Ухвала

від 23.09.2024 по справі 320/43928/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 вересня 2024 року м. Київ Справа № 320/43928/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву Заступника керівника Львівської обласної прокуратури Шаравара Ігора Васильовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, спеціального дозволу ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_1 в інтересах держави із позовом до Державної служби геології та надр України , у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України від 15.09.2011 № 69 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТзОВ «ПАРІ» згідно з п. 3 Додатку 1 «Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

2. Визнати протиправними та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.10.2011 № 5398, виданий ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ».

Відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з такого.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що адміністративний позов пред`явлено прокурором в межах права на звернення до суду на захист державних інтересів. Прокурор вказує, зокрема, що необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу в забезпеченні надання права користування надрами на конкурентних засадах і, як наслідок, одержання якомога більшого прибутку від реалізації дозвільного документа, відтак, звернення прокурора із цим позовом здійснюється в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді. При цьому захист інтересів держави може вимагати визнання суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльності якого призвели або можуть призвести до порушення інтересів держави, відповідачем у справі. У такому разі уповноважений орган не може бути ініціатором судового розгляду, а тому прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді саме як самостійний учасник справи (набуває статусу позивача).

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

За результатом вивчення позовної заяви на відповідність її вимогам процесуального закону, суд констатує наявність суттєвих недоліків процесуального характеру, які унеможливлюють відкриття провадження у справі, виходячи з такого.

Так, всупереч частини п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, хоча прокурор визначив себе як позивач.

В свою чергу, прокурор у позовній заяві звертає увагу на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах або на відсутність повноважень у такого органу на звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що в силу положень діючого законодавства, зокрема, Закону України від 04 листопада 1999 року "Про державну геологічну службу України", постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, якою затверджено Положення Державну службу геології та надр України, та, на виконання вимог процесуального закону, обумовленого частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор жодним чином не обґрунтував та документально не підтвердив відповідними доказами, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність його захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з урахуванням висновків, покладених в основу рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99.

Так, у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Таким чином Конституцією України передбачено дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

Буквальний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що прокурор має право звертатись до суду із позовом лише у визначених законом випадках.

З огляду на викладене, суд констатує, що прокурор має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави лише у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу.

Суд зазначає, що прокурор повинен обґрунтувати необхідність його ініціативи судового захисту інтересів держави, у тому числі й роль, статус та значення відповідного суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Такий статус уповноваженого органу в судовому процесі має визначатися виходячи з кожної конкретної ситуації з урахуванням усіх обставин справи. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відтак, за вказаним позовом прокурор не обґрунтував належним чином та не навів достатніх доводів та обґрунтувань права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, у зв`язку із чим, вказана позовна заява не відповідає вимогам ч. 7 ст. 169 КАС України, яка визначає, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Також суд зазначає, що за приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

За змістом позовних вимог прокурор оскаржує наказ Державної служби геології і надр України від 15.09.2011 № 69 в частині та дозвіл на користування надрами від 25.10.2011 №5398, виданий ТзОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ».

Позивачем подано до суду заяву із проханням визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та поновити строк звернення, в якій про поважність причин пропуску строку зазначає про те, що після прийняття відповідачем протоколу, наказу та дозволу на користування надрами, органи прокуратури не володіли усіма документами, що стали підставою для прийняття таких рішень. Також вказує на триваюче правопорушення, які почались із протиправно вчинених дій чи бездіяльності, прийняття протиправних рішень.

Ознайомившись із обґрунтуванням прокурора поважності причин пропуску строку, посилання серед іншого, на висновки Верховного Суду у справах № 21-2343во07, №804/401/17, №133/1173/17, №822/973/17, №361/6571/16-а та інші, суд зазначає про відсутність у заяві достатніх доводів та обґрунтувань поважності причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та зауважує, що позиція Верховного Суду викладена у запропонованій позивачем практиці стосується зовсім іншого предмету спору, між іншими сторонами щодо триваючого правопорушення у сфері містобудівної діяльності, факт якого було встановлено та протягом тривалого часу вимоги припису не виконані.

Суд зазначає позивачу, що посилання на те, що органи прокуратури не володіли достатніми документами, що стали підставою для прийняття спірних рішень, не нівелює від обов`язку належним чином обґрунтовувати позивача підстави виникнення спірних правовідносин, початок їх виникнення, право на звернення до суду враховуючи вимоги законодавства щодо дотримання суб`єктом звернення до суду строків звернення із позовом та обов`язку обґрунтовувати і доводити поважність пропуску останнього, враховуючи предмет спору, який стосується рішень відповідача 2011 року, також наданий до справи запит Львівської обласної прокуратури від 07.08.2024 "12-1144 вих.24 надісланий до Державної служби геології та надр України із метою надати можливість ознайомитись із матеріалами, що стали підставою для видачі спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, ТОВ "ПАРІ НАФТОГАЗ" із посиланням в такому на ст. 16 Кодексу України Про надра, вказуючи на перевірку документів щодо дотримання порядку надання дозволів через проведення належного аукціону.

Також суд зауважує позивачу, що обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду тим, що поданий позов спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні спеціально значимого питання законності передачі у користування надр, яке проведене із порушенням вимог чинного законодавства не є належною та достатньою підставою для врахування судом як поважною причиною пропуску визначеного законодавством строку звернення до суду.

Суд зазначає, що за ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративно судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вище викладене, суддя приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доводів, доказів в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, відповідно позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- обґрунтування права на звернення до суду із даним позовом;

- обґрунтовану заяву (клопотання) щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Заступника керівника Львівської обласної прокуратури Шаравара Ігора Васильовича в інтересах держави до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, спеціального дозволу, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Войтович І.І.