Окрема думка

від 04.12.2024 по справі 907/349/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/349/22

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа О. В. на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Случа О. В,. від 04.12.2024

у касаційному провадженні за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (у складі колегії суддів: Матущак О. І. (головуючий), Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)

у справі № 907/349/22

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1. Ужгородської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватне акціонерне товариство "Модуль М",

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К",

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації,

1. 04.12.2024 Верховний Суд прийняв постанову, якою касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнив частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 907/349/22 змінив, доповнивши резолютивну частину постанови пунктом 4 такого змісту: "Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 907/349/22". В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 907/349/22 залишив без змін.

2. Верховний Суд при прийнятті зазначеної постанови керувався таким:

- з огляду на встановлений факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" права власності на 1/3 частини будівлі, що знаходиться на спірній земельній ділянці, до завершення підготовчого провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, заявлені до неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3", а спір, що стосується речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К", був вирішений без його залучення до участі у справі, що є істотним порушенням процесуальних норм;

- Суд врахував, що прокурором, як до моменту завершення підготовчого провадження, так і до моменту завершення з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, не було вжито заходів для заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" відповідно до положень статей 48 або 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- заразом колегія суддів вважала, що зазначене не звільняє також і суд від виконання процесуального обов`язку забезпечення належного складу сторін, зокрема шляхом перевірки актуальності та правильності поданих відомостей. Відтак за висновками Верховного Суду Господарський суд Закарпатської області повинен був самостійно перевірити актуальність інформації щодо власника нерухомого майна на момент підготовчого засідання для забезпечення справедливого судового розгляду та визначення належного складу сторін, використовуючи доступні інструменти, зокрема інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У такий спосіб перевірка актуальності інформації щодо власника нерухомого майна є частиною належного виконання судом своїх процесуальних функцій. Тому суд першої інстанції вже на стадії підготовчого засідання мав усі необхідні процесуальні можливості для перевірки актуальності наданих прокурором даних щодо власника нерухомого майна. Здійснення такого з`ясування дозволило б виявити невідповідність наданої інформації, зокрема щодо приналежності нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3";

- у зв`язку із тим, що зазначені процесуальні дії позивачем ініційовані не були та судом першої інстанції не були здійснені відповідно, що, у свою чергу, призвело до ухвалення рішення, яке за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, стосується прав та обов`язків особи, не залученої до участі у справі, що є порушенням засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності та рівності сторін, закріпленому у статті 2 ГПК України, а також принципу забезпечення участі належної сторони у процесі;

- при цьому Суд врахував, що скасування рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції відбулося з підстав прийняття рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі відповідно до вимог частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача, у зв`язку з чим ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.

3. При прийнятті вказаного судового рішення я висловив окрему думку, суть якої полягає в такому.

4. У касаційній скарзі прокурор наголошував, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К", судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обґрунтованості підстав для поновлення строку на апеляційне провадження особі, яка не брала участі у справі, але стосовно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, а за відсутності обґрунтованих поважних причин пропуску такого строку та доказів, які б їх підтверджували, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Прокурор стверджував, що у цьому контексті судом апеляційної інстанції не взято до уваги його доводи про зловживання процесуальними правами учасниками справи та узгодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" щодо укладення фраудаторного правочину.

5. При цьому прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції на обставини, що свідчать про пов`язаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" через склад їх засновників. Зокрема, засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" є ОСОБА_1 (40 %) та ОСОБА_2 (60 %), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" засноване ОСОБА_2 (100 %). Прокурор вважає, що це свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" із прийняттям Господарським судом Закарпатської області рішення від 12.12.2023. Також скаржник звертав увагу, що відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" здійснена за 6 днів до укладення правочинів 11.07.2023, що, на думку прокурора, свідчить про фраудаторний характер цих правочинів.

6. Я погоджуюсь із зазначеними доводами прокурора та вважаю, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд К" строк на апеляційне оскарження та скасував рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

7. Звертаю увагу на те, що апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними. Суд апеляційної інстанції лише процитував наведені апелянтом мотиви, які засновуються на тому, що він не був залучений до розгляду справи і про таку дізнався із загальнодоступної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, втім не навів обґрунтованих висновків, відповідно до яких визнав причини пропуску строку поважними. Висновок суду апеляційної інстанції зводиться лише до того, що апелянт не був учасником справи.

8. Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

9. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 9/41, посилання на яку містяться у касаційній скарзі.

10. У зазначеній справі № 9/41 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, а також його ухвалу про відкриття апеляційного провадження, вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора про те, що ОСОБА_3 як генеральний директор відповідача ("Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)") одночасно представляла фірму "ІСМ Менеджмент ГмбГ" (апелянта у цій справі, особу, яка не брала участі у справі) на підставі довіреності від 01.07.2019 при переході права власності на спірне майно. Також апеляційним судом не надано належної оцінки доводам стосовно того, що апелянт до моменту виходу у 2021 році був учасником (засновником) відповідача з 2009 року з часткою в розмірі 99 %, а тому обізнаний щодо правового статусу спірного майна.

11. До того ж постановою Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, посилання на яку також є в касаційній скарзі, залишено без змін ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2022, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2020. Апеляційним судом, зокрема, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 , а саме доводи апелянта про обізнаність з існуванням оскаржуваного судового рішення лише 09.08.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, суд аргументував визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що ОСОБА_4 є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича стальна компанія" (відповідача у справі) та адвокатом, який представляв інтереси цього товариства у справі № 904/1875/19, тому був обізнаний про прийняте у цій справі рішення від 22.10.2020.

12. Також висновок апеляційного суду про порушення прав особи, яка не брала участі у справі, і необхідність скасування рішення суду першої інстанції концептуально не узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, якого вона дійшла в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц та постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, зокрема того, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

13. Також я погоджуюсь із доводами прокурора, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3", не виконав своїх процесуальних обов`язків, не повідомивши суд про обставини продажу розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К", зважаючи не те, що представник відповідача був присутній у підготовчому судовому засіданні вже після укладення правочину щодо відчуження майна.

14. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

15. При цьому невжиття прокурором заходів для заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" як до моменту завершення підготовчого провадження, так і до моменту завершення з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, стало наслідком саме невиконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 ГПК України.

16. До того ж, я не погоджуюсь із висновком Верховного Суду щодо покладення процесуального обов`язку щодо забезпечення належного складу сторін виключно на прокурора та суд першої інстанції, оскільки в даному випадку, враховуючи замовчування відповідачем факту переходу права власності на частину розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна іншій особі, такий висновок порушує принцип змагальності та рівності сторін.

17. Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

18. Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

19. Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

20. Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23.06.1993, п. 63) Європейського суду з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.

21. Крім того, необхідно наголосити, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

22. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц).

23. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 463/13099/21, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

24. Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2024 у справі № 357/13500/18).

25. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21).

26. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

27. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

28. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 753/11680/20, від 02.10.2024 у справі № 703/3501/22.

29. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19).

30. На мою думку, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3", діяв недобросовісно, відчужуючи розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К", замовчавши цей факт як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, що було ухвалено не на його користь. Крім того, поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К" не можна вважати добросовісною, враховуючи обставини, про які вказує прокурор в касаційній скарзі, що свідчать про обізнаність із прийняттям Господарським судом Закарпатської області рішення від 12.12.2023.

31. До того ж, апеляційний суд не дослідив питання можливості процесуального правонаступництва відповідача та заміни його правонаступником на стадії апеляційного провадження.

32. Так, особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

33. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

34. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

35. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

36. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

37. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Одночасно стаття 52 ГПК України не містить вичерпного переліку випадків заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, за яких суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи.

38. Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.10.2024 у справі № 910/5375/21, від 11.04.2023 у справі № 911/2129/17.

39. Я вважаю, що касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури необхідно було задовольнити, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 скасувати та направити справу № 907/349/22 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Суддя О. В. Случ