Постанова

від 05.09.2024 по справі 441/1406/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1406/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/811/1900/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , міського голови Комарнівської міської ради Львівської області - Черевичник І.І., представника Комарнівської міської ради Львівської області - Рудницького Ю.І., директора Комунального підприємства «Комарно сервіс» - Галіва Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комарнівської міської ради Львівської області на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради, Комарнівської міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись з позовом до Комунального підприємства «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради, Комарнівської міської ради Львівської областіпро зобов`язання вчинити певні дії.

Просили зобов`язати КП «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради провести процедуру розділу обліку електроенергії в багатоквартирних будинках АДРЕСА_2 у відповідності до чинних ДБН В.2.5-23:2010, зобов`язати Комарнівську міську раду привести у відповідність до правил влаштування електроустановок (ПУЕ) та норм ДБН В.2.5-23:2010 трансформаторну підстанцію ЗТП-160 кВА 6/0,4 кВ за адресою АДРЕСА_3 з врахуванням потужностей підключених житлових будинків.

Одночасно із позовною заявою звернулись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у означеній справі.

В обґрунтування вищезазначеної заяви покликались на те, що КП «Комарно сервіс» має намір провести відключення електроенергії в житлових будинках позивачів.

Вказували, що через невжиття заходів забезпечення позову заявники, а відтак і інші співвласники багатоквартирних будинків будинки АДРЕСА_2 залишаться без постачання електроенергії що ставить під загрозу життя, здоров`я громадян та неповнолітніх дітей.

Щодо заборони передачі трансформаторної підстанції стверджували, що без вжиття заходів забезпечення позову виконати позовні вимоги щодо приведення у відповідність до правил влаштування електроустановок (ПУЕ) та норм ДБН В.2.5-23:2010 трансформаторної підстанції ЗТП-160 кВА 6/0,4 кВ буде неможливо, адже остання може перебувати у власності ПрАТ «Львівобленерго».

Вважали, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявники звернулися до суду, просили заяву задовольнити.

Просили заборонити Комарнівській міській раді до моменту ухвалення судового рішення у справі передавати на баланс або у власність трансформаторну підстанцію (нежитлову будівлю) загальною площею 24,8 кв.м. номер запису про право власності: 23932800, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1437692146209 по АДРЕСА_2 , та будь-яке обладнання що стосується постачання електроенергії до житлових будинків АДРЕСА_5 , заборонити Комунальному підприємству «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради до моменту ухвалення судового рішення у справі здійснювати відключення електроенергії в житлові будинки АДРЕСА_2 ,

Оскаржуваною ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Комарнівській міській раді Львівського району Львівської області (м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 34, Львівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 26411516), до моменту ухвалення судового рішення у справі, передавати на баланс або у власність трансформаторну підстанцію (нежитлову будівлю) загальною площею 24,8 кв.м. номер запису про право власності: 23932800, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1437692146209 по АДРЕСА_2 .

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила Комарнівська міська рада Львівської області.

В апеляційній скарзі покликається на те, що заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема відсутнє будь яке обґрунтування, яким саме чином передача трансформатоної підстанції на баланс чи у власність ПрАТ «Львівобленерго» спричинить відключення електроенергії.

Вказує, що жодного взаємозв`язку між передачею на баланс чи у власність ПрАТ «Львівобленерго» трансформаторної підстанції по вул. Городоцькій у м. Комарно та можливими відключення електроенергії у хоч якихось побутових чи промислових споживачів банально відсутнє.

Стверджує, що не доведено жодними доказами, у чому саме полягає порушення інтересів позивача внаслідок передачі трансформаторної підстанції у власність чи на баланс саме ПрАТ «Львівобленерго».

Просить ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення. Яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, міського голови Комарнівської міської ради Львівської області - Черевичник І.І., представника Комарнівської міської ради Львівської області - Рудницького Ю.І., директора Комунального підприємства «Комарно сервіс» - Галіва Л.Т. на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступних обставин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014р. нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, ^незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 4.8 постанови ВС від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати - виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з Фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову,- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу,- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Заявниками не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема :

Відсутнє будь яке обґрунтування, яким саме чином передача трансформатоної підстанції на баланс чи у власність ПрАТ «Львівобленерго» спричинить відключення електроенергії.

Суд першої інстанції не з`ясував співмірність між інтересами сторін, не встановив як забезпечення позову вплине на можливість здійснення прав та обов`язків Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, чи адекватним є дане забезпечення позову щодо інтересів сьогоднішнього власника трансформаторної підстанції по вул. Городонькій у м. Комарно. а також чи не порушується забезпеченням позову можливість здійснення нормальної життєдіяльності мешканців у м. Комарно та v чому саме конкретно полягає загроза законним правам та інтересам позивачів можливість передачі трансформаторної підстанції по АДРЕСА_2 на баланс чи у власність ПАТ «Львівобленерго».

Згідно даних ЄДРПОУ (Витяг з ЄДРПОУ додаю), основним видом діяльності ПрАТ «Львівобленерго» є 5.13 розподілення електроенергії.

Більш того, на офіційному сайті ПрАТ «Львівобленерго» (посилання https://loe.lviv.ua/page/pro_planovi_remonty) розміщена інформація про, зокрема, планові ремонтні роботи електромереж та трансформаторних підстанцій, що явно свідчить про наявність кадрових, фінансових та організаційних ресурсів для обслуговування, зокрема, і трансформатрної підстанції по АДРЕСА_2 .

За вказаних обставин, взаємозв`язку між передачею на баланс чи у власність ПрАТ «Львівобленерго» трансформаторної підстанції по вул. Городоцькій у м. Комарно та можливими відключення електроенергії у хоч якихось побутових чи промислових споживачів відсутнє.

Не доведено жодними доказами, у чому саме полягає порушення інтересів позивача внаслідок передачі трансформаторної підстанції у власність чи на баланс саме ПрАТ «Львівобленерго».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виконання майбутнього рішення суду може бути якимось чином утруднене чи унеможливлене у разі невжиття заходів забезпечення позову.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Комарнівської міської ради Львівської області підлягає до задоволення, ухвала Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року до скасування. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комарнівської міської ради Львівської області - задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.