Ухвала

від 16.09.2024 по справі 757/53285/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-з/824/1111/2024 (22-ц/824/3675/2024)

справа №757/53285/20-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

16 вересня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду справу за заявою адвоката Мироненко Катерини Борисівни, яка діє в інтересах Приватного підприємства "ТФ "КАРДІНАЛ", про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «ТФ «КАРДІНАЛ» на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С.В.,

у справі за позовом Приватного підприємства «ТФ «КАРДІНАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київський міського нотаріального округу Загоруйко Альона Юріївна, про визнання недійсними договорів дарування, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

встановив:

У грудні 2020 року ПП "ТФ "КАРДІНАЛ" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договорів дарування, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року та який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстрованого в реєстрі №3985;

- визнати недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року та який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко А.Ю., зареєстровано в реєстрі за №3987;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альони Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54382772 від 02 жовтня 2020 року 12:41:06;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альони Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54383896 від 02 жовтня 2020 року 13:09:36.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПП "ТФ "КАРДІНАЛ" подано апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування квартири скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альоною Юріївною, зареєстрований в реєстрі №3985.

Визнано недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Загоруйко Альоною Юріївною, зареєстрований в реєстрі за №3987.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПП «ТФ «КАРДІНАЛ» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, по 2 102,00 гривень з кожного.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПП «ТФ «КАРДІНАЛ» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, по 3 153,00 гривень з кожного.

24 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Мироненко К.Б., яка діє в інтересах ПП "КАРДІНАЛ", про ухвалення додаткового рішення.

Вимоги заяви мотивує тим, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ПП "ТФ "КАРДІНАЛ" понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 гривень. Ураховуючи те, що за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позову задоволено на 50%, з відповідачів підлягає стягненню 9 500,00 гривень (19 000 х 50%).

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПП "КАРДІНАЛ" витрати на професійну правничу допомогу по 4 750,00 гривень з кожного.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мироненко К.Б. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Мамась М.О. проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечував.

13 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Мамась М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Подане клопотання мотивує тим, що на момент вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі №757/53285/20-ц відкрито касаційне провадження та витребувано з Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи №757/53285/20-ц.

Вказує, що ухвалення додаткового рішення у справі як окремого документу призведе до ситуації, при якій відповідачі вимушені будуть оскаржувати додаткове рішення шляхом подання окремої касаційної скарги.

Уважає, що наведені обставини унеможливлюють розгляд питання про розподіл судових витрат позивача шляхом ухвалення додаткового рішення до вирішення Верховним Судом по суті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.

Перевіривши мотиви заявленого клопотання, колегія суддів не убачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наведені заявником підстави не є тими, що унеможливлюють вирішення питання за заявою про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи установлено, що 31 січня 2024 року між Адвокатським об`єднанням "Лефорс" та ПП "ТФ КАРДІНАЛ" укладено договір про надання правничої допомоги №31/01-2024/1.

Відповідно до пункту 1 укладеного договору виконавець надає клієнту правничу допомогу з приводу будь-яких питань, у тому числі судових справ, у яких клієнт потребуватиме правничої допомоги.

Сторони погодили, що повноваження на виконання умов цього договору надаються наступними адвокатами, які є учасниками та/або працівниками виконавця, а саме: адвокатом Бєрьозка Ю.В., адвокатом Мироненко К.Б.

Згідно пункту 13 розмір гонорару виконавця визначається у рахунку за кожну надану послугу.

Послуги з правничої допомоги уважаються наданими з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг обома сторонами (том 2 а.с. 13-16).

Згідно додаткової угоди від 31 січня 2024 року №1 до договору №31/01-2024/1 про надання правничої допомоги сторони досягли згоди, що розмір гонорару виконавця за надання правничої допомоги щодо юридичного супроводу справи №757/53285/20-ц у суді апеляційної інстанції встановлюється у вигляді фіксованої ставки 19 000,00 гривень, що включає у себе ознайомлення із матеріалами справи, участь у судових засіданнях (у тому числі час дороги до та з суду, а також очікування початку судового засідання у приміщенні суду), складання будь-яких процесуальних документів незалежно від їх кількості (том 2 а.с. 17).

Згідно даних платіжної інструкції №75 від 01 лютого 2024 року ПП "ТФ "КАРДІНАЛ" на рахунок АО "ЛЕФОРС" сплачено 19 000,00 гривень (том 2 а.с. 19).

Окрім того, до заяви адвоката Мироненко К.Б., яка діє в інтересах ПП "КАРДІНАЛ", про ухвалення додаткового рішення долучено ряд документів.

Зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатським об`єднанням "Лефорс" на виконання договору про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року №31/01-2024/1, укладеного з ПП "ТФ "КАРДІНАЛ", під час апеляційного розгляду справи №757/53285/20-ц, згідно якого адвокатським об`єднанням надано такі послуги:

- первинна консультація та вивчення документів, наданих клієнтом. Визначення додаткового обсягу документів, що мають бути надані клієнтом / 4 години;

- підготовка заяви про ознайомлення із матеріалами справи та подача до суду засобами електронної пошти / 0,5 годин;

- ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій у Київському апеляційному суді (включає час поїздки до суду та з суду) / 1,5 години;

- складання проектів процесуальних документів: клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів / 3 години;

- узгодження складених проектів документів із клієнтом та внесення додаткових правок / 1 година;

- оформлення документів для подачі до суду: друк, копіювання, сортування, засвідчення копій документів, відправлення примірників клопотань та документів іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку / 4 години;

- складання письмових пояснень (у зв`язку із запереченнями представника ОСОБА_1 на подані клопотання про долучення додаткових та зупинення провадження у справі), узгодження із клієнтом, оформлення та подача до суду / 4 години;

- участь у судових засіданнях (включаючи час поїздки до та з суду, час очікування у приміщенні суду, у тому числі у випадках відкладення розгляду чи зняття справи з розгляду із незалежних від виконавця причин) - 08 лютого 2024 року, 28 березня 2024 року, 30 травня 2024 року, 06 червня 2024 року, 20 червня 2024 року / 10 годин.

Всього 28 годин (том 2 а.с. 204).

Окрім того, Акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року, підписаний між Адвокатським бюро "ЛЕФОРС" та ПП "ТФ "КАРДІНАЛ" 21 червня 2024 року, відповідно до якого виконавець надав правничі послуги за договором про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року №31/01-2024/1 в межах обсягу послуг, передбаченого додатковою угодою №1 до вказаного договору, а саме юридичний супровід судової справи №757/53285/20-ц у суді апеляційної інстанції, що полягало у здійсненні виконавцем дій щодо ознайомлення із матеріалами справи, участь у судових засіданнях (у тому числі час дороги до та з суду, а також очікування початку судового засідання у приміщенні суду), складання процесуальних документів. Підписанням цього акту сторони підтвердили, що послуги надані виконавцем у повному обсязі та у клієнта немає жодних претензій до виконавця у зв`язку із виконанням (пункт 2) (том 2 а.с. 203).

До заяви про ухвалення додаткового рішення також додано поштові накладні №0407143233335, №0407143233343, №0407143233351, 0407143233327, відповідно до яких заява від 21 червня 2024 року, копія акту приймання-передачі від 21 червня 2024 року, копія детального опису робіт станом на 20 червня 2024 року направлені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватному нотаріусу Загоруйко А.Ю.

13 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення адвоката Мамась М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проти заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що статтею 134 ЦПК України закріплено вимогу про подання попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу. З тексту апеляційної скарги убачається, що ПП "ТФ "КАРДИНАЛ" не подавало до суду апеляційної інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які підприємство очікувало понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Вказує, що неповідомлення учасників справи, а також не направлення на їх адреси документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє інших учасників справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Вказує, що сторона позивача не робила до закінчення судових дебатів заяву про подачу відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, як цього вимагає абзац 2 частина 8 статті 141 ЦПК України.

Зазначає, що виставлений АО "Леформ" рахунок №1 від 31 січня 2024 року не відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, адже не визначає розмір гонорару за кожну надану послугу, що вказує на його неналежність як доказу та унеможливлює надання оцінки розумності витрат за кожну таку послугу.

Вказує, що згідно пункту 13 договору №31/01-2024/1 про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року розмір гонорару виконавця визначається у рахунку за кожну надану послугу.

Щодо детального опису робіт, наданих послуг вказує, що в жодному документі позивач не обґрунтовує необхідність та розумність таких витрат саме на етапі апеляційного перегляду справи.

Уважає необґрунтованим включення до переліку акту таких послуг: первинні консультації, вивчення документів, ознайомлення з матеріалами справи.

Наводить розрахунок, згідно якого з відповідачів підлягає стягненню по 1 357,16 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні заяви представника ПП "ТФ "Кардінал" відмовити. У випадку задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення, просить зменшити розмір судових витрат до 1 357,16 гривень з кожного.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.

Для визначення суми відшкодування суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини цієї справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

За загальним правилом судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Перевіряючи обґрунтованість поданих представником відповідачки заперечень , колегія суддів враховує таке.

Щодо тверджень про те, що скаржником в апеляційній скарзі не зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке.

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18 навів висновки, що аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Ураховуючи наведену практику Верховного Суду, яка у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою до застосування, колегія суддів відхиляє наведені доводи заперечень представника відповідачки.

Щодо тверджень про позбавлення права сторони відповідачів висловити заперечення на заяву у зв`язку із її не направленням іншим учасникам справи, колегія суддів зазначає про таке.

08 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Мироненко К.Б., яка діє в інтересах ПП "ТФ "КАРДИНАЛ", про відшкодування витрат на правничу допомогу (том 2 а.с. 11-12).

До заяви скаржником додано: договір про надання правничої допомоги від 31 січня 2024 року (том 2 а.с. 13-16), додаткову угоду №1 до договору №31/01-2024/1 (том 2 а.с. 17), рахунок №1 від 31 січня 2024 року (том 2 а.с. 18), копію платіжної інструкції (том 2 а.с. 19), детальний опис робіт (наданих послуг) (том 2 а.с. 20).

До заяви додано поштові накладні від 07 лютого 2024 року №0730106731924, №0730106731932, №0730106731940, відповідно до яких копії заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу направлено учасникам справи ( том 2 а.с. 96-98).

Відтак, заперечення в цій частині відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Щодо заперечень адвоката Мамась М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в частині відсутності заяви про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів, колегія суддів вказує про таке.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

З матеріалів справи установлено, що заява про відшкодування судових витрат подана письмово скаржником 08 лютого 2024 року, постанова Київського апеляційного суду прийнята 20 червня 2024 року. Аналіз встановлених обставин та наведеним норм дозволяє зробити висновок, що скаржником у встановленому порядку зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, відтак доводи в цій частині суд відхиляє.

Щодо заперечень в частині наданого детального опису робіт від 21 червня 2024 року, колегія суддів вказує про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зробила такі висновки:

"… 141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

146.Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

147.Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо…."

Із матеріалів справи установлено, що додатковою угодою №1 до договору №31/01-2024/1 про надання правничої допомоги сторони визначили розмір гонорару за надання правової допомоги щодо юридичного супроводу справи №757/53285/20-ц у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі - 19 000,00 гривень (том 2 а.с. 17).

Ураховуючи, що розмір гонорару за супровід справи у суді апеляційної інстанції визначений у фіксованому розмірі, детальний опис робіт за обставин цієї справи не є фундаментальним для визначення обґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, апеляційний суд констатує, що позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8 лютого 2024 року, а наданих доказів достатньо для вирішення питання про розподіл таких витрат.

Обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача не наведено.

За викладених обставин, колегія суддів уважає, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі по 4 750,00 гривень з кожного (19 000,00 гривень * 50% (задоволено позов) / 2).

Керуючись статтями 133, 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Мироненко Катерини Борисівни, яка діє в інтересах Приватного підприємства "ТФ "КАРДІНАЛ", про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного підприємства "ТФ "КАРДІНАЛ" на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції по 4750,00 гривень з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова (додаткова) складена 20 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова