Постанова

від 11.09.2024 по справі 756/767/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 756/767/23

провадження № 61-4635св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Газтранзит» з іноземними інвестиціями,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кравцем Ростиславом Юрійовичем , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у складі судді Діденко Є. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Голуб С. А., Мостової Г. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями (далі - ПрАТ «Газтранзит»), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 06 січня 2023 року № 1-к про його звільнення з роботи;

- поновити його на посаді головного бухгалтера ПрАТ «Газтранзит»;

- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення до дня ухвалення рішення у справі.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 18 вересня 2001 року його було переведено на постійну роботу головним бухгалтером ПрАТ «Газтранзит».

Наказом ПрАТ «Газтранзит» від 06 січня 2023 року № 1-к його звільнено з роботи з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки ним не було допущено порушення трудових обов`язків. Крім того, оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання порушення, що стало підставою для його звільнення.

Так, 30 листопада 2022 року йому передали незавізовану і непідписану копію договору № 17/IF-2022 з компанією IntegraFerm e.U. (Австрія). Цього ж дня він подав т. в. о. голови правління ПрАТ «Газтранзит» Деркачову В. І. службову записку № 40, в якій вказав, зокрема, що нові проекти, пов`язані з непрофільною діяльністю та незрозумілою направленістю, слід проводити після затвердження загальними зборами кошторису і економічного обґрунтування.

Після подання службової записки йому запропонували написати заяву про звільнення.

01 грудня 2022 року він отримав інвойс (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) на користь компанії IntegraFerm e.U. (Австрія) на суму 62 181,00 євро, у якому містилося посилання на договір № 17/IF-2022 з вказівкою т. в. о. голови правління Деркачова В. І. щодо його оплатити, однак він відмовився здійснити цей платіж.

02 грудня 2022 року створено комісію з проведення службового розслідування щодо відмови позивача від здійснення платежу та відсторонено його від роботи.

Позивач вказує, що діяв у межах своїх посадових обов`язків і не здійснив платіж, оскільки йому не надали оригіналу підписаного договору. Також у наказі про звільнення не встановлено конкретно, які посадові обов`язки він не виконав, а підстава для звільнення містить лише посилання на акт службового розслідування і чітко не сформульована. Відповідач не обґрунтував тяжкості обраного виду стягнення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 23 травня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що реальною причиною невиконання позивачем вказівки керівника сформувати і здійснити платіж була його незгода із запровадженням підприємством нового проекту, а не відсутність договору, на що позивач став посилатися вже після завершення службового розслідування.

Також суд звернув увагу на те, що, обіймаючи відповідальну посаду та маючи значний досвід роботи, позивач мав усвідомлювати значення і передбачати наслідки своєї поведінки, а також відповідальність, яка може настати у цьому випадку. Так, статтею 41 КЗпП України передбачено особливу, більш сувору дисциплінарну відповідальність для спеціальних суб`єктів, через їх відповідальне становище, зокрема для посади позивача.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги форму вини, обставини порушення трудових обов`язків і його можливі наслідки, суд першої інстанції погодився із висновком роботодавця про кваліфікацію дій позивача як одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Київський апеляційний суд постановою від 04 березня 2024 рокуапеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. залишив без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Встановлений факт порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків мав умисну форму вини, яка полягала в тому, що позивач свідомо не виконав доручення керівника, оскільки не був згодний із запровадженням підприємством певного проекту.

Тим самим позивач намагався перешкодити обраному керівництвом шляху розвитку підприємства, що не відноситься до його компетенції. Своїми діями позивач фактично перешкоджав фінансово-господарській діяльності підприємства, що могло мати наслідком невиконання договору і застосування штрафних санкцій.

Крім того, апеляційний суд наголосив, що відповідач надав докази і пояснення щодо особливої важливості укладеного договору для подальшого економічного розвитку підприємства, тривалості переддоговірної роботи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2024 року ОСОБА_1 через представника Кравця Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 759/5787/17, від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справах № 345/472/19 і № 760/4126/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18, від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що в наказі про його звільнення не зазначається, яка саме дія чи бездіяльність призвела до одноразового грубого порушення трудових обов`язків головного бухгалтера, в чому саме полягає одноразове грубе порушення.

Крім того, рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення, а не просто посилання на норму статті та на підставу - акт службового розслідування.

Вказує, що до 30 листопада 2022 року йому взагалі не було відомо про наміри ПрАТ «Газтранзит» укласти з компанією IntegraFerm e.U. (Австрія) договір щодо розробки базового інжинірингу та обґрунтування будівництва комплексу з переробки зерна пшениці для виробництва біоетанолу. Він бачив лише проект договору, а тому вважав, що проведення платежу за таким договором призведе до нецільового використання грошових коштів, про що подав відповідні службові записки.

Крім того, станом на 01-02 грудня 2022 року він не мав інформації про умови договору, фактичну суму, яку необхідно перерахувати як аванс, виходячи з умов договору, та, відповідно, інформації щодо необхідності нарахування та сплати податку на додану вартість.

Зауважує, що повернув керівництву цифровий ключ відразу після того, як йому повідомили про відсторонення від роботи та початок службового розслідування.

Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну працівником шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Аргументи інших учасників справи

09 травня 2024 року ПрАТ «Газтранзит» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

21 травня 2024 року ОСОБА_1 через представника Кравця Р. Ю. подав відповідь на відзив ПрАТ «Газтранзит» на його касаційну скаргу, вякій просив відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю.

22 травня 2024 року ПрАТ «Газтранзит» подало письмові пояснення на відповідь на відзив, уяких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.

08 травня 2023 року справа № 756/767/23 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2024 рокупризначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

На підставі наказу від 18 вересня 2001 року № 55а-к ОСОБА_1 з 19 вересня 2001 року обіймав посаду головного бухгалтера ПрАТ «Газтранзит».

Положенням про управління бухгалтерського обліку та звітності, затвердженим головою правління ПрАТ «Газтранзит» 30 грудня 2013 року (далі - Положення), передбачено, що управління бухгалтерського обліку та звітності очолює головний бухгалтер на основі єдиноначальності. Основними функціями головного бухгалтера є взаємодія з керівництвом (виконання вказівок, розпоряджень, організація виконання роботи управлінням відповідно до затверджених планів), взаємодія з іншими підрозділами.

У пункті 6.1 Положення визначено право головного бухгалтера вимагати від персоналу та інших структурних підрозділів правильного оформлення первинних документів з фінансової та господарської діяльності перед поданням їх в бухгалтерію.

Згідно з пунктом 6.2 Положення головний бухгалтер несе відповідальність за невиконання або недобросовісне виконання своїх обов`язків.

У пунктах 1.2, 3.7 Посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої головою правління ПрАТ «Газтранзит» 21 січня 2020 року (далі - Посадова інструкція), передбачено, що головний бухгалтер підпорядковується і працює під керівництвом голови правління. Головний бухгалтер повинен забезпечити виконання та оформлення документів з фінансово-господарських операцій у відповідності з діючим законодавством. Забороняється приймати до виконання і оформляти документи з операцій, що протирічать чинному законодавству і встановленому порядку щодо приймання, зберігання і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

30 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримав примірник договору № 17/IF-2022, сторонами якого є ПрАТ «Газтранзит» та компанія IntegraFerm e.U. (Австрія), у непідписаному вигляді.

Цього ж дня, 30 листопада 2022 року, ОСОБА_1 подав на ім`я т. в. о. голови правління ПрАТ «Газтранзит» Деркачова В. І. службову записку № 40, у якій зазначив про неможливість впровадження нових проектів, пов`язаних з непрофільною діяльністю та нецільовим використанням коштів підприємства, запропонував всі непрофільні проекти і напрямки проводити після затвердження загальними зборами.

01 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав інвойс (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) на користь компанії IntegraFerm e.U. (Австрія) на суму 62 181,00 євро, у якому міститься посилання на договір № 17/IF-2022 з вказівкою т. в. о. голови правління ПрАТ «Газтранзит» щодо його оплатити. 01 та 02 грудня 2022 року позивач не провів зазначений платіж.

Наказом ПрАТ «Газтранзит» від 02 грудня 2022 року № 69-з за результатами відмови головного бухгалтера ОСОБА_1 щодо формування і здійснення платежу на адресу компанії IntegraFerm e.U. (Австрія) (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) вирішено створити комісію з проведення службового розслідування.

Наказом ПрАТ «Газтранзит» від 02 грудня 2022 року № 70-з головного бухгалтера ОСОБА_1 з 05 грудня 2022 року відсторонено від здійснення повноважень на час проведення службового розслідування.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав службову записку № 41 (дата складання - 02 грудня 2022 року), у якій зазначив, що йому скасовано доступ до операцій з банківськими рахунками, що, на його думку, є результатом того, що у службовій записці № 40 він вказав про недопустимість проведення платежів, не пов`язаних з основною діяльністю товариства.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 проінформовано про початок службового розслідування та запропоновано надати до 07 грудня 2022 року пояснення щодо причин відмови сформувати та здійснити платіж на адресу компанії IntegraFerm e.U. (Австрія) (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022).

Цього ж дня, 05 грудня 2022 року, ОСОБА_1 письмово повідомив роботодавця про те, що він надасть письмові пояснення після отримання від ПрАТ «Газтранзит» відповіді на запит адвокатського об`єднання, яке представляє його інтереси.

05 грудня, 09 грудня, 16 грудня та 22 грудня 2022 року на поштову адресу ПрАТ «Газтранзит» були надіслані адвокатські запити в інтересах ОСОБА_1 , які стосувалися надання копій документів.

Суди також з`ясували, що 09 грудня 2022 року голова комісії з проведення службового розслідуванняПрАТ «Газтранзит» повідомив т. в. о. голови правління про завершення службового розслідування.

Цього ж дня, 09 грудня 2022 року,ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що 30 листопада 2022 року до нього звернувся керівник УЕФ ОСОБА_4 та повідомив, що планується підписання договору № 1-17/IF-2022 між ПрАТ «Газтранзит» та компанією IntegraFerm e.U. (А), і надав незавізовану та непідписану з боку ПрАТ «Газтранзит» копію договору. Ознайомившись з текстом договору, він підготував службову записку № 40 з інформацією щодо необхідності проведення першочергових дій для поліпшення фінансового стану товариства. 01 грудня 2022 року йому передали інвойс (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) до договору з розпорядженням т. в. о. голови правління «Бухгалтерії сплатити». Однак він не мав інформації щодо знаходження оригіналу підписаного договору, дати його підписання та відповіді на службову записку від 30 листопада 2022 року. Провести сплату за зовнішньоекономічним договором, не маючи самого договору як первинного документа, неможливо. Він як головний бухгалтер має право вимагати належного оформлення документів. До банківської установи необхідно надати оригінал договору, інакше платіж не буде проведено. У зв`язку з цим він проінформував про неможливість виконання доручення. 05 грудня 2022 року йому стало відомо, що договір був підписаний т. в. о. голови правління ще 28 листопада 2022 року.

13 грудня 2022 року ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами службового розслідування та надав додаткові пояснення, у яких не погодився з висновками та обставинами, викладеними у акті службового розслідування. Також наполягав, що причиною непроведення платежу стала відсутність у нього оригіналу договору.

У акті службового розслідування від 13 грудня 2022 року вказано, що 02 грудня 2022 року т. в. о. голови правління ПрАТ «Газтранзит» Деркачов В. І. встановив факт відмови головного бухгалтера ОСОБА_1 щодо формування та здійснення платежу на адресу компанії IntegraFerm e.U. (А) (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022). Під час службового розслідування були досліджені документи, опитані працівники товариства. Службовим розслідуванням встановлено, що 28 грудня 2022 року між ПрАТ «Газтранзит» та компанією IntegraFerm e.U. (А) укладено договір № 1-17/IF-2022 щодо розробки базового інжинірингу та обґрунтування будівництва комплексу з переробки зерна пшениці для виробництва біоетанолу на промисловому майданчику КС «Тарутине» в Одеській області. Договір укладений т. в. о. голови правління у межах компетенції. Статтями 6, 7 Договору передбачена ціна 98 700,00 євро, передплата за перший етап становить 62 181,00 євро та повинна бути здійснена протягом п`яти банківських днів з дня підписання договору. Згідно з пунктом 9.3 Загальних умов постачання у разі невиконання ПрАТ «Газтранзит» своїх фінансових зобов`язань, компанія IntegraFerm e.U. (А) має право нараховувати відсотки на заборгованість у розмірі 7,5 % вище відповідної базової ставки Європейського центрального банку. 30 листопада 2022 року під час обговорення поточної діяльності товариства т. в. о. голови правління Деркачов В. І. повідомив головному бухгалтеру ОСОБА_1 , що найближчим часом треба буде здійснити платіж в іноземній валюті (євро) на користь компанії IntegraFerm e.U. (А), на прохання ОСОБА_1 йому був наданий текст договору для ознайомлення. 01 грудня 2022 року т. в. о. голови правління Деркачов В. І. дав вказівку управлінню бухгалтерського обліку та звітності здійснити відповідний платіж на користь компанії IntegraFerm e.U. (А) у розмірі 62 181,00 євро, вказавши про це в інвойсі на сплату. Головний бухгалтер ОСОБА_1 відмовився сформувати та здійснити відповідний платіж, аргументуючи це нецільовим використанням коштів. Також в акті наголошено на проведеній тривалій переддоговірній роботі щодо укладення вказаного договору та його важливості для підприємства. Зазначено про незгоду головного бухгалтера з планом керівництва щодо розвитку підприємства, а також про те, що ОСОБА_1 відмовився повернути електронні ключі для роботи у банківській системі, що унеможливило оперативне здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. 02 грудня 2022 року було здійснено поїздку до Центру видачі електронних ключів для заміни цифрових ключів. 06 грудня 2022 року після переоформлення цифрових ключів заступник головного бухгалтера ОСОБА_5 сформувала і провела платіж на користь компанії IntegraFerm e.U. (А).

У висновках акта службового розслідування від 13 грудня 2022 року зазначено, що у відмові головного бухгалтера ОСОБА_1 сформувати та здійснити платіж вбачаються порушення основних функцій управління бухгалтерського обліку та звітності (забезпечення обліку грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів; своєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, що пов`язані з їх переміщенням; забезпечення достовірного обліку витрат виробництва, виконання кошторису витрат, реалізації послуг, контроль за дотриманням встановлених правил оформлення відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, штатної, фінансової та касової дисципліни); порушення функцій головного бухгалтера - взаємодія з керівництвом підприємства; порушення пункту 3.7 Посадової інструкції, а саме незабезпечення виконання та оформлення документів з фінансово-господарських операцій у відповідності з діючим законодавством; дії ОСОБА_1 могли призвести до застосування штрафних санкцій з боку контрагентів підприємства.

Наказом ПрАТ «Газтранзит» від 06 січня 2023 року № 1-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера за одноразове грубе порушення трудових обов`язків згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, підстава - акт службового розслідування від 13 грудня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою та другою статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має враховувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне керування роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21).

Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнано таким, на яке розповсюджується дія пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальними нормативними актами та законодавством про працю.

Упостанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 505/1452/19 (провадження № 61-7382св22) вказано, що за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке може бути зафіксоване і в інших актах.

Упостанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення працівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що:

- ОСОБА_1 обіймав посаду головного бухгалтера ПрАТ «Газтранзит»;

- згідно з Посадовою інструкцією головний бухгалтер зобов`язаний забезпечувати дотримання вимог законодавства України, яке регулює фінансово-господарську діяльність підприємства; раціональну систему документообігу, застосування прогресивних форм і методів ведення бухгалтерського обліку на базі сучасної обчислювальної техніки, яка дозволяє здійснювати суворий контроль за раціональним і економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (пункт 3.2). Головний бухгалтер повинен дотримуватись встановлених правил оформлення первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку (пункт 3.5). Документи, які є підставою для приймання та видачі коштів і товарно-матеріальних цінностей, а також кредит і розрахункові зобов`язання повинні підписуватись Головою Правління і головним бухгалтером або уповноваженими ними особами. Надання права підписання документів цим особам повинно бути оформлено наказом по Підприємству (пункт 3.6). Головний бухгалтер повинен забезпечити виконання та оформлення документів з фінансово-господарських операцій у відповідності з діючим законодавством. Забороняється приймати до виконання і оформляти документи з операцій, що протирічать чинному законодавству і встановленому порядку по прийманню, зберіганню і витрачанню коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей (пункт 3.7);

- 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримав примірник договору № 17/IF-2022, сторонами якого є ПрАТ «Газтранзит» та компанія IntegraFerm e.U. (Австрія), у непідписаному вигляді. Вказане підтверджується матеріалами службового розслідування і письмовими поясненнями позивача;

- 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав на ім`я т. в. о. голови правління Деркачова В. І. службову записку № 40, у якій зазначив про неможливість впровадження нових проектів, пов`язаних з непрофільною діяльністю та нецільовим використанням коштів підприємства, запропонував всі непрофільні проекти і напрямки проводити після затвердження загальними зборами;

- 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав інвойс (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) на користь компанії IntegraFerm e.U. (Австрія) на суму 62 181,00 євро, у якому міститься посилання на договір 17/IF-2022, з вказівкою від т. в. о. голови правління щодо його оплатити. 01 та 02 грудня 2022 року позивач не провів зазначений платіж;

- 09 грудня 2022 року, тобто після завершення службового розслідування, однак до моменту складання акта службового розслідування від 13 грудня 2022 року, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що 30 листопада 2022 року до нього звернувся керівник УЕФ ОСОБА_4 та повідомив, що планується підписання договору № 1-17/IF-2022 між ПрАТ «Газтранзит» та компанією IntegraFerm e.U. (А), і надав незавізовану та непідписану з боку ПрАТ «Газтранзит» копію договору. Ознайомившись з текстом договору, він підготував службову записку № 40 з інформацією щодо необхідності проведення першочергових дій для поліпшення фінансового стану товариства. 01 грудня 2022 року йому передали інвойс (invoice 1-17/IF-2022 dated 29/11/2022) до договору з розпорядженням т. в. о. голови правління «Бухгалтерії сплатити». Однак він не мав інформації щодо знаходження оригіналу підписаного договору, дати його підписання та відповіді на службову записку від 30 листопада 2022 року. Провести сплату за зовнішньоекономічним договором, не маючи самого договору як первинного документа, неможливо. Він як головний бухгалтер має право вимагати належного оформлення документів. До банківської установи необхідно надати оригінал договору, інакше платіж не буде проведено. У зв`язку з цим він проінформував про неможливість виконання доручення. 05 грудня 2022 року йому стало відомо, що договір був підписаний т. в. о. голови правління ще 28 листопада 2022 року.

Отже, з матеріалів справи слідує, що будь-які докази щодо підписання Договору № 17/IF-2022, який мав бути підставою для оплати головним бухгалтером інвойсу, відсутні (копія самого договору без підписів сторін, а також витяг статей договору № 17/IF-2022, що міститься у матеріалах службового розслідування, не свідчить про його укладення).

Крім того, згідно з пунктом 8.2 Статуту ПрАТ «Газтранзит» саме до компетентності загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності товариства.

Порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів регулюються законами України, зокрема Законом України «Про акціонерні товариства».

За змістом статті 39 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерів можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції наглядової ради або ради директорів законом або статутом акціонерного товариства. Наглядова рада, рада директорів має право включити до порядку денного загальних зборів акціонерів будь-яке питання, що віднесено до її виключної компетенції законом або статутом акціонерного товариства, для його вирішення загальними зборами. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства. Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами (офіційними документами правової чинності, що констатують (підтверджують) певні факти, події, пов`язані з діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів). Тобто рішення зборів учасників господарського товариства зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і їх не можна ототожнювати із договором або правочином.

Звертаючись до змісту службової записки від 30 листопада 2022 року № 40, можна виснувати, що ні загальні збори, ні наглядова рада ПрАТ «Газтранзит» не були обізнані про намір змінити профіль діяльності підприємства та фактично розпочати будівництво на місці, де знаходиться об`єкт підвищеної небезпеки газової промисловості Компресорна станція «Тарутино».

Лише 24 жовтня 2022 року наглядова рада ПрАТ «Газтранзит» взяла до відома (без затвердження) питання щодо пошуку та розвитку нових напрямів та видів діяльності товариства на існуючих виробничих потужностях з перепрофілюванням інфраструктури та відповідних об`єктів ПрАТ «Газтранзит» для нового виду діяльності, серед яких також було питання будівництва комплексу з переробки пшениці для виробництва біоетанолу.

Отже, на момент вказівки від т. в. о. голови правління головному бухгалтеру оплатити інвойс наглядова рада тільки взяла до відома питання пошуку та розвитку нових напрямів і видів діяльності товариства, але не затверджувала відповідних рішень. Також відсутні докази щодо підписання договору № 17/IF-2022, який мав бути підставою для оплати головним бухгалтером інвойсу.

Для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника. Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об`єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов`язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Однак, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на вказані обставини та не встановили, чи дотримався позивач вимог посадової інструкції, зокрема пунктів 3.2, 3.5, 3.6, 3.7, відмовляючись проводити оплату інвойсу.

При цьому, посилаючись на те, що реальною причиною невиконання позивачем вказівки керівника сформувати і здійснити платіж була його незгода із запровадженням підприємством нового проекту, а не відсутність договору, на чому позивач став наполягати вже після завершення службового розслідування, суди залишили поза увагою те, що для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення, працівник вправі надавати письмові пояснення протягом усього часу, аж до моменту застосування дисциплінарного стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування всіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмових пояснень працівника.

З урахуванням наведеного судам необхідно дослідити та оцінити твердження позивача щодо дотримання ним посадових обов`язків при відмові від виконання розпорядження вищого керівництва.

Таким чином, не встановивши з достовірністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України було проведено згідно з вимогами законодавства про працю.

З огляду на викладене Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

На підставі положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не має можливості вирішити спір по суті та ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій достатньою мірою не виклали мотиви, на яких вони ґрунтуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Отже, не врахувавши зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову з наведених в оскаржуваних рішеннях мотивів.

Усправі, що переглядається, суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому Верховний Суд встановив існування достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суди обох попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої / апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий розгляд, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Отже, у цьому конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи судом першої інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кравцем Ростиславом Юрійовичем , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. В. Пророк Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. М. Ситнік

Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Петровим Є. В.