель слід розглядати як негаторний позов лише в тому випадку, коли розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. З огляду на те, що у справі № 359/3373/16-ц спірні земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення, їх передача у приватну власність була цілком можливою, тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що в таких випадках саме вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку, передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

5.42. Колегія суддів вважає наведені доводи скаржника обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неодноразово посилався на те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності та з постійного користування державного підприємства. Проте суд апеляційної інстанції, всупереч наведеному висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі у справі № 359/3373/16-ц, не з`ясував, чи є вимоги Прокурора про повернення спірних земельних ділянок державі в особі ГУ Держгеокадастру належним та ефективним способом захисту та чи призведе задоволення цих вимог до відновлення прав держави за встановлених судом обставин проведення державної реєстрації спірних земельних ділянок за територіальною громадою сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради. Крім того, апеляційний господарський суд не врахував того, що належним позивачем у справах за вимогами про повернення чи витребування майна є власник чи титульний володілець цього майна.

5.43. ТОВ "ЗАРІУС-2007" в касаційній скарзі посилається також на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20. Скаржник вважає, що позов Прокурора в частині вимог про скасування розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ "Пархомівське" на території Пархомівської сільської ради" заявлено не в інтересах держави, а виключно в інтересах ДП "ДГ "Пархомівське" .

Колегія суддів установила, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та зазначила про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.44. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що у справі № 922/230/22, яка розглядається, Прокурор заявив вимоги в інтересах держави та просить повернути земельні ділянки на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області. Таким чином, доводи скаржника про те, що позов у цій справі заявлено в інтересах ДП "ДГ "Пархомівське" є безпідставними.

5.45. Отже, з огляду на викладене, доводи ТОВ "ЗАРІУС-2007", які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, викладених у касаційній ПП "НК ПЛЮС"

5.46. ПП "НК ПЛЮС" в касаційній скарзі посилається на незастосування Східним апеляційним господарським судом статей 257, 267 Цивільного кодексу України та зазначає, що це призвело до неправильного вирішення справи № 922/230/22.

ПП "НК ПЛЮС" посилається на ті самі висновки Верховного Суду, що і ПП "Світлана", викладені у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003 та від 13.04.2016 у справі № 907/238/15, від 23.08.2017 у справі № 3-566гс17, у яких, за твердженням ПП "НК ПЛЮС", зазначено, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції позивача; перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення інтересів держави стало відомо органам та іншим особам на стороні позивача. ПП "НК ПЛЮС" також зазначає, що в постанові від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що відлік позовної давності обчислюється незалежно від наявності даних прокурорської перевірки.

5.47. Колегія суддів, досліджуючи доводи, викладені у касаційній скарзі ПП "Світлана", дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у наведених постановах.

5.48. ПП "НК ПЛЮС" в касаційній скарзі також зазначає, що апеляційним господарським судом безпідставно залишено без уваги те, що Прокурор не обґрунтував, які інтереси держави він захищає, а відповідно, чи набув він право на звернення до суду. При цьому скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 12.03.2018 року у справі № 927/880/17, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 12.03.2018 у справі № 927/880/17, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (про обов`язок прокурора зазначити підстави для представництва інтересів держави, а суду - визначити орган, в інтересах якого звернувся прокурор, та перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом).

5.49. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

5.50. У цій справі, що розглядається, як уже зазначалося, розгляд справи за касаційними скаргами зупинявся до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

У пунктах 5.22- 5.25 цієї постанови колегія суддів зазначила про часткову обґрунтованість доводів ПП "Світлана".

Колегія суддів також зазначає, що в пунктах 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яка наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки:

"Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор" .

Проте у справі № 922/230/22, що розглядається, Прокурор зазначав, що подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку Прокурора, самим органом державної влади та органом місцевого самоврядування при вилученні / наданні земельних ділянок, тобто при здійсненні їх власних функцій у земельних відносинах. Тому з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, а також з урахуванням змісту позовних вимог Прокурора у цій справі (зокрема, про визнання незаконними та скасування рішень / розпоряджень) висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, на які посилається скаржник..

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи ПП "НК ПЛЮС", викладені в касаційній скарзі, про те, що Прокурор не обґрунтував, які інтереси держави він захищає, тому не набув право на звернення до суду, не підтвердилися, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, в тому числі тих, на які посилається скаржник, а також не суперечить актуальному висновку, викладеному в постанові Великої Палата Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

5.51. ПП "НК ПЛЮС" в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/382/22, від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20 та від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19.

Колегія суддів установила, що у постановах Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/382/22, від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20 та від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19, на які посилається скаржник, Верховний Суд сформулював висновок щодо принципу "належного урядування", а саме:

"Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" .

5.52. Колегія суддів зазначає, що принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 922/2219/19).

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не встановив, чи могли і повинні були знати відповідачі, зокрема, скаржник про те, що передача земельних ділянок в оренду є незаконною, а тому передана в користування з порушенням вимог закону.

5.53. ПП "НК ПЛЮС" у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 387, 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Колегія суддів зазначає, що в пунктах 5.40- 5.42 цієї постанови визнано обґрунтованими доводи ТОВ "ЗАРІУС-2007" щодо неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, на які посилається також ПП "НК ПЛЮС". Тому колегія судів вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не з`ясував, чи призведе задоволення позовних вимог Прокурора до захисту прав чи інтересів держави, а також, чи відповідає позовна вимога Прокурора критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

5.54. Отже, доводи ПП "НК ПЛЮС", які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведених у касаційних скаргах ТОВ " ЗАРІУС 2007" та ПП "НК ПЛЮС"

5.55. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ЗАРІУС 2007" та ПП "НК ПЛЮС" посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на 11.10.2007) та вважають, що відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

5.56. Колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.57. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.58. Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Краснокутською РДА від 11.10.2007 № 380) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

5.59. Статтею 142 Земельного кодексу України врегульовані правовідносини щодо добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до частин 3, 4 цієї статті припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

5.60. Частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, якими врегульовано процедуру вилучення земельних ділянок, визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

5.61. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.08.2023 у справі № 922/2315/16, наведені положення законодавства свідчать про те, що право постійного користування земельною ділянкою відповідної особи може бути припинено шляхом її вилучення на підставі рішення відповідного органу влади, тобто наявність такого рішення та згода землекористувачів перебувають у правовому взаємозв`язку, які не можуть бути відокремлені один від одного.

5.62. Таким чином, вилучення земельних ділянок відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, також провадилося за згодою землекористувачів. Тому наявність згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки не свідчить про його добровільну відмову від права користування землею..

5.63. Відповідно до частин 3- 10 статті 149 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5, 9 цієї статті.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами 5- 8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

5.64. Відповідно до частин 1, 2 статті 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною 2 цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

5.65. У постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 914/519/17, від 16.08.2023 у справі № 922/2315/16 сформульовано висновок про те, що зміна цільового призначення особливо цінних земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, вилучення, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

5.66. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 922/1341/22, у розумінні статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель, розпорядження якими здійснює Кабінет Міністрів України, належать не всі землі науково-дослідних установ, а лише землі дослідних полів. За висновком Верховного Суду дослідне поле - це ділянка землі призначена для науково-дослідних та освітніх цілей. При цьому мета використання такої земельної ділянки повинна відповідати основній діяльності науково-дослідної установи або навчального закладу.

5.67. Таким чином, висновки щодо застосування статей 142,149,150 Земельного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2023 у справі № 922/2315/16, від 04.12.2018 у справі № 914/519/17, від 16.08.2023 у справі № 922/2315/16, від 05.09.2023 у справі № 922/1341/22. Водночас колегія суддів вважає передчасним формування висновку щодо застосування положень статей 142, 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 11.10.2007) саме у спірних правовідносинах, оскільки апеляційний господарський суд, всупереч вимогам господарського процесуального законодавства, не дослідив усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.68. З урахуванням викладеного у цій постанові, колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дослідження усіх доказів, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувану у справі постанові слід скасувати як таку що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

5.69. Отже, доводи скаржників, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.70. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував вимог норм матеріального і процесуального права, не надав належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак висновки суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Прокурора є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційні скарги слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного підприємства "Світлана", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007", Приватного підприємства "НК ПЛЮС" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/230/22 скасувати, справу № 922/230/22 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	10.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121753702
Судочинство	Господарське

Багай Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.09.2024 по справі 922/230/22КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —922/230/22

Постанова від 10.09.2024

Постанова
від 10.09.2024 по справі 922/230/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