Постанова

від 11.09.2024 по справі 914/609/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа №914/609/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг філії «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 15.07.2024 (вх. № 01-05/2046/24 від 19.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 (повний текст рішення складено 05.07.2024, м. Львів, суддя О.Ю. Бортник)

у справі № 914/609/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект», м. Львів

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Винники

про стягнення 1 185 468,81 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гайова Г.Б.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» 1 185 468,81 грн заборгованості за виконані для нього роботи (послуги) з землеустрою.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань, встановлених Договором № 12-22 від 08.02.2022 на виконання робіт (послуг) із землеустрою, з урахуванням додаткових угод до нього.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив у строк, встановлений Договором, прийняті самим відповідачем без зауважень та застережень на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт №№ 6, 7 та 8 від 08.08.2023 роботи, які виконано позивачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» 1 185 468,81 грн заборгованості та 14 225,64 грн судового збору.

Суд першої інстанції вказав, що згідно з наявними у матеріалах справи Актами № 6, № 7, № 8 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 12-22 від 08 лютого 2022, які підписано сторонами 08.08.2023, позивач надав відповідачу послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок загальною вартістю 1 409 299,69 грн. Відповідач ці послуги прийняв без зауважень та застережень щодо якості їх виконання та строків надання таких послуг.

За надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу загалом 223 830,88 грн.

Місцевий господарський суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт оплати відповідачем позивачу наданих послуг на суму, яка б перевищувала 223 830,88 грн, дійшов висновку, що відповідач порушив право позивача на своєчасну та повну оплату наданих ним послуг.

Відтак, суд першої інстанції вказав, що таке порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 118 5468,81 грн. заборгованості.

Не погодившись з даним рішенням суду філія «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.07.2024 (вх. № 01-05/2046/24 від 19.07.2024) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 у справі № 914/609/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з п. «г» ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Апелянт вказує, що Договір укладено 08.02.2022, тому максимальний строк виконання робіт, відповідно до Закону України «Про землеустрій» мав тривати до 08.08.2022, натомість укладаючи Договір №12-22 було порушено норми законодавства, а саме п. «г» ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій», що в свою чергу призвело до тривалого оформлення речових прав.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 06.08.2024 (вих. №01-04/5134/24 від 06.09.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Позивач явки уповноваженого представника у судове засідання 11.09.2024 не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи здійснювати без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект».

У судове засідання 11.09.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та Державним підприємством «Львівське лісове господарство» 08.02.2022 укладено Договір № 12-22 на виконання робіт (послуг) із землеустрою з додатками. Сторони погодили, що позивач виконує для Державного підприємства «Львівське лісове господарство» виготовлення технічних документацій із землеустрою на земельні ділянки площею 14000 га згідно з Додатком № 2 до Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктами 1.1. та 2.2. Договору Державне підприємство «Львівське лісове господарство» зобов`язувалось прийняти і оплатити такі роботи (послуги). Сторони погодили, що ціна Договору по виготовленню технічних документацій із землеустрою на земельні ділянки в кількості 52 шт. становить 2800000 грн., в тому числі ПДВ.

Сторони Договору 07.09.2022 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою № 12-22 від 08.02.2022. Вказаною Додатковою угодою № 1 сторони змінили п. 1.2. Договору в частині зменшення площі земельних ділянок, щодо яких мала виготовлятись технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації, до 13841,0604 га. Крім цього, сторони виклали п. 2.2. Договору в новій редакції та домовились, що ціна Договору по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в кількості 51 шт. по ціні 54278,6682 грн. з ПДВ становить 2768212 грн. 08 коп., в тому числі ПДВ, по твердих, діючих на день підписання договору розцінках. Додатки № 1 та № 2 до Договору викладено в новій редакції.

Згодом, 31 березня 2023 р., між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та позивачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою № 12-22 від 08.02.2022.

Цією Додатковою угодою, відповідно до Наказів Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 р. № 967, від 12.12.2022 р. № 1177, від 23.01.2023 р. № 169, від 04.11.2022 р. № 967, замінено сторону договору з припиненого шляхом реорганізації Державного підприємства «Львівське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Відповідно до п. 8 наказу державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 р. № 967 відповідач є правонаступником Державного підприємства «Львівське лісове господарство».

Згідно з наявними у матеріалах справи Актами № 6, № 7, № 8 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 12-22 від 08 лютого 2022 р., які підписано сторонами 08.08.2023 позивач надав відповідачу послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок загальною вартістю 1409299,69 грн. Відповідач ці послуги прийняв без зауважень та застережень щодо якості їх виконання та строків надання таких послуг.

Згідно з п. 3.1. та п. 4.1. Договору № 12-22 строк виконання робіт (послуг) до 31.12.2023 р. Розрахунки за надані послуги мали здійснюватися на підстав виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

За надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу загалом 223830,88 грн. Вказане підтверджується платіжними інструкціями № 216 від 29 вересня 2023 р., № 228 від 13 жовтня 2023 р., № 274 від 24.11.2023 р., № 280 від 30.11.2023 р. Решта платіжних інструкцій та платежів, вказаних у банківській виписці, наданих відповідачем, згідно з зазначеними у них призначеннями платежів не стосуються оплати послуг, наданих позивачем на підставі актів № 6, № 7, № 8 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 12-22.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

гідно із статтями 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у тому числі й договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 599 ЦК України та ст. 202 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень статей 626, 627, 628, 629, 655, 691, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 230, 265 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За наведених обставин, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції на підставі наведених вище правових норм, беручи до уваги встановлені обставини справи та відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт оплати відповідачем позивачу наданих послуг на суму, яка б перевищувала 223 830,88 грн, дійшов правомірного висновку, що відповідач порушив право позивача на своєчасну та повну оплату наданих ним послуг.

Відтак, таке порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1185468,81 грн заборгованості.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Договір укладено 08.02.2022, тому максимальний строк виконання робіт, відповідно до Закону України «Про землеустрій» мав тривати до 08.08.2022. Натомість укладаючи Договір №12-22 було порушено норми законодавства, а саме п. «г» ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій», колегія суддів вказує наступне.

Виходячи з частини 3 ст.6, ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 18.11.2019 №910/16750/18 зазначив, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Верховний Суд у зазначеній постанові також зазначив, що поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що в даному випадку, сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства: добросовісності та розумності підписували додаткові угоди до договору, спрямовані на подальшу співпрацю та подальше врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договорами.

Додаткові угоди до договору недійсними в судовому порядку не визнавалися. Правових підстав розцінювати додаткові угоди як нові договори немає. Відповідач роботи прийняв без зауважень та претензій.

Відтак, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 у справі №914/609/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 15.07.2024 (вх. № 01-05/2046/24 від 19.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 у справі № 914/609/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак