Постанова

від 07.11.2011 по справі 2а-7709/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 р. № 2а-7709/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Потабенко В.А.,

суддів Костецького Н.В., Гулика А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів -1, -2 Писарєва О.Ю., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці Державної митної служби України про визнання нечинним наказу, визнання незаконною відмови у прийнятті на роботі, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі Львівська митниця), Державної митної служби України (надалі - ДМС України), в якому, згідно заяв про уточнення позовних вимог, просить визнати нечинним наказ Західної регіональної митниці Яворівської митниці № 52-к від 28.02.2007 року про її звільнення з роботи, визнати незаконною відмову Західної регіональної митниці у прийнятті на роботу та поновити її на роботі з 01.03.2007 року у сектор митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста "Краковець", стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка станом на день розгляду справи становить 195163,74 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилається на те, що мала переважне право на залишення на роботі згідно КЗпП України. В зв`язку з наведеним її слід поновити з дня звільнення на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, просила його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - 1, - 2 проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні 21.07.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Позивачку було правомірно звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки було здійснено ліквідацію Яворівської митниці, а в подальшому і Західної регіональної митниці. При цьому з метою забезпечення працевлаштування вивільнюваних працівників Яворівська митниця, у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України, подала до державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення ОСОБА_1 . Крім того, наголошено на тому, що мала місце саме ліквідація, а не реорганізація Яворівської митниці, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки Львівська митниця не є правонаступником ні Яворівської митниці, ні Західної регіональної митниці, не проводила звільнення позивачки, відтак, не зобов`язана приймати її на роботу та виплачувати зарплату за час вимушеного прогулу.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача -1, -2, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка 28.02.2007 року була звільнена з посади заступника начальника відділу митної вартості та номенклатури - начальника сектора контролю митної вартості, класифікації та номенклатури Яворівської митниці згідно наказу № 52-к від 28.02.2007 року. Підставою для звільнення в наказі зазначена ліквідація Яворівської митниці відповідно до наказу Держмитслужби України № 1051 від 27.11.2006 року.

Згідно наказу Державної митної служби України від 27.11.2006 року №1051 ліквідовано, зокрема, Яворівську митницю та створено підпорядкований Західній регіональній митниці митний пост «Краковець».

29.01.2008 року наказом Державної митної служби України №61 з 01.05.2008 року ліквідовано Західну регіональну митницю.

Наказом від 29.01.2008 року №64 Державною митною службою створено Львівську митницю.

Дана справа неодноразово розглядалась судами.

У відповідності до вимог ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.09.2009 року зазначено, що судами не досліджені докази, які б свідчили про те, що відбулась саме ліквідація Яворівської митниці, а не інші зміни в організації виробництва і праці.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.05.2011 року зазначено, що судами не досліджено чи була можливість перевести позивача за його згодою на іншу роботу, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Досліджуючи питання ліквідації згаданих митниць, судом було витребувано від державного реєстратора Яворівської РДА пакет документів, який подавався Яворівською митницею для реєстрації припинення юридичної особи.

З аналізу вказаних документів, а також наказів про ліквідацію митних органів, зокрема, № 1051 від 27.11.2006 року, № 785 від 15.09.2006 року, довідки про проведення перевірки від 30.03.2007 року, а також спеціального витягу з ЄДР від 10.10.2011 року вбачається, що мала місце саме ліквідація митного органу Яворівської митниці, незважаючи на те, що Західна регіональна митниця мала ті ж самі повноваження та функції та була створена на матеріальній базі попередньої митниці.

Згідно п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, які стосуються змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З урахуванням висновків суду про те, що Яворівська митниця була саме ліквідована, а не відбулись зміни в організації виробництва і праці, можливість перевести позивачку на іншу роботу була відсутня. Тому безпідставними є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання нечинним наказу Західної регіональної митниці Яворівської митниці № 52-к від 28.02.2007 року про її звільнення з роботи.

Також слід відмовити у задоволенні вимоги щодо визнання незаконною відмови Західної регіональної митниці у прийнятті ОСОБА_1 на роботу та поновлення її на роботі з 01.03.2007 року у секторі митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста "Краковець", оскільки, як вже зазначалось вище і було встановлено ухвалою ВАСУ від 25.05.2011 року, Західна регіональна митниця не була правонаступником Яворівської митниці позивачка і поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, на якій вона до звільнення не працювала, було б порушенням ч. 1 ст. 235 КЗпП України.

Звідси, у задоволенні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка станом на день розгляду справи становить 195163,74 грн., слід відмовити.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що Яворівською митницею було порушено право позивачки на проходження публічної служби.

Так, зокрема, ст. 184 КЗпП України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Слід зауважити, що вказана норма вважається дотриманою, якщо жінку працевлаштовано в перший день звільнення, тобто немає перерви між звільненням і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше підприємство.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, одинокою матір`ю при наявності дитини до чотирнадцяти років, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 від 17.03.2005 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 07.12.2004 року.

Таким чином, на Яворівську митницю, ще до ліквідації, покладався обов`язок щодо обов`язкового працевлаштування позивачки, який виконаний не був.

Судом не береться до уваги твердження представника відповідача -1, -2 про те, що з метою забезпечення працевлаштування вивільнюваних працівників Яворівська митниця подала до державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення ОСОБА_1 , оскільки, як вже було зазначено вище, обов`язок працевлаштувати позивачку покладався не на державну службу зайнятості, а на Яворівську митницю.

Відповідно до статті 55 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України, у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суд зазначає, що ліквідація (припинення діяльності) суб`єкта владних повноважень (в даному випадку Яворівської митниці, а в подальшому - і Західної регіональної митниці) не може бути підставою для відмови ОСОБА_1 у відновленні її порушеного права.

На думку суду, саме на відповідачів Львівську митницю ДМСУ та Державну митну службу України слід покласти солідарний обов`язок по відновленню прав позивачки.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлений судом факт порушення права позивачки на проходження публічної служби та обираючи спосіб захисту цього права, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Державну митну службу України, Львівську митницю ДМСУ працевлаштувати з 01.03.2007 року ОСОБА_1 , звільнену на підставі наказу № 52-к від 28.02.2007 року.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, з урахуванням наведеного, а також вимог ст. 9 КАС України, беручи до уваги той факт, що суду невідомий середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , який мав би виплачуватись в зв`язку з обов`язковим працевлаштуванням, суд вважає, що слід зобов`язати Державну митну службу України та Львівську митницю ДМСУ нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.03.2007 року (дня обов`язкового працевлаштування) по 07.11.2011 року (останній день розгляду справи судом).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачами дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України працевлаштувати з 01.03.2007 року ОСОБА_1 , звільнену на підставі наказу № 52-к від 28.02.2007 року.

Зобов`язати Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2007 року по 07.11.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.