Ухвала

від 30.09.2014 по справі 2а-7709/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/33459/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці, Державної митної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та з урахуванням позовних вимог просила визнати протиправним наказ Західної регіональної митниці - Яворівської митниці № 12-К від 28.02.2007 року про її звільнення з роботи, визнати незаконною відмову Західної регіональної митниці у прийнятті на роботу та поновити її на роботі з 01.03.2007 року у сектор митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста «Краковець», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка станом на день розгляду справи становить 195163,74 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року позов, задоволено частково, а саме: зобов'язано Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України працевлаштувати з 01.03.2007 року ОСОБА_4, звільнену на підставі наказу № 52-к від 28.02.2007 року, зобов'язано Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2007 року по 07.11.2011 року, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року та прийнято нову якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнено частково.

Зобов'язано Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України працевлаштувати з 01 березня 2007 року ОСОБА_4, звільнену на підставі наказу № 52-к від 28 лютого 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_4 не погодилась з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Наказом Державної митної служби України від 27.11.2006 р. № 1051 ліквідовано Яворівську митницю, визнано недійсним відповідний код митниці та з 01.12.2006р. розпочато процедуру ліквідації митниці. Тим же наказом створено та підпорядковано Західній регіональній митниці митний пост «Краковець».

ОСОБА_4, 28.02.2007 року була звільнена з посади заступника, начальника відділу митної вартості та номенклатури - начальника сектора контролю митної вартості, класифікації та номенклатури Яворівської митниці згідно наказу № 52-к від 28.02.2007 року. Підставою для звільнення в наказі зазначена ліквідація Яворівської митниці відповідно до наказу Держмитслужби України № 1051 від 27.11.2006 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з наказом про її звільнення від 28.07.2007 року, ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з урахуванням ч.2 ст. 11 КАС України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з того, що Яворською митницею було порушене право позивачки на проходження публічної служби. Та зобов'язав Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України працевлаштувати з 01.03.2007 року ОСОБА_4, звільнену на підставі наказу № 52-к від 28.02.2007 року, зобов'язав Державну митну службу Львівську митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2007 року по 07.11.2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд погодився з порушеним правом позивача щодо її звільнення з публічної служби, проте вказав, що суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивачки допустився помилкового застосування норм матеріального права, посилаючись на те, що до вказаних правовідносин не слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 235 КЗпП, оскільки, підстав для поновлення позивачки на роботі не має.

Свої висновки обґрунтовував наступними правовими нормами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2009 року зазначено, що судами не досліджені докази, які б свідчили про те, що відбулась саме ліквідація Яворівської митниці, а не інші зміни в організації виробництва і праці. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2011 року зазначено, що судами не досліджено чи була можливість перевести позивачку за її згодою на іншу роботу, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Судом першої інстанції досліджуючи питання ліквідації згаданих митниць, було витребувано документи, які подавались Яворівською митницею для реєстрації припинення юридичної особи та проаналізувавши такі, а також накази про ліквідацію митних органів, зокрема, № 1051 від 27.11.2006 року, № 785 від 15.09.2006 року, довідки про проведення перевірки від 30.03.2007 року, а також спеціального витягу з ЄДР від 10.10.2011 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що мала місце ліквідація митного органу - Яворівської митниці, незважаючи на те, що Західна регіональна митниця мала ті ж самі повноваження та функції та була створена на матеріальній базі попередньої митниці.

З огляду на вказане та згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України та з врахуванням висновків суду про те, що Яворівська митниця була ліквідована, і не відбулись зміни в організації виробництва і праці, можливість перевести позивачку на іншу роботу була відсутня, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для визнання нечинним наказу Західної регіональної митниці - Яворівської митниці № 52-к від 28.02.2007 року про звільнення позивачки з роботи.

Також суд касаційної інстанції погоджується з необґрунтованістю позовних вимог про визнання незаконною відмови Західної регіональної митниці у прийнятті позивача на роботу та поновлення її на роботі з 01.03.2007 року у секторі митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста «Краковець».

Яворівською митницею було порушеної право позивачки на проходження публічної служби, зокрема не дотримано вимог ст. 184 КЗпП України, де встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням, обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

При цьому вказана норма вважається дотриманою, якщо жінку працевлаштовано в перший день звільнення, тобто немає перерви між звільненням і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше підприємство, установу, організацію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 була особою, в сім'ї якої немає інших працюючих осіб з самостійним заробітком, одинокою матір'ю при наявності дитини до чотирнадцяти років.

Відтак, на Яворівську митницю, ще до ліквідації, покладався обов'язок щодо обов'язкового працевлаштування позивачки, який виконаний не був.

При визначенні процесуального правонаступництва слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача, а у разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відтак з огляду на вказане, вимоги ст.ст. 55, 56 Конституції України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що саме на відповідачів - Львівську митницю ДМСУ та Державну митну службу України слід покласти солідарний обов'язок по відновленню прав позивачки.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - без змін, якщо визнає, що суди апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець