Ухвала

від 23.09.2024 по справі 580/3465/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 580/3465/23

адміністративне провадження № К/990/33838/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудлаєм Максимом Олексійовичем, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №580/3465/23 за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної військової адміністрації Черкаської області про розірвання трудового договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної та матеріальної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Золотоніської районної військової адміністрації Черкаської області, в якому просила:

- розірвати безстроковий трудовий договір між позивачем та відповідачем, відповідно до вимог частини третьої статті 86 Закону України "Про державну службу", частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати відповідача провести оформлення припинення трудового договору, з виплатою усіх належних від роботодавця на день звільнення сум (виплата вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку; 315,79 грн недоплаченого посадового окладу за січень 2022 року, 2028,73 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачувалася у червні 2022 року, компенсація за усі дні невикористаної щорічної відпустки), відповідно до вимог статей 44, 47, 116 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з відповідача на користь позивача 11 423,37 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 07 квітня 2023 року по дату винесення судового рішення, що набрало законної сили;

- стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн моральної шкоди;

- стягнути з відповідача на користь позивача 2 696,90 грн матеріальної шкоди;

- зобов`язати відповідача розрахувати заборгованість зі сплати ЄСВ перед позивачем, погасити її та подати відповідні відомості до Пенсійного фонду України;

- стягнути з відповідача на користь позивача 8 400,00 грн понесених нею витрат на правову допомогу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудлаєм Максимом Олексійовичем, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №580/3465/23 повернуто особі, яка її подала.

03 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудлаєм Максимом Олексійовичем, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №580/3465/23.

Суддя Смокович М.І. з 18 вересня до 20 вересня 2024 року перебував у відпустці, відповідно до наказу від 13 вересня 2024 року №1852/0/5-24.

Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу суддів з відпустки.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржниця посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявниці, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проте скаржниця не обґрунтувала у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, та як, на її думку, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтувала підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржницею не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржниця також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з пунктами 1, 2 частини другої статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, із системного аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку з недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Отож указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено статтею 353 КАС України, а скасування судових рішень та ухвалення нового.

Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, Суд зазначає, що вказана справа розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції, з урахуванням категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у ній, вирішив розглядати її в порядку загального позовного провадження та не визначив її як справу незначної складності.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржницею не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З огляду на зазначене, клопотання скаржниці про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кудлаєм Максимом Олексійовичем, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №580/3465/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.

Суддя О.Р.Радишевська