Ухвала

від 20.09.2024 по справі 200/4184/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

20 вересня 2024 року справа №200/4184/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року в справі №200/4184/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року в справі №200/4184/22.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для такого поновлення.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 03.09.2024 року.

До Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання апелянт посилався на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011, зазначив, що позивач та його представник зареєстровані та знаходяться у м. Краматорську Донецької області, яке є прифронтовим та небезпечним, що відображається на багатьох обставинах, зокрема можливості доступу до робочого місця, у зв`язку з чим було прийнято рішення про переведення робочого місця до м. Києва, ці обставини вплинули на можливість організації робочого часу та своєчасну подачу процесуальних документів до суду.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року ухвалене за наслідками розгляду справи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Матеріали справи свідчать, що повний текст рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року складено та підписано 12 липня 2024 року.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення місцевого суду було направлено судом першої інстанції представнику позивача через підсистему "Електронний суд", даний електронний документ доставлено в електронний кабінет учасника справи 13.07.2024 о 01:34 год.

Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги в межах встановленого законодавством строку є 13.08.2024 року.

Апеляційна скарга подана відповідачем до суду 23.08.2024, тобто, з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку.

Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульоване статтею 121 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно з усталеної практики Верховного Суду, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (Постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №473/2236/17).

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

За змістом п.2 ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Суд зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Стосовно посилання апелянта на те, що у зв`язку з переведенням робочого місця в інше місто, що не дало можливості виконати відповідні процесуальні дії в встановлений строк, суд зазначає, що жодних доказів в підтвердження зазначених обставин у період з 14.07.2024 по 13.08.2024, тобто протягом строку встановленого для оскарження судового рішення з моменту отримання його копії, позивач суду не надав.

Таким чином, позивачем не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для направлення цієї апеляційної скарги в період з 14.07.2024 (дати отримання копії рішення суду першої інстанції) по 13.08.2024 (день подання апеляційної скарги).

Посилання скаржника на Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, не приймається, оскільки такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких доказів, які б об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення апелянтом не надано.

Отже, станом на 20.09.2024, недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті.

Відповідно до частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установленихстаттею 295цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно частини 3 зазначеної статті, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на зазначене, вважаю необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 121, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НПП Крамтехцентр на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року в справі №200/4184/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2024 року.

СуддіТ.Г. Гаврищук

А.А. Блохін

І.В. Сіваченко