Рішення

від 16.09.2024 по справі 305/1411/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1411/24

Провадження по справі 2/305/539/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчий комітет Рахівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі Позивачка) звернулася з позовом про визначення місця проживання малолітної дитини, який мотивувала тим, що з громадянином ОСОБА_4 (далі Відповідач) зареєстрували шлюб 03 вересня 2007 року. За період перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За весь час подружнього життя вона одна постійно працювала та забезпечувала сім`ю, а чоловік взагалі не працював, при цьому поводився тривалий час досить зухвало, брав у неї кошти та навіть принижував її, при цьому не дозволяв їй самостійно купляти які-небудь речі собі чи дітям без його дозволу. Коли не стало сил все це терпіти, у грудні 2023 року вона подала до суду заяву про розірвання шлюбу. Перед подачею до суду заяви про розірвання шлюбу вона вимушена була з дітьми переїхати від чоловіка у свій власний будинок за адресою АДРЕСА_1 , та почати проживати окремо, оскільки психологічний та емоційний тиск, що чинився чоловіком щодо неї та дітей, став нестерпним. Але це не зупинило чоловіка, а навпаки тільки посилило його агресію та тиск на неї та дітей. Після цього Відповідач погрожував, що у разі не відкликання заяви про розлучення він забере дітей, знищить та спаплюжить репутацію Позивачки, зганьбить її перед рідними, родичами, друзями. Під час весняних канікул з 25 по 29 березня ОСОБА_4 самостійно, поки вона була на роботі, забрав молодшого сина, ОСОБА_6 , до себе й не дає їй бачитись та навіть спілкуватись телефоном з сином, перешкоджає їхнім зустрічам. Натомість Відповідач весь час переконує сина та старшу дочку, що вона як матір їх покинула, не з`являється до них, не дбає про них, що саме вона вирішила зруйнувати сім`ю. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05.04.2024 по справі №305/889/24, провадження по справі № 2-0/305/30/24 заборонено ОСОБА_4 перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , зокрема Рахівської ЗСО №1, за адресою АДРЕСА_2 , а також особисто чи через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею без отримання на це її згоди. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 09.05.2024 по справі №305/2881/23, провадження по справі №2/305/162/24, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірвано. Наразі дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 проживають разом з відповідачем, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради від 18 квітня 2024 року за №60 затверджено висновок про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з висновком про визначення місця проживання дітей, 02 квітня 2024 року працівниками служби у справах дітей проведено бесіду з батьком та матір`ю дітей щодо вирішення конфліктного питання проживання дітей та спілкування з обома батьками, однак згоди між батьками не було досягнуто. 10 квітня 2024 року службою у справах дітей Рахівської міської ради було здійснено виїзд за місцем проживання громадянки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , та проведено обстеження умов проживання сім`ї. Встановлено, що створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. 11 квітня 2024 року службою у справах дітей Рахівської міської ради було здійснено виїзд за місцем проживання громадянина ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 . Встановлено, що умови проживання батька ОСОБА_4 задовільні, придатні для виховання і розвитку дітей, будинок з усіма зручностями, облаштований меблями та побутовою технікою. Проте, на думку Позивачки, вказане рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради та висновок щодо доцільності проживання дітей з батьком, ухвалені з порушенням норм чинного законодавства та не відповідають обставинам справи. Зокрема, органом опіки та піклування при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей з батьком, прийнято односторонню позицію, подану з ракурсу відповідача, ОСОБА_4 , відповідно вбачається упередженість щодо неї як матері дітей. Тобто, при рівнозначності кількості кімнат в будинку, надано перевагу Відповідачу. Натомість Відповідач проживає в будинку, який йому не належить на праві власності, будинок не зареєстрований, не встановлений, як житловий. Ба більше, доводячи упередженість органу опіки та піклування до неї, останнім не достовірно обстежено умови проживання Позивачки. А саме те, що вона проживає у власному житловому будинку загальною площею: 122,97 м кв., житловою площею 72,59 м кв., за адресою: АДРЕСА_4 частина якого належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 10 серпня 2007 року. Вона працює у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідально виконує свої материнські обов`язки, умови проживання дітей хороші, будинок обмебльований, є всі умови для проживання дітей. В будинку є кухня, хол, вітальня, санвузол, три окремі кімнати, одна з яких визначена для проживання дітей. Відповідач неодноразово вчиняв насильство у сім`ї, неодноразово наносив їй побої, зловживав алкогольними напоями, своєю аморальною поведінкою шкодив дітям, це стало основною причиною припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу. Також, Відповідач не допускає її до дітей за місцем їх теперішнього проживання. Вона неодноразово намагалася відвідувати дітей, та Відповідач її не допускає, створює перешкоди у спілкуванні з дітьми. Вважає, що має належні житлові умови, на відміну від Відповідача, створила належні умови для проживання (в межах своїх матеріальних можливостей), виховання та забезпечення дітей, виходячи в першу чергу з інтересів дітей, враховуючи малолітній вік сина. Крім того, вона позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання. Натомість ОСОБА_4 , офіційно ніде не працює, власного житла не має, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, вчиняв сварки та скандали в сім`ї, неодноразово здійснював відносно неї домашнє насильство, перешкоджає бачитися з дітьми. З сусідами знаходиться не в дружніх відносинах, інколи поводиться по хамськи, поводить себе грубо щодо своїх дітей, не цікавиться їхнім навчанням та вихованням.Також органом опіки та піклування у висновку про визначення місця проживання дітей встановлено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з батьком в порушення норм ч. 2 ст. 29 ЦК України та ч. 3 ст. 160 СК України, оскільки станом на 18.04.2024 року дитині ОСОБА_5 виповнилось 14 років, отже орган опіки та піклування не мав права взагалі розглядати дане питання, отже рішення є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. У зв`язку з наведеним, вважає, що відповідач, ОСОБА_4 забрав дітей проживати до себе виключно з метою ухилитися від мобілізації. Оскільки дочка ОСОБА_5 досягла чотирнадцятирічного віку, вона ставить вимогу про визначення місця проживання лише малолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рахівського районного суду від 28.05.2024 було відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та запропоновано Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 14.08.2024 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка, ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що вона подала чоловіка на розлучення, оскільки їх сімейне життя не склалося й відповідач постійно застосовував до неї домашнє насильство. Після того відповідач поставив їй умови, що якщо вона до нього не повернеться, то він забере від неї дітей, що й зрештою зробив. Він не дозволяв дітям бачитись та спілкуватися з нею. Вважає, що дітям буде краще проживати з нею, оскільки відповідач ніде не працював й не працює, він та діти перебували на її утриманні. У неї є всі належні умови для комфортного проживання дітей, оскільки має своє житло, на відміну від відповідача, який проживає в будинку своїх батьків. А зараз, коли відповідач мобілізований по призову на військову службу, то необхідно вирішити питання місця проживання дітей, адже спір між ними існує тривалий час, але під час розірвання шлюбу вона відмовилася від цієї вимоги, оскільки діти проживали з нею і вона не думала, що відповідач забере до себе дітей, намовлятиме проти неї та чинитиме їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. З огляду на викладене просить позов задовольнити.

Представник Позивачки - адвокат Губко Богдан Валентинович в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та наполягав на задоволенні позовних вимог. Відповідач маніпулює свідомістю дітей, робить все для того, щоб діти не спілкувалися з матір`ю, він самостійно змінив місце проживання дітей забравши їх від ОСОБА_8 , намовляє їх проти матері й не повертає їх до неї. ОСОБА_8 має всі належні умови для проживання малолітньої дитини, вона має постійний заробіток та позитивно характеризується за місцем роботи.

Представник Відповідача - адвокат Поштак Юстина Степанівна в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки діти бажають проживати саме в будинку батька, який має всі належні умови для їх повноцінного розвитку. Діти мають прихильність до батька, при цьому батько не перешкоджає бачитись Позивачці з дітьми, проте вона сама цього не робить. Фактичного спору немає, адже немає жодних доказів щодо перешкод проживання дітей з матір`ю.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Рахівської міської ради - Молдавчук М.В. в судовому засіданні пояснила, що спір між батьками виник у січні 2024 року. Орган опіки зібрав відомості щодо життя сторін, опитали дітей, які пояснили, що вони сподіваються, що мати повернеться до них жити разом, при цьому вони хочуть проживати за місцем проживання батька. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його сестрою. Вона завжди працювала та забезпечувала дітей, при тому, що відповідач ніколи не працював, він є неадекватною людиною і скупим, шкодує та не дозволяв позивачці купляти щось дітям. Знає, що він погрожував позивачці, щоб вона до нього повернулася, в іншому ж випадку він забере дітей. Вважає, що діти тому виявили бажання жити з батьком, оскільки його бояться.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є директором школи, в яку ходить син сторін. Позивачка працювала у школі два роки, а тому вона добре знає її як відповідальну особу. На даний час син не хоче спілкуватися з матір`ю. Хлопчик досить закритий, з чого можна зробити висновок про проблеми у їхній сім`ї.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 03.09.2007, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які наразі проживають із ОСОБА_4 , що заявницею не заперечувалося в судовому засіданні.

Рахівський районний суд Закарпатської області 09.05.2024 постановив рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , але наразі це рішення не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, СК України, ЦК України, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції про захист основних прав і свобод, Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та Декларації прав дитини ООН, проголошеної резолюцією від 20.11.1959 року.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 150, ст. 151, ст. 152, ст. 155, ст. 163 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

За правилами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-Ш закріплено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Отже, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Дана норма національного права є відображенням норм міжнародного публічного права, що закріплені у положенні ст. 9 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), згідно з яким Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, згідно з ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поняття «забезпечення найкращих інтересів дитини» визначається п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ, як дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Питання забезпечення інтересів дитини базується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження. Дорослі, поринаючи у свої власні проблеми, скуті взаємними образами, почуття дітей і їх переживання за інерцією відкладають на другий план. Тоді ж як в більшості випадків кардинально змінюється саме життя дитини: це і нове оточення, часто нове місце проживання, неможливість спілкування з обома батьками одночасно тощо. Тоді ж кожній дитині необхідне емоційно комфортне середовище для нормального фізичного, духовного та морального розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до «Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім`ї та жінок», схваленою Постановою Верховної Ради України від 05.03.1999р. № 475-ХІУ, держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві та забезпечує неухильне додержання законодавства України та міжнародного права стосовно сім`ї та жінок.

Матеріали справи містять дані про те, що після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинили спільне проживання у січні 2023 року, їх діти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 деякий час проживали зі своєю матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , але згодом вирішили проживати зі своїм батьком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 .

В межах справи 305/2881/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з матір`ю було доручено органу опіки та піклування виконавчого комітету Рахівської міської ради надати суду висновок щодо вирішення спору про визначення місця проживання дітей. Рішенням виконавчого комітету від 18 квітня 2024 року №60 було затверджено висновок про визначення місця проживання дітей - неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_4 . Хоч цей висновок був наданий в межах іншої справи, однак він спрямований на вирішення спору, за захистом якого ОСОБА_1 звертається у даній справі, оскільки ОСОБА_1 у вказаній вище справі зменшила позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей, тобто спір в цій частині між сторонами не вирішувався. У даній справі провадження було відкрито 24.05.2024 року і на час відкриття провадження у справі висновок органу опіки з приводу спору щодо визначення місця проживання сина сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був чинний, під час проведення підготовчого засідання представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Рахівської міської ради стверджувала, що рішення, про яке йдеться у цьому висновку, є таким, що відповідає обставинам життя сторін і на цей час та посилалася на нього під час вирішення цієї справи, тому суд не вбачав потреби у наданні нового висновку з цього ж приводу.

У даній справі суд досліджував документи, надані сторонами.

Так, зокрема, ОСОБА_1 являється власницею 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальна площа цієї частки становить 122,97 кв.м, житлова площа 72,59 кв.м з надвірними спорудами - літня кухня, сарай, сарай, огорожа, тротуар, що підтверджено договором дарування №1-2677 від 10.08.2007, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №4442736 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 систематично отримувала дохід з 2002 року, зокрема за останній 2023 рік її дохід склав 485469,16 гривні, а за перший квартал 2024 року - 105138 гривень.

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 , яке проводив 05.04.2024 та 22.05.2024 депутат ОСОБА_14 , позивачка проживає у будинку АДРЕСА_1 , в якому є кухня, хол, вітальня, санвузол, три окремі кімнати, одна з яких визначена для проживання дітей. Умови хороші, будинок обмебльований, є облаштовані місця для відпочинку та навчання дітей, наявна присадибна земельна ділянка. ОСОБА_1 працює у ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків, умови проживання дітей хороші, є всі умови для хорошого навчання дітей.

Характеристика з місця роботи позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.05.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони як висококваліфікований працівник та військовослужбовець. За складом характеру спокійна, тактовна, врівноважена, ввічлива, користується повагою серед колег у Вищого командування. Завжди залучається до роботи із сім`ями загиблих, зниклих безвісти та полонених, бо викликає у них довіру. Шкідливих звичок, дисциплінарних стягнень та зауважень не має.

Характеристика на громадянку ОСОБА_1 від 22.05.2024 за місцем проживання, яка складена депутатом Рахівської міської ради ОСОБА_14 є позитивною. Зокрема, ОСОБА_1 є добросовісною сусідкою, працьовитою людиною, не проявляє конфліктність, порушень громадського порядку не допускає, не зловживає алкоголем, не веде аморального способу життя, з сусідами спілкується ввічливо та підтримує приязні добросусідські відносини, бере участь у громадському житті міста, веде спокійне життя. Вона розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Є хорошою та турботливою матір`ю, наповнена радістю та любов`ю до своїх дітей. Діти завжди охайні, чисті, ввічливі, скарг на матір ні разу не було, вона дбайливо ставиться до своїх батьківських обов`язків.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_4 за місцем проживання, що була складена депутатом Рахівської міської ради Петращуком І.В. 22.05.2024, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, власного житла не має, за місцем проживання характеризувався негативно, за період проживання зі своєю дружиною ОСОБА_1 вів аморальний спосіб життя, зловживав алкоголем, вчиняв сварки та скандали щодо своєї сім`ї, неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо колишньої дружини, а також перешкоджав їй бачитись із дітьми, яких забрав без згоди матері та не віддав. З сусідами знаходиться не в дружніх відносинах, поводився інколи по хамськи. За характером нетовариський, повагою в оточенні не користується, участі у суспільному житті міста не бере.

Характеристика класного керівника ОСОБА_15 та директора школи ОСОБА_10 від 22.04.2024 на ученицю 8-В класу ОСОБА_5 виключно позитивна. При цьому зазначено, що з початкових класів батьки відповідально ставилися до виховання дочки, однак останнім часом спостерігаються зміни у поведінці дитини, вона стала більш замкнута. Батько, ОСОБА_4 останнім часом не цікавиться розвитком власної дитини, ігнорує дзвінки класного керівника, не бере участі в шкільному житті дочки, цим займається виключно мати дівчинки, яка приділяє належну увагу вихованню дочки, бере активну участь у житті класу, постійно відвідує батьківські збори та цікавиться шкільним життям доньки.

Характеристика класного керівника ОСОБА_16 та директора школи ОСОБА_10 від 03.04.2024 на учня 3-В класу ОСОБА_6 також позитивна. При цьому зазначено, що вихованням дитини займається тільки мати, яка постійно цікавиться навчанням сина, завжди телефонує, щоб дізнатися про справи ОСОБА_17 у школі, відвідує батьківські збори та інші заходи. Моральне обличчя матері в сім`ї для своєї дитини духовне, побудоване на теплих довірливих стосунках та материнській любові, нарікань щодо виконання нею батьківських обов`язків немає. батько дитини не цікавиться навчанням та вихованням сина, не бере участі у шкільному житті сина, не відвідує школу та заходи, де бере участь ОСОБА_12 .

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила захистити порушене право з підстав, передбачених статтею 162 СК України. Зокрема, ОСОБА_4 без її згоди, забрав дітей до себе та не бажає повернути їх матері, при цьому донька ОСОБА_13 , яка наразі вже не є малолітньою, вправі самостійно вирішувати з ким із батьків вона буде проживати, але щодо сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спір повинен бути вирішений судом, адже між батьками не досягнуто згоди з цього приводу.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рахівської міської ради досліджував спір з ким із батьків проживатиме дитина сторін ОСОБА_6 та надав висновок про те, що доцільним буде проживати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_4 за його місцем проживання у АДРЕСА_3 . До такого висновку орган опіки прийшов на підставі встановлених під час дослідження фактів. Зокрема зазначено, що 10 квітня 2024 року службою у справах дітей Рахівської міської ради здійснено виїзд за місцем проживання громадянки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та проведено обстеження умов проживання сім`ї. За даною адресою фактично проживає бабуся дітей по лінії матері, ОСОБА_18 . Зі слів гр. ОСОБА_18 , її дочка ОСОБА_8 на момент обстеження була на роботі. Встановлено, що одноповерховий будинок має чотири кімнати, одну (прохідну) дитячу кімнату, житлову кімнату, вітальню, кухню, коридор та санвузол. Дитяча кімната не облаштована окремо для обох дітей (наявне двоярусне ліжко і стіл для навчання, поличка для підручників, шафа для одягу, іграшки). В наявності харчі в достатній кількості. Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. Під час обстеження встановлено, що створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. 11 квітня 2024 року службою у справах дітей Рахівської міської ради було здійснено виїзд за місцем проживання громадянина ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 , який на момент обстеження перебував вдома зі своїм малолітнім сином ОСОБА_19 і своїми батьками ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які фактично проживають за цією адресою. Встановлено, що одноповерховий будинок має чотири кімнати, одну дитячу кімнату, дві житлові кімнати, кухню, коридор та санвузол, є добудована надвірна літня кухня з двома кімнатами і санвузлом. Дівчинка ОСОБА_13 має окрему кімнату, окреме ліжко, стіл для навчання, поличку для підручників, шафу для одягу та місце для відпочинку. Син ОСОБА_12 проживає в кімнаті зі своїм батьком. У кожного із дітей є комп?ютер, планшет, велосипеди, забезпечені одягом, взуттям, іншими необхідними речами, в т.ч. іграшками, книгами; помешкання та територія навколо дітей безпечні; в наявності харчі в достатній кількості. Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла. Також на подвір?ї розміщений ігровий майданчик для гри у футбол, встановлений баскетбольний щит з кільцем, груша для боксу. Умови проживання батька ОСОБА_4 задовільні, придатні для виховання і розвитку дітей, будинок з усіма зручностями, облаштований меблями та побутовою технікою. У ході обстеження з?ясовано, що з кінця жовтня 2023 року гр. ОСОБА_8 не проживає зі своїм чоловіком і переїхала проживати до своєї матері ОСОБА_18 . Неповнолітня ОСОБА_5 залишилася проживати зі своїм батьком, а малолітній ОСОБА_12 спочатку почергово проживав у кожного з батьків, але з середини березня 2024 року проживає з батьком і бажає там проживати надалі, при цьому виявляє бажання, щоб мати проживала разом з ними. ОСОБА_12 проявляє довірливі стосунки з батьком та розповідає, як вони разом проводять дозвілля. Неповнолітня дочка сторін ОСОБА_13 на комісії розповіла, що хоче проживати з батьком, малолітній син ОСОБА_12 також виявив бажання проживати з батьком. Рішення про місце проживання дітей органом опіки та піклування прийняте з урахуванням інтересів та бажання неповнолітньої ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 , а також відсутності причин, через які б батько не міг займатися їх вихованням.

До висновку додано психологічний висновок практичного психолога ОСОБА_22 , в якому зазначено, що з дітьми сторін проведено проективну методику "Малюнок сім`ї", за результатами якої можна зробити висновок, що батько для ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є значимий, але найбільш близькою до ОСОБА_17 є мама, у ході бесіди також з`ясовано, що у хлопчика тісний контакт зі своєю сестрою. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , важко переживає ситуацію, яка відбувається в сім`ї. В ході бесіди було з`ясовано, що для неї є значимі як батько, так і мама.

Також до висновку долано характаристики за місцем навчання дітей, де вказано, що батьки приділяють належну увагу навчанню та вихованню сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_5 , а також мати дівчинки приділяла належну увагу вихованню доньки, брала активну участь у житті класу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 523/11247/19, провадження № 61-5950св22 (ЄДРСРУ № 107586046) досліджував питання щодо юридичних наслідків висновку органу опіки та піклування.

Частинами четвертою-шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Оцінюючи відповідно до ст. 89 ЦПК України висновок органу опіки та піклування Рахівської міської ради, в якому комісія фактично не встановила наявності джерел доходу у відповідача. Посилаючись на належне матеріально-технічне забезпечення дітей не встановила їх походження, чи дійсно батько самостійно забезпечив сина та доньку технікою та іншим, адже у справі встановлено, що саме позивачка мала постійну роботу та дохід, а Відповідач не надав жодних доказів того, що він має можливість належного утримання та виховання дітей. При цьому комісія при обстеженні встановила, що ОСОБА_4 має задовільні умови проживання для дітей, а ОСОБА_1 має добрі умови проживання. Не зазначено у висновку ставлення дітей, зокрема сина ОСОБА_23 , до матері, а лише зазначено, що син не хоче проживати у бабусі ОСОБА_24 , при цьому даний позов спрямований на визначення місця проживання дитини саме з матір`ю чи батьком, а не з бабусями. Крім того, не згадується у висновку обставин застосування ОСОБА_4 домашнього насильства щодо дружини та не викладено з цього приводу висновку, чи дійсно емоційно-психологічний стан Відповідача буде таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, адже Позивачка вказувала, що він застосовував до неї психологічний тиск та погрози, проявляв агресію, перешкоджав її спілкуванню з дітьми у зв`язку з чим вона зверталася до Рахівського районного суду із заявою про видачу обмежувального припису й рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області було задоволено заяву частково в частині застосування обмежувальних заходів щодо заявниці ОСОБА_1 . Оцінюючи цей висновок у сукупності з усіма іншими доказами і в розрізі встановлених в суді обставин, суд зазначає, що його складено без врахування всіх обставин справи, зокрема без з`ясування причини, за яких Позивачка позбавлена можливості спілкуватися з дітьми, без врахування обставин, які можуть впливати на думку та свідомість дитини, адже син ОСОБА_12 під час роботи з практичним психологом проявив найбільшу прихильність саме до матері. Висновок ґрунтується тільки на волевиявленні дитини проживати разом із батьком, однак зазначений висновок зроблено без урахування обставин того, що дитина ОСОБА_25 , проживаючи спочатку по черзі з обома батьками, які фактично розлучені, а потім з батьком, під його впливом може маніпулювати та формувати в собі прагнення вирішувати труднощі обхідним маневром, не прикладаючи до цього значних зусиль, йому хочеться там де весело, а не там де корисно.

Отже, суд не може погодитися в такому випадку з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та може суперечити інтересам дитини (ст. 19 Сімейного кодексу України), і не бере його до уваги як єдину підстави для вирішення даного спору.

Верховний Суд 09.11.2020 під час перегляду в касаційному порядку рішення у справі № 487/7241/18 провадження № 61-22623св19 вказав, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

ОСОБА_6 суд не допитував, оскільки дитина не досягла віку, з якого відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Наразі встановлено, що Відповідач ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_2 , а діти сторін проживають зі своєю бабусею в будинку АДРЕСА_5 , де мешкав до мобілізації їх батько ОСОБА_4 . Визначити, скільки перебуватиме Відповідач на військовій службі, наразі не можливо, оскільки воєнний стан в Україні був введений ще 24.02.2022 року, триває він і досі, закону, який давав би розуміння, коли буде демобілізований ОСОБА_4 , в Україні не прийнято. Проживання дітей з бабусею точно не може відповідати інтересам дітей, адже діти повинні зростати під наглядом своїх батьків, які несуть за них відповідальність відповідно до чинних норм права (сімейного, цивільного, адміністративного, кримінального тощо).

За таких обставин суд встановивши, що наразі проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_6 з матір`ю - ОСОБА_1 якнайкраще відповідатиме його інтересам, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Питання розподілу судових витрат сторонами не порушувалося, тому такі залишаються за ними.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76,81,83,89, 141, 263-265,273,354,430 ЦПК, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Відомості про учасників провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Губко Богдан Валентинович, ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Поштак Юстина Степанівна, ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2024.

Суддя: В.Е.Ємчук