Ухвала

від 20.09.2024 по справі 567/887/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/887/24

Провадження №2/567/347/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20.09.2024 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пвлюка М.Г. про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа-ТОВ «ПЛЮМПЕАГРО»,про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажута актуприймання-передачічастки устатутному капіталі,-

встановив:

В провадженніОстрозького районногосуду Рівненськоїобласті перебуваєна розглядіцивільна справаза позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО», про визнання недійсним договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі.

Позивач просить визнати недійсним договір №16/02/2024-1 купівлі-продажу частки у розмірі 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» вартістю 52 756 грн., який укладений 16.02.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визнати недійсним акт приймання-передачі частки у розмірі 50 відсотків статутного капіталу ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» вартістю 52 756 грн., що складений 16.02.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войстрік О.В.; скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» за №1006071070021000657 від 20.02.2024 року, внесений Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради; визначити розмір часток в статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО наступним чином: частка ОСОБА_2 - 50 відсотків статутного капіталу, що становить 52 756 грн., частка ОСОБА_3 - 50 відсотків статутного капіталу, що становить 52 756 грн.

Вказує, що предметом даного позову є визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» від 16 лютого 2024 року, згідно якого корпоративні права боржника у ТОВ «ПЛІОМПЕ АГРО», на які може бути звернено стягнення за борговими зобов`язаннями ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 вибули з права власності ОСОБА_4 .

Зазначає про те, що в позовній заяві ним обґрунтовано, що оспорюваний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» укладений ОСОБА_4 з метою уникнення виконання зобов`язань перед ОСОБА_1 та містить ознаки фраудаторності, оскільки укладений в період існування боргового зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та під час розгляду Острозьким районним судом Рівненської області цивільних справ №567/946/23 та №567/459/23 про стягнення заборгованості за договорами позики, а також з метою уникнення вжиття заходів забезпечення позову.

Вважає, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент його вчинення не було дотримано вимог п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України.

Просить врахувати, що відповідач ОСОБА_3 внаслідок укладення оспорюваного правочину стала власником 100 % корпоративних прав ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО», відповідно має необмежені можливості щодо розпорядження такою часткою.

Окрім того вказує, що навіть після відчуження своєї частки ОСОБА_1 для ОСОБА_3 в період настання боргових зобов`язань, ОСОБА_1 залишився керівником ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО».

На даний час ОСОБА_3 є власником корпоративних прав у ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» з розміром частки в сумі 105 513 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства.

Вказує, що поведінка відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження частки у ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» в період настання боргових зобов`язань ОСОБА_2 дає підстави вважати, що в подальшому нею можуть бути вжиті заходи, спрямовані на відчуження належних їй корпоративних прав у зазначеному товаристві.

Зазначає, що чинним законодавством прямо передбачено можливість звернення стягнення на корпоративні права боржника в ході примусового виконання судових рішень.

Вказує, що відповідно до ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Корпоративні права включають в себе, як майнові права (право на отримання частки від прибутку тощо) так і немайнові (управління господарською організацією тощо) та за своєю правовою природою є обороноздатними та можуть переходити від однієї особи до іншої.

Представник позивача вважає, що у випадку відчуження відповідачем частки у статутному капіталі господарського товариства або переходу до іншої особи права власності на майно господарського товариства, буде неможливо в подальшому звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 .

Зазначає, що матеріалами, які додаються до позовної заяви підтверджуються обставини існування спору між сторонами, оскільки укладення відповідачами фраудаторного правочину, який вчинено без дотримання вимог п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України, основною метою якого було уникнення цивільно-правової відповідальності за договірними зобов`язаннями та приховання корпоративних прав за рахунок яких може бути стягнуто заборгованість, вчинено на шкоду інтересам ОСОБА_1 .

Вважає, що на момент звернення до суду з вищевказаним позовом існує реальна загроза, що ОСОБА_3 , як єдиний власник корпоративних прав у статутному капіталі товариства, зможе їх відчужити, а ОСОБА_1 втратить реальну можливість стягнути за рахунок цього активу заборгованість, яка виникла на підставі договорів позики.

Представник позивача вважає, що накладення арешту на корпоративні права відповідачки є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Просить заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на корпоративні права, належні ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО», розмір частки якої складає 105 513,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства.

Представник позивача вказує на наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, а відтак вважає, що вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права відповідачки ОСОБА_3 спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та доводи представника позивача, наведені в її обґрунтування, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання учасників справи для дачі пояснень або додаткових доказів, оскільки виклик особи для надання пояснень є правом, а не обов`язком суду. Крім того, в заяві про забезпечення позову викладені обставини, які на думку представника позивача, є підставою для забезпечення позову, та представником позивача не зазначено, які додаткові докази можуть бути надані в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Корпоративні права це права, які випливають із права власності на акцію акціонерного товариства або права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або іншої юридичної особи, статутний капітал якої поділений на частки, або права на вклад до статутного капіталу юридичної особи у разі, якщо капітал такої особи не поділений на частки.

У випадку відчуження відповідачем частки у статутному капіталі господарського товариства або переходу до іншої особи права власності на майно господарського товариства, буде неможливо в подальшому звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим, забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача в статутному капіталі товариства не позбавляє відповідача володіти нею, а лише унеможливлює відповідача розпоряджатися та відчужити її на користь інших осіб.

Такий захід є тимчасовим та діє до повного виконання рішення суду про задоволення позову; в іншому випадку, арештована частка, яка виступає гарантією виконання рішення, може бути звернута виконавцем до стягнення в рахунок примусового виконання судового рішення.

Вказаний захід забезпечення позову не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи, а спрямований лише на незмінюваність поточного стану та статусу одного з його учасників відповідача до вирішення спору по суті.

Крім того, накладення арешту на корпоративні права не є підставою для заміни учасника товариства, на чию частку накладений арешт, оскільки його майновий стан незмінний, він продовжує володіти своїми корпоративними правами лише без можливості на деякий час здійснювати їх відчуження.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 756/3322/19: «накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами».

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майном - це перешкода у вільному розпорядженню таким майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Відповідно п.1, 2, 10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу укладення між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору № 16/02/2024-1 від 16.02.2024 року, згідно з яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 частку у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 52 756 грн, що становить 50% розміру статутного капіталу. Предметом даного позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» від 16.02.2024 року, згідно якого корпоративні права ОСОБА_2 у товаристві, на які може бути звернено стягнення за борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , вибули з права власності ОСОБА_4 .

Оспорюваний договір містить ознаки фраудаторності, оскільки укладений в період існування боргового зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, буде встановлено судом під час ухвалення рішення по суті спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Оскільки предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО», яку ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 , а відтак накладення арешту на корпоративні права, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд приходить до висновку, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані корпоративні права фактично перебуватимуть у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права є співмірним із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, не вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з підстав викладених вище.

За змістом ч.1 ст.157ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні. Окрім того немає підстав вважати, що відповідачі понесуть збитки та інші ризики, пов`язані із вжиттям забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260, 261, 354 ЦПК України, -

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлюка М.Г. про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права, належні ОСОБА_3 (РНОПКК НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮМПЕ АГРО» (код ЄДРПОУ 37437248), розмір частки в сумі 105 513,00 грн., що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Копію ухвали направити до Острозького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Острог, пр.Незалежності, 9, 35800) та Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (м.Обухів,вул.Київська,5Київська обл., індекс 08700), для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідачі : 1) ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ); 2) ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа - ТОВ «ПЛЮМПЕ АГРО» (місцезнаходження:с.Оженин,вул.Шкільна,буд.2Л, індекс35820,код ЄДРПОУ37437248).

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.