Постанова

від 19.09.2024 по справі 363/1904/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №363/1904/23 Головуючий у 1-й інст. Лукач О.П.

Категорія 69 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування встановлених ухвалою суду заходів забезпечення позову та встановлення нового графіку спілкування батька з дитиною

у цивільній справі № 363/1904/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Лукач О.П. у м. Вишгороді Київської області

в с т а н о в и в:

07 квітня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спорту: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

08 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

09 травня 2023 року до суду від адвоката Майко М.В., в інтересах позивача за первісним позовом, надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 заяву представника позивача - адвоката Майко Марини Валентинівни про забезпечення позову - задоволено частково. Встановлено графік спілкування малолітньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його зареєстрованим місцем проживання, кожної першої та третьої суботи з 10:00 до 18:00 кожної першої та третьої неділі. Зобов`язано матір дитини - ОСОБА_3 передавати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її фактичного проживання, у зазначені вище часи та дні батькові - ОСОБА_1 . У задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.

20.02.2024 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Боднар Б.Є. подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій адвокат просить скасувати встановлені ухвалою суду від 15.05.2023 заходи забезпечення позову у справі, встановивши новий графік спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через кожні 2 календарні тижні, починаючи з понеділка першого тижня та по другу неділю другого тижня, за місцем проживання батька без присутності матері, за адресою АДРЕСА_1 , до винесення судом рішення по суті спору у справі та набрання ним законної сили.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що встановлений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 графік зустрічей з дитиною повністю нівелює роль батька житті дитини, що підтверджується висновком психолога, в тому числі і у зв`язку із тим, що мамою дитини максимально вчиняються дії для відсторонення батька від дитини, які є навмисними, позбавляє спілкування з дитиною по відеозв`язку. Вказує, що створення перешкод у спілкуванні із дитиною, навмисне відчуження дитини від батька матиме негативне руйнування сімейних та емоційних зв`язків та суперечить інтересам дитини. Вказав, що позбавлення батька - ОСОБА_1 можливості контактувати з дитиною фактично виключає будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дитиною та батьком. Також вказав, що матір своїми діями свідомо позбавляє позивача батьківської опіки над дитиною з метою створення у доньки Софії хибної думки про те, що батько її покинув, що призведе до погіршення психоемоційного зв`язку батька із донькою та може виключити батька із системи батьківсько-дитячих відносин.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Боднар Богдани Євгеніївни - задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року, встановивши графік спілкування малолітньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його зареєстрованим місцем проживання, кожні два календарних тижні місяця, починаю з понеділка першого тижня та по другу неділю другого тижня, до ухвалення судом рішення по суті спору та набрання ним чинності. Зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити безперешкодні побачення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком згідно визначеного судовим рішенням графіку та часу спілкування.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року виправлено описку, допущену у другому абзаці резолютивної частини ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2024 у цивільній справі №363/1904/23, а саме замість «кожні два календарних тижні місяця, починаю з понеділка першого тижня та по другу неділю другого тижня», вважати вірним - «через кожні два календарних тижні, починаю з понеділка першого тижня та по другу неділю другого тижня».

Не погоджуючись з ухвалою суду від 12.04.2024, ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що на її думку, суд при винесенні ухвали про забезпечення позову перебував під психологічним тиском ОСОБА_1 , який працює суддею Київського апеляційного суду, що апріорі є вищестоящим судовим органом щодо суду першої інстанції. Вказує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не досліджувалися подані нею документи, суд не взяв до уваги вік батька дитини - який є особою похилого віку, стан здоров`я батька, який хворий на невиліковні хвороби. Наголошує, що доньці 4 роки і вона в силу віку не здатна доглядати себе сама у гігієнічному питанні, а тому відповідний догляд повинна здійснювати матір дитини, а не батько, з метою формування правильного психологічного розвитку. Крім того вказує, що суд не взяв до уваги, що батько з квітня 2023 року по березень 2024 року повністю самоусунувся від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини, поклавши відповідний обов`язок виключно на матір. Крім того, Софія навчається у комунальному навчальному закладі у м. Дунаївці Хмельницької області, де освітній процес відповідає державним стандартам. Натомість освітня програма приватного садочка в с. Хотянівка - за місцем проживання батька, є відмінною, що спричинить порушення сприйняття і засвоєння двох освітніх програм одночасно та порушить гармонійний розвиток дитини. Крім того наголошує, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо створення перешкод з її боку у спілкуванні батька із донькою.

Також звертає увагу, що місце - проживання ОСОБА_1 - Київська область, є зоною підвищеної небезпеки для життя, оскільки в сучасних реаліях після широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну відбуваються часті та посилені обстріли території Києва та Київської області, а розташування будинку ОСОБА_1 в безпосередній близькості до об`єкта критичної інфраструктури, що є пріорітетною ціллю під час обстрілів, становить значну загрозу для життя і здоров`я доньки ОСОБА_5 . До того ж в будинку позивача відсутнє укриття. Таким чином вважає, що встановлений графік спілкування дитини та батька в оскаржуваній ухвалі суперечитиме інтересам дитини. Крім того, додатково звертає увагу, що ОСОБА_1 вже звертався з аналогічною заявою про забезпечення позову, проте у задоволенні цієї заяви місцевим судом було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бойчука В.П., ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не було допущено порушень норм процесуального права, ухвала суду є законною та обгрунтованою. Розгляд клопотання у строк більше п`яти днів з дня його надходження не є підставою для скасування ухвали, тим більше з урахуванням думки відповідача за первісним позовом та її представника, у суду виникла необхідність у заслуховуванні пояснень позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву. Доводи в апеляційній скарзі про те, що перебування доньки за місцем проживання батька - у Київській області поблизу критичної інфраструктури буде створювати загрозу життю дитини під час воєнних дій, є неправдивими, оскільки будинок облаштований підвалом і це достеменно відповідачу. Є надуманими твердження в апеляційній скарзі про те, що дитина не відвідувала психолога. Відповідач налаштовує дитину проти батька, стверджуючи їй, що він дід, а не тато. ОСОБА_3 перешкоджає батьку бачитися з дитиною, не надала йому доньку кілька разів без будь-яких пояснень, постійно налаштовує дитину проти батька. Доводи в апеляційній скарзі про те, що батько дитини самоусунувся від її утримання є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу на утримання дитини та сплачує аліменти.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10.05.2024 підсудність справи для апеляційного перегляду ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року визначено Житомирському апеляційному суду.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 адвокат Росинець О.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойчук В.П. проти доводів апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає її розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розгляду справи проживає разом з матір`ю, що встановлено судом під час судового розгляду справи.

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 в порядку забезпечення позову у цій справі, за клопотанням сторони позивача, встановлено графік спілкування малолітньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його зареєстрованим місцем проживання, кожної першої та третьої суботи з 10:00 до 18:00 кожної першої та третьої неділі. Зобов`язано матір дитини - ОСОБА_3 передавати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її фактичного проживання, у зазначені вище часи та дні батькові - ОСОБА_1 .

Звертаючись із заявою про скасування встановлених ухвалою суду заходів забезпечення позову та встановлення нового графіку спілкування батька з дитиною ОСОБА_1 вказував, що матір дитини створює йому перешкоди у спілкуванні із донькою, а встановленого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 часу побачень із дитиною йому недостатньо для реалізації батьківських прав.

Вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції вказав, що обраний стороною позивача за первісним позовом вид забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими вимогами та буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між малолітньою дитиною та її батьком, а тому дійшов висновку про задоволення клопотання.

Колегія суддів погоджується висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до положень п.3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У відповідності до положень частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 просить скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 та встановити такі ж заходи забезпечення позову (п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України), встановивши новий графік спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 кожні 2 календарні тижні, починаючи з понеділка першого тижня та по другу неділю другого тижня, за місцем проживання батька без присутності матері, за адресою АДРЕСА_1 , до винесення судом рішення по суті спору у справі та набрання ним законної сили.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.

Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин - визначення місця проживання дитини.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що при розгляді вказаної справи ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 застосовано заходи забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування малолітньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком у визначені судом дні.

Вирішуючи питання про необхідність скасування вжитих судом заходів забезпечення позову та встановлення нового графіку побачень для спілкування батька з донькою, суд першої інстанції дійшов висновку, що з часу постановлення ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2023 між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача за первісним позовом (батька дитини) регулярно спілкуватися з донькою, а конфлікт між батьками негативно впливає на психологічний стан малолітньої дитини. Вказані обставини підтвердилися і під час апеляційного перегляду справи.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Зазначений висновок має важливе значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить ОСОБА_1 , що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20.

На виконання вимог закону та з метою забезпечення якнайкращих інтересах дитини, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.06.2024 витребувано від Служби у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Шевченка, 1) та від Служби у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. 1 Травня, 1) висновки органу опіки та піклування щодо встановлення графіку спілкування батька ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно його заяви від 20 лютого 2024 року щодо встановлення графіку спілкування батька з дитиною.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 16.08.2024 на електронну адресу Житомирського апеляційного суду надійшов висновок органу опіки та піклування про встановлення порядку щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.08.2024 № 489, згідно якого орган опіки та піклування Вишгородської міської ради вважає за доцільне рекомендувати батьку дитини ОСОБА_1 брати участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіку: за зареєстрованим місцем проживання батька через кожні два календарних тижні, починаючи від понеділка першого тижня до другої неділі другого тижня, до ухвалення судом рішення по суті спору та набрання ним чинності без присутності матері (том 2 а.с. 77-78).

При цьому, досліджуючи питання встановлення графіку спілкування батька із донькою, органом опіки та піклування Вишгородської міської ради надано оцінку умовам проживання сторін, характеристикам моральних якостей за місцем проживання та роботи як матері, так і батька, так і матеріальній спроможності кожного із батьків утримувати дитину.

Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області своїм листом від 18.07.2024 №02-15/31 повідомила апеляційний суд про відсутність висновку щодо встановлення графіку спілкування батька з дитиною, посилаючись на те, що батько дитини до органу опіки та піклування за місцем знаходження дитини не звертався із відповідною заявою.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Колегія суддів зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Таким чином, судом встановлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їх спільної доньки в позасудовому порядку.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що сторони працюють та проживають в різних районах та областях, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину.

Донька сторін тривалий час проживає з матір`ю і емоційний контакт з батьком у певній мірі втрачається. Цьому ймовірно сприяли конфліктні стосунки між батьками.

Водночас, донька сторін, незважаючи на малолітній вік, має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька та матері, виявляє прихильність до батька, що підтверджується матеріалами справи. Однак, вочевидь ОСОБА_5 потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для неї місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дитини з батьком, який проживає на значній відстані та позбавлений більш частого спілкування із донькою, ніж за встановленим судом 15.05.2023 графіком побачень, має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів.

Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між батьком та донькою або шкідливість таких контактів для дитини, не здобуто.

Колегія суддів зазначає, що перебування дитини 2 тижні із батьком та 2 тижні із матір`ю є виправданим та співмірним заходом забезпечення позову з огляду на предмет спору, відносини між батьками та значну відстань між місцем проживання матері та батька дитини.

Як встановлено, позивач проживає у Київській області, а відповідач -у Хмельницькій області. Встановлений ухвалою суду від 15.05.2023 графік спілкування батька з дитиною за місцем його проживання у кожну першу та третю суботу та неділю кожного місяця має наслідком перебування дитини значного періоду часу в дорозі від місця проживання матері до місця проживання батька, втому від переїзду, недостатність часу для розвитку дитини шляхом відвідування дитячих розважальних закладів, інших пізнавальних програм.

Проведення часу батька з дитиною за місцем проживання матері, навіть за наявності у неї готельного бізнесу, також не є достатньо ефективним, оскільки не сприяє дитині у обізнаності її з місцем проживання батька, його побутом, умовами проживання, навколишнім оточенням та загальним середовищем за місцем знаходження житла батька.

На думку колегії суддів зазначені обставини є необхідними до вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

З огляду на наведене, встановивши приблизно однакові умови (в контексті створення умов проживання дитини), які забезпечені кожним із батьків за місцем свого проживання, та з урахуванням ускладнення стосунків між батьками щодо домовленості спілкування із дитиною, створення перешкод з боку матері у спілкуванні дитини та батька, та з урахуванням того, що крім встановленого ухвалою суду графіку, батько позбавлений можливості спілкуватися з донькою, а передача дитини від батька до матері відбувається за участі працівників поліції і супроводжується конфліктами, які можуть негативно вплинути на стан здоров`я дитини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову із встановленням нового графіку спілкування батька та доньки, який, зокрема, узгоджується із висновком органу опіки та піклування про встановлення порядку щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.08.2024 № 489, що було встановлено апеляційним судом.

ОСОБА_3 не навела в апеляційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із батьком за визначеним судом графіком можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_3 з постановленим у справі судовим рішенням та не спрямоване на забезпечення інтересів дитини, оскільки судом встановлено об`єктивні обставини, які позбавляють батька дитини спілкування з донькою та участі у її вихованні.

Численні звинувачення кожної із сторін стосовно неналежного догляду за дитиною іншою стороною, її медичного обстеження, лікування, розвитку, психологічного стану, прихильності до батьків, матеріального забезпечення мають досліджуватись судом при вирішенні спору по суті про визначення місця проживання дитини.

Доводи в апеляційній скарзі, що перебування дитини за місцем проживання батька у період війни створює загрозу для життя дитини, не можуть бути безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки в період воєнних дій та тривог уся територія України, включаючи і Хмельницьку область, не є безпечною. До того ж не є спростованою та обставина, що помешкання позивача обладнано підвальним приміщенням та може слугувати укриттям під час ворожих атак.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий Судді: