Рішення

від 11.09.2024 по справі 922/1858/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024м. ХарківСправа № 922/1858/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Желтухіна А.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу № 922/1858/22

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донець-Захаржевського, 4)

в інтересах держави в особі:

1) Пришибського ліцею Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (64223, Харківська область, Ізюмський район, с. Пришиб, вул. Данилевського, 70/2, код ЄДРПОУ 25457717);

2) Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4-й під`їзд, 10-й поверх, код ЄДРПОУ 40478572);

до відповідача - Товариства обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (61099, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 256 Б, код ЄДРПОУ 40292876);

про стягнення безпідставно надмірно сплачених коштів у сумі 94163,71 грн,

за участі представників:

прокурора не з`явився;

позивача 1 не з`явився;

позивача 2 не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Пришибського ліцею Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (далі по тексту Пришибський ліцей) та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Пришибського ліцею безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 94163,71 грн, а також просить стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною сплатою Пришибським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Балаклійської районної ради Харківської області (далі по тексту Пришибський НВК), правонаступником якого є позивач 1 - Пришибський ліцей, на користь відповідача - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ бюджетних коштів на загальну суму 94163,71 грн за поставлений природний газ за цінами, визначеними в додаткових угодах № 1 від 23.03.2020, № 2/3 від 30.04.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 19.11.2020, № 5 від 27.11.2020, № 7 від 27.01.2021 до договору на постачання природного газу № 32Г-2020 від 04.02.2020.

Як зазначає прокурор у позові, внаслідок укладення вказаних додаткових угод між Пришибським НВК (Замовником) та ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (Постачальником), суттєво збільшено ціну на газ порівняно із ціною, визначеною в основному договорі, зокрема ціна на газ збільшилась за 1000 м куб. газу від первинної ціни 3990,00 грн з ПДВ до 7068,50 грн з ПДВ, тобто на 77,16%. Водночас, загальний річний обсяг закупівлі газу за спірними додатковими угодами зменшився з початкового обсягу 64,994 тис. м куб. до 45,92973 тис. м куб., тобто на 29,33%. Таке збільшення ціни (більше ніж на 10 відсотків), на думку прокурора, суперечить вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, яка діяла на момент укладення договору), отже, враховуючи, що зазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, вони є нікчемними, у зв`язку з чим відповідачем безпідставно були отримані бюджетні кошті в сумі 94163,71 грн, тому ці кошти підлягають поверненню відповідачем. За твердженням прокурора, в 2021 році Ізюмська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Пришибського НВК та ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ про визнання недійсними укладених між відповідачами додаткових угод № 1 від 23.03.2020, № 2/3 від 30.04.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 19.11.2020, № 5 від 27.11.2020, № 7 від 27.01.2021 до договору на постачання природного газу № 32Г-2020 від 04.02.2020, та стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 94163,71 грн. Вказаний позов рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі № 922/1703/21 повністю задоволено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 за результатом розгляду апеляційної скарги ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ вищезазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані додаткові угоди є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, а отже позовні вимоги про визнання недійсними цих додаткових угод не підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що прокурором визначено неналежного отримувача коштів в особі Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, оскільки кошти на виконання умов договору № 32Г-2020 від 04.02.2020 були перераховані на користь ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ безпосередньо стороною вказаного договору - Пришибським НВК, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України, ці кошти можуть бути повернуті лише особі, яка їх сплатила. Отже, оскільки прокурором визначено неналежного отримувача коштів, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області коштів у розмірі 94163,71 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Ізюмської окружної прокуратури Харківської області до Господарського суду Харківської області з даним позовом в інтересах держави в особі Пришибського ліцею (правонаступника Пришибського НВК) та Північно-східного офісу Держаудитслужби України про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Пришибського ліцею безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 94163,71 грн. За твердженням прокурора, Пришибський ліцей та Північно-східний офіс Держаудитслужби, не зважаючи на очевидний характер порушень, не вжили заходів щодо повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, що свідчить про їх бездіяльність щодо нездійснення захисту інтересів держави суб`єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, тому наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом подання до суду даного позову. На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор направив Пришибському ліцею та Північно-східного офісу Держаудитслужби відповідні листи-повідомлення. Згідно з отриманими на ці листи-повідомлення відповідями, комунальний навчальний заклад та орган фінансового контролю не мали намірів самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави з відповідним позовом щодо повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, тому прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 у справі № 922/1858/22 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено прокурору строк для подання відповіді на відзив, встановлено позивачам строк для подання пояснень щодо позову та пояснень щодо відзиву на позов.

Відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ правом на подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не скористався, в установлений судом строк не подав до суду відзиву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Водночас, 09.11.2022 за вх. № 13678 відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1858/22 до прийняття Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/2656/21.

Ухвалою суду від 14.11.2022 задоволено клопотання відповідача, провадження у справі № 922/1858/22 зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/2656/21, та зобов`язано учасників справи повідомити суду про результати розгляду справи № 914/2656/21.

Ухвалою суду від 05.04.2023 у зв`язку з усуненням обставин, які викликали зупинення провадження у справі № 922/1858/22, оскільки Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду закінчено перегляд судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/2656/2, та за результатами перегляду прийнято постанову від 18.11.2022 у зазначеній справі, було поновлено провадження у справі № 922/1858/22, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 26.04.2023 о 12:00, запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.

06.04.2023 за вх. № 8401/23 від Харківської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1858/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21.

Ухвалою суду від 11.04.2022 клопотання Харківської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 922/1858/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21, та зобов`язано учасників справи повідомити суду про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.

Ухвалою суду від 19.08.2024, враховуючи усунення обставин, які викликали зупинення у даній справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду за результатами перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі № 905/1907/21 ухвалено постанову від 21.06.2023, та зважаючи на тривале невиконання учасниками справи вимог ухвали суду від 11.04.2022 у справі № 922/1858/22 щодо повідомлення суду про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, було поновлено провадження у справі № 922/1858/22, призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 11.09.2024 об 11:00 та запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо позовних вимог, з урахуванням висновків, викладених у постанові ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Також зазначеною ухвалою суду повідомлено позивачу 1 - Пришибському ліцею про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено прокурору, позивачу 2, відповідачу - в електронному вигляді до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС та позивачу 1 - в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу (яка зазначена позивачем у позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Учасники справи в судове засідання 11.09.2024 не прибули, про причини відсутності в судовому засіданні не повідомили суду.

Будь-яких пояснень від учасників справи станом на 11.09.2024 до суду не надходило, жоден із учасників справи не звертався до суду із заявами чи клопотаннями з процедурних питань, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив, хоча, як вбачається з матеріалів справи, вони належно повідомлені про місце, день і час судового засідання, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів та зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Як було встановлено судом, під час, коли провадження у даній справі було зупиненим, відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу), про що 04.01.2023 були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується отриманим судом Витягом із зазначеного реєстру станом на 10.09.2024, згідно з яким адресою місцезнаходження відповідача - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ є така адреса: 61099, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 256 Б.

Втім, враховуючи отримання відповідачем копії ухвали суду від 19.08.2024 у справі № 922/1858/22 про призначення розгляду справи на 11.09.2024 об 11:00 через підсистему Електронний Суд ЄСІТС, зазначена обставина не вплинула на факт належного повідомлення відповідачу про місце, день і час судового засідання, а тому не може бути підставою для відкладення та невиправданого затягування судового розгляду справи.

Таким чином, судом вчинено всі необхідні заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд даної справи й надання їм можливості висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог і звернутись до суду із заявами чи клопотаннями з процесуальних питань, а також прийняти участь в судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України, чим учасники справи не скористались.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (з урахуванням того, що провадження у даній справі двічі зупинялось ухвалами суду від 14.11.2022 та від 11.04.2022, та враховуючи приписи ч. 1, 2 ст. 117 та ч. 3 ст. 230 ГПК України), з огляду на те, що учасники справи належно повідомлені про місце, день і час судового засідання, їх явка в судове засідання не визнавалась обов`язковою, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для повного, об`єктивного дослідження всіх обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши надані до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 1 - Пришибський ліцей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (Пришибський ліцей) є правонаступником Пришибського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Балаклійської районної ради Харківської області (Пришибського НВК), що підтверджується наданою до позовної заяви копією Статуту Пришибського ліцею (п. 1.5 Статуту).

Пришибським НВК на початку 2020 року були проведені відкриті торги через систему Prozorro, за результатами яких ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ визначено переможцем відкритих торгів щодо закупівлі товару: газове паливо за ДК 021:2015:09120000-6.

04.02.2020 між ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (Постачальником) та Пришибським НВК (Споживачем) укладено договір на постачання природного газу № 32Г-2020 (далі по тексту Договір), згідно з п. 2.1 якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві газове паливо (природний газ) (ДК 021:2015-09120000-6) та надавати послуги із замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а Споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ та надані постачальником послуги із замовлення (бронювання) потужності на умовах цього договору.

У п. 3.1 Договору сторони погодили орієнтовний обсяг газу, який планується до постачання у кожному календарному (газовому) місяці та річний плановий обсяг постачання газу у розмірі 64,994 тис. куб. м.

Відповідно до п. 7.1 Договору: ціна за 1000,00 куб. м газу становить 3325,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 665,00 грн, що разом з ПДВ складає 3990,00 грн; вартість послуг із замовлення (бронювання) потужності за 1000 куб. м за добу становить 124,16 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 24,83 грн, що разом з ПДВ складає 148,99 грн.

Умовами п. 7.2 Договору сторони визначили, що загальна вартість цього договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного договору відповідно до актів приймання передачі газу та послуг із замовлення (бронювання) потужності кожного газового місяця: 259326,06 грн, в тому числі ПДВ 43221,01 грн.

Згідно з п. 7.3 Договору, коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 8.2, 8.4 Договору, оплата загальної вартості газу у відповідному газовому місяці (розрахунковому періоді) проводиться споживачем виключно грошовими коштами згідно акту приймання-передачі природного газу до 10-го числа наступного за місяцем постачання газу. У випадку, якщо розмір передплати є більшим ніж вартість фактично поставленого природного газу у відповідному газовому місяці постачання, то надмірно сплачені споживачем грошові кошти сторони вважають передплатою за природний газ у наступному газовому місяці. У випадку, якщо така переплата створилася в останньому газовому місяці дії даного договору, постачальник зобов`язується повернути надмірно сплачені грошові кошти після вчинення кінцевого розрахунку споживачем за фактично поставлений природний газ постачальника на підставі письмової вимоги споживача про повернення надмірно сплачених грошових коштів протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання такої письмової вимоги.

За умовами п. 13.12 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Згідно з п. 14.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

У п. 14.2 Договору сторони домовилися, що у відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі природного газу на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

16.03.2020 за вих. № 193 відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (Постачальник) звернувся до Пришибського НВК (Споживача) з листом, в якому, з посиланням на п. 7.3 Договору, повідомив про збільшення ціни постачання природного газу на березень 2020 року до 4389,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м, та надав до зазначеного листа для підписання Споживачем два примірника відповідної додаткової угоди до Договору, а також цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 13.03.2020 № 272/20, в якій визначений рівень цін по постачанню природного газу для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на умовах оплати протягом або після періоду (календарний місяць) постачання природного газу, згідно з інформацією від регіональних газопостачальних установ таких областей: Одеської, Тернопільської, Донецької (м. Краматорськ) та Херсонської, з 01.03.2020. Вказана довідка містить примітку, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.

У подальшому відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ звертався до Пришибського НВК (Споживача) ще кілька разів з листами про збільшення ціни на природний газ, а сам: з листом від 14.04.2020 за вих. № 293, в якому повідомив про збільшення ціни природного газу на квітень 2020 року до 4827,90 грн з ПДВ за 1000 куб. м, а також з листами від 13.10.2020 за вих. № 511, від 11.11.2020 за вих. № 608, від 12.11.2020 за вих. № 625 та від 22.01.2021 за вих. № 99, в яких повідомив про збільшення ціни природного газу у зв`язку зі зміною ринкової ціни природного газу, зокрема: з 01.10.2020 до 5310,69 грн; з 01.11.2020 до 5841,76 грн; з 01.11.2020 до 6425,93 грн; з 01.01.2021 до 7068,50 грн.

До зазначених листів відповідачем надано відповідні цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, а саме: від 08.04.2020 № 384/20, від 07.10.2020 № 1159/20, від 06.11.2020 № 1331/20, від 06.01.2021 № 22/21. У вказаних довідках також зазначено, що вони носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умов договорів та контрактів.

Докази надання Пришибським НВК (Споживачем) будь-яких заперечень чи проведення між сторонами переговорів щодо надісланих Постачальником листів про збільшення ціни в матеріалах справи відсутні.

Додатковими угодами № 1 від 23.03.2020, № 2/3 від 30.04.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 19.11.2020, № 5 від 27.11.2020, № 6 від 31.12.2020, № 7 від 27.01.2021, укладеними між ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ та Пришибським НВК, були внесені зміни до Договору щодо розмірів планових обсягів природного газу, ціни на поставлений газ, загальної ціни договору та продовження строку дії Договору.

Зокрема, відповідно до п. 1, 2 додаткової угоди № 1 від 23.03.2020 зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 59,91149 тис. куб. м та збільшено ціну газу до 4389,00 грн.

Відповідно до п. 1, 2 додаткової угоди № 2/3 від 30.04.2020 зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 55,78467 тис. куб. м та збільшено ціну газу до 4827,90 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2/3 від 30.04.2020 сторони зменшили розмір загальної вартості Договору до 259326,02 грн, в тому числі ПДВ 43221,00 грн.

У п. 1, 2 додаткової угоди № 3 від 28.10.2020 зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 52,11622 м куб. та збільшено ціну газу до 5310,69 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 28.10.2020 сторони зменшили розмір загальної вартості Договору до 259325,99 грн, в тому числі ПДВ 43221,00 грн.

У п. 1, 2 додаткової угоди № 4 від 19.11.2020 сторони зменшили річний плановий обсяг постачання газу до 48,87566 тис. м куб та збільшено ціну газу до 5841,76 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 4 від 19.11.2020 сторони зменшили розмір загальної вартості Договору до 259325,98 грн, в тому числі ПДВ 43221,00 грн.

У п. 1, 2 додаткової угоди № 5 від 27.11.2020 сторони зменшили річний плановий обсяг постачання газу до 45,92973 тис. м куб. та збільшено ціну газу до 6425,93 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 5 від 27.11.2020 зменшено розмір загальної вартості Договору до 259325,97 грн, в тому числі ПДВ 43221,00 грн.

Пунктом 1 додаткової угоди № 6 від 31.12.2020 сторони збільшили розмір загальної вартості Договору, виклавши пункт 7.2 Договору в наступній редакції: 7.2. Загальна вартість даного договору збільшена на 20% від суми договору, а саме: на 51865,19 грн, складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного договору відповідно до актів приймання-передачі газу та послуг із замовлення (бронювання) потужності кожного газового місяця.

Пунктом 2 додаткової угоди № 6 від 31.12.2020 сторони подовжили термін дії договору, виклавши п. 14.1 Договору в наступній редакції: 14.1. Цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами. Термін дії договору в частині постачання природного газу продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року, а саме: до 28.02.2021 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

Пунктом 1 додаткової угоди № 7 від 27.01.2021 сторони погодили орієнтовний річний плановий обсяг постачання газу на 2021 рік 7,33751 тис. м куб.

У п. 2 додаткової угоди № 7 від 27.01.2021 сторони збільшили ціну газу до 7068,50 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 7 від 27.01.2021 сторони визначили розмір Загальної вартості Договору, з урахуванням його збільшення на 51865,19 грн у зв`язку з подовженням терміну дії договору на 2021 рік (додатковою угодою № 6 від 31.12.2020), виклавши пункт 7.2 Договору в наступній редакції: 7.2. Загальна вартість даного договору збільшена на 51865,19 грн, в тому числі ПДВ 8644,20 грн, складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності протягом 2020 року відповідно до актів приймання-передачі газу та послуг із замовлення (бронювання) потужності кожного газового місяця в сумі 180542,31 грн, в тому числі ПДВ 30090,38 грн, та складає разом 232407,50 грн, в тому числі ПДВ 33734,58 грн.

Таким чином, вказаними додатковими угодами до Договору було неодноразово збільшено ціну на поставку газу, а саме: додатковою угодою від 23.03.2020 № 1 збільшено ціну на газ на 10%; додатковою угодою від 30.04.2020 № 2/3 - ще на 10%; додатковою угодою від 28.10.2020 № 3 - ще на 9,999%; додатковою угодою № 4 від 19.11.2020 - ще на 10% та додатковою угодою № 5 від 27.11.2020 - ще на 9,999%, тобто у листопаді 2020 року протягом тижня ціну на газ збільшилася майже на 20%; додатковою угодою № 7 від 27.01.2021 збільшено ціну на газ ще на 10%.

Отже, фактично, ціна на газ за Договором протягом 2020 року п`ять разів змінювалась у бік збільшення, а обсяг поставки значно зменшився. А в січні 2021 року ціна на газ вкотре збільшилась ще на 10% (за додатковою угодою від 27.01.2021 № 7). При цьому, відповідно до додаткових угод від 31.12.2020 № 6 та від 27.01.2021 № 7 загальну вартість договору збільшено на 20% від суми договору, а саме: на 51865,19 грн.

На виконання умов Договору ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ поставило Пришибському НВК природний газ у загальному обсягу 54,91228 тис. м куб., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу: від 16.03.2020 № 160 на суму 36254,70 грн; від 27.04.2020 № 350 на суму 23832,92 грн; від 29.05.2020 № 448 на суму 4408,16 грн; від 27.10.2020 № 670 на суму 10,57 грн; від 18.11.2020 № 743 на суму 5514,42 грн; від 15.12.2020 № 849 на суму 45755,76 грн; від 24.12.2020 № 864 на суму 96388,92 грн; від 10.02.2021 № 159 на суму 51865,19 грн; від 11.03.2021 № 284 на суму 49233,07 грн; всього на 313263,71 грн.

Споживач - Пришибський НВК перерахував Постачальнику - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ оплату за поставлений природний газ у загальному розмірі 313263,71 грн по платіжним дорученням від 17.03.2020 № 76, від 28.04.2020 № 113, від 04.06.2020 № 159, від 29.10.2020 № 308, від 20.11.2020 № 327, від 18.12.2020 № 359, від 28.12.2020 № 379, 18.02.2021 № 17, від 14.04.2021 № 275.

Тобто, Споживачем - Пришибський НВК, який мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному з Постачальником - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ Договорі, без жодних заперечень чи проведення переговорів щодо внесення змін у Договір про збільшення ціни на поставку газу, підписав додаткові угоди № 1, № 2/3, № 3, № 4, № 5, № 7 до зазначеного Договору (внаслідок чого ціна за 1000 куб. м газу збільшилася понад 77%, а обсяг поставки газу зменшився на 29,3%) та сплатив за поставлений природний газ Постачальнику 313263,71 грн, що на 94163,71 грн більше від 219099,99 грн - суми, яка мала б бути сплачена за фактично поставлений природний газ у загальному обсягу 54,91228 тис. м куб за визначеною в Договорі первинною ціною на газ у розмірі 3990,00 грн за 1000 м куб (54,91228 тис. м куб * 3990,00 грн = 219099,99 грн). Вказаними діями були нівельовані результати відкритих торгів, адже ціна на газ змінювалась шість разів.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах),договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 вказаного Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (Постачальником) та Пришибським НВК (Споживачем) на підставі укладеного між ними договору на постачання природного газу № 32Г-2020 від 04.02.2020, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором закупівлі природного газу та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Стосовно додаткових угод до зазначеного Договору, укладених між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ст. 525-526, 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином системний аналіз положень ст. 651, 652 ЦК України та п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати це підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

Як вже зазначалося вище, укладаючи договір на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020 сторони визначили ціну за 1000,00 куб. м газу в розмірі 3990,00 грн разом з ПДВ. Проте, майже одразу після укладення Договору (16.03.2020) Постачальником (відповідачем) було ініційовано підписання низки додаткових угод до Договору, за умовами яких було збільшено ціну на газ сукупно понад 77%, що свідчить про недобросовісну ділову практику з боку Постачальника, адже загальне збільшення ціни понад 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі, суперечить вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). А отже, додаткові угоди від 23.03.2020 № 1, від 30.04.2020 № 2/3, від 28.10.2020 № 3, від 19.11.2020 № 4, від 27.11.2020 № 5, від 27.01.2021 № 7 до договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020 укладені з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідач - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ до листів про збільшення ціни постачання природного газу для обґрунтування необхідності такого збільшення додавав цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за відповідні періоди, які не є належним доказом коливання цін на ринку природного газу, оскільки не містять інформації щодо коливання ціни на рингу газу в Харківській області та динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення з моменту укладення договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32-Г-2020, що також свідчить про відсутність умов для збільшення ціни на газ відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди від 23.03.2020 № 1, від 30.04.2020 № 2/3, від 28.10.2020 № 3, від 19.11.2020 № 4, від 27.11.2020 № 5, від 27.01.2021 № 7 до договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020 були укладені з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з огляду на ч. 1 ст. 37 зазначеного Закону ці додаткові угоди є нікчемними (недійсними в силу закону), а відтак Споживач - Пришибський НВК безпідставно сплатив Постачальнику - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на підставі зазначених додаткових угод грошові кошти в сумі 94163,71 грн, у зв`язку з чим ці кошти мають бути повернуті Постачальником.

Такого висновку дійшов і Східний апеляційний господарський суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21 за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів - Пришибського НВК та ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 23.03.2020, № 2/3 від 30.04.2020, № 3 від 28.10.2020, № 4 від 19.11.2020, № 5 від 27.11.2020, № 7 від 27.01.2021 до договору № 32Г-2020 від 04.02.2020 на постачання природного газу, укладених між Пришибським НВК та ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ, та стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 94163,71 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними спірних додаткових угод, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткові угоди від 23.03.2020 № 1, від 30.04.2020 № 2/3, від 28.10.2020 № 3, від 19.11.2020 № 4, від 27.11.2020 № 5, від 27.01.2021 № 7 до договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020 укладені з порушенням п. ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі. Водночас, як зазначає апеляційний суд, правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемні правочини (оспорювані додаткові угоди до договору) є недійсними в силу закону.

Стосовно іншої частини позовних вимог (про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 94163,71 грн) апеляційний суд виходив з того, що нікчемність додаткових угод № 1, № 2/3, № 3, № 4, № 5, № 7 до договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020 (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані вказаним договором на постачання природного газу, тобто зобов`язання є договірними. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України. За умовами Договору споживачем та покупцем газу є Пришибський НВК.

Відповідно до пп. 1.5, 1.8, 1.11, 1.12, 7.3 Статуту Пришибського НВК, затвердженого наказом відділу освіти Балаклійської райдержадміністрації від 30.06.2016 № 194-ОД, комплекс є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний код. Фінансування комплексу здійснюється згідно із бюджетним законодавством. Комплекс самостійно приймає рішення і здійснює діяльність у межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України, та власним Статутом. Комплекс несе відповідальність перед собою, суспільством та державою за безпечні умови освітньої діяльності, дотримання державних стандартів освіти, дотримання договірних зобов`язань з іншими суб`єктами освітньої діяльності, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобов`язань за міжнародними угодами, дотримання фінансової дисципліни. Керівник комплексу розпоряджається в установленому порядку майном комплексу та його коштами.

Відповідно до пп. 8.3,8.5 Статуту Пришибського НВК, фінансування комплексу здійснюється його засновниками (власником) або уповноваженим ним органом, відповідно до законодавства. Джерелами фінансування комплексу є: кошти місцевого бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої та дошкільної освіти, для забезпечення навчального процесу в обсязі, визначеному Державним стандартом загальної середньої освіти та дошкільної освіти; кошти фізичних, юридичних осіб; кошти, отримані за надання платних послуг; доходи від реалізації продукції навчально-виховних майстерень, навчально-дошкільних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством.

Виділені кошти переходять у розпорядження навчального закладу, у спірних правовідносинах до Пришибського НВК, який безпосередньо перерахував їх на користь ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на виконання умов договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України, ці кошти можуть бути повернуті лише особі, яка їх сплатила.

Подібна правова позиція викладена в п. 82 постанови Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20. На необхідності визначення позивачем саме сторони спірних правочинів - юридичної особи, яка розпоряджалась бюджетними коштами та здійснювала процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів, зокрема, наголошено і в постанові Верховного суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (п. 62).

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки прокурором (в частині позовних вимог про повернення коштів у розмірі 94163,71 грн) визначено неналежного отримувача коштів у розмірі 94163,71 грн та не обґрунтовано підстав повернення коштів саме Донецькій селищній раді Ізюмського району Харківської області, правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області коштів у розмірі 94163,71 грн відсутні.

Зважаючи на висновки Східного апеляційного господарського суду у постанові від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21 та враховуючи, що факт звернення прокурора з позовом в особі неналежного отримувача коштів не позбавляє права прокурора звернутись з відповідним позовом в особі належного отримувача коштів, Ізюмська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави звернулась до Господарського суду Харківської області з даним позовом про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Пришибського ліцею безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 94163,71 грн, визначивши позивачем 1 - Пришибський ліцей, який є правонаступником Пришибського НВК та позивачем 2 - Північно-східний офіс Держаудитслужби України, який є територіальним органом Державної аудиторської служби України, з посиланням на їх бездіяльність щодо здійснення захисту інтересів держави як суб`єктів, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, у зв`язку з чим, на думку прокуратури, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та подання до суду відповідного позову.

Суд застосовує до спірних правовідносин, що виникли у даній справі, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, до розгляду якої зупинявся розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пп. 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пп. 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (п. 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пп. 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.16) і № 922/1830/19 (пп. 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.17) і № 922/1830/19 (пп. 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.18) і № 922/1830/19 (пп. 7.3)).

У постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі (п. 55).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Абзац 3 ч. 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. Підстави для відступу чи уточнення цих висновків відсутні (Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Відповідно до п. 1.10 наданої до позовної заяви копії Статуту Пришибського ліцею, зазначений заклад освіти є самостійною юридичною особою, має рахунки в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер.

Пришибський ліцей є неприбутковою бюджетною організацією та, являється комунальним закладом загальної середньої освіти, який забезпечує здобуття освіти на таких рівнях: дошкільна освіта; початкова освіта; базова освіта; профільна середня освіта (п. 1.6, 1.11 Статуту).

Згідно з п. 1.3, 1.9 Статуту, засновником Пришибського ліцею є Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області (далі по тексту - Засновник). Уповноваженим органом засновника є відділ освіти Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (далі по тексту Відділ освіти). Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування Пришибського ліцею, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво й ремонт приміщень, їх господарче обслуговування, харчування учнів.

Пунктом 1.8 Статуту визначено, що Заклад освіти має академічну, організаційну і кадрову автономію відповідно до чинного законодавства.

Автономія Закладу освіти визначається його правом, зокрема на: планування власної діяльності та формування стратегії розвитку; отримання коштів і матеріальних цінностей від органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб; розпорядження на правах оперативного управління рухомим і нерухомим майном згідно з законодавством України та цим Статутом; залишення у своєму розпорядженні і використання власних надходжень у порядку, визначеному законодавством України тощо (п. 2.9 Статуту).

Положеннями п. 7.6 Статуту передбачено, що фінансова автономія Закладу освіти в частині використання бюджетних коштів передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на укладення відповідно до законодавства цивільно-правових угод (господарських договорів) для забезпечення діяльності Закладу освіти.

Згідно з п. 5.1 Статуту, управління Закладом освіти здійснюють: Засновник або уповноважений ним орган; керівник Закладу освіти; педагогічна рада; вищий колегіальний орган громадського самоврядування Закладу освіти.

Керівництво Пришибським ліцеєм здійснює директор, який здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність Закладу освіти, а також є його представником у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах своїх повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу. Директор, в межах наданих йому повноважень, зокрема: організовує діяльність Закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності Закладу тощо (п. 5.2.1, 5.2.3 Статуту).

Пунктом 9.6 Статуту передбачено, що Засновник (тобто Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області) або уповноважений ним орган здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Пришибського ліцею.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 ГК України та Закону № 280/97-ВР, комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Таким чином, Пришибський ліцей, як комунальний заклад, створений органом місцевого самоврядування - Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області (Засновником), не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

За висновками КГС ВС, викладеними у пп. 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (пп 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (пп. 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Абз. 1, 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, Пришибський ліцей (як правонаступник Пришибського НВК) у спірних правовідносинах щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є Замовником природного газу в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за Договором комунальний заклад (Пришибський ліцей), який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За умовами договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020, який був укладений за результатами відкритих торгів та на підставі якого виникли спірні правовідносини у даній справі, Замовником (Споживачем) є Пришибський НВК, правонаступником якого є Пришибський ліцей (позивач 1).

Східним апеляційним господарським судом у постанові від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21 було встановлено, що відповідно до Статуту Пришибського НВК, виділені на фінансування вказаного закладу освіти Засновником або уповноваженим ним органом бюджетні кошти переходять у розпорядження закладу освіти, який і перерахував ці кошти на користь Постачальника - ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ відповідно до додаткових угод № 1, № 2/3, № 3, № 4, № 5, № 7 до договору на постачання природного газу від 04.02.2020 № 32Г-2020, які є нікчемними, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України, такі кошти можуть бути повернуті лише особі, яка їх сплатила, тобто Пришибському НВК. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції у справі № 922/1703/21 дійшов висновку, що прокурором (в частині позовних вимог про повернення коштів у розмірі 94163,71 грн) визначено неналежного отримувача коштів у розмірі 94163,71 грн та відмовив у задоволенні позовних вимог Ізюмської окружної прокуратури Харківської області про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області коштів у розмірі 94163,71 грн.

Саме вказані висновки Східного апеляційного господарського суду в постанові від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21 спонукали звернення Ізюмської окружної прокуратури Харківської області до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі (№ 922/1858/22) про стягнення на користь Пришибського ліцею (як правонаступника Пришибського НВК, який є Замовником та безпосереднім платником за договором № 32Г-2020 від 04.02.2020) безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 94163,71 грн.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21 набрала законної сили та в касаційному порядку не переглядалась.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта - це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

В свою чергу, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 907/969/22, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Суд зауважує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У пунктах 59-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Зважаючи на викладене та з огляду на висновки Східного апеляційного господарського суду у постанові від 13.01.2022 у справі № 922/1703/21, суд дійшов висновку, що прокурор вірно визначив позивачем - Пришибський ліцей, який є правонаступником Пришибського НВК, адже саме останній був Замовником (Покупцем) і безпосереднім платником за договором № 32Г-2020 від 04.02.2020 (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня), а відтак, в силу приписів ст. 629 та ч. 1 ст. 670 ЦК України, сплачені Покупцем за договором кошти можуть бути повернуті лише особі, яка їх сплатила, тобто Покупцю.

Стосовно підстав представництва прокурора в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, визначив Північно-східний офіс Держаудитслужби компетентним органом, позивачем, що представляє державу у відповідних відносинах.

Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43).

До повноважень Державної аудиторської служби України належить, зокрема, реалізація державного фінансового контролю через здійснення перевірки закупівель; моніторингу закупівель; здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі (пп. 2, 4 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. І вказаної постанови, міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічною права.

Наказом Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Частиною 1 ст. 1 та ст. 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні на Державну аудиторську службу України покладено функцію здійснення державного фінансового контролю, в тому числі за дотриманням законодавства про закупівлю.

Частинами 1, 2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 10 вищезазначеного Закону, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З матеріалів позову вбачається, що від 15.09.2022 за № 58вих/542 Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області було направлено Північно-східному офісу Держаудитслужби лист, в якому зазначено про виявлені порушення законодавства під час укладення додаткових угод до договору № 32Г-2020 від 04.02.2020 та повідомлено про намір прокуратури звернутись до суду з відповідним позовом про повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 94163,71 грн. Також у вказаному листі прокурор просив у випадку наміру Північно-східного офісу Держаудитслужби самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави, у найкоротший строк повідомити про це прокурору.

У відповіді на лист прокуратури (№ 202031-17/2923-2022 від 05.10.2022) Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що заходи державного фінансового контролю (моніторинг процедури закупівель) за договором № 32Г-2020 від 04.02.2020 не проводились, та, з посиланням на норми ст. 8 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній станом на 19.04.2023), повідомив про відсутність у нього повноважень на звернення до суду із відповідним позовом.

07.10.2022 за № 58вих-630 Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено Північно-східному офісу Держаудитслужби повідомлення, в якому повідомлено про те, що прокуратурою буде подано позов до суду в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби про стягнення з ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Пришибського ліцею Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 94163,71 грн.

Таким чином, Північно-східний офіс Держаудитслужби (позивач 2), отримавши лист прокуратури від 15.09.2022 № 58вих/542 про наявність відповідних порушень при укладенні спірних додаткових угод до договору, не був позбавлений можливості здійснити перевірку закупівель щодо укладеного між позивачем 1 та відповідачем договору та додаткових угод до нього, а в разі виявлення відповідних порушень - звернутись до суду з позовом до відповідача щодо усунення допущених порушень (в тому числі щодо стягнення коштів) у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Проте позивач 2 не вжив відповідних заходів, перевірку закупівель не здійснив та до суду з відповідним позовом до відповідача не звернувся.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що невжиття позивачем 2 як компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про його бездіяльність, тому прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 927/373/22, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 13.03.2024 у справі №927/535/22, від 13.03.2024 у справі № 922/1682/22.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів сплати ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ на користь Пришибського ліцею безпідставно отриманих коштів у сумі 94163,71 грн, а також не надано доказів, які б могли спростувати доводи, наведені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 94163,71 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє вказані позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 складає 2481,00 грн.

Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950,ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (61099, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 256 Б, код ЄДРПОУ 40292876) на користь Пришибського ліцею Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області (64223, Харківська область, Ізюмський район, с. Пришиб, вул. Данилевського, 70/2, код ЄДРПОУ 25457717) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 94163,71 грн.

3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗ ПОСТАЧ (61099, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 256 Б, код ЄДРПОУ 40292876) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 2481,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 23.09.2023.

СуддяН.А. Новікова