Рішення

від 09.09.2024 по справі 160/17331/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуСправа №160/17331/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

02.07.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Гур`єв Андрій Альбертович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 № 499 від 31.05.2024 року про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу в редакції від 04.05.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу в редакції від 04.05.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, вступив на військову службу. ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 56 від 12.03.2022 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду водія-хіміка (військово- облікова спеціальність 790057). Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок поганого стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Даний факт підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Томаківський ЦПМСД» Томаківської селищної ради № 102 від 12.03.2024 року. Виявивши своє небажання продовжувати військову службу у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за батьком, позивач 30.04.2024 року засобами поштового зв`язку надіслав відповідачу рапорт. Військова частина НОМЕР_1 отримала рапорт 03.05.2024 року, що вбачається з офіційних відомостей веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Командування ВЧ НОМЕР_1 особисто надало відповідь № 392 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що позивач не підтвердив факт родинних зв`язків із ОСОБА_2 , оскільки у висновку лікарсько-консультативної комісії № 102 від 12.03.2024 року була допущена помилка і замість « ОСОБА_2 » був вказаний « ОСОБА_3 ». Цією відповіддю не було відмовлено у задоволенні рапорту позивача, а було конкретно вказано, що «Враховуючи викладене, після усунення зазначених вище недоліків може бути повторно розглянуто питання про звільнення Вас ( ОСОБА_1 ) з військової служби із зазначених у Вашому рапорті підстав.» У зв`язку з цим, представником позивача - адвокатом Гур`євим А.А. був надісланий супровідний лист задля усунення недоліків з висновком лікарсько- консультативної комісії № 102 від 12.03.2024 року, який виданий на « ОСОБА_2 ». Представник позивача 12.06.2024 року отримав відповідь ВЧ НОМЕР_1 від 31.05.2024 року № 499 на рапорт позивача від 30.04.2024 року про його звільнення з військової служби, в якій було зазначено, що позивач подав рапорт всупереч п. 233 Положення, а саме позивачем порушено порядок подачі рапорту по команді. Також було повідомлено, що 10.05.2024 року ВЧ НОМЕР_1 було прийнято рішення № 392 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 . Позивач не погоджується із рішенням відповідача про відмову у звільненні з військової служби, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.08.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

08.07.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне. У наданих позивачем до рапорту на звільнення з військової служби документах, а також до позовної заяви, додано копію паспорту громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 , виданого 19.03.2002 року Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області. В той же час, коли згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 у графі батько, російською мовою зазначено « ОСОБА_4 ». Отже, неможливо напевно встановити родинний зв`язок військовослужбовця і особи, яка потребує догляду. На підставі викладеного та представлених документів позивачем не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батько-син), що унеможливлює вирішення питання про наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби як у суду так і у відповідача. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.07.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій ознайомившись із змістом відзиву надає наступну відповідь. Вочевидь під час складання вище зазначених висновків була допущена помилка та вписано по-батькові ОСОБА_2 . транслітерацією, а не відповідно до правил правопису української мови. Належність висновків про стан здоров`я саме батьку позивача знаходиться поза будь-яким розумним сумнівом. Прискіпливе ставлення відповідача до правил правопису в документах є ознакою надмірного формалізму, а не встановлення фактичних обставин. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин звільнення з військової служби позивач надав допустимі, достовірні, належні та достатні докази, які в своїй сукупності підтверджують обставини для звільнення, викладені у рапорті позивача. При цьому Військова частина НОМЕР_1 не була позбавлена можливості запитати виправлені документи у позивача перед прийняттям рішення. Відповідач повинен був оцінювати рапорт позивача всебічно, з урахуванням всіх обставин, повно та об`єктивно, дотримуючись принципу балансів інтересів. Крім того, при вирішенні питання щодо звільнення з військової служби військові частини повинні враховувати також інтереси осіб, які потребують постійного догляду. В даному випадку відповідач повинен був враховувати також права, свободи та інтереси ОСОБА_2 , адже з огляду на його похилий вік (72 роки) та стан здоров`я, відсутність інших осіб які можуть здійснювати догляд, подальше перебування позивача на військовій служби прямо впливає на якість та рівень життя ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року в задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 про витребування додаткових доказів у справі відмовлено.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з довідкою начальника відділу управління персоналом Аліни Шевченко від 02.09.2024 року №273 суддя ОСОБА_6 в період з 05.08.2024 року по 09.08.2024 року, з 12.08.2024 року по 16.08.2024 року, з 19.08.2024 року по 23.08.2024 року та з 26.08.2024 року по 08.09.2024 року перебувала у щорічній відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалене в перший робочий день судді 09.09.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, вступив на військову службу.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 56 від 12.03.2022 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду водія-хіміка (військово-облікова спеціальність 790057).

Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок поганого стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Томаківський ЦПМСД» Томаківської селищної ради № 102 від 12.03.2024 року.

Виявивши своє небажання продовжувати військову службу у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за батьком, позивач 30.04.2024 року засобами поштового зв`язку надіслав відповідачу рапорт.

Військова частина НОМЕР_1 отримала рапорт 03.05.2024 року, що вбачається з офіційних відомостей веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Листом командира Військової частини НОМЕР_1 № 392 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що позивач не підтвердив факт родинних зв`язків із ОСОБА_2 та зазначено про таке. У наданих до рапорту на звільнення з військової служби документах, представлена нотаріально посвідчена копія паспорту громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 , виданого 19.03.2002 року Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області та висновок Комунального некомерційного підприємства Томаківський центр Первинної медико-санітарної допомоги Томаківської Селищної ради Лікарсько-консультативна комісія № 102 від 12.03.2024 року на ім`я « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 у графі батько, російською мовою зазначено « ОСОБА_4 », а згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 19.03.2002 року Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області ім`я батька вірно зазначається, як « ОСОБА_2 ». На підставі викладеного та представлених документів не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батько-син) та належність висновку Комунального некомерційного підприємства Томаківський центр Первинної медико-санітарної допомоги Томаківської селищної ради Лікарсько-консультативна комісія №102 від 12.03.2024 року ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, після усунення зазначених вище недоліків може бути повторно розглянуте питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби із зазначених у рапорті підстав.

У зв`язку з цим, 15.05.2024 року представником позивача - адвокатом Гур`євим А.А. був надісланий відповідачу супровідний лист задля усунення недоліків з висновком лікарсько-консультативної комісії № 102 від 12.03.2024 року, який виданий на « ОСОБА_2 ».

Військова частина НОМЕР_1 отримала супровідний лист з додатками 22.05.2024 року, що вбачається з офіційних відомостей веб-сайту «Укрпошта».

Представник позивача 12.06.2024 року отримав лист Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 року № 499, в якому було зазначено наступне. 03.05.2024 року вх. №1004 засобами поштового зв`язку Військовою частиною НОМЕР_1 було отримано рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з приводу звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" п.2, ч.4, ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. 10.05.2024 року за вих.№392 Військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення про відмову у звільнення з військової служби ОСОБА_1 та надано письмову відповідь про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з тим, що заявником не підтверджено факт родинних відносин з ОСОБА_2 (батько-син) та належність висновку Комунального некомерційного підприємства Томаківський центр Первинної медико-санітарної допомоги Томаківської Селищної ради Лікарсько-консультативна комісія № 102 від 12.03.2024 року ОСОБА_2 . 27.05.2024року Військовою частиною НОМЕР_1 отримано супровідний лист адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про розгляд рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 30.04.2024 року з урахуванням додатково наданих документів. Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. У зв`язку з тим, що заявнику листом військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2024 року за вих.№392 було відмовлено у звільненні з військової служби ОСОБА_1 необхідно повторно звернутися з відповідним рапортом про звільнення його з військової служби з урахуванням вимог пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року за наявності підстав передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у звільненні з військової служби, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Одним із видів військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Відповідно до підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення).

Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із абз. 2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

За приписами п. 213 Положення військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої ст. 26 Закону № 2232-XII.

Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюють дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Згідно із Законом № 2232-XII та Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» №1153 від 10.12.2008 року, наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року (зі змінами) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року (далі -Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Абзацом 2 п. 14.10 Інструкції визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період. Однак, такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 ч. 4, підпунктом «ґ» п. 2 ч. 5, підпунктом г п. 2 ч. 6ст. 26 Закону № 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Як встановлено судом вище, 15.05.2024 року представником позивача - адвокатом Гур`євим А.А. був надісланий відповідачу супровідний лист задля усунення недоліків, які було запропоновано відповідачем усунути при розгляді рапорту позивача від 30.04.2024 року про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за батьком, разом із висновком лікарсько-консультативної комісії № 102 від 12.03.2024 року, який виданий на « ОСОБА_2 ». Військова частина НОМЕР_1 отримала супровідний лист з додатками 22.05.2024 року, що вбачається з офіційних відомостей веб-сайту «Укрпошта».

Відповідно до п. 14. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Отже, рапорт про звільнення позивача з відповідними документами за звичайних обставин повинен був бути поданий його безпосередньому начальнику/командиру.

Суд зазначає, що, згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини 6статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 року, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, визначено, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

При цьому, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що представником відповідача жодним чином не спростовано факт подання позивачем вищезазначеного рапорту про звільнення з військової служби, однак докази його розгляду до суду не подані.

В той же час, в матеріалах справи наявний лист Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 року № 499, в якому було повідомлено, що позивач подав рапорт всупереч п. 233 Положення, а саме позивачем порушено порядок подачі рапорту по команді. Також було повідомлено, що 10.05.2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення № 392 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 .

Вказане вище свідчить про те, що відповідач взагалі не надав оцінку наявності/відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (саме вказана підстава була зазначена у рапорті позивача від 30.04.2024 року), а фактично відмовлено у звільненні позивача з військової служби у зв`язку з порушенням пункту 233 Порядку про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Отже, у даному випадку відповідачем не розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті з урахуванням супровідного листа представника позивача від 15.05.2024 року, відповідно, й не прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення командування військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту або наказ про звільнення з військової служби.

Водночас, суд зауважує, що надання будь-яких роз`яснень або заперечень не звільняє відповідача, як суб`єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби від обов`язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмови у звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки в даному випадку роз`яснення за результатами розгляду рапорту не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не може свідчити про відмову позивачу у звільненні з військової служби.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в/ч НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту позивача від 30.04.2024 року, з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником позивача 15.05.2024 року, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу в редакції від 04.05.2024 року суд виходить з наступного.

Процедура розгляду рапорту про звільнення зі служби врегульована законодавством та передбачає вчинення певних дій, зокрема підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, не надав оцінку підставі для звільнення з військової служби та доказам на підтвердження такого права, суд вважає за необхідне зобов`язати в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30.04.2024 року з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Гур`євим Андрієм Альбертовичем 15.05.2024 року про звільнення з військової служби підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

В позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн, однак позивач заявив, що докази розміру витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому на даний час судом вказане питання не досліджується.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту позивача від 30.04.2024 року, з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Гур`євим Андрієм Альбертовичем 15.05.2024 року, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) від 30.04.2024 року з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Гур`євим Андрієм Альбертовичем 15.05.2024 року про звільнення з військової служби підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна