Постанова

від 18.09.2024 по справі 260/5710/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5710/23 пров. № А/857/16643/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Іванчулинець Д.В.) про відмову у задоволенні клопотання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород 31 травня 2024 року у справі №260/5710/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2124083502:03:001:0100 до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області внести зміни в Державний земельний кадастр та віднести земельну ділянку з кадастровим номером 2124083502:03:001:0100 до земель: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування форелевого господарства. Зазначене рішення набрало законної сили 13.02.2024.

17.05.2024 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось в суд із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом від 07.03.2024 у справі №260/5710/23 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що доводи наведені в обґрунтування підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню стосуються предмету позову та не відповідають вимога статті 374 КАС України, яка зокрема обумовлює критерії визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та винести постанову, якою визнати виконавчий лист №260/5710/23 від 07.03.2024 таким, що не підлягає виконанню. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано того, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введений в дію «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок», який не містить цільове призначення земельної ділянки для обслуговування форелевого господарства. Скаржник зазначає, що у Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відсутня можливість виконати зобов`язання відповідно до виконавчого листа №260/5710/23 та віднести земельну ділянку з кадастровим номером 2124083502:03:001:0100 до земель: категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування форелевого господарства, оскільки законодавство не передбачає названого виду цільового призначення земельної ділянки, а тому такий виконавчий документ не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та винести постанову, якою визнати виконавчий лист №260/5710/23 від 07.03.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Згідно КП «Діловодство спеціалізованого суду», 07 березня 2024 року по справі № 260/5710/23 видано виконавчий лист, який представник позивача одержав 18 березня 2024 року, що підтверджується відміткою на заяві про видачу документу.

04 квітня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Ярош Сергієм Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74630325 за вищезазначеним документом.

Вважаючи, що виконавчий лист №260/5710/23 від 07.03.2024 повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відсутня можливість виконати зобов`язання за даним виконавчим листом, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось із заявою до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом наведеної норм вказані підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, як то видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання.

Матеріально правові підстави вказують на відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Скаржник вказує, що обов`язок боржника внести зміни в Державний земельний кадастр припинився у зв`язку із внесенням змін до законодавства постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»

Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтями 14 та 370 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закону №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зокрема зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, виконавчий лист у справі видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, судом, який ухвалив судове рішення.

Статтею 63 Закону №1404-VIII установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII є закінчення виконавчого провадження.

При цьому, як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України від 15 жовтня 2009 року, практика якого в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права, право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Враховуючи, що скаржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що виконавчий лист видано помилково або, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, чи має місце добровільне виконання судового рішення боржником або ж іншою особою, інших причин, які могли б стати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не наведено, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви скаржника.

Також колегія суддів відхиляє аргументи апелянта щодо неможливість виконання рішення суду через внесення змін до профільного законодавства, оскільки такі зміни існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції і були предметом судової перевірки під час розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що незгода з судовим рішенням не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначеною частиною 2 статті 374 КАС України, а може бути підставою для подання апеляційної чи касаційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовим рішенням суду першої інстанції і такі доводи не дають передбачених законом підстав для нівелювання судового рішення, яке є обов`язкове згідно вимог Конституції та процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 370, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №260/5710/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко