Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/4650/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/4650/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа»

до Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича

про стягнення 331.603,46 грн

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа»

про стягнення 149.409,32 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін:

від позивача за п/п не з`явився

від відповідача за п/п Поліщук В.В., ордер серії АІ № 1552140 від 29.05.2024

Суть спору :

16.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Агролідер.Юа» до Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича про стягнення 331.603,46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 72-09/23 від 29.09.2023 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 193.545,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1301 від 29.12.2023. Специфікацією № 3 від 29.12.2023 визначено, що 100% оплата товару має бути здійснена до 31.01.2024. У зв`язку з тим, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати товару, позивач направив на адресу відповідача лист № 16-03/24 від 22.03.2024 з вимогою сплати заборгованість, однак відповідач вимогу залишив без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 331.603,46 грн, з яких 193.545,64 грн основного боргу, 11.887,72 грн пені, 116.127,38 грн штрафу та 10.042,73 грн 25% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4650/24 від 23.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.05.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/4650/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.05.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 55601, Миколаївська обл., Новобузький р-н, м. Новий Буг, вул. Зубкова, 129 (номер відправлення 0600266375058), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 13.05.2024 (номер відправлення 0600266375058) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.06.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

30.05.2024 від представника відповідача - адвоката Поліщук В.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи № 910/4650/24.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача заяву про вступ у справу як представника сформовано в системі «Електронний суд» 29.05.2024, тому за відсутності інших доказів, суд приходить до висновку, що строк для подачі відзиву слід обраховувати з цієї дати.

03.06.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що поставка не відбулася, а видаткова накладна № 1301 від 29.12.2023 та специфікація № 3, якщо і були підписані, то це було зроблено помилково. Додатково це підтверджується тим, що будь-які документи по перевезенню товару зі складу позивача відповідачу в Миколаївську обл. відсутні. Зазначає, що відповідач не подавав позивачу замовлення (заявку) на поставку партії товару, що відображена в накладній № 1301 від 29.12.2023.

03.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа» про стягнення 149.409,32 грн.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач зазначає, що 29.09.2023 між сторонами укладено договір поставки № 72-09/23. 29.09.2023 до договору сторонами укладено специфікацію № 1, якою визначено, що відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 146.401,08 грн. Згідно вказаної специфікації № 1 товар мав бути оплачений у 100% розмірі до 05.10.2023. Позивачем було здійснено оплату рахунку № 955 від 29.09.2023 у розмірі 146.401,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68 від 05.10.2023. Оскільки відповідачем не був поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача відповідь на вимогу № 16-03/24 від 22.03.2024, в якій вимагав передати товар або повернути оплачені кошти, проте відповідачем товар не поставлений та кошти не повернуто. З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 149.409,32 грн, з яких 146.401,08 грн боргу, інфляційне збільшення боргу та відсотки річних від суми заборгованості в сумі 3.008,24 грн.

Також позивач просить:

- зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування відсотків річних у розмірі 25% річних від суми заборгованості (146.401,08 грн) протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40% річних від суми заборгованості (146.401,08 грн) з 91-го календарного дня від моменту виникнення заборгованості починаючи з 30.04.2024 до повної її сплати за формулою: сума санкції = С х % х Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, % - розмір встановленого відсотку в залежності від кількості днів прострочення, Д - кількість днів прострочення);

- зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування інфляційного збільшення боргу за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) х (ІІ2 : 100) х …(ІІ3 : 100) х …(ІІZ : 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, …, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4650/24 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; перейдено до розгляду справи № 910/4650/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.07.2024.

17.06.2022 від позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Позивач зазначає, що за умовами договору позивач не зобов`язаний здійснювати поставку товару відповідачу в Миколаївську область. Відповідачем було здійснено само вивіз товару зі складу позивача 29.12.2023 за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А (є пунктом поставки за договором) та підписано видаткову накладну № 1301 від 29.12.2023. Посилається на постанову Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 згідно якої наявність підпису, який засвідчений відтиском печатки покупця не може свідчити про те, що видаткова накладна є неналежним докази; відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

24.06.2022 від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив, відповідно до якого останній проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що 22.02.2024 відповідач здійснив відвантаження товару позивачу по специфікації № 1 до договору через перевізника ТОВ «Нова Пошта» з власного складу (пункт поставки за договором) за адресою: с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А. Даний товар та супровідні документи (видаткова накладна № 232 від 22.02.2024) позивачем було отримано 26.02.2024 за адресою: Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Чапаева, 1-Б, що підтверджується експрес-накладною № 20450874043855. Згодом, засобами стільникового зв`язку (в телефонній розмові), ФОП Красніковим Є.В. було повідомлено директору ТОВ «Агролідер.Юа» Волошину Ю.Ю., що товар ним отримано, претензій до товару по якості та кількості немає. Також ФОП Красніков Є.В. повідомив, що підписана (з його боку) видаткова накладна № 232 від 22.02.2024 буде направлена ТОВ «Агролідер.Юа» поштою. 04.04.2024 відповідач вчергове звернувся до відповідача з листом № 04/04 направивши на підпис видаткову накладну № 232 від 22.02.2024, відповідь на який позивачем було надано лише після звернення позивача з первісним позовом до суду (16.04.2024), яка отримана відповідачем 22.04.2024, в якій позивач заперечує отримання товару за накладною ТОВ «Нова пошта» та просив повернути сплачені ним кошти. Відповідач зазначає, що від позивача претензій щодо не отримання товару за специфікацією № 1 від 29.12.2013 до 16.04.2024 не надходило, що підтверджує реальність відвантаження товару. Заперечує поти нарахування штрафних санкцій, оскільки не враховано що 2024 рік містить 366 дні.

15.07.2024 від позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: оригінал письмового замовлення (заявки) та товар, що був отриманий за видатковою накладною № 1166 від 17.11.2023 (та специфікацією № 2 від 30.10.2023); докази надання (передачі) позивачу зазначеного замовлення (заявки).

16.07.2024 у підготовчому засіданні відповідач за первісним позовом не заперечував щодо задоволення клопотання про витребування доказів та зобов`язався надати докази в разі їх наявності або письмові пояснення.

16.07.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.07.2024.

23.07.2024 від позивача за зустрічним позовом до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що заявки, передбачені договором, не складалися та не подавалися виробнику; сторони підписували окремі специфікації, відповідно до умов яких мали здійснюватися поставки. Зазначає, що наведені відповідачем дзвінки не отримував; листа відповідача за № 04/04 від 04.04.2024 не отримував та відповідачем не подано жодних доказів його направлення позивачу. Вважає, що експрес-накладні ТОВ «Нова Пошта» не можна вважати належними доказами.

23.07.2024 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2024.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 13.08.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 13.08.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 13.08.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 13.08.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

13.08.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.08.2024.

В судовому засіданні 27.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа» (виробник) та Фізичною особою-підприємцем Красніковим Євгеном Володимировичем (дилер) було укладено договір № 72-09/23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору дилер - клієнт (юридична особа, яка купує товар виробника з метою його реалізації), що уклав цей договір та здійснює реалізацію не менше 50% товарних груп товару з асортименту виробника, визначеного в специфікації до цього договору, і є офіційним представником з розповсюдження товару виробника.

Згідно з п. 1.2 договору товаром є гібридне насіння соняшника, кукурудзи, озимої пшениці та сої в асортименті.

Відповідно до п. 2.1. договору виробник зобов`язується передати товар у власність дилера без надання права на виключне (ексклюзивне) його просування, а дилер зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору та розповсюджувати його в межах території (вся територія України).

Спір за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар у визначений строк не оплатив, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено позов про стягнення 193.545,64 грн основного боргу, 11.887,72 грн пені, 116.127,38 грн штрафу та 10.042,73 грн 25% річних.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Згідно з п. 9.2. договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. договору, та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою від 29.12.2023 до договору сторонами продовжено дію договору та встановлено строк його дії до 31.12.2024.

Відповідно до п. 3.1. договору дилер зобов`язується оплачувати поставлений йому товар в строки, передбачені цим договором, за цінами, визначеними у специфікації до цього договору та відповідних накладних, за кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 5.9. договору ціна товару по кожній асортиментній позиції, його вартість та строки оплати встановлюється на кожне окреме замовлення і вказується у специфікації чи/або у відповідній видатковій. В платіжних дорученнях дилер зобов`язаний зазначити реквізити цього договору.

Згідно з п. 5.10 договору сторони можуть погодити інший порядок розрахунків щодо конкретної партії товару, проте в будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлений товар має бути проведений дилером не пізніше, ніж через 10 днів після його поставки, якщо інше не зазначено в специфікації.

Згідно з п. 5.15 договору оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів з поточного рахунку дилера на поточний рахунок виробника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.

Відповідно до п. 5.22 договору датою поставки товару і вважається дата прийняття товару (уповноваженою особою чи/або перевізником) дилером і підписання видаткової накладної чи/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів.

29.12.2023 сторонами підписано специфікацію № 3, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що виробник має поставити дилеру насіння гібридного соняшника «НС Х 8005» (Стандарт) п.о., у кількості 104 шт. загальною вартістю 193.545,64 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що виробник передав, а дилер прийняв товар - насіння гібридного соняшника «НС Х 8005» (Стандарт) п.о. у кількості 104 шт. на загальну суму 193.545,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1301 від 29.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 специфікації № 3 від 29.12.2023 дилер зобов`язаний сплатити 100% вартість товару у строк до 31.01.2024 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу № 16-03/24 від 22.03.2024, в якій позивач окрім іншого зазначив, що отриманий відповідачем згідно видаткової накладної № 1301 від 29.12.2023 товар на суму 193.545,64 грн не сплачений, у зв`язку з чим серед іншого просив здійснити його оплату. Дана вимога надіслана позивачу згідно експрес-накладної перевізника ТОВ «Нова Пошта» № 59001123023671 від 22.03.2024 та отримана Красніковим Є.В. 27.03.2024.

У відповідь відповідач листом 3 14/04 від 17.04.2024, яке надіслано позивачу 19.04.2024 (після звернення позивача з позовом до суду 16.04.2024) рекомендованою кореспонденцією № 0815600314207 та отримано останнім 22.04.2024, повідомив, що видаткова накладна № 1301 від 29.12.2023 була підписана помилково це підтверджується тим, що будь-які документи по перевезенню товару зі складу відповідачу в Миколаївську область відсутні. У зв`язку з цим, для коректного ведення бухгалтерського обліку та приведення первинних документів у відповідність до реальних господарських відноси сторін, просив підписати видаткову накладну на повернення товару по специфікації № 3 до договору на суму 193.545,64 грн.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна № 1301 від 29.12.2023 була підписана випадково не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не подано жодного доказу в підтвердження вчинення відповідачем заходів щодо врегулювання даного питання з позивачем (як то листування з цього приводу); не заявлено вимоги позивачу щодо необхідності поставки вказаного вище товару до звернення позивачем з позовом до суду.

Слід відзначити, що за умовами п. 5.11 договору товар передається дилеру на умовах ЕХW (зі складу продавця) (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресою (пункт поставки): Київська обл., Броварський р-н, с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А, а не доставляється відповідачу до Миколаївської області. Доказів того, що між сторонами досягнуто згоди про поставку товару відповідачу за його місцезнаходженням в Миколаївську область не подано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що дилер в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед виробником, яка становить 193.545,64 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 193.545,64 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.5. договору у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за договором дилер сплачує виробникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.7. договору строки позовної давності щодо сплати неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов`язання за цим договором становлять 3 (три) роки. Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 7.7. даного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 7.8. договору сторони домовилися, що до відносин за цим договором не застосовується ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати послуг, та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання з оплати товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду, що знаходиться в матеріалах справи становить 11.729,08 грн (нарахованих на суму боргу 193.545,64 грн за період з 01.02.2024 по 15.04.2024).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 11.729,08 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів у періоді прострочення (замість 75 днів нараховано за 76 днів).

Згідно з п. 7.5. договору у випадку невиконання грошового зобов`язання протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту настання терміну його виконання, з 21 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов`язання мало бути виконано, дилеру додатково нараховується штраф в розмірі 20% від суми заборгованості. З 41 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов`язання мало бути виконано, дилеру нараховується штраф у розмірі 50% від суми заборгованості. У випадку нарахування дилеру штрафу і пені одночасно, стягненню підлягають і штраф, і пеня.

Відповідно до п. 7.14 договору у випадку звернення виробника до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з дилера, дилер додатково сплачує виробнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (основного боргу за цим договором).

Оскільки мало місце прострочення оплати товару більше ніж на 40 днів та звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 116.127,38 грн штрафу, з яких 96.772,82 грн штрафу згідно п. 7.5 договору та 19.354,56 грн згідно п. 7.14 договору.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 15.031,34 грн 25% річних (нарахованих на суму боргу 193.545,64 грн за період з 01.02.2024 по 15.04.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 7.10. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 25% річних від суми заборгованості протягом 90 календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40% річних від суми заборгованості з 91-го календарного дня від моменту виникнення заборгованості до дня повної її сплати.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 7.10 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунками суду 25% річних на суму боргу 193.545,64 грн за період з 01.02.2024 по 15.04.2024 становлять 9.915,25 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині 25% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів у періоді прострочення (замість 75 днів нараховано за 76 днів).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За зустрічним позовом

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 146.401,08 грн та нарахування інфляційного збільшення (розмір якого позивачем не вказано) та 3.028,24 грн 25% річних.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.09.2023 сторонами підписано специфікацію № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що виробник має поставити дилеру насіння гібридного соняшника «НС Х 6045» (Стандарт) п.о., у кількості 100 шт. загальною вартістю 146.401,08 грн.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплати у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 29.09.2023 дилер зобов`язаний сплатити 100% вартість товару у строк до 05.10.2023 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2023 позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 955 від 29.09.2023 перерахував останньому оплату товару - насіння гібридного соняшника «НС Х 6045» (Стандарт) п.о. в сумі 146.401,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68 від 05.10.2023.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, умовами договору та специфікації № 1 від 29.09.2023 сторони не встановили строк поставки товару.

Пунктом 5.11 договору визначено, що виробник зобов`язується передати товар дилеру на умовах ЕХW (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресою (пункт поставки): Київська обл., Броварський р-н, с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А, якщо інше не зазначено в специфікації. Сторонами можуть бути погоджені інші умови поставки.

EXW Термін Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.18 договору право власності на товар, а також ризик його випадкового знищення або пошкодження, переходить до дилера в момент одержання ним (уповноваженою особою чи/або перевізником) товару в пункті поставки (в дату поставки), а також супровідних документах та підписання видаткової накладної та товар чи/або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 5.22 договору датою поставки товару і вважається дата прийняття товару (уповноваженою особою чи/або перевізником) дилером і підписання видаткової накладної чи/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачений ним товар в розмірі 146.401,08 грн зі складу відповідача не отримував.

В матеріалах справи наявна експрес-накладна ТОВ «Нова Пошта» № 20450874043855 від 22.02.2024 з якої вбачається, що ТОВ «Агролідер.Юа» надіслало в м. Новий Буг до відділення № 1 (вул. Чапаєва, 1б) на адресу Краснікова Євгенія палети вагою 500 кг, оголошеною вартістю 100.000,00 грн, які отримано Красніковим Євгеном 26.02.2024.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача надіслано вимогу № 16-03/24 від 22.03.2024, в якій відповідач окрім іншого зазначив, що 26.02.2024 Красніковим Є.В. було отримано товар - насіння гібридного соняшника «НС Х 6045» (Стандарт) п.о. у кількості 100 шт на загальну суму 214.500,00 грн через перевізника ТОВ «Нова Пошта» згідно експрес-накладної № 20450874043855 за адресою: Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Чапаєва, 1-Б, у зв`язку з чим серед іншого просив здійснити його оплату. Дана вимога надіслана позивачу згідно експрес-накладної перевізника ТОВ «Нова Пошта» № 59001123023671 від 22.03.2024 та отримана Красніковим Є.В. 27.03.2024.

У відповідь позивач листом № 14/04 від 17.04.2024, яке надіслано відповідачу 19.04.2024 рекомендованою кореспонденцією № 0815600314207 та отримано останнім 22.04.2024, повідомив, що не отримував зазначений товар на суму 214.500,00 грн за експрес-накладною № 20450874043855 ТОВ «Нова Пошта» та не підписував з ТОВ «Агролідер.Юа» специфікації на відповідний товар, тому за відсутністю поставки товару обов`язок оплати такого товару відсутній. Зазначив, що ним 05.10.2023 здійснено оплату товару - насіння гібридного соняшника «НС Х 6045» (Стандарт) п.о. у кількості 100 шт згідно підписаної специфікації № 1 від 29.09.2023 в розмірі 146.401,08 грн, поставку якого ТОВ «Агролідер.Юа» не здійснено. У зв`язку з цим, просив поставити/передати товар згідно специфікації № 1 від 29.09.2023 та оплати від 05.10.2023 в строк до 15.04.2023; у випадку не поставки товару повернути кошти в сумі 146.401,08 грн до 22.04.2024.

Відповідач листом № 23/04-2 від 23.04.2024, який надіслано позивачу 24.04.2024 рекомендованою кореспонденцією № 0420529042751 та отримано останнім 30.04.2024, повідомив, що 22.02.2024 відповідачем було відвантажено товар - насіння гібридного соняшника «НС Х 6045» (Стандарт) п.о. у кількості 100 шт на загальну суму 146.401,08 грн через перевізника ТОВ «Нова Пошта» згідно експрес-накладної № 20450874043855. Даний товар було отримано Красніковим Є.В. 26.02.2024 через перевізника ТОВ «Нова Пошта» згідно експрес-накладної № 20450874043855 за адресою: Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Чапаєва, 1-Б; засобами стільникового зв`язку (в телефонній розмові) позивач надав директору ТОВ «Агролідер.Юа» підтвердження отримання товару; з 29.09.2023 по 17.04.2024 жодних повідомлень/заперечень/зауважень з приводу отриманого 26.02.2024 товару до ТОВ «Агролідер.Юа» не пред`являлось, що підтверджує реальність відвантаження товару. У зв`язку з цим, повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його листа № 14/04 від 17.04.2024.

Адвокат ТОВ «Агролідер.Юа» Войтенко О.В. звернувся до ТОВ «Нова Пошта» із адвокатським запитом № 92/1 від 10.06.2024, в якому просив повідомити: адресу відправлення та адресу отримання товару за експрес-накладною № 20450874043855 від 22.02.2024; чи були претензії з боку отримувача до товару за експрес-накладною № 20450874043855 від 22.02.2024; хто здійснював оплату послуги доставки за експрес-накладною № 20450874043855 від 22.02.2024.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» надано відповідь за № 2753-24к від 13.06.2024, в якій повідомлено, що відправлення за експрес-накладної № 20450874043855 було здійснено з м. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А до відділення № 1 м. Новий Буг, вул. Чапаєва, 1б; претензій з боку отримувача відправлення за експрес-накладною № 20450874043855 не надходили; персональні дані відправника та одержувача зберігаються протягом трьохмісячного строку, після спливу якого останні анонімізуються, у зв`язку з чим іншу запитувану інформацію по експрес-накладній № 20450874043855 на даний час є неможливим, оскільки вона відсутня.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключним правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судом встановлено, що позивачем з моменту здійснення оплати товару в сумі 146.401,08 грн (05.10.2023) не було пред`явлено відповідачу претензій щодо його не одержання з вимогою його поставки або повернення коштів до поки відповідач не звернувся із первісним позовом до суду (16.04.2024).

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що оскільки сторони у договорі погодили, що поставка товару підтверджується не лише видатковою накладною, а й іншими перевізними документами, то належними та допустимими доказами поставки товару вартістю 146.401,08 грн є відповідна експрес-накладна ТОВ «Нова Пошта».

Вказаних обставин позивачем не спростовано, зокрема, не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що за експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» № 20450874043855 від 22.02.2024 позивач не отримував товар, або отримав інший товар, відмінний від товару, що мав бути поставлений згідно специфікації № 1 від 29.09.2023 на суму 146.401,08 грн.

Судом встановлено, що за умовами договору товар вважається поставленим з моменту отримання його позивачем зі складу відповідача, що здійснено позивачем не було, тому товар був відправлений відповідачем на адресу позивача через перевізника ТОВ «Нова Пошта» та згідно наявних матеріалів справи свідчить про виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару визначеного специфікацією № 1 від 29.09.2023 на суму 146.401,08 грн.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Приймаючи до уваги те, що відповідачем виконано зобов`язання за договором та поставлено позивачу товар на суму 146.401,08 грн, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати товару у розмірі 146.401,08 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення та відсотки річних в сумі 3.028,24 грн є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в позові в цій частині також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.Юа» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А; код ЄДРПОУ 44857595) 193.545 (сто дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 64 коп основного бору, 11.729 (одинадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 08 коп. пені, 116.127 (сто шістнадцять тисяч сто двадцять сім) грн 38 коп. штрафу, 9.915 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 25 коп. 25 % річних та 4.969 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в первісному позові відмовити повністю.

4. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Краснікова Євгена Володимировича відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 20.09.2024.

СуддяВ.В. Сівакова