Рішення

від 11.09.2024 по справі 759/4792/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4792/23

пр. № 2/759/343/24

11 вересня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., позивача ОСОБА_1 , співвідповідача ОСОБА_2 , представника співвідповідача ОСОБА_2 - адвоката Сєнькова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до малого приватного підприємства «ЩАД», співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до МПП «ЩАД» про відшкодування матеріальних та моральних збитків.

Позовні вимоги мотивувала тим, що єзамовницею робіт з виготовлення вікон на дачу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, який як виконавець на суму 14 964,2 грн. підписав ОСОБА_3 та особисто вів усі роботи з виконання замовлення.

Вказала, що виготовлення та монтаж вікон неодноразово відтерміновувались під різними приводами, на що вона певний час погоджувалася з огляду на запевнення, що це в інтересах якості виробів.

Зазначила, що коли вікна були виготовлені, то останні мали істотні недоліки, про що вона письмово звернулася до керівництва підприємства, в котрому працював виконавець - ОСОБА_2 , який запевнив, що врегулює питання.

Він особисто керував доопрацюванням виробів, передбачених договором, а також двох додатково замовлених вікон на суму 5 600,00 грн., очолив монтажну бригаду. Проте, в день монтажу 20.05.2016 року він всупереч п. 3.3 договору щодо повного розрахунку в останній день монтажу, вихопив у неї гроші, призначені для остаточного розрахунку і, залишив об`єкт, не закінчивши роботи. Зважаючи на її намір викликати поліцію, ОСОБА_2 пообіцяв завершити роботу з усуненням виявлених недоліків, але, нібито через відсутність частини комплектуючих, пізніше, що виконано не було.

На таке порушення вона відреагувала письмовою претензією, на що та й в подальшому ОСОБА_2 дав марні обіцянки, а потім перестав реагувати, відмовлявся отримувати рекомендовану кореспонденцію.

Такі дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змусили її звернутися до Держпродспоживслужби України із заявою.

Позиція ОСОБА_2 та ОСОБА_3 навіть після впливу контролюючих та правоохоронних органів змушує її порушувати питання про реалізацію п. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» про розірвання договору та відшкодування їй збитків (з урахуванням зростання цін на аналогічну продукцію за період ухиляння підприємців від виконання договірних зобов`язань, що відповідає абз. 3 п. 7 ст. 8 Закону, з набуттям нею всіх передбачених законом прав та гарантій. На сьогодні аналогічна сертифікована продукція добросовісного виробника, що випускається з дотриманням державних стандартів та будівельних норм монтування, може бути замовлена за 148 417,00 грн.

Тому, вважала, що завдані їй матеріальні збитки становлять: ринкова вартість замовлення аналогічних столярних виробів у добросовісних виробників включно з послугами їх доставки і монтажу - 148 417,00 грн., а також демонтажу й транспортування неякісних виробів до столярного цеху по АДРЕСА_2 , - 6 000,00 грн.

Сплачена ціна замовлення за продукцію з істотними недоліками у сумі 19 410,6 грн., (замість одного вікна вартістю 1 153,6 грн, в процесі роботи було дозамовлено два вікна на суму 5 600,00 грн.), додаткові транспортні витрати на її автомобільні поїздки до цеху підприємства та на дачу, численні поїздки до контролюючих та правоохоронних органів, упущені можливості будівельних робіт за нижчих цін на матеріали та роботи - у сумі 52 000,00 грн.

Штрафні санкції за прострочення термінів виконання договору у сумі 1 941,00 грн (10 % від суми замовлення за п. 5.4 договору); відповідно до абз. 3 п. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» неустойка в розмірі одного відсотка вартості замовлення за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк загальною сумою - 283 386,00 грн.

Загальна сума: 148 417,00 + 6 000,00 + 19 419,6 + 52 000,00 + 1 941,00 + 283 386,00 = 511 154,00 грн.

Крім того, вказала, що незаконні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали їй моральних збитків. Нетоварний вигляд виробів упродовж років знижує її настрій, викликає співчуття гостей та сусідів, глузування перехожих. Для збереження маркування на бракованих склопакетах під час спору вона не мала змоги мити вікна, що теж погіршувало вигляд будинку.

Прагнучі мирного розв`язання ситуації, вона тривалий час перебувала у вимушеному принизливому становищі прохача перед недобросовісними підприємцями, морально постраждала під час перебування на дачі сам на сам з бригадою на чолі з ОСОБА_2 , який вихопив у неї гроші до закінчення та прийому роботи, тиснув на неї, вимагаючи письмової відмови від будь-яких претензій.

Завдали їй моральних збитків також неодноразові випадки обману її підприємцями в процесі роботи щодо використання більш якісних матеріалів та щодо намірів закінчити роботу, введення ними в оману правоохоронних і контролюючих органів - щодо встановлення ними істини, могло створити хибне негативне уявлення про неї.

Моральні страждання негативно вплинули на її стан здоров`я, внаслідок чого під час безпосередньої взаємодії з виготовлювачами вікон вона регулярно лікувалася як амбулаторно, так і в умовах стаціонару. При цьому навіть під час її госпіталізації ОСОБА_3 телефонував з тривалим грубим тиском щодо усунення допущених ним недоліків у виробах за її рахунок, а її прохання виконувати договірні зобов`язання та не погіршувати безпідставним вимаганням її хворобливого стану ігнорував.

Тому, просила визнати договір між нею та МПП «ЩАД» розірваним, стягнути з відповідача завдані їй матеріальні збитки в сумі 511 154,00 грн. та завдані їй моральні збитки у сумі 60 000,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г. від 18.11.2019 року відкрито провадження у цивільній справі (т. 1 а.с. 8).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.03.2023 року визначено Святошинський районний суд міста Києва судом, який здійснить розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до МПП «ЩАД» про відшкодування майнових та моральних збитків (т. 1 а.с. 121-122).

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.03.2023 року обрано головуючого суддю Ключника А.С. (т. 1 а.с. 126-127).

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. від 25.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до МПП «ЩАД» про відшкодування майнових та моральних збитків визнано неподаною та повернуто позивачу (т. 1 а.с. 131).

Постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2023 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 150-151).

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Ключника А.С. від 05.09.2023 року заявлено самовідвід від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до МПП «ЩАД» про відшкодування майнових та моральних збитків (т. 1 а.с. 158).

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О. від 11 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до МПП «ЩАД» про відшкодування майнових та моральних збитків прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі з розглядом за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання (т. 1 а.с. 161).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до МПП «ЩАД» про відшкодування матеріальних та моральних збитків як співвідповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 237).

23.04.2024 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти вимог позову заперечив, просив відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю. Вказав, що усі твердження позивача про нібито неналежну якість столярних виробів, які вона замовляла, та якість встановлення (монтажу) вікон нічим не підкріплені, лише голослівні обвинувачення на адресу виробника. До позову не додано жодного експертного висновку або результатів будь-кого обстеження виробів, тобто завідомо відсутні будь-які докази її позовних вимог.

Вказав, що відповідачі виробляють столярні вироби з матеріалів належної якості, закупівлю яких здійснюють у належних постачальників які мають відповідні сертифікати якості на деревину, склопакети, лаки ґрунти, фарби та фурнітуру.

Зазначив, що відповідач та співвідповідачі ніяким чином не спричиняли позивачці будь-яких матеріальних збитків, лише виготовили та змонтували вікна на її замовлення згідно умов договору.

Згідно цього договору термін гарантійного обслуговування виготовлених вікон -1 рік.

На сьогодні не існує особи, вона не встановлена ні відповідними рішеннями суду, ні висновками експерта або іншими уповноваженими органами, яка завдала шкоди позивачу.

На сьогодні не існує ніякого офіційного висновку (постанови або судового рішення), яким би позивач була визнана потерпілою особою, що надало їй повноваження та підстави для звернення до суду.

Також, вказав, що позивачем жодним чином не доведено наявності всіх факторів, передбачених законом, що дають підстави для відшкодування моральної шкоди. Тому, вважав, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також є незаконними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 1-47).

29.04.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала позовні вимоги та вказала на безпідставність тверджень відповідача ОСОБА_2 , викладених у відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с. 65-69).

31.05.2024 року позивачем подану до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остання, посилаючись на те, що з урахуванням положеньабз. 3 п. 9. ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та, приймаючи до уваги, що від початку судового спору, коли нею визначалася сума позову, до 03.06.2024 року минуло ще 1704 дні, то від вартості її замовлення МПП «ЩАД» (14 964,2 грн, + 5 600,00 грн. = 20 564,2 грн.) неустойка становить 205,64 грн. за кожен день прострочення. Отже, відповідно, ціна позову має бути збільшена на 350 410,64 грн. (1704 дні х 205,64 грн.) і загалом скласти 926 564,56 грн. Тому, просила стягнути з МПП «ЩАД», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках на її користь 926 564,56 грн. (т. 2 а.с. 101-102).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03.06.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до МПП «ЩАД», співвідповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 163-164).

26.06.2024 року від представника співвідповідача ОСОБА_2 - адвоката Сєнькова О.О. надійшов відзив на позовну заяву про уточнення (зменшення/збільшення) позовних вимог, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та недоведеністю. Вказав, що усі твердження позивача про нібито неналежну якість столярних виробів, які вона замовляла, та якість встановлення (монтажу) вікон нічим не підкріплені, лише голослівні обвинувачення на адресу виробника. До позову не додано жодного експертного висновку або результатів будь-кого обстеження виробів, тобто завідомо відсутні будь-які докази її позовних вимог.

Вказав, що відповідачі виробляють столярні вироби з матеріалів належної якості, закупівлю яких здійснюють у належних постачальників які мають відповідні сертифікати якості на деревину, склопакети, лаки ґрунти, фарби та фурнітуру.

Зазначив, що відповідач та співвідповідачі ніяким чином не спричиняли позивачці будь-яких матеріальних збитків, лише виготовили та змонтували вікна на її замовлення згідно умов договору.

Згідно цього договору термін гарантійного обслуговування виготовлених вікон -1 рік.

На сьогодні не існує особи, вона не встановлена ні відповідними рішеннями суду, ні висновками експерта або іншими уповноваженими органами, яка завдала шкоди позивачу.

На сьогодні не існує ніякого офіційного висновку (постанови або судового рішення), яким би позивач була визнана потерпілою особою, що надало їй повноваження та підстави для звернення до суду.

Також, вказав, що позивачем жодним чином не доведено наявності всіх факторів, передбачених законом, що дають підстави для відшкодування моральної шкоди. Тому, вважав, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також є незаконними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 191-194).

11.07.2024 року через систему «Електронний суд» позивачам подано відповідь на відзив, в якому остання вказала на недоведеність позиції відповідача, просила позов задовольнити у повному обсязі (т. 2 а.с. 218-220, 230-232).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15.07.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду (т. 2 а.с. 243).

В судовому засіданні позивач обґрунтування та вимоги позову з урахуванням збільшених позовних вимог підтримала, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сєньков О.О. в судовому засідання проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, врахувавши доводи, викладені у письмових заявах по суті спору.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи в установленому порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справ в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, з клопотаннями з процесуальних питань не звертався, відзив на позовну заяву не подав.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що замовником ОСОБА_1 та виконавцем ОСОБА_4 підписано договір без номера та зазначення дати, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи та надати послуги, а порядку та на умовах, визначених цим договором (т. 2 а.с. 214-216).

Згідно п. 2 договору виконавець здійснює виготовлення віконних блоків з коробками згідно специфікації до 30.06.2015 року, здійснює монтаж віконних блоків з підвіконнями та відливами за адресою: АДРЕСА_3 до 04.07.2015 року.

Згідно п. 3 договору вартість послуг становить 14 964,2 грн. Оплата вноситься у вигляді авансу, що складає 50% від вартості робіт та поетапного розрахунку після проведення демонстрації готової продукції (міститься відмітка, написана від руки: оплачено 7 500,00 грн.). Остаточна оплата проводиться в останній день монтажу.

Сторонами презумпція правомірності договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не спростована доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Укладений договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до трактування поняття, наданого у п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживача», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Проаналізувавши зміст умов укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору, наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається відсутність укладеного договору між позивачем та МПП «ЩАД».

З матеріалів справи вбачається, що позивач писала претензії, адресовані ОСОБА_5 , остання датована 25.05.2016 року, проте, докази про направлення, а також отримання/неотримання останніх ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні (т. 1 а.с. 219-222).

31.12.2016 року позивачем направлено ОСОБА_2 інформаційний запит від 29.12.2016 року щодо інформування її про причини ненадання відповідей на претензії, порушення умов договору щодо остаточної оплати в останній день монтажу (20.05.2016 року вікна до кінця не змонтовано) та щодо неповідомлення її про припинення діяльності підприємства ще у 2013 році (т. 1 а.с. 223, 227). Докази отримання/неотримання останніх ОСОБА_2 інформаційного запиту в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи також наявні переписка засобами електронної пошти, зі змісту якої вбачається, що йде спілкування між приватними особами, проте, докази ідентифікації сторін діалогу як сторін спірного договору суду не надані (т. 1 а.с. 224-226).

Згідно листа ГУ ДФС у м. Києві № 54779/М/26-15-211912 від 24.09.2018 року вбачається, що відповідно до наявної бази АІС «Податковий блок» встановлено, що директором, бухгалтером та засновником МПП «ЩАД» являється ОСОБА_2 , основний вид діяльності - будівництво будівель. В телефонному режимі директор МПП «ЩАД» ОСОБА_2 повідомив, що дійсно в 2015 році СГД мало правовідносини з ОСОБА_1 та всі роботи перед останньою було виконано. На даний час підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність, останню звітність до органів ДФС МПП «ЩАД» подавало в липні 2015 року (т. 2 а.с. 233).

Згідно листа ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 13.11.2017 року № 06.3/15158в ході розгляду спеціалістом Головного управління звернення ОСОБА_1 щодо порушення законодавства про захист прав споживачів з боку ТОВ «ЩАД» здійснено вихід для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання та встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЩАД» відсутні правовідносини. ТОВ «ЩАД» 02.12.2016 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не є правонаступником інших суб`єктів господарської діяльності (т. 2 а.с. 231).

З долучених до матеріалів справи припису 293 про усунення порушень вимог законодавства від 30.05.2016 року (т. 1 а.с. 45) та акт № 3016-1-2908 від 29.08.2018 року (т. 2 а.с. 195-216) не вбачається, що останні стосуються договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, в судовому засіданні 11.09.2024 року співвідповідач ОСОБА_2 вказав, що з боку ОСОБА_1 в 2015 році дійсно мало місце звернення до МПП «ЩАД» щодо встановлення метало-пластикових конструкцій, замовлення було прийнято його сином, проте, в подальшому позивач постійно відкладала строки встановлення виробів, потім їй постійно то не підходили колір, то колір замків, то не підходив колір до кольору дверей, то колір ручок від дверей не такий. Вказав, що він запропонував повернути кошти, однак, відповідач прийняла роботу та розрахувалась з ним особисто.

Вказаного позивач в судовому засіданні не заперечила, так само як і при зверненні до суду вказала про фактичний розрахунок, однак, зазначила, що гроші в неї були «вихвачені» ОСОБА_3 , проте, доказів з даного приводу в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не надала.

Отже, позивач на момент настання строку здійснення монтажу віконних блоків з підвіконнями та відливами - 04.07.2015 року, визначеного договором, не оспорювала факт отримання результату виконаних робіт та наданих послуг, провела розрахунок за договором, не маючи претензій до якості проведених робіт/наданих послуг, а, отже, не оспорювала належне виконання сторонами умов договору.

Суд звертає увагу з огляду на наведене, що позивач протягом розумного строку мала можливість встановити відсутність надання їй послуг неналежної якості, проте, жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного договору у матеріалах справи не міститься. Більш того, перші звернення позивача до ОСОБА_2 датовані 2016 роком, а з позовом до суду позивач звернулась лише у жовтні 2019 року.

Відтак, суд відхиляє твердження позивача щодо не проведення робіт та ненадання послуг за укладеним нею договором.

Доказів з боку позивача в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України щодо отримання нею виробів неналежної якості не надано. Крім того, специфікація в матеріалах справи відсутня, що не дає можливість перевірити належність виробів.

Фотокопії, що містяться в матеріалах справи на аркушах 118-149 т. 2, та акт від 15.05.2024 року (т. 2 а.с. 112, 148) не спростовують даних висновків суду та не приймаються до уваги як неналежні докази.

Тому, з огляду на положення ст. ст. 76-81 ЦПК України позивачем в розрізі вказаних статей не доведено істотність недоліків в розумінні положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 651 ЦК України, а тому договір не підлягає розірванню.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів позивача з боку відповідачів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідачів, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

З огляду на положення вказаних статей ЦПК України, суд не знаходить підстав для задоволення позову й в частині стягнення з відповідачів у рівних частках на її користь 926 564,56 грн., тим паче, що такий розмір також необґрунтовано позивачем належними та допустимими доказами.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимог позивача про розірвання договору та стягнення коштів, то й вимога про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною від первісної вимоги, також задоволенню не підлягає.

Тому, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження наведених нею обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження по справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Оскільки позивач по справі на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 626, 627, 628, 629, 651, 655, 656, 837, 901 ЦК України, ст. ст. 1, 8 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 13, 55, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до малого приватного підприємства «ЩАД», співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко