Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2а-7709/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 4790/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним наказу, визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі - Львівська митниця), Державної митної служби України (надалі - ДМС України), в якому, згідно заяв про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним наказ Західної регіональної митниці - Яворівської митниці № 12-К від 28.02.2007 року про її звільнення з роботи, визнати незаконною відмову Західної регіональної митниці у прийнятті на роботу та поновити її на роботі з 01.03.2007 року у сектор митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста «Краковець», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка станом на день розгляду справи становить 195163,74 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року позов, з врахуванням ст. 162 КАС України, було задоволено частково, а саме зобов'язано Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної

служби України працевлаштувати з 01.03.2007 року ОСОБА_1, звільнену на підставі наказу № 52-к від 28.02.2007 року, зобов'язано Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2007 року по 07.11.2011 року, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що всупереч вимог ст. 184 КЗпП України, ще до ліквідації Яворівської митниці, де працювала позивачка, покладався обов'язок щодо обов'язкового працевлаштування позивачки, який не був виконаний, відтак з огляду на те, що в даному випадку правонаступниками після ліквідації такої є відповідачі Державна митна служба України та Львівська митниця, то саме на них слід покласти обов'язок, щодо обов'язкового працевлаштування позивачки. Крім того, суд вважав, що на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно вимог ст. 235 КЗпП України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачі Державна митна служба України та Львівська митниця подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційні скарги мотивують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема вказують на те, що ними виконано обов'язок щодо працевлаштування позивачки, крім того суд не міг задовольняти позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачку не поновлялось на роботі.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг та просить такі задовольнити.

Позивач заперечила проти доводів апеляційних скарг та просить такі відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд вважає, що такі слід задовольнити частково.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка 28.02.2007 року була звільнена з посади заступника, начальника відділу митної вартості та номенклатури - начальника сектора контролю митної вартості, класифікації та номенклатури Яворівської митниці згідно наказу № 52-к від 28.02.2007 року. Підставою для звільнення в наказі зазначена ліквідація Яворівської митниці відповідно до наказу Держмитслужби України № 1051 від 27.11.2006 року.

Як встановлено судом, згідно наказу Державної митної служби України від 27.11.2006 року № 1051 ліквідовано, зокрема, Яворівську митницю та створено підпорядкований Західній регіональній митниці митний пост «Краковець».

29.01.2008 року наказом Державної митної служби України №61 з 01.05.2008 року ліквідовано Західну регіональну митницю.

Наказом від 29.01.2008 року № 64 Державною митною службою створено Львівську митницю.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідності до вимог ч. 5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.09.2009 року зазначено, що судами не досліджені докази, які б свідчили про те, що відбулась саме ліквідація Яворівської митниці, а не інші зміни в організації виробництва і праці. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.05.2011 року зазначено, що судами не досліджено чи була можливість перевести позивачку за її згодою на іншу роботу, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Судом першої інстанції досліджуючи питання ліквідації згаданих митниць, було витребувано документи, які подавались Яворівською митницею для реєстрації припинення юридичної особи та проаналізувавши такі, а також накази про ліквідацію митних органів, зокрема, № 1051 від 27.11.2006 року, № 785 від 15.09.2006 року, довідки про проведення перевірки від 30.03.2007 року, а також спеціального витягу з ЄДР від 10.10.2011 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що мала місце ліквідація митного органу - Яворівської митниці, незважаючи на те, що Західна регіональна митниця мала ті ж самі повноваження та функції та була створена на матеріальній базі попередньої

митниці.

З огляду на вказане та згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України та з врахуванням висновків суду про те, що Яворівська митниця була ліквідована, і не відбулись зміни в організації виробництва і праці, можливість перевести позивачку на іншу роботу була відсутня, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для визнання нечинним наказу Західної регіональної митниці - Яворівської митниці № 52-к від 28.02.2007 року про звільнення позивачки з роботи.

Вірними також є висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову про визнання незаконною відмови Західної регіональної митниці у прийнятті ОСОБА_1 на роботу та поновлення її на роботі з 01.03.2007 року у секторі митної вартості, номенклатури та класифікації митного поста «Краковець».

Поряд з цим суд першої інстанції правильно встановив, що Яворівською митницею було порушеної право позивачки на проходження публічної служби, зокрема не дотримано вимог ст. 184 КЗпП України, де встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням, обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що вказана норма вважається дотриманою, якщо жінку працевлаштовано в перший день звільнення, тобто немає перерви між звільненням і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше підприємство, установу, організацію.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була особою, в сім'ї якої немає інших працюючих осіб з самостійним заробітком, одинокою матір'ю при наявності дитини до чотирнадцяти років.

Відтак, на Яворівську митницю, ще до ліквідації, покладався обов'язок щодо обов'язкового працевлаштування позивачки, який виконаний не був.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги покликання представника відповідачів на те, що з метою забезпечення працевлаштування вивільнюваних працівників Яворівська митниця подала до державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення ОСОБА_1, оскільки, це не вказує на виконання вимог ст. 184 КЗпП України.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що відповідно до статті 55 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача, а у разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відтак з огляду на вказане, вимоги ст. 55, 56 Конституції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме на відповідачів - Львівську митницю ДМСУ та Державну митну службу України слід покласти солідарний обов'язок по відновленню прав позивачки.

Крім того, суд першої інстанції з огляду на вимоги ч. 2 ст. 11, ст. 162 КАС України, обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідачів поновити порушенні права позивачки.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивачки допустився помилкового застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, підстав для поновлення позивачки на роботі не має, то до вказаних правовідносин не слід застосовувати зазначену вище норму.

Враховуючи те, що суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року в справі № 2а-7709/11/1370 скасувати та прийняти нову якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Державну митну службу України та Львівську митницю Державної митної служби України працевлаштувати з 01 березня 2007 року ОСОБА_1, звільнену на підставі наказу № 52-к від 28 лютого 2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я. Олендер

Судді: С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 28.04.2010 року.