Постанова

від 18.09.2024 по справі 924/797/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/797/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Хмельницької міської ради та Громадської організації «Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 (колегія суддів: Гудак А. В. - головуючий, Мельник О. В., Олексюк Г. Є.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2023 (суддя Гладюк Ю. В.)

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Хмельницької міської ради;

2) Громадської організації "Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам"

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та зобов`язання повернути земельні ділянки,

за участю:

прокурора: Волевач М. М. (посвідчення)

відповідача-1: Крамар І. В. (самопредставництво)

відповідача-2: Іорданов К. І. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Хмельницької міської ради (далі - відповідач - 1), Громадської організації "Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам" (далі - відповідач - 2), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення 42-ї сесії відповідача - 1 від 17.06.2020 № 64 в частині пункту 9 «Надати юридичній особі земельні ділянки в постійне користування згідно з додатком 3» щодо надання Громадській організації «Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам» у постійне користування земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:29:001:0032, 6810100000:29:004:0178 (пункти 1-2 додатку 3 до рішення);

- зобов`язати відповідача - 2 повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:29:001:0032, 6810100000:29:004:0178 у комунальну власність Хмельницької міської територіальної громади в особі відповдача - 1.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку передачі земельних ділянок у постійне користування та відповідач - 1 не лише не здійснює захист цих ділянок, а й сам допустив порушення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, позов задоволено повністю.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що передача спірних земельних ділянок у постійне користування відповідачу - 2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідач - 2 не є суб`єктом користування отриманих у постійне користування земельних ділянок відповідної категорії та мета його діяльності відповідно до умов статуту не узгоджується з намірами отримання землі. Відповідач - 1 надаючи відповідачу - 2 спірні земельні ділянки без проведення земельних торгів, позбавив територіальну громаду міста можливості отримати доходи від їх продажу чи прав на них на аукціоні або одержання орендних платежів.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційних скарг відповідачі посилалися на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявники касаційних скарг вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3 Прокурор у відзивах на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просив відмовити у їх задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 17.01.2020 установчими зборами засновників Громадської організації «Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам» ухвалене рішення утворити громадську організацію.

4.2 Згідно з пунктом 2.2 статуту, затвердженого рішенням засновників, протокол установчих зборів від 17.01.2020, завданням відповідача - 2 є сприяння та допомога особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам у захисті їх прав та законних свобод; сприяння та допомога особам з інвалідністю, їх родичам та іншим особам у задоволенні їх суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших законних інтересів; сприяння та допомога особам з інвалідністю, їх родичам та іншим особам в поліпшенні їх житлових умов та/або стану житла в організації будівництва житла.

4.3 Відповідно до пункту 2.3 статуту відповідача - 2, напрямами діяльності організації за статутом є надання консультацій особам з інвалідністю їхнім родичам та іншим особам стосовно задоволення їх суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів; пошук способів задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів осіб з інвалідністю їх родичам і іншим особам; надання допомоги в задоволенні суспільних зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів особам з інвалідністю, їх родичам та іншим особам; сприяння та допомога особам з інвалідністю, їх родичам та іншим особам у поліпшенні їх житлових умов і стану житла; сприяння підготовки до будівництва житла для осіб з інвалідністю, їх родичів і інших осіб; сприяння в організації будівництва житла для осіб з інвалідністю їх родичів.

4.4 Суди встановили, що відповідач - 2 за своєю організаційно-правовою формою є громадською організацією, яка заснована фізичними особами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 24.02.2021.

4.5 16.03.2020 відповідачем - 2 подано клопотання до відповідача - 1 про надання в постійне користування земельних ділянок кадастровий номер 6810100000:29:001:0032, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул.Тернопільська, 17/1К та кадастровий номер 6810100000:29:004:0178, що розташована за адресою: м.Хмельницький, вул.Молодіжна, 26-В, що належать до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (далі - земельні ділянки).

4.6 Рішенням відповідача - 1 від 17.06.20 № 64 надано, зокрема, відповідачу - 2 земельні ділянки в постійне користування згідно з додатком 3 (пункт 9).

4.7 З витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № № НВ 6800751992022, НВ 6800751932022 від 18.08.22, вбачається, що вказані земельні ділянки належать до комунальної власності в особі Хмельницької міської ради та на праві постійного користування відповідача - 2.

4.8 Крім того встановлено, що 03.06.2021 відповідач - 2 звернувся до відповідача - 1 з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою відносно відведення спірних земельних ділянок із зміною цільового призначення з земель «для розміщення та експлуатації основних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» на землі для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

4.9 З вказаних клопотань вбачається намір відповідача - 2 використання земельних ділянок шляхом будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що в свою чергу передбачає прибутковість, що не відповідає статутної мети відповідача - 2 та не відповідає принципам неприбуткових об`єднань.

4.10 Також встановлено, що 28.09.2022 прокурор звернувся до Управління праці та соцзахисту населення Хмельницької міської ради, листом № 15/1-356 вих-22 в якому просив надати інформацію чи взаємодіє управління з відповідачем - 2, чи звертався відповідач - 2 до управління з пропозиціями, заявами, скаргами, чи залучався до процесу реалізації державної політики вирішення питань місцевого значення.

4.11 Листом управління праці та соцзахисту населення Хмельницької міської ради № 10161 від 29.09.22 повідомило прокурора, що управління не співпрацює з відповідачем - 2 та він не звертався до управління з заявами та пропозиціями щодо надання соціальних послуг, реабілітаційних заходів для осіб з інвалідністю.

4.12 28.09.2022 прокурор направив Хмельницькому обласному відділенню Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю лист № 15/1-357вих22, в якому просив надати інформацію чи співпрацює фонд з відповідачем - 2.

4.13 05.10.2022 листом № 03/1145 Хмельницьке обласне відділення Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю повідомило прокурора про те, що відповідач - 2 не звертався за допомогою до відділення Фонду в інтересах особи з інвалідністю, не звертався з програмами, які потребували фіндопомоги за рахунок державного бюджету чи в рамках партнерства, тому відділення Фонду не володіє жодною інформацією про відповідача - 2.

4.14 09.08.2022 прокурор направив до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області лист № 15/1-294 вих22, в якому просив повідомити, чи включений відповідач - 2 до Реєстру неприбуткових організацій з присвоєнням коду ознаки «неприбутковості», чи подавав він звіт про використання доходів неприбуткової організації. Листом № 6953/5/22-01-04-03-12 від 08.09.22 ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомило, що відповідач - 2 включений 04.02.2021 в реєстр неприбуткових установ, організацій за ознакою неприбутковості 0032 «громадські об`єднання», платником ПДВ він не зареєстрований.

4.15 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо процесуального статусу прокурора та міськради

4.16 Як убачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

4.17 Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.18 Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

4.19 Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

4.20 Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

4.21 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

4.22 Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема звертатись до суду з відповідним позовом).

4.23 Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

4.24 Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.25 Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

4.26 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

4.27 У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

4.28 Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

4.29 Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

4.30 Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

4.31 Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

4.32 Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі.

4.33 Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

4.34 У справі, яка розглядається, прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача - 1 та зобов`язати відповідача - 2 повернути спірні земельні ділянки у комунальну власність, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що відповідач - 1 як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті спірного рішення, внаслідок допущення порушень розпорядився земельними ділянками поза конкурентними засадами, діяв всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

4.35 При цьому, прокурор листом від 24.11.2021 повідомляв відповідача - 1 про вирішення питання щодо представництва прокуратурою інтересів держави, на що листом від 10.12.2021 відповідач - 1 інформував прокурора, що в силу процесуальних норм ним не можуть вжиті заходи представництва в судовому порядку.

4.36 Враховуючи викладене у сукупності прокурор у даній справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення

4.37 За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.38 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.39 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

4.40 Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

4.41 У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

4.42 Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.43 Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

4.44 Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

4.45 У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

4.46 Отже, за встановлених у цій справі обставин, спрямованість заявлених позовних вимог на повернення майна територіальній громаді, заявлена вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є неефективною, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним, що є підставою для відмови в позові.

4.47 Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

4.48 За вказаних обставин, оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення не дозволить ефективно відновити володіння спірними земельними ділянками, така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача - 2 повернути земельні ділянки

4.49 Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

4.50 За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

4.51 Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20.07.2020 у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18(пункт 132)).

4.52 Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

4.53 За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

4.54 Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

4.55 Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

4.56 За змістом частини першої статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

4.57 Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

4.58 У даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, вбачається, що у відповідача - 2 були відсутні правові підстави для отримання в постійне користування спірних земельних ділянок, оскільки як встановлено судами, ці ділянки надані відповідачу - 2 у користування без проведення земельних торгів, останній не є суб`єктом користування земель такої категорії та мета його діяльності за статутом не узгоджується з намірами отримання землі, тому у відповідача - 2 не виникло право користування земельними ділянками, а у прокурор відсутні можливості захистити права та інтереси держави іншим способом, ніж просити суд зобов`язати відповідача - 2 повернути ці ділянки, щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

4.59 Враховуючи вищевикладене у сукупності позовні вимоги прокурора зобов`язати відповідача-2 повернути земельні ділянки у комунальну власність Хмельницької міської територіальної громади є законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами касаційного розгляду

4.60 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.61 За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.62 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.63 Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, касаційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити. В іншій частині правові підстави для скасування судових рішень відсутні.

4.64 За вказаних обставин згідно частини 9 статті 129 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідачів оскільки спір виник внаслідок неправильних їхніх дій.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Хмельницької міської ради та Громадської організації «Громадське об`єднання осіб з інвалідністю України з надання допомоги особам з інвалідністю, їхнім родичам та іншим особам» задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.02.2023 у справі № 924/797/22 в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення Хмельницької міської ради скасувати і прийняти нове рішення - у позові відмовити.

В решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Н.О. Волковицька