Ухвала

від 07.10.2024 по справі 300/5182/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті додаткового рішення

"07" жовтня 2024 р.справа № 300/5182/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання адвоката Футерка В.Л. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000019/2 від 02.04.2024. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000181. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» сплачений судовий збір у розмірі 18 587,21 грн.

30.09.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» скеровано заяву представника позивача адвоката Футерка В.Л. щодо вирішення питання про судові витрати, у якому просив ухвалити додаткове судове рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача у сумі 7 270,00 грн. В обґрунтування клопотання зазначено, що надання позивачу професійної правничої допомоги та представництво його в суді у справі здійснювалося адвокатом Футерком В.Л. на підставі договору про надання правничої допомоги №24/06-50 від 10.06.2024. Окрім того, представник позивача зазначив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано позивачу послуги з перекладу документів з англійської і корейської мов на українську мову (а.с. 150-151).

04.10.2024 представником відповідача направлено до суду заперечення щодо заявлених до стягнення з Тернопільської митниці судових витрат (витрат на оплату правничої допомоги та витрат, пов`язаних із перекладом документів), в якому зазначила, що заявлене клопотання представника позивача не підлягає задоволенню, оскільки розмір таких витрат є необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, а витрати, пов`язані з перекладом документів в сумі 7 270,00 грн не підтверджені належними та допустимими доказами.

Розглянувши вказану заяву представника позивача та матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно змісту адміністративного позову, представник позивача зазначив про те, що на підставі абз. 2 ч. 7 ст. 139 КАС України докази витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом встановлено, що клопотання про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача подано з дотриманням строків, передбачених частиною 7 статті 139 КАС України.

Також суд встановив, що в матеріалах справи містяться наступні докази, долучені представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу: копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.06.2024 серія АТ №1072592 (а.с. 45), копія договору про надання правничої допомоги №24/06-50 від 10.06.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» (далі Клієнт) та адвокатом Футерком В.Л. (далі Адвокат) (а.с. 152-153).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору, Адвокат відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Сторони домовились про те, що розмір плати за надання правової допомоги визначається за фактично відпрацьований адвокатом час за домовленістю сторін (п. 4.1 Договору).

Окрім цього, до заяви про клопотання про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача долучено акт від 25.09.2024 приймання передачі-наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №24/06-50/1 від 10.06.2024, акт виконаних робіт 4336ago, 4337ago від 20.07.2024, рахунок №4336ago, 4337ago від 20.07.2024 та платіжну інструкцію №9618 від 26.07.2024 (а.с. 154-155).

Суд зазначає. що згідно з частиною 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Суд зауважує, що жодного фінансового документа, що свідчить про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, представником позивача не надано.

Як уже зазначено судом, такий факт може бути доведено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана позиція узгоджується із висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №810/795/18 (адміністративне провадження №К/9901/8770/19) та від 20.06.2019 по справі №821/440/17 (адміністративне провадження №К/9901/34320/18).

Окрім того, суд зазначає на суперечності між документами, наданими представником позивача суду. Так, згідно наданого ордера на надання правничої (правової) допомоги від 25.06.2024 серія АТ №1072592, такий видано на підставі договору про надання правничої допомоги №24/06-50 від 10.06.2024 (а.с. 45). Такий договір №24/06-50 від 10.06.2024 міститься в матеріалах справи (а.с. 152-153).

Водночас, представником позивача долучено копію акту приймання передачі-наданих послуг від 25.09.2024 за договором про надання правничої допомоги №24/06-50/1, тобто іншого договору, який суду не надано.

Більше того, відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, з поданого акту не вбачається кількість витраченого часу адвоката, а така послуга як «Виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (підготовка засвідчених копій документів, їх передання перекладачу, отримання документів від перекладача, складення супровідного листа, подання документів до канцелярії суду)» не є послугою правового характеру, а фактично в даному випадку є послугою з перекладу документів, складених іноземною мовою, компенсація витрат за яку представником позивача заявлена окремо.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою,

Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на послуги перекладача в розмірі 7 270,00 грн, сплачених відповідно до платіжної інструкції №9618 від 26.07.2024 (зв. ст. а.с. 155), то суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина 3 статті 137 Кодексу)

Згідно з частинами 6, 7 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на виконання ухвали суду від 08.07.2024 надано нотаріально засвідчені копії перекладів документів, складених англійською та корейською мовами, зокрема:

1)інвойсу №KS231219-C від 19.12.2023;

2)сертифікату якості (акту перевірки) №82531255 від 19.12.2023;

3)пакувального листа б/н (до інвойсу №KS231219-C від 19.12.2023);

4)коносаменту №234487064 від 26.12.2023;

5)сертифікату походження №К001-23-0921252 від 28.12.2023;

6)страхового полісу №EKC8979863-KMC008395 від 24.12.2023;

7)митної декларації країни відправлення №20343-23-902609X від 19.12.2023.

При цьому, суд зазначає, що такий переклад, як свідчить із штампів на перекладених документах, здійснено Бюро перекладів «Соната», зокрема перекладачем ОСОБА_2 . Вказане підтверджується і записом приватного нотаріуса Тимків Ю.С., якою на перекладених документах засвідчено справжність підпису перекладача ОСОБА_3 (а.с. 54-55, 57-61, 63-64, 66-69, 75-76, 78-83, 85-87).

Разом із тим, на підтвердження понесення витрат на такий переклад документів представником позивача надано акт виконаних робіт 4336ago, 4337ago від 20.07.2024, рахунок №4336ago, 4337ago від 20.07.2024 та платіжну інструкцію №9618 від 26.07.2024 (а.с. 154-155).

Однак, суд звертає увагу, що вказані документи не підтверджують понесення позивачем витрат на здійснення перекладу ОСОБА_2 , оскільки згідно наведених документів, оплата у сумі 7 270,00 грн проведена за переклад, здійснений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, перекладені саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , внаслідок чого суд дійшов переконання про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених витрат на послуги перекладача.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заява №19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, а також із залученням перекладача, та, як наслідок, у задоволенні клопотання представника позивача про винесення додаткового рішення слід відмовити.

Згідно частини 4 статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-246, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Футерка В.Л. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.