Рішення

від 23.09.2024 по справі 300/5182/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. справа № 300/5182/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Футерко В.Л., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (надалі ФОП ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Державної митної служби України (надалі Тернопільська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000181.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару алюмооцинкованої сталі в рулонах, та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024, яким скориговано вартість товару у більшу сторону на підставі застосування резервного методу. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартісні характеристики товару, і необґрунтовано витребував додаткові документи. На підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати вищенаведені картку відмови та рішення про коригування вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

01.08.2024 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому Тернопільська митниця заперечує щодо заявлених позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару, декларантом надано товаросупровідні документи, в яких містяться розбіжності та невідповідності. При цьому, після розпочатої консультації між митним органом та декларантом, уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, яких надано не було. У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України, вартість товару була визначена митницею самостійно. Зокрема, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 93-100).

Окрім цього, 01.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення усіх обставин справи (а.с. 116-117).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 123-125).

Представник позивача 06.08.2024 подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на помилковості доводів відповідача у відзиві, які не спростовують неправомірності оскаржуваних рішень (а.с. 128-130).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» (покупець) та компанією «Кео Sang Co., Ltd», Республіка Корея (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт договір поставки №KSK/BS-1 від 21.12.2022 (надалі Договір), згідно підпунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується доставити, а «покупець» оплатити і прийняти алюмооцинковану сталь в рулонах (надалі «Товар»), відповідно до стандартів, в номенклатурі та за цінами, зазначеними в Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 10-12).

Ціна на товар вказана у специфікаціях та інвойсах до Договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1). Загальна вартість договору складається з вартості відповідних інвойсів, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2).

Згідно п. 4.1. Договору, оплата покупцем постачальнику здійснюється згідно з умовами, зазначеними у відповідних інвойсах до цього Договору.

Відвантаження здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2020, на умовах, зазначених в інвойсах до цього договору (пункт 5.1.).

Позивачем та постачальником підписана специфікація №3 від 11.09.2023 до Договору (додаток №2), предметом якої є поставка товару: алюмооцинкована сталь в рулонах відповідно до EN10346 DX51D AZ150, з органічним покриттям AFP, непромаслена (SUPERGALUME) (далі Товар). Загальна сума специфікації 326 900,00 доларів США (+/-20%). Умови поставки: C1F Гданськ. Польща (а.с. 16-18).

У вказаній специфікації №3 від 11.09.2023 зазначено умови оплати (оплата в три стадії): перша стадія передплата 15%, яка має бути сплачена при розміщенні замовлення, протягом 3-ох днів з дати підписання специфікації; друга стадія передплата 15%, яка має бути сплачена протягом 30 днів з дати підписання специфікації; третя стадія 70%, що має бути сплачено протягом 30 днів від дати коносаменту.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію №24UA403070003062U9, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України: прокат плоский з нелегованої вуглецевої сталі, з покриттям сплавом цинку та алюмінію, у рулонах, марка сталі DX51D AZ150, розміром 0,45-0,70х1250 мм (а.с. 38-40).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, вказавши вартість 335 123,10 доларів США.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією №24UA403070003062U9 надано відповідачу такі документи:

-сертифікат якості (акт перевірки) №82531255 від 19.12.2023 (а.с. 56-61);

-пакувальний лист №б/н від 19.12.2023 (а.с. 62-64);

-рахунок-фактура (інвойс) №КБ231219-С від 19.12.2023 (а.с. 53-55);

-коносамент №234487064 від 26.12.2023 (а.с. 65-69);

-залізнична накладна №02465 від 23.03.2024 (а.с. 70-73);

-сертифікат про походження товару №К001-23-0921252 від 28.12.2023 (а.с. 74-76);

-платіжний документ №207 від 20.09.2023 (а.с. 27);

-платіжний документ №215 від 02.01.2024 (а.с. 28);

-платіжний документ №217 від 24.01.2024 (а.с. 29);

-довідку про транспортно- експедиційні витрати від 14.03.2024 (а.с. 35);

-страховий поліс №ЕКС8979863-КМС008395 від 24.12.2023 (а.с. 77-83);

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №КБК/ВБ-1 від 21.12.2022 (а.с. 10-12);

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікацію №3 від 11.09.2023 (а.с. 16-18);

-договір (контракт) про перевезення №UUT 005/23 від 15.11.2023 (а.с. 31-34);

-копія митної декларації країни відправлення №20343-23-902609Х від 19.12.2023 (а.с. 84-87).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, суд встановив, що митним органом уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару такого змісту:

«Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією» (а.с. 110).

