Ухвала

від 31.10.2024 по справі 441/1406/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 441/1406/24

провадження № 61-14117ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради, Комарнівської міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили зобов`язати Комунальне підприємство «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради (далі - КП «Комарно сервіс») провести процедуру розділу обліку електроенергії в багатоквартирних будинках АДРЕСА_2 у відповідності до чинних ДБН В.2.5-23:2010, зобов`язати Комарнівську міську раду привести у відповідність до правил влаштування електроустановок (ПУЕ) та норм ДБН В.2.5-23:2010 трансформаторну підстанцію ЗТП-160 кВА 6/0,4 кВ за адресою: м. Комарно, вул. Городоцька, 30В із врахуванням потужностей підключених житлових будинків.

Одночасно із позовною заявою позивачі звернулися із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просили заборонити Комарнівській міській раді до моменту ухвалення судового рішення у справі передавати на баланс або у власність трансформаторну підстанцію (нежитлову будівлю) загальною площею 24,8 кв. м номер запису про право власності: 23932800, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1437692146209 по вул. Городоцькій м. Комарно Львівської області , та будь-яке обладнання що стосується постачання електроенергії до житлових будинків АДРЕСА_2 , заборонити КП «Комарно сервіс» до моменту ухвалення судового рішення у справі здійснювати відключення електроенергії в житлові будинки АДРЕСА_2 ,

07 червня 2024 року Городоцький районний суд Львівської області своєю ухвалою задовольнив частково заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонив Комарнівській міській раді Львівського району Львівської області передавати на баланс або у власність трансформаторну підстанцію (нежитлову будівлю), загальною площею 24,8 кв. м, номер запису про право власності: 23932800, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1437692146209, по вул. Городоцькій, м. Комарно Львівської області до моменту ухвалення судового рішення у справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що застосовані заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Комарнівська міська рада Львівської області оскаржила вказану ухвалу в апеляційному порядку.

05 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд своєю постановою задовольнив апеляційну скаргу Комарнівської міської ради Львівської області, скасував ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року та відмовив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов переконання, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм права при вирішенні питання про забезпечення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачі обґрунтували її тим, що КП «Комарно сервіс» має намір провести відключення електроенергії в житлових будинках позивачів. Вказували, що через невжиття заходів забезпечення позову заявники, а відтак і інші співвласники багатоквартирних будинків будинки АДРЕСА_2 залишаться без постачання електроенергії. Щодо заборони передачі трансформаторної підстанції стверджували, що без вжиття заходів забезпечення позову виконати позовні вимоги щодо приведення у відповідність до правил влаштування електроустановок (ПУЕ) та норм ДБН В.2.5-23:2010 трансформаторної підстанції ЗТП-160 кВА 6/0,4 кВ буде неможливо. Вважали, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявники звернулися до суду, просили заяву задовольнити.

Львівський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що заявниками в достатній мірі не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема не доведено, у чому саме полягає порушення їх інтересів внаслідок можливої передачі трансформаторної підстанції у власність чи на баланс ПрАТ «Львівобленерго» та яким чином така передача спричинить відключення електроенергії.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення є законним, ухваленим з додержанням норм права, підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржуваної постанови.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комарно сервіс» Комарнівської міської ради, Комарнівської міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов