Ухвала

від 10.09.2024 по справі 907/947/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/947/22

провадження № 12-41гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Національного банку України (далі - Банк) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 липня 2023 року (суддя Пригуза П. Д.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року (головуючий Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Плотніцький Б. Д.)

та за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі - позивач, ПрАТ «Закарпаттяобленерго») на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2024 року (головуючий Скрипчук О. С., судді Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.)

за позовом ПрАТ «Закарпаттяобленерго»

до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат» (далі - відповідач, ПрАТ «Берегівський м`ясокомбінат»),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Банк та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності,

УСТАНОВИЛА:

1. ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулось до суду з позовом до ПрАТ «Берегівський м`ясокомбінат», у якому просило:

- витребувати на свою користь з незаконного володіння відповідача будівлю (трансформаторна, одноповерхова, складається з двох приміщень, літера «Ж», що перебуває у складі об`єкта нерухомого майна «комплекс», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Сільвая, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 54071821102; далі - будівля);

- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 2103792 від 30 квітня 2013 року в частині державної реєстрації права власності відповідача на будівлю;

- припинити право власності відповідача на будівлю (номер запису про право власності 858053).

2. Позов мотивувало порушенням права власності позивача на закриту трансформаторну підстанцію № 28г (далі - ЗТП № 28г), яку відповідач перейменував на будівлю та зареєстрував за собою на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року, позов задоволено.

4. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що ЗТП № 28г вибула з володіння позивача поза його волею та незаконно була зареєстрована як власність відповідача. З посиланням на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС), викладені у постановах від 18 травня 2021 року у справі № 914/1898/18 та від 14 червня 2022 року у справі № 910/9381/20, суди виснували, що з моменту державної реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (31 серпня 1995 року) всі активи та пасиви Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, зокрема ЗТП № 28г, стали власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго», правонаступником якого є позивач. У свою чергу, відсутні жодні правовстановлюючі документи, за якими будівля могла б правомірно перебувати у власності ПрАТ «Берегівський м`ясокомбінат». Відповідач включив до складу свого майна спірний об`єкт нерухомості, оскільки провів на земельній ділянці, якою він володіє на праві постійного користування, інвентаризацію об`єктів нерухомого майна та включив до нового технічного паспорта спірний об`єкт нерухомості.

5. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2024 року апеляційний суд відмовив позивачу в задоволенні заяви б/н від 27 листопада 2023 року (вх. № 01-05/3613/23 від 28 листопада 2023 року) про стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

6. Додаткова постанова мотивована тим, що ініціатором апеляційного перегляду справи є Банк, а відповідач не подавав до суду жодних пояснень і не підтримував доводів його апеляційної скарги. Під час апеляційного перегляду цієї справи позивач отримав адвокатські послуги, зокрема з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та пояснень на відзив Банку. Вказані витрати позивача були неминучі з огляду на безпідставно ініційований Банком апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. Відтак немає підстав для покладення адвокатських витрат за розгляд апеляційної скарги Банку на ПрАТ «Берегівський м`ясокомбінат».

7. 22 грудня 2024 року до КГС ВС надійшла касаційна скарга Банку, у якій він просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 липня 2023 року і постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2023 року та повністю відмовити в задоволенні позову ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

8. 02 лютого 2024 року до КГС ВС надійшла касаційна скарга ПрАТ «Закарпаттяобленерго», у якій позивач просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу й вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

9. Ухвалами від 07 лютого та 11 березня 2024 року КГС ВС відкрив касаційне провадження за скаргами Банку та ПрАТ «Закарпаттяобленерго» відповідно.

10. Ухвалою від 02 липня 2024 року КГС ВС на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від її висновку про застосування статей 126, 129 цього Кодексу, викладеного у пункті 286 постанови від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, про те, що витрати, пов`язані з розглядом справи, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору.

11. КГС ВС також зауважив, що Велика Палата Верховного Суду в цьому висновку посилалась на подібні висновки, викладені в додаткових ухвалах цього касаційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 911/2902/19, від 02 червня 2021 року у справі № 906/977/19, ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 5017/2833/2012 та постановах цього касаційного суду від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/2115/19, від 14 липня 2021 року у справі N 904/1169/17.

12. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, КГС ВС указує на те, що процесуальний закон не передбачає заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у випадку якщо ця особа подала апеляційну / касаційну скаргу, вимоги якої не були задоволені чи частково незадоволені, та заперечувала проти позовних вимог (за наявності відповідної заяви про їх розподіл).

13. КГС ВС зазначає, що в разі оскарження судового рішення третьою особою, а не стороною покладення тягаря оплати витрат на правничу допомогу на цю сторону не відповідає принципам пропорційності та верховенства права, закріпленим у статті 2 ГПК України, оскільки в такому випадку ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням третьою особою процесуальних дій, автоматично покладається на особу, яка таких дій не вчиняла.

14. Крім того, на переконання КГС ВС, відповідна конструкція має негативний ефект, оскільки створює підґрунтя для зловживання процесуальними правами та подання третіми особами необґрунтованих апеляційних / касаційних скарг за відсутності ризику негативних наслідків у вигляді обов`язку з відшкодування відповідних витрат, які, можливо, понесе їх опонент у спорі.

15. Відтак КГС ВС уважає, що третя особа, за скаргою якої відкрито апеляційне чи касаційне провадження, повинна брати участь у розподілі судових витрат нарівні зі сторонами справи. Вказаний підхід є справедливим і таким, що унеможливлює покладення безпідставного обов`язку щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на особу, яка відповідну апеляційну чи касаційну скаргу не подавала.

16. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду КГС ВС наводить низку постанов, у яких викладено висновки щодо неможливості покладення витрат на професійну правничу допомогу на третю особу (постанови КГС ВС від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/2115/19 та від 19 квітня 2023 року у справі № 904/4736/21, додаткові постанови цього суду від 12 липня 2023 року у справі № 915/1406/21, від 05 липня 2022 року у справі № 923/447/15), а також протилежні висновки КГС ВС, які узгоджуються з позицією колегії суддів, викладеною в ухвалі про передачу справи (додаткова постанова КГС ВС від 18 квітня 2023 року у справі № 910/13137/21).

17. Ознайомившись із доводами, викладеними в ухвалі КГС ВС від 02 липня 2024 року, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для прийняття цієї справи до розгляду з таких мотивів.

18. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

19. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

20. За змістом статті 302 ГПК України Велика Палата Верховного Суду може відступити від свого висновку щодо застосування норми права, викладеного саме у подібних правовідносинах. З-поміж критеріїв, які підлягають застосуванню при визначені (порівнянні) спірних відносин на предмет подібності (схожості), основним критерієм є змістовний, тобто такий, який передбачає оцінку спірних правовідносин (майнових чи процесуальних) на предмет їх подібності за змістом та правовим регулюванням (додатково див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

21. У пункті 286 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, від якого просить відступити КГС ВС, зазначено, що «системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов`язані з розглядом справи, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору».

22. На переконання КГС ВС, у зазначеному пункті Велика Палата Верховного Суду фактично виснувала, що судові витрати під час їх розподілу за наслідками вирішення спору по суті (зокрема, судами апеляційної та касаційної інстанцій) у жодному разі не можуть бути покладені на таких учасників справи, як третіх осіб.

23. Велика Палата Верховного Суду з таким підходом до тлумачення її висновків, сформульованих у пункті 286 постанови від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, не погоджується, та нагадує, що статті 2, 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (пункт 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21).

24. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

25. Водночас постанова у справі № 910/2592/19 прийнята Великою Палатою Верховного Суду у межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бліц-інформ» (далі - ПрАТ «Бліц-інформ»).

26. У справах про банкрутство склад учасників є специфічним та на підставі частини п`ятої статті 41 ГПК України визначається Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина п`ята статті 41 ГПК України). З набранням 21 жовтня 2019 року чинності Кодексом України з процедур банкрутства склад учасників справи про банкрутство визначається цим Кодексом.

27. Учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Банк, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

28. У справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду вирішувала спір щодо незаконності повторного аукціону, проведеного щодо продажу майна боржника (ПрАТ «Бліц-інформ»). Заявниками у цій справі були Акціонерне товариство «Асвіо банк», Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») та Компанія з обмеженою відповідальністю «ЮПіЕм Сейлз Ої», кожен з яких звернувся до суду із самостійними вимогами. За заявою АТ «Укрексімбанк» учасниками справи були лише заявник та чотири особи, до яких звернено позовні вимоги. Треті особи до участі у справі не залучалися.

29. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у пункті 286 її постанови від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 мова йде про «сторони спору», а не про «сторони справи».

30. Водночас поняття «сторона успорі» може небути тотожним за змістомпоняттю «сторона у справі». Так, сторонами в цивільномупроцесі є такіїї учасники, як позивачі відповідач, тоді яксторонами у споріє належний позивач ітой належний відповідач, до якогозвернута чи маєбути звернута відповідна матеріально-правова вимогапозивача [див. висновки Великої ПалатиВерховного Суду упостановах від 14 листопада2018 року у справі№183/1617/16 (пункт 70), від 29 травня2019 року у справі№367/2022/15-ц (пункт 66), від07 липня 2020 року усправі № 712/8916/17 (пункт27)].

31. Отже, висновок, наведений у пункті 286 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, про те, що судові витрати покладаються лише на сторони спору, сформульований у відповідності до складу учасників тієї справи та результату вирішення конкретного спору, а саме: судові витрати компенсовано за рахунок двох відповідачів, які є належними, а не за рахунок усіх чотирьох осіб, до яких пред`явлені вимоги.

32. Висновку про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з третьої особи, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу і в задоволенні якої було відмовлено, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 у цілому та її пункт 286 зокрема не містять.

33. Оскільки висновок, від якого просить відступити КГС ВС, Велика Палата Верховного Суду у пункті 286 постанови від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 не формулювала, а процесуальні правовідносини, зокрема те, за касаційною скаргою якого учасника справа переглядалась в суді касаційної інстанції, а також склад учасників (відсутні треті особи) у справі № 910/2592/19 не є подібними до процесуальних відносин (процесуальної ситуації) у справі № 907/947/22 (третя особа подає скаргу на судове рішення), то немає передбачених частиною четвертою статті 302 ГПК України підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 907/947/22 до розгляду.

34. Доводи КГС ВС про різну практику цього ж суду при вирішенні питання про можливість покладення судових витрат на третіх осіб Велика Палата Верховного Суду не аналізує, оскільки на наявність виключної правової проблеми у цій справі КГС ВС не посилається, а незгода колегії суддів цього касаційного суду з висновками, викладеними у постановах чи ухвалах цього ж суду, може бути підставою для передачі справи на розгляд палати чи об`єднаної палати КГС ВС на підставі частин першої, другої статті 302 ГПК України, а не на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

35. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 907/947/22 Великою Палатою Верховного Суду, тому справа підлягає поверненню відповідній колегії КГС ВС для розгляду в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.

36. Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 907/947/22за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м`ясокомбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності - повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала у справі № 907/947/22 набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко Н. В. ШевцоваТекст ухвали на підставі частини третьої статті 314 ГПК України оформила суддя О. В. Ступак