Декларант позивача направив відповідачу повідомлення від 01.04.2024, у якому уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що всі документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості подані до митного оформлення, інші додаткові документи подаватись не будуть (а.с. 112).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом 02.04.2024 прийнято рішення №UA403000/2024/000019/2 про коригування митної вартості товару, а саме вартість визначено у сумі 388 635,63 доларів США (замість 335 123,10 доларів США, що була заявлена декларантом).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, у рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом надіслано повідомлення та повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, належать, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи, якщо з умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (частина друга статті 53 МКУ). За результатами опрацювання документів митним органом встановлено, що згідно договору транспортного експедирування від 15.11.2023 №UUT 005/23 між експедитором ТОВ «Український універсальний термінал» та ТОВ «Будсервіс Івано-Франківськ» передбачено, що експедитор має право на свій розсуд і на свій вибір залучати третіх осіб. (п. 2 договору). Відповідно до залізничної накладної від 23.03.2024 №02465. Експедитор ТОВ «Український універсальний термінал» залучає до виконанняперевезення вантажу та виконання інших послуг. що безпосередньо пов`язані з таким перевезенням третіх осіб. Проте декларантом не надано транспортно-експедиційного договору. документів. що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника. Згідно з залізничною накладною 23.03.2024 №02465 станція відправлення товару вказано Замость Бортатиче (графа 2). проте згідно коносаменту №234487064, довідки про транспортно-експедиційні витрати від 14.03.2024 (далі-довідка). порт прибуття Гданськ, Польща. Також. в гр. 24 залізничною накладною 23.03.2024 №02465 вказано документи: інвойс та пакувальний лист, які відсутні в поданих до митного оформлення документах. Також в довідці вказано рахунки №№103, 104 від 12.02.2024 та №124 від 29.02.2024, однак до митного оформлення рахунки не подано. Встановлено, що в довідці вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте. якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна. відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК). Копії платіжної інструкції від 20.09.2023 №207 на суму 49 035,00 доларів США, від 02.01.2024 №215 на суму 49 035,00 доларів США та від 24.01.2024 №217 на суму 23 7053,10 доларів США не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар. оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару. зокрема: у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, вартість поставки в якому не зазначена; не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника. яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п. 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).

Таким чином митним органом виявлені ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення за ЕМД від 06.03.2024 №UA100230/2024/504186 на рівні 1,0525 дол. США/кг., товар - «Прокат плоский з вуглецевої сталі завширшки 1250 мм, з гальванічним 55% алюмоцинковим покриттям, згідно ЕМ 10346, марка сталі DX51D AZ150 0.70X1250X C, на катушках. Використовується у власному виробництві елементів вентиляційного обладнання. Країна виробництва KR. Виробник: KG Donqbu Steel Co.. Ltd.. KR., умови поставки CIF. GDANSK (а.с. 41-42).

Враховуючи вказане вище, Тернопільська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД №24UA403070003062U9 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товарів згідно Картки №UA403070/2024/000181, у якій також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подати нову МД на підставі рішення про коригування митної вартості від 02.04.2024 №UA403000/2024/000019/2 та з урахуванням правок, що зазначені у причині відмови та строків, передбачених ст. 263 МК України.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як випливає із спірного рішення відповідача про коригування, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із розбіжностями та невідповідностями, на думку митниці, у поданих до митного оформлення документах.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: сертифікат якості (акт перевірки) №82531255 від 19.12.2023 (а.с. 56-61); пакувальний лист №б/н від 19.12.2023 (а.с. 62-64); інвойс КБ231219-С від 19.12.2023 (а.с. 53-55); коносамент №234487064 від 26.12.2023 (а.с. 65-69); залізничну накладну №02465 від 23.03.2024 (а.с. 70-73); сертифікат про походження товару №К001-23-0921252 від 28.12.2023 (а.с. 74-76); платіжний документ №207 від 20.09.2023 (а.с. 27); платіжний документ №215 від 02.01.2024 (а.с. 28); платіжний документ №217 від 24.01.2024 (а.с. 29); довідку про транспортно- експедиційні витрати від 14.03.2024 (а.с. 35); страховий поліс №ЕКС8979863-КМС008395 від 24.12.2023 (а.с. 77-83); зовнішньоекономічний договір (контракт) №КБК/ВБ-1 від 21.12.2022 (а.с. 10-12); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікацію №3 від 11.09.2023 (а.с. 16-18); договір (контракт) про перевезення №UUT 005/23 від 15.11.2023 (а.с. 31-34); копію митної декларації країни відправлення №20343-23-902609Х від 19.12.2023 (а.с. 84-87).

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору №КБК/ВБ-1 від 21.12.2022, з урахуванням Специфікації №3 від 11.09.2023 та інвойсу КБ231219-С від 19.12.2023.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, відповідач у відзиві та у спірному рішенні вказав на суперечності у товаросупровідних товарах, на підставі яких здійснено поставку товару (договорі транспортного експедирування від 15.11.2023 №UUT 005/23 та залізничній накладній від 23.03.2024 №02465), а також про те, що копії платіжних інструкцій від 20.09.2023 №207 на суму 49 035,00 доларів США, від 02.01.2024 №215 на суму 49 035,00 доларів США та від 24.01.2024 №217 на суму 237 053,10 доларів США. не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар. оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що при митній консультації митний орган не згадував про жодні розбіжності та невідповідності в документах, що стосуються транспортування товару.

Більше того, є помилковими посилання відповідача у спірному рішенні про те, що у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 14.03.2024 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України, в той час, коли у випадку, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, то послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20%.

Так, зі змісту вказаної довідки про транспортно-експедиційні витрати від 14.03.2024 слідує, що за транспортні послуги на території України передбачено у вартості ПДВ, зокрема у пункті 5 вказано «Транспортно-експедиторське обслуговування (Україна) ПДВ 20% 549 грн 00 коп.» (а.с. 35).

Щодо доводів відповідача про неможливість із платіжних інструкцій співставити з поставкою оцінюваного товару через те, що у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, суд звертає увагу на таке.

Пунктами 10 і 15 ч. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що платіжна інструкція повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу, водночас, платник заповнює такий реквізит платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України (тобто жодного обов`язку зазначити рахунок-фактуру немає).

Суд встановив, що у платіжних інструкціях від 20.09.2023 №207, від 02.01.2024 №215 та від 24.01.2024 №217, тобто у банківських платіжних документах, що стосуються товару, містяться реквізити продавця («Кео Sang Co., Ltd») та його адреса, банківські реквізити продавця товару (р/р НОМЕР_1 , SWIFT-код IBKOKRSEXXX), які збігаються із даними, які містяться у договорі №КБК/ВБ-1 від 21.12.2022, а також у Специфікації №3 від 11.09.2023 та інвойсі КБ231219-С від 19.12.2023, які, як уже зазначено вище, є невід`ємною частиною договору.

Тобто, зазначаючи у призначенні платежу реквізити договору, треба мати на увазі, що Специфікація №3 та інвойсі КБ231219-С є також частиною договору.

Отже, суд вважає, що банківські документи (платіжні інструкції від 20.09.2023 №207, від 02.01.2024 №215 та від 24.01.2024 №217) є співставними із поставкою оцінюваного товару.

Ба більше, сплачені суми згідно вказаних платіжних документів від 20.09.2023 №207 на суму 49 035,00 доларів США, від 02.01.2024 №215 на суму 49 035,00 доларів США та від 24.01.2024 №217 на суму 237 053,10 доларів США є співставними з умовами Специфікації №3 від 11.09.2023,зокрема щодо оплати в три стадії (перша передплата 15%, яка має бути сплачена при розміщенні замовлення, протягом 3-ох днів з дати підписання специфікації; друга стадія передплата 15%, яка має бути сплачена протягом 30 днів з дати підписання специфікації; третя стадія 70%, що має бути сплачено протягом 30 днів від дати коносаменту (а.с. 16-18, 27-29)

Окрім цього, загальна сума коштів, сплачених позивачем згідно вказаних платіжних інструкцій становить 335 123,10 доларів США, тобто відповідає сумі, яка вказана в інвойсі КБ231219-С від 19.12.2023 (а.с. 53-55).

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність розбіжностей у документах, поданих позивачем митному органу. Тому, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 року у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, відповідач не надав суду доказу, який би спростував зміст поданих декларантом позивача документів, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Республіки Корея інформації про не відчуження позивачу товару прокату плоского з нелегованої вуглецевої сталі, з покриттям сплавом цинку та алюмінію, у рулонах чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний товар.

Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД від 06.03.2024 №UA100230/2024/504186 (як на таку, що стосується, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару).

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, зокрема під час проведення консультацій, не зазначено в запиті до декларанта, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000181 є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам МК України і підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024 та картка відмови у митному оформленні товарів №UA403070/2024/000181 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» сплачений судовий збір в розмірі 18 587,21 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (код ЄДРПОУ 36733819, вул. І.Макуха, 41А, м. Івано-Франківськ, 76014) до Тернопільської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43985576, вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000181.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43985576, вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (код ЄДРПОУ 36733819, вул. І.Макуха, 41А, м. Івано-Франківськ, 76014) сплачений судовий збір у розмірі 18587 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 21 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та Тернопільській митниці Державної митної служби України рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.