Рішення

від 19.10.2010 по справі 34/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/315

19.10.10

За позовом

Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»

третя особа –

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс»

про

стягнення 5 834 276,69 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Гапанович С.В. (довіреність № Л-41 від 01.10.2010);

від відповідача –

Камінський К.Е. (довіреність № 18-11/1 від 18.11.2009);

від третьої особи –

Гетьман Н.О. (довіреність № 08/01-2010 від 11.01.2010).

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(далі –позивач або Банк) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі –відповідач) про стягнення 5 129 224,67 грн. заборгованості по кредитах, 360 351,26 грн. заборгованості по процентам, 328 410,91 грн. пені за прострочення повернення кредитів, 16 289,85 грн. пені за прострочення сплати процентів, всього 5 834 276,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 111-К07 від 27.12.2007, укладеного між позивачем та відповідачем (далі –Кредитний договір).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 04.10.2010 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс»(далі –Третя особа або Компанія «Ніко Фінанс»), розгляд справи відкладено на 18.10.2010.

Відповідач у порядку статті 59 ГПК України відзиву на позов не подав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Банк зобовязаний був у першу чергу звернути стягнення на заставне майно, і лише після того, якщо б не вистачило коштів стягувати їх з відповідача.

Позивачем у судовому засіданні також подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачеві, в т.ч. і на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні призначеному на 18.10.2010 судом здійснено вихід до нарадчої кімнати до 19.10.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2007 позивач (Банк) та відповідач (Позичальник) уклали Кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов’язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів (далі –Кредити), а Позичальник зобов’язується використати Кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 Кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, виконувати інші умови цього Кредитного договору і своєчасно повернути Кредити Банку.

Ліміт Кредитної ліні складає 16 950 000 грн. (пункт 1.2 Кредитного договору).

Розмір процентів за користування кожним з Кредитів становить 12% річних (пункт 1.3 Кредитного договору).

Позичальник зобов’язаний повернути Банку всі Кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 26.12.2008 включно (пункт 1.4 Кредитного договору).

Кредити надаються на поповнення оборотних коштів (пункт 1.5 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.5 Кредитного договору Банк надає кожен з Кредитів на підставі додаткових угод до цього Кредитного договору. В додаткових угодах Банк та Позичальник встановлюють суму кожного з Кредитів, розмір процентної ставки за користування ним та строк повернення Кредиту.

За користування кожним з Кредитів Позичальник зобов’язується сплачувати Банку проценти у розмірі, що зазначений у пункті 1.3 Кредитного договору, на підставі якої цей Кредит наданий (пункт 6.1 Кредитного договору).

Проценти нараховуються щомісяця за фактичну кількість днів користування Кредитами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 у році (пункт 6.3 Кредитного договору).

Згідно пункту 6.4 Кредитного договору нарахування процентів за Кредитами повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення Кредитів, причому цей день не враховується при нарахування процентів.

Пунктом 6.5 Кредитного договору визначено, що проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.4 цього Кредитного договору, Позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані. Проценти нараховані за травень місяць 2006 року сплачуються в останній робочий день червня 2006 року.

27.12.2007 позивач (Банк) та відповідач (Позичальник) уклали додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 2 якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 16 950 000 грн., а Позичальник зобов’язаний повернути Банку всі Кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 26.12.2008 включно.

04.07.2008 позивач (Банк) та відповідач (Позичальник) уклали додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, відповідно до якої виклали пункт 1.2 Кредитного договору в наступній редакції:

«1.2. Ліміт кредитної лінії складає 17 500 000 грн. на строк до 30.07.2008 включно, з 31.07.2008 ліміт Кредитної лінії складає 16 950 000 грн.»

07.08.2008 позивач (Банк) та відповідач (Позичальник) уклали додаткову угоду № 5 до Кредитного договору, відповідно до якої виклали пункт 1.2 Кредитного договору в наступній редакції:

«1.2. Ліміт кредитної лінії складає 17 330 000 грн. на строк до 29.08.2008 включно, з 30.08.2008 ліміт Кредитної лінії складає 16 950 000 грн.»

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 16 950 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 27.12.2007 та банківськими виписками по позичковому рахунку відповідача, копії яких міститься в матеріалах справи.

27.12.2007 позивач (Заставодержатель), відповідач (Боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко ФІНАНС»(Заставодавець) уклали договір застави № 111-К07/z1 (далі –Договір застави), відповідно до пункту 1.1 якого Заставодавець зобов’язується перед Заставодержателем відповідати за виконання Боржником в повному обсязі зобов’язань, що випливають з Кредитного договору та додатковими угодами до Кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.4 Договору застави Заставодавець надає Заставодержателю в заставу грошові кошти в розмірі 12 240 700,70 грн., що йому належать та будуть належати відповідно до депозитного договору про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) № 02-08/2007 від 02.08.2007, укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем (далі –Депозитний договір) за умовами якого Заставодавець вніс грошові кошти на депозитний рахунок, до повного виконання зобов’язань по Кредитному договору (далі – Предмет застави). При цьому в заставу передаються як сам депозитний вклад, так і відсотки, які будуть нараховані за цим вкладом.

Згідно з пунктом 1.6 Договору застави в силу даного Договору застави і Депозитного договору, Заставодержатель має право у випадку невиконання (в тому числі часткового невиконання) Боржником своїх зобов’язань за Кредитним договором погасити заборгованість Боржника за ним, шляхом договірного списання коштів з депозитного рахунку № 2652.1.3136201 (без будь-якого додаткового узгодження процедури такого списання із Заставодавцем та без попереднього повідомлення Заставодавця про факт прострочення виконання зобов’язань), або шляхом зменшення суми, що повертається Заставодавцеві після закінчення терміну дії Депозитного договору, задовольнити свої вимоги за рахунок коштів, що є Предметом застави, у повному обсязі, а також пені, штрафи і всі спричинені збитки, відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач у встановлений строк заборгованість по Кредитам та процентам не повернув, позивач на підставі пункту 1.6 Договору застави частково погасив заборгованість відповідача за Кредитним договором, шляхом договірного списання 17.02.2010 коштів в розмірі 12 299 389,47 грн. з депозитного рахунку Заставодавця № 2652.1.3136201 відкритого у позивача на підставі Депозитного договору.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач у порушення умов Кредитного договору та вказаних вимог законодавства свого зобов’язання щодо сплати заборгованості за кредитом у сумі 5 129 224,67 грн. не виконав, і крім того не сплачує відсотки за користування останнім.

Згідно з наданим позивачем розрахунком сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитними коштами станом на 25.05.2010 складала 360 351,26 грн.

Вказаний розрахунок у цілому відповідає умовам Кредитного договору (пунктам 1.3, 6.1, 6.3, 6.4 та 6.5), укладеним до нього додатковим угодам та вимогам законодавства.

У подальшому вказана заборгованість за Кредитним договором погашена не була, і як вбачається із банківських виписок тільки збільшувалась.

Таким чином, суд визнає заявлену позовну вимогу в цій частині за законну та обґрунтовану, і таку, що підлягає задоволенню.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 129 224,67 грн. заборгованості за кредитом та 360 351,26 грн. заборгованості по процентам є законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.1 Кредитного договору за повне або часткове погашення загальної заборгованості за кредитною лінією Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування Кредитами Позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 328 410,91 грн. пені за прострочення повернення кредитів та в сумі 16 289,85 грн. пені за прострочення сплати процентів. Розрахунок пені за прострочення повернення кредитів та за прострочення сплати процентів відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 9.1 Кредитного договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача на ту обставину, що Банк спочатку повинен звертати стягнення на заставлене майно, і лише потім достягувати суму недостачі з відповідача, суд до уваги не приймає, оскільки звернення стягнення на заставлене майно є правом Банку, а не його обов’язком.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 26, ідентифікаційний код 31088106) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316) 5 129 224 (п’ять мільйонів сто двадцять дев’ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 67 коп. боргу, 360 351 (триста шістдесят тисяч триста п’ятдесят одну) грн. 26 коп. заборгованості по процентам, 328 410 (триста двадцять вісім тисяч чотириста десять) грн. 91 коп. пені за прострочення повернення кредитів, 16 289 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн. 85 коп. пені за просточення сплати процентів, а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 25.10.2010.