Ухвала

від 18.09.2024 по справі 916/3514/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3514/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Павловій О. В.

за участю представників сторін:

від ПП Гаранткомплексбуд - не з`явився;

від ТОВ Спецрембуд Шинкаренко О.О. (ордер №1381762 від 28.06.2024);

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд про відстрочення виконання судового рішення (вх.№2-1429/24 від 06.09.2024р.)

по справі № 916/3514/21

за позовом Приватного підприємства Гаранткомплексбуд (02091, м. Київ, Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 13698321)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд (65009, м. Одеса, вул. Посмітного, 2, код ЄДРПОУ 20741141)

про стягнення 1 938 611,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3514/23 за позовом Приватного підприємства Гаранткомплексбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд про стягнення 1 938 611,93 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 у справі №916/3514/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд на користь Приватного підприємства Гаранткомплексбуд борг за виконані роботи з пусконаладки за договором № 29-09/2020 від 29.09.2020 р. в сумі 1 050 788,73 грн., інфляційні втрати в сумі 432 925,23 грн., 3% річних в сумі 84 897,97 грн., борг за поставлений товар в сумі 370 000 грн., 29 079,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

29.12.2023 на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2023р. у справі №916/3514/23 видано відповідний наказ.

06.09.2024 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд надійшла заява (вх.№2-1429/24), відповідно до якої останнє просить суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2023р. по справі №916/3514/23 на один рік з дня його ухвалення.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на скрутне фінансове становище і призупинення господарської діяльності через надзвичайні події, пов`язані із повномасштабним вторгненням військ російської федерації на територію України та оголошенням воєнного стану на всій території держави.

Також, товариство зазначає про те, що в рамках відкритого виконавчого провадження на всі поточні рахунки ТОВ «Спецрембуд» накладено арешт, що призводить до неможливості погашення боргу перед ПП «Гаранткомплексбуд»

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд про відстрочення виконання судового рішення по справі №916/3514/23, із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2024.

13.09.2024 до суду від ПП Гаранткомплексбуд надійшли письмові пояснення (вх.№33401/24) щодо заяви про відстрочення виконання рішення , відповідно до яких останній просить суд відмовити у задоволенні зави ТОВ «Спецрембуд» про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/3514/23, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що останнє неодноразово зверталось до ТОВ «Спецрембуд» з проханням оплатити існуючу заборгованість, що заборгованість виникла задовго до початку воєнного стану і саме з вини відповідача, та те, що вплив на фінансовий стан і господарську діяльність надзвичайних подій, пов`язаних з оголошенням воєнного стану в Україні через триваючу агресію російської федерації, стосуються як і відповідача, так і позивача.

Також, 13.09.2024 до суду від ПП Гаранткомплексбуд надійшла заява про долучення ордеру на надання правничої допомоги (вх.№33484/24); клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№33503/24); заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№33506/24), яка була задоволена ухвалою суду від 16.09.2024.

17.09.2024 до суду від ТОВ «Спецрембуд» надійшли відзиви на пояснення, згідно яких заявник вважає недоречними доводи ПП Гаранткомплексбуд, викладені у письмових поясненнях (вх № 33401/21).

В судовому засіданні 18.09.2024, судом було оголошено протокольну ухвалу, згідно якої відмовлено у задоволенні клопотання ПП Гаранткомплексбуд про відкладення розгляду заяви, з огляду на його необгрунтованість, та, враховуючи строки розгляду заяви про відстрочення виконання рішення, встановлені ГПК.

Також, в судовому засіданні 18.09.2024 представник ТОВ Спецрембуд підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити;

Розглянувши заяву ТОВ Спецрембуд про відстрочення виконання судового рішення (вх.№2-1429/24 від 06.09.2024р.), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події; тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України Про виконавче провадження наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, за висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Між тим, як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки відповідач знаходиться у скрутному фінансовому положенні.

Виходячи з вищенаведеного, лише зазначення у заяві про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Також, боржник посилався на виникнення обставин непереборної сили та зазначав, що у зв`язку з введенням воєнного стану та закриття доступу до території будівельного майданчика ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» є надзвичайними подіями, що призвело до унеможливлення своєчасного виконання договірних зобов`язань перед ПП «Гаранткомплексбуд», та саме ці події об`єктивно впливають на неможливість виконання судового рішення відповідачем з незалежних від нього обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зазначає, що заявником не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, зокрема військових дій, засвідчені відкритим та загальнодоступним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, поширюються саме на правовідносини, що були предметом судового розгляду у даній справі, а також впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов`язань за договором.

Саме по собі введення на території України воєнного стану не може бути обставиною, яка відтермінує виконання судового рішення, адже вказане не відповідатиме принципу правової визначеності та верховенства права.

Відносно посилання боржника щодо неможливості сплачувати єдиний соціальний внесок, у зв`язку з чим товариство надало всім працівникам, окрім директора відпустки без збереження заробітної плати, суд зазначає, що зменшення штатної чисельності працівників, направлення у відпустку за власний рахунок є лише свідченням здійснення організації діяльності підприємства в особливий період. Водночас, підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Істотність обставин оцінює кожного разу суд.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Одне лише посилання заявника на складне фінансове становище, зупинення господарської діяльності підприємства відповідача та введення воєнного стану не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду. Економічна і політична ситуація у країні відображається не тільки на підприємстві відповідача, а рівною мірою і на підприємство позивача.

Необхідність одночасного погашення заборгованості спровокована діями самого відповідача, а саме: порушення договірних умов, ігнорування звернень і претензій позивача.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеними з позивачем договорами.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання відстрочення заявнику виконання рішення.

Разом з тим, заявляючи про відстрочення виконання судового рішення, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання протягом указаного строку.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі Трихліб проти України, заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі Іммобіліаре Саффі проти Італії, заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

В рішенні у справі Анацький проти України Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. (Анацький проти України. N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України Про виконавче провадження, ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

Складне фінансове становище ТОВ Спецрембуд, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочки виконання рішення, відповідачем не надано, згоди ПП «Гаранткомплексбуд» на відстрочку виконання рішення суду ТОВ «Спецрембуд» не отримано. Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості не звільняє заявника від виконання свого обов`язку.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду відповідно до ст. 74 ГПК України.

Отже, суд вважає, що, в даному випадку, заявник належними та допустимими доказами не довів наявності виняткових обставин достатніх в сукупності для відстрочення виконання рішення суду по даній справі, а тому підстав для задоволення заяви немає.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви (вх.№2-1429/24 від 06.09.2024р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набрала законної сили 18.09.2024 року та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2024

Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна