Ухвала

від 23.09.2024 по справі 486/1214/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 486/1214/24 Провадження № 1-кп/486/199/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську кримінальне провадження №12024152120000237 від 31.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 390, ч.4 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого КП «ЖЕО» ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.390, ч.4 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням його в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор".

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2021 року засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням до покарання у виді 4 років і 7 місяців позбавлення волі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2023 невідбуту частину строку покарання у вигляді позбавлення, волі замінено на більш м`яке, а саме на обмеження волі строком 2 роки 2 місяці 26 днів. Надалі, засуджений ОСОБА_3 30 червня 2023 року прибув для подальшого відбування покарання у виді обмеження волі до дільниці для тримання осіб, засуджених до обмеження волі ДУ «Південноукраїнської виправної колонії № 83», де 15 вересня 2023 року він був письмово ознайомлений зі схемою меж адміністративної території вказаної установи та порядком відбування покарання у виді обмеження волі, обов`язками, встановленими правилами внутрішнього розпорядку установи, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України у разі ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі. Відповідно до ст. 59 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ відбування покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, 15 вересня 2023 року засудженому ОСОБА_3 письмово роз`яснено про те, що під час відбування покарання у виді обмеження волі він повинен постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорту. Однак, під час відбування покарання у вигляді обмеження волі у засудженого ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на ухилення від відбування покарання у виді обмеження воді шляхом самовільного залишення місця обмеження волі. Реалізуючи цей умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не отримавши у встановленому порядку дозволу на вихід за межі адміністративної території вказаної вище дільниці обмеження волі, ОСОБА_3 30 травня 2024 року у період часу з 22 годин 40 хвилин до 23 години 30 хвилин самовільно залишив територію ДУ «Південноукраїнської виправної колонії № 83» та втік у невідомому напрямку. В подальшому, засуджений ОСОБА_3 31 травня 2024 року о 18 годині 40 хвилин був затриманий працівниками колонії та поліції. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, а саме у самовільному залишенні місця обмеження волі, вчинене особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі.

Окрім того, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він в період дії воєнного стану, 31.05.2024 у нічний час доби після самовільного залишення території ДУ «Південноукраїнська виправна колонія № 83» з метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи. корисливу мету та ціль незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, таємно від сторонніх осіб, в умовах воєнного стану, переконавшись, що його протиправні дії непомітні для сторонніх осіб, шляхом віджиму металевої решітки вікна приміщення майстерні комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання», що знаходиться за адресою: вулиця Паркова, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, незаконно проник до службового кабінету ремонтно-механічної дільниці, звідки із шухляди робочого столу викрав талони на дизельне паливо Energy ДП - 3 - Євро по 20 літрів кожний талон у кількості 6 штук на загальну суму 5627 гривень 52 копійки та талони на бензин А-95 - Євро 5 - ЕО на 20 літрів кожний талон у кількості 19 штук на загальну суму 18 126,00 гривень, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_3 спричинив комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційне об`єднання» матеріальний збиток на загальну суму 23 753 гривень (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят три) гривень 52 копійок з ПДВ. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням в інше приміщення.

Прокурор також зазначив про те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії нетяжкого (ч.1 ст.390 КК України) та умисного тяжкого злочину (ч.4 ст.185 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому під тяжбою отримання покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду. Крім того, у разі повернення до дільниці для тримання осіб, засуджених до обмеження волі без продовження строку дії запобіжного заходу, в силу вимог кримінально-виконавчого законодавства, що значно послаблює умови відбування покарання у виправних центрах порівняно із СІЗО, ОСОБА_3 може цим повторно скористатися, щоб залишити межі виправної колонії, впливати на свідків та вчинити нові кримінальні правопорушення.

На думку сторони обвинувачення ризики того, що ОСОБА_3 буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, посадових осіб потерпілої особи та вчинити інше кримінальне правопорушення, встановлені слідчим суддею 03.06.2024 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодним чином не зменшилися і не відпали. Запобігти ризикам шляхом обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу не є можливим, у зв`язку з тим, що такі не є достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.

Представник потерпілої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 390, ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.06.2024 застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, врахувавши строк затримання, тобто з 31.05.2024 до 29.07.2024. Ухвалою слідчого судді від 26.07.2024 строк тримання під вартою продовжено до 23.09.2024 включно.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 390, ч.4 ст.185 КК України, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховано, що ОСОБА_3 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, міцних соціальних зв`язків не має, інвалідності не має, а тому, на переконання слідчого судді, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить в повної мірі виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому, жодних правових підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не встановлено.

Приписами ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

На даний час відсутні підстави вважати, що ризики, встановлені слідчим суддею та викладені у клопотанні прокурора, а саме, ризик переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення відпали.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 390, ч.4 ст.185 КК України, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини; офіційно не працює; може переховуватись від суду; вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про обґрунтованість і доведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 217, 314-316, 331,336 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 390, ч.4 ст.185 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на термін 60 (шістдесят) днів по 22 листопада 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_1