Ухвала

від 09.10.2024 по справі 160/17331/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 жовтня 2024 рокуСправа №160/17331/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/17331/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/17331/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 09.09.2024 року, яким адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту позивача від 30.04.2024 року, з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Гур`євим Андрієм Альбертовичем 15.05.2024 року, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30.04.2024 року з урахуванням супровідного листа з додатками, поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Гур`євим Андрієм Альбертовичем 15.05.2024 року про звільнення з військової служби підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий облік і військову службу, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27.09.2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 160/17331/24, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, та стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25 000 грн.

В обгрунтування вимог викладених у заяві представник позивача зазначає, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн., які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Наразі представник позивача заявляє, що позивачем фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, на підтвердження чого долучає до заяви відповідні докази. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 09.10.2024 року.

02.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій зазначено наступне. Вважає, що представником позивача при визначенні вартості його послуг в суді першої інстанції (25000,00 грн.) було штучно завищено суму гонорару за надання юридичних послуг, оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять великого обсягу, а правовідносини між сторонами у справі в межах заявленого позову не потребують складного правового аналізу, окрім того з вказаного спору існує усталена судова практика. Також вказує, що матеріали справи не містять розрахунку вартості послуг та часу витраченого адвокатом на конкретну надану послугу, що свідчить про недоведеність понесених витрат на правову допомогу позивача у конкретній справі. З урахуванням наведеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).

У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Так, в позовній заяві було зазначено, що докази понесених витрат на правову допомогу понесених позивачем будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у відповідності до положень ст. 139 КАС України.

Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України позивачем в позовній заяві зазначено про те, що ним очікується понести витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн. та 26.09.2024 року (на третій день після ознайомлення з рішенням суду в даній справі) через підсистему «Електронний суд» подано до суду відповідні докази на підтвердження вказаних витрат.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Так, 15.04.2024 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» в особі керуючого партнера адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2064 від 18.01.2017 року укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно пп. 1.1. вказаного договору 1.1. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити адвокатському об`єднанню зазначені послуги.

Відповідно до пп.10.1-10.4 вказаного договору розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та порядок його сплати визначається сторонами у порядку, що передбачений п. 2.4. договору. Остаточний розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та/або порядок його сплати визначається сторонами шляхом підписання акту. При розрахунку вартості надання професійної правничої допомоги, вказаної в п.п. 10.1. та 10.2. цього договору, враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його адвокатами, помічниками та співробітниками, а також обсяг та складність наданих послуг. Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом.

Також 17.06.2024 року між адвокатським об`єднанням та позивачем було укладено додаткову угоду №2 до договору від 15.04.2024 року про надання правової допомоги, згідно з п. 1 якого зазначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надати професійну правничу допомогу в рамках адміністративного судочинства за позовом клієнта до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо звільнення з військової служби.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 встановлено, що загальна сума гонорару (винагороди) складає 25 000 грн. та сплачується клієнтом протягом 30 робочих днів з дня ухваленім рішення, яким закінчується провадження у справі.

За результатами надання правових послуг сторонами 24.09.2024 року підписано акт прийому-передачі наданих послуг, за яким загальна сума, що підлягає оплаті за надані послуги складає 25000 грн., які надані по даній справі.

Так, акт виконаних робіт від 24.09.2024 року наданий в підтвердження надання правової допомоги містить наступний перелік виконаних робіт та наданих послуг:

- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів;

- надання усних/письмових юридичних консультацій;

- складання, оформлення і надсилання позовної заяви;

- складання інших процесуальних документів;

- представництво інтересів клієнта в окружному адміністративному суді.

Крім вищевказаних доказів в матеріалах даної справи також міститься копія ордеру на надання правової допомоги серія АХ №1188039 від 15.05.2024 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 .

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що 02.10.2024 року відповідачем було подано до суду заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, у зв`язку із необгрунтованістю та неспівмірністю зазначених витрат на правову допомогу.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, враховуючи, що представник позивача всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах даної адміністративної справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

Оскільки представником позивача не надано вищевказаних доказів та документу, що свідчить про фактичну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/17331/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна