Постанова

від 19.09.2024 по справі 938/140/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 938/140/22

Провадження № 22-ц/4808/1198/24

Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Томин О.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна та Верховинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на заочне рішення Верховинського районного суду, ухвалене суддею Джусом Р.В. 17 серпня 2022 року, повний текст якого складено 28 серпня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 28 066,94 грн за кредитним договором №ВLаЖГА00079754 від 26.09.2011, укладеного з ПАТ «ВіЕЙБі Банк». Позивач зазначив, що дізнався про існування оскаржуваного виконавчого напису після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 14.02.2022 державним виконавцем Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Жиколяк М.В. у виконавчому провадженні №68625482. Вважає, що виконавчий напис не відповідає вимогам закону та вчинений з порушенням діючого законодавства. Вказує, що з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у нього не було жодних договірних відносин. Так, на підставі кредитного договору №ВLаЖГА00079754 від 26.09.2011 він отримав кредитні кошти в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на строк 3 роки. Умови даного кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався були виконані та кошти повернуті у визначений умовами договору строк. Вважає, що жодної заборгованості у нього на час вчинення спірного виконавчого напису не було. Протягом 2014-2021 років ні банк, ні відповідач не повідомляли та не надсилали на адресу боржника жодних вимог про погашення заборгованості із визначенням суми. Відтак, на думку позивача, відсутні будь-які підстави стверджувати про безспірність заборгованості. Крім того, з дня виникнення права вимоги за кредитним договором від 26.09.2011 минуло більше трьох років. Також звертає увагу, що виконавчий напис вчинений на користь нового кредитора, проте всупереч вимог частини 1 статті 1082 ЦК стягувач не надсилав позивачу повідомлення про відступлення права вимоги з інформацією про розмір грошової вимоги. Приватний нотаріус не повідомляв боржника про звернення нового кредитора за здійсненням нотаріальної дії, відтак позивач був позбавлений права заперечити проти нарахованого розміру заборгованості.

Вважає, що за таких обставин приватний нотаріус, не переконавшись в безспірності розміру заборгованості, порушив Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Більше того, оскільки кредитний договір укладений з ПАТ «ВіЕйБі Банк» нотаріально не посвідчувався, то нотаріус взагалі не мав права вчиняти виконавчий напис.

Заочним рішенням Верховинського районного суду від 17 серпня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, вчинений 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 25191, за яким у безспірному порядку звернуто стягнення із ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №BLaЖГА00079754 від 26.09.2011, укладеним з ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №6795 від 27.03.2018 є - ТОВ"ФК "Кредит-Капітал", в сумі 28066,94грн за період з 27.03.2018 по 14.05.2021, таким що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 , особи яка не була учасником справи, подав апеляційну скаргу. Зазначив, що 01 липня 2022 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до якого всі права та обов`язки за кредитним договором №BLaЖГА00079754 від 26.09.2011, на підставі якого було вчинений оскаржуваний виконавчий документ, перейшли до ТОВ «Компані Фінанс», яка в цей же день відступила права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_2 . Отже, скаржник з 01.07.2022 є належним кредитором та має право вимоги до ОСОБА_1 .

Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення судом його не було залучено до справи, хоча саме він є належним відповідачем. Посилається на те, що пунктом 4 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Звертає уваги на висновок, зроблений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц відповідно до якого за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За наведених обставин просив скасувати заочне рішення Верховинського районного суду від 17 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Правом на подання відзиву інші сторони не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи не з`явились. Враховуючи належність повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ні приватним нотаріусом Данич О.Ф., ні відповідачем не надано, як самого кредитного договору, так і розрахунку заборгованості, що не дає можливості встановити наявність заборгованості та правильність розрахунку відповідачем суми заборгованості, пред`явленої нотаріусу, як безспірної. Не містить виконавчий напис нотаріуса обґрунтування періоду стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з 27.03.2018 по 14.05.2021. Крім того, в матеріалах справи відсутні договори відступлення права вимоги до стягувача від іншого правонаступника прав та обов`язків ПАТ «ВіЕйБі Банк". Відсутні також відомості щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги правонаступнику ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відомості про отримання такого повідомлення боржником ОСОБА_1 . Відповідач, не подавши відзив на позов, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеним з іншою фінансовою установою договором, та саму суму заборгованості. Суд вважав, що на день вчинення виконавчого напису, нотаріус керувався пунктом нормативного акту, який був незаконний та не чинний, і дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед банком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Встановлено, що 16 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №BLaЖГА00079754 від 26.09.2011 заборгованості у сумі 26 867,17 грн, яка складається з: 11 744,22 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8822,95 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 6300 грн прострочена заборгованість за комісією (а.с. 9).

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що заборгованість не була безспірною, а кредитний договір не був посвідчений нотаріально.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №712/11552/23

Суд встановив, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 червня 2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Ураховуючи, що між банком і позивачем кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Встановлено, що 01.07.2022 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відступило ТОВ «Компані Фінанс» права вимоги за кредитним договором №BLaЖГА00079754 від 26.09.2011.

В той же день 01.07.2022 між ТОВ Компані Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір №01/07 про відступлення права вимоги, в тому числі й за вищевказаним кредитним договором.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень статті 516 ЦК України не залежить від його думки щодо такої заміни.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року справа № 264/5957/17.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На виконання вказаних вимог закону ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2024 залучено до участі у справі правонаступника відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - ОСОБА_2 .

Скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою як правонаступник відповідача, тому необґрунтованими є його посилання на те, що в задоволенні позову слід відмовити з підстав неналежного складу сторін.

Статтею 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належним чином повідомлялось про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції. Натомість представник товариства в суд не з`являвся, про наявність правонаступника суд не повідомив.

Колегія суддів враховує, що ні суду, ні позивачу не доводилося про наявність нового кредитора у справі. Крім того дана обставина ніяким чином не впливає (не змінює) правові підстави з яких виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене апеляційний суд дійшов переконання, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Верховинського районного суду від 17 серпня 2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: О.О. Томин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року.