Ухвала

від 24.09.2024 по справі 363/1904/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" вересня 2024 р. Справа № 363/1904/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2024, у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа.

23.09.2024 до суду, через електродний суд, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) ОСОБА_1 подано клопотання, у якому просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12.04.2024 у цивільній справі 363/1904/23. В обґрунтування клопотання зазначає, що 19.09.2024 Житомирським апеляційним судом відмовлено у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області про забезпечення позову. ОСОБА_1 , посилаючись на воєнний стан на території України та загальновідомий факт про велику кількість жертв серед цивільного населення, перебої з електропостачанням та їх наслідки, довготривалі повітряні тривоги, під час яких усі мають знаходитись в укриттях, вказує, що місце проживання батька дитини ОСОБА_2 , де згідно ухвали суду про забезпечення позову має перебувати донька, знаходиться за 2 кілометри від критичної інфраструктури Київська ГЕС, яка є ціллю ворога та нещодавно була зазнала пошкоджень та проїзд був перекритий на добу. З метою забезпечення комфортного життя дитини, вона 30.07.2024, у законний спосіб, без необхідності згоди батька дитини, переїхала проживати до Німеччини, де вона та дитина отримали прихисток від війни. Наразі вони переїхали та проживають в передмісті Кобургу, де і зареєстровані та місцева влада подбала про їхнє комфортне перебування в цій країні, також подбала про місце в новому, надсучасному закладі дошкільної освіти для ОСОБА_3 , де вона буде вивчати іноземну мову у середовищі, яке найкраще цьому сприятиме, відвідувати інші навчальні процеси у дошкільних закладах. Також, по приїзду вона повідомила представників місцевої влади про судові справи, які тривають та розглядаються українським судами на території України, та про існуюче рішення суду, яке не можливе до виконання, з вищевикладених причин, та яке суперечить інтересам дитини. У клопотанні про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 вказує про зміну фактичних обставин справи, що унеможливлює виконання ухвали суду від 12.04.2024 та вжитих судом заходів забезпечення позову, з урахуванням найкращих інтересів дитини. Вважає, що наразі виконання ухвали суду від 12.04.2024 було б таким, що несе пряму загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини. Як наслідок, невиконання ОСОБА_1 ухвали суду від 12.04.2024 про забезпечення позову, яка перебуває на примусовому виконанні, у зв`язку чим було ініційовано позов до неї про встановлення тимчасового обмеження у праві перетину державного кордону України, після того, як вона з донькою уже були за межами території України. Також, щодо ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за невиконання рішення суду.

Так, відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення заяв, клопотань скарг та інших документів, що подаються до суду.

Перевіривши матеріали поданого ОСОБА_1 клопотання, на предмет дотримання загальних вимог цивільного процесуального законодавства щодо форми звернення до суду, судом встановлено його невідповідність нормам процесуального законодавства України, встановленими ЦПК України.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства визначений у статті 13 ЦПК України, вимагає від суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, статтею 158 ЦПК України встановлений порядок скасування заходів забезпечення позову, при цьому відсутня норма щодо вимог та форми до такої заяви/клопотання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді заяви про скасування заходів забезпечення позову, при розгляді таких заяв мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Тому, суд вважає за можливе застосувати до клопотання про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні наслідків невідповідності заяви/клопотання вимогам статті 183 ЦПК України.

Відповідно до статті 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 183 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 5 7 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Перевіривши клопотання ОСОБА_1 , яке подано до суду через електронний суд, встановлено, що воно не відповідає вимогам пунктів 6, 7 частини першої статті 183 ЦПК України, оскільки, на підтвердження підстав звернення до суду, у клопотанні відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до клопотання. При цьому, перелік додатків до клопотання без зазначення назви документу, який долучається, додаток у форматі «jpg», «pdf» не є переліком документів та інших доказів, у розумінні пункту 6 частини першої статті 183 ЦПК України, а є прикріпленими файлами.

Крім того, перевіривши перелік прикріплених файлів, встановлено, що до клопотання додано документи, складені іноземною мовою, без відповідного перекладу на державну мову, якою ведеться судочинство, що унеможливлює встановити їх зміст та на підтвердження яких обставини їх прикріплено, як докази до клопотання.

За приписами частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1, частини шостої статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно до статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Таким чином, з метою дотримання вимог статті 10 Конституції України, статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 9 ЦПК України, а також з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, що підтверджують певні обставини, на яких ґрунтуються вимоги клопотання, суд дійшов висновку, що додані до клопотання документи, необхідно перекласти на державну мову та засвідчити у встановленому порядку вірність перекладу таких документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення клопотання про скасування заходів забезпечення заявнику та одночасно роз`яснює, що це не позбавляє права заявника на повторне звернення до суду із клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 95, 158, 182, 183, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2024, у цивільній справі №363/1904/23 повернути заявнику без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.П. Лукач